Постанова

від 20.01.2009 по справі 13/281-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/281-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 січня 2009 р.                                                                                    № 13/281-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Плюшка І.А., Разводової С.С.,

за участю представника позивача –Яковенка П.А. дов. №195/10 від 26.12.2008 року,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ВАТ "Сумигаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2008 року у справі господарського суду Сумської області за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"  до ВАТ "Сумигаз" про стягнення боргу,

УСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 8 червня 2006 року з ВАТ "Сумигаз" стягнуто 81 104 грн. 27 коп. боргу, 20 217 грн. 59 коп. пені, 29060 грн.85 коп. втрат від інфляції, 3175 грн. 81 коп. –3% річних,  1335 грн. 59. коп. державного мита та 100 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На виконання рішення видано наказ, який звернено до виконання.

24 грудня 2007 року відповідач звернувся до господарського суду Сумської області з заявою, уточненою 12 вересня 2008 року, про розстрочення виконання рішення у справі з 1 січня 2009 року по 1 січня 2019 року рівномірними щоквартальними платежами в сумі 1351 грн. 68 коп.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15 вересня 2008 року заяву ВАТ "Сумигаз" про розстрочку виконання рішення суду задоволено.

Розстрочено виконання рішення господарського суду Сумської області від 8 червня 2006 року з 1 січня 2009 року по 1 січня 2019 року зі сплатою рівними частинами по1351 грн. 68 коп. щомісяця.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2008 року апеляційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено та скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 8 червня 2006 року.

У задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Сумигаз" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2008 року та прийняти нове рішення, яким розстрочити виконання рішення господарського суду Сумської області від 8 червня 2006 року з 1 січня 2009 року по 1 січня 2019 року щоквартальними рівномірними платежами  в сумі 1351 грн. 68 коп.

Заявник вважає, що судом порушено положення ст. 121 ГПК України.

Стверджує, що суд не звернув уваги на те, що підставою для розстрочення виконання рішення суду є винятковість обставин, пов'язаних з скрутним фінансовим становищем відповідача.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Встановлено, що в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідач послався на неможливість виконання даного рішення у зв'язку з відсутністю належної оплати поставленого природного газу та наданих послуг з транспортування споживачами всіх категорій.

За твердженням відповідача, стягнення боргу без його розстрочення призведе до значного погіршення фінансового стану ВАТ "Сумигаз", що, на його думку, є виключною ситуацією і, відповідно, підставою для розстрочення виконання рішення суду у розумінні ч.1 ст. 121 ГПК України.

З даною позицією погодився суд першої інстанції.

Проте, такі висновки є помилковими та носять однобокий характер.

Зі змісту ст. 121 ГПК України вбачається, що дана стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, за наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте, визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин, їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення та комплексне співвідношення вимоги про розстрочення з обставинами конкретної справи.

За загальним правилом боржник відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном та грошовими коштами.

Судами встановлено, що відповідач веде господарську діяльність та отримує доходи, що останнім не спростовується.

Відтак, тяжкий фінансовий стан та наявність боргів перед відповідачем у третіх осіб в розумінні ст. 121 ГПК України не можуть бути винятковими обставинами.

Тому, підставним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не навів обставин, які б носили винятковий характер та, у розумінні ст. 121 ГПК України, могли б бути підставами для розстрочення виконання рішення суду.

Переконливих доводів щодо наявності відповідних обставин заявником не наведено і суду касаційної інстанції.

Крім того, вбачається, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на посилання позивача щодо незадовільного стану підприємства позивача, у якого виник значний борг перед постачальниками газу, внаслідок неналежних розрахунків місцевими постачальниками газу, до яких відноситься і відповідач, що в свою чергу може призвести до неможливості закупки природного газу та подальшої реалізації його на території України, що також не було враховано судом першої інстанції.

Наведене свідчить про комплексність та повноту перевірки обставин справи судом апеляційної інстанції.

Відтак, вбачається, що господарським судом апеляційної інстанції було враховано всі істотні обставини та, з урахуванням положень ст. 121 ГПК України, дано правильну юридичну оцінку заявленій вимозі.

Касаційна скарга не спростовує доводи, викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.

Тому, враховуючи наведене, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117-1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2008 року – без зміни.

Головуючий                                                                                                Т. Козир

Судді                                                                                                            І. Плюшко

                                                                                                                     С. Разводова