Постанова

від 21.01.2009 по справі 7/149/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/149/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 січня 2009 р.                                                                                    № 7/149/08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді                                                          Кривди Д.С.,

суддів                                                             Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача:           не з'явився

від відповідача:      не з'явився

розглянувши  касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.09.2008р.

у справі №  7/149/08 Господарського суду Запорізької області

за позовом  Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області

до Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство “Розівський елеватор”

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН про стягнення 157668,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2008р. (суддя Н.С.Кутіщева), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.09.2008р. (судді: Т.В.Мойсеєнко, Н.Д.Коробка, М.В.Мірошниченко),  в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2008р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.09.2008р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свою вимогу Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Сторони не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі їх представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області підлягає задоволенню частково.

На виконання Указу Президента України від 18 січня 1996р. № 62 "Про задоволення державних і регіональних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" та відповідно до Закону України "Про поставки продукції для державних потреб" Кабінет Міністрів України 12 березня 1996р. прийняв постанову № 323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік", якою затверджено Порядок формування обсягів і виконання закупівлі сільськогосподарської продукції та продовольства за державним замовленням у 1996 році (далі Порядок).

Господарським судом встановлено:

29.08.96р. між Відділенням державного казначейства у Розівському районі та відповідачем –товаровиробником було укладено договір “Про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1996 року”.

Предметом договору від 29.08.96 було те, що Відділення Державного казначейства у Розівському районі Запорізької області надає бюджетну позичку в сумі 157668,00 грн. на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996р. виходячи з обсягів, визначених договором, укладеним між відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було укладено з відповідачем договір без номеру та без дати на реалізацію елітного насіння зернових культур за державним замовленням в 1996р., згідно пункту 4 якого на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було покладено обов'язок своєчасно проводити облік та зарахування обсягів реалізованого елітного насіння у виконанні держзамовлення на основі поданих відповідачем реєстрів товарно-транспортних накладних.

Як вже було зазначено, позивач –територіальний орган Державного казначейства України просить зобов'язати відповідача повернути 157668грн., які на його погляд були безпідставно отримані відповідачем з державного бюджету.

Згідно преамбулі Бюджетного кодексу України цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом України, визначені ст. 1, згідно якої Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Таким чином, приписами даної правової норми визначено, що відносини щодо складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України регулюються Бюджетним кодексом України.

Гарантії щодо виконання боргових зобов'язань встановлені ст. 17 Бюджетного кодексу, згідно ч. 4 якої у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету органами стягнення застосовується механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Згідно ч. 2 преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування. Таким чином, приписами даної правової норми визначено, що зазначений Закон не регулює питання із зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Проте, вирішуючи даний спір господарський суд не дослідив правової природи спірних правовідносини та не дав їм правової оцінки, що свідчить про порушення ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття рішення за результатами обговорення усіх обставин справи.

Враховуючи, що господарський суд у розгляді даної справи припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то прийняте по суті справи рішення грунтується на неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету доказування, а отже неможливо зробити висновок про правильність застосування господарським судом норм матеріального права.

Порушення судами першої та апеляційної інстанції вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повноти з'ясування обставин справи, неповне дослідження предмету і правової природи позову унеможливило правильне застосування приписів матеріального і процесуального законодавства і є підставою скерування справи для нового розгляду судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                             

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій  задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2008р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.09.2008р. у справі № 7/149/08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий - суддя                                                     Кривда Д.С.

судді                                                                              Жаботина Г.В.   

                                                                                                  Уліцький А.М.