Постанова

від 28.01.2013 по справі 8/241

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа № 8/241

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А. Попікової О.В. Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 р. у справі № 8/241 господарського суду міста Києва за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 доВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" простягнення 42 808,77 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_5

відповідача: Чабан К.І.

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - "ФОП ОСОБА_4") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі - "ВАТ НАСК "Оранта") про стягнення 42 808,77 грн. страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. 990 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 20, ст. 25 Закону України "Про страхування" та порушенням відповідачем зобов'язань за договором страхування в частині здійснення страхової виплати після настання страхового випадку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. (суддя Катрич В.С.) позов задоволено повністю та стягнуто з ВАТ НАСК "Оранта" на користь ФОП ОСОБА_4 42 808,77 грн. страхового відшкодування та судові витрати. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано доведеністю позовних вимог з огляду на норми ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 16, 20, 25 Закону України "Про страхування".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 р. (судді Скрипка І.М., Остапенко О.М., Шипко В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково та викладено резолютивну частину рішення у новій редакції, згідно з якою позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ НАСК "Оранта" на користь ФОП ОСОБА_4 30 149,78 грн. та судові витрати.

Позиція суду апеляційної інстанції мотивована правомірністю висновку щодо порушення відповідачем своїх зобов'язань з виплати страхового відшкодування. В той же час, судом звернуто увагу на безпідставність включення до суми страхового відшкодування збитків внаслідок втрати товарної вартості застрахованого автомобіля. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено про неврахування місцевим господарським судом положень укладеного між сторонами договору страхування в частині розміру франшизи.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ВАТ НАСК "Оранта" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 р. у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.08.2009 р. між відповідачем (страховик) та позивачем (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 562428 (надалі - "Договір").

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Стаття 6 Закону України "Про страхування" уточнює, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Пункт 2 частини 1 статті 980 ЦК України закріплює, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування). Страхування майна віднесено ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування" до видів добровільного страхування.

Відповідно до умов п.п. 1.1, 2.2.1 Договору предметом останнього є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням застрахованим транспортним засобом та застрахованим додатковим обладнанням, а саме: легковий автомобіль MAZDA7 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1). Згідно з п. 1.11 Договору строк дії договору визначено з 20.09.2009 р. по 19.10.2010 р.

В порядку ст. 35 ГПК України та з посиланням на постанову Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 13.10.2010 р. у справі № 3-2254/2010 р. господарськими судами встановлено, що 25.09.2010 р. на автодорозі Суми-Путивль-Глухів в с. Піски гр. ОСОБА_4, керуючи автомобілем MAZDA7 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) в темну пору доби, не обрав безпечної швидкості руху, здійснив наїзд на тварину, внаслідок чого транспортному засобу спричинено механічні пошкодження. За вчинене правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, гр. ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Стаття 25 Закону України "Про страхування" закріплює, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Господарськими судами з'ясовано, що 27.09.2010 р. страхувальник звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування та надав відповідний пакет документів (оригінал договору, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, розширену довідку ДАІ, копію посвідчення на право керування транспортним засобом, протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду транспортного засобу, протокол пошкоджень транспортного засобу, фотознімки пошкоджень тощо).

07.02.2011 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату протягом 15 робочих днів з моменту отримання цієї заяви страхового відшкодування, розрахованого на підставі звіту № 13.01 про незалежну оцінку майна (визначення розміру матеріального збитку) автомобіля MAZDA7 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

Пошкодження транспортного засобу MAZDA7 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 25.09.2010 р. визнано відповідачем страховим випадком та на підставі страхового акту № СТО-10-16307/1 від 15.02.2011 р. виплачено страхове відшкодування в сумі 162 717,24 грн.

Поряд з цим, судами звернуто увагу на норми п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", якими встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до п. 2.9.4.3 Договору страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування у терміни, встановлені п.п. 2.11.4, п. 2.11.5 цього Договору. Згідно з п. 2.11.4 Договору відповідач впродовж 10 робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів повинен скласти страховий акт з визначенням розміру страхового відшкодування та в строк до 15 робочих днів з моменту складання акту здійснити виплату.

Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (лист від 05.01.2011 р. № 53/42-12) встановлено факт порушення відповідачем вимог законодавства про фінансові послуги при веденні страхової справи ФОП ОСОБА_4 Зокрема, судами з'ясовано, що листом № 09-03-09/29128 від 20.12.2010 р. відповідач повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів для прийняття остаточного рішення про виплату страхового відшкодування страхувальник, а саме: копію адміністративних матеріалів, складених працівниками ДАІ за фактом зазначеного ДТП, копію свідоцтва про реєстрацію страхувальника, свідоцтво платника податку за 2010 рік. Крім того, відповідач просив надати автомобіль для додаткового огляду в умовах СТО.

Листом від 10.01.2011 р. страхувальник направив на адресу відповідача витребувані документи, зазначивши про готовність надати для огляду транспортний засіб. Втім, огляд відповідачем здійснено не було. Листом від 20.01.2011 р. ФОП ОСОБА_4 повідомив відповідача про те, що у зв'язку з ненаданням страховиком копії висновку експерта про визначення вартості матеріального збитку, позивач замовив проведення експертного обстеження пошкоджень його транспортного засобу. У вказаному листі страхувальник запропонував страховику направити свого уповноваженого представника для присутності та ознайомлення з результатами обстеження.

Згідно зі Звітом №13.1 про незалежну оцінку майна (визначення матеріального збитку) автомобіля MAZDA7 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), проведеного незалежним експертом ОСОБА_7 28.01.2011 р. в присутності представника відповідача, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAZDA7 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 206 558,81 грн.

05.03.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату недоплаченої частини страхового відшкодування в розмірі 42 808,77 грн. протягом 7 робочих днів з моменту отримання претензії, яка залишена відповідачем без задоволення. Дана претензія залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення ФОП ОСОБА_4 з позовом у даній справі.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, господарськими судами із застосуванням ст.ст. 32 - 34, 43 ГПК України встановлено, що представник відповідача приймав участь в огляді експертом пошкодженого транспортного засобу 28.01.2011 р., про що свідчить його підпис на акті огляду транспортного засобу, обґрунтованих заперечень щодо правильності висновків експерта у Звіті № 13 01 відповідачем не подано. В той же час, виплата відповідачем страхового відшкодування проведена з урахуванням дослідження № ВМ5194АК_18.11-4 від 18.11.2010 р., складеного ТОВ "Гарант-АСІСТАНС" на замовлення відповідача, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAZDA7 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), складає 164 217,24 грн.

Відповідно до п. 2.12.3 Договору розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу визначається виходячи з вартості його відновлювального ремонту. Вартість відновлювального ремонту визначаться на підставі висновків аварійного комісара Страховика або спеціаліста узгодженої зі Страховиком експертної організації, зроблених відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (п. 2.12.4 Договору).

Пунктом 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (наказ Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092) закріплено, що технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

З резолютивної частини дослідження № ВМ5194АК_18.11-4 від 18.11.2010 р вбачається, що останнє проведено на підставі Протоколу огляду автомобіля, який склав аварійний комісар ОСОБА_8 Даний документ в матеріалах справи відсутній. Доказів огляду спеціалістами ТОВ "Гарант-АСІСТАНС" пошкодженого автомобіля матеріали справи також не містять.

Відповідно, місцевим господарським судом правомірно прийнято до уваги Звіт № 13.1 про незалежну оцінку майна (визначення матеріального збитку) автомобіля MAZDA7 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), проведений незалежним експертом ОСОБА_7 28.01.2011 р., згідно з яким вартість відновлювального ремонту складає 194 367,02 грн.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неврахування місцевим господарським судом положень укладеного між сторонами Договору.

Так, п. 2.15.5.3 Договору визначає, що розмір страхового відшкодування визначається за вирахуванням франшизи, обумовленої п. 1.3 Договору, яка складає 0,5% від страхової суми. У п. 1.10 Договору сторонами погоджено, що страхова сума за Договором становить 300 000,00 грн. Отже, франшиза складає 1 500,00 грн., а не 1 032,79 грн., як зазначено судом першої інстанції.

Крім цього, згідно з п. 2.4.2.23 Договору, не вважається страховим випадком факт пошкодження, знищення чи втрати транспортного засобу та/або застрахованого додаткового обладнання внаслідок втрати товарної вартості, якщо інше не передбачено п.1.9 цього Договору. Пунктом 1.9 Договору не передбачено відшкодування втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля.

Відповідно, передчасним є висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 12 659,00 грн.

З урахуванням встановлених обставин справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недоплачена частина страхового відшкодування в розмірі 30 149,78 грн. Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі даних висновків не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32 - 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 р. у справі № 8/241 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кролевець СуддіО. Попікова В. Саранюк