Постанова

від 15.10.2008 по справі 5020-11/168

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-11/168

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

14 жовтня 2008 року   Справа № 5020-11/168

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Ребчук Ірина Сергіївна, довіреність № 1552 від 30.07.2008,

відповідача: Пшоник Вікторія Валентинівна, директор, приказ № 8 від 22.02.1999 (повноваження перевірені), Козирев Костянтин Юрійович, довіреність №  26/09-08 від 15.09.2008,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Резбек" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 16.07.2008 у справі № 5020-11/168

за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Т. Шевченка, 18, місто Київ 30, 01030)

в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Ген. Петрова, 15, місто Севастополь, 99011)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Резбек" (вул. Радянська, 8-23, місто Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки в розмірі 82 690,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.07.2008 у справі № 5020-11/168 позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Резбек" на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії заборгованість на загальну суму 82 348, 17 грн, а також 823, 48 грн державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Додатковим рішенням господарського суду міста Севастополя від 28.07.2008 у даній справі стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 31 049, 26 грн, а також 310, 49 грн державного мита.

Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що договір № 361-18 від 01.01.2007 є укладеним, а тому зобов'язання за цим договором повинні виконуватися належним чином.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, об'єкту оренди є помилковими, а тому підстав вважати договір № 361-18 від 01.01.2007 укладеним немає.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, який мотивований тим, що підписання спірного договору та акта приймання-передачі орендованого майна свідчить про те, що при його укладені сторонами було досягнуто згоди за всіма істотними умовами.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.09.2008 суддів Плута В.М., Гонтаря В.І. замінено на суддів Черткову І.В., Борисову Ю.В. Головуючим у справі призначено суддю Черткову І.В.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 суддів Голика В.С., Борисову Ю.В. замінено на суддів Волкова К.В., Гоголя Ю.М.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2008 суддю Волкова К.В. замінено на суддю Борисову Ю.В.

У судових засіданнях оголошувалися перерви з 30.09.2008 до 02.10.2008, з 06.10.2008 до 14.10.2008.

          При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

18.06.2007 між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Севастопольської філії (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Резбек" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 361-18  (т. 1, а. с. 7).

01.01.2007 на виконання умов вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв частину нежитлового приміщення, яке розташоване в місті Севастополі, пр-т Гер. Сталінграду, буд. № 64, загальною площею 22,7 кв. м. для розташування станційного обладнання, що підтверджується актом приймання-передачі (т. 1, а. с. 11).

Пунктом 6.1.3 договору встановлено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата перераховується  орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до рахунків, які виставляються орендодавцем  не пізніш 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.    

Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата за базовий місяць  становить 342,51 грн з 1 м. кв. орендованої площі. Орендна плата за базовий місяць оренди за 22,7 м. кв.  орендованої площі становить 7 775,03 грн з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 3.2.1 договору  розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається  шляхом  коригування розміру  місячної орендної плати за попередній місяць  на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з актом приймання-передачі майна (т. 1, а. с. 80), листом відповідача № 10 від 26.02.2008 (т. 1, а. с. 40) 28.02.2008 товариство з обмеженою відповідальністю "Резбек" передало Севастопольській філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" орендоване приміщення.

Стверджуючи, що відповідачем зобов`язання за договором виконувалися не в повному обсязі та не належним чином, в результаті чого за період з 01.01.2007 по 28.02.2008 виникла заборгованість у розмірі 69 374,89 грн, позивач звернувся до суду. З сумою основної заборгованості позивач просить стягнути 4 121, 32 грн пені, 3% річних у сумі 853, 19 грн, суму індексації в розмірі 7 998, 77 грн.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Між  сторонами склалися тривалі договірні відносини, що оформлялися з 2000 року договорами оренди нерухомого майна (т. 2, а. с. 7, 14, 16, 17, 27). Черговий раз такий договір було підписано 01.01.2006 на строк до 30.12.2006 (т. 2, а. с. 39).

          Як встановлено рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.03.2008 у справі № 20-11/193-7/508 (т. 1, а. с. 110), що набрало чинності, 07.12.2006 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому просив згоди на продовження дії договору оренди від 01.01.2006 на 2007 рік. 20.12.2006 позивач надіслав на адресу відповідача не підписаний бланк договору на 2007 рік. Відповідач листом від 30.01.2007 відхилив умови, що викладалися у бланку договору, наданого позивачем, і повідомив про те, що він вважає договір від 01.01.2006 продовженим на 2007 рік. Упродовж наступного часу до 18.06.2007 сторони сперечалися стосовно укладення договору на 2007 рік, але зобов'язальні відносини між сторонами продовжувалися. Відповідач вносив плату на користь позивача в розмірі, що був передбачений раніше чинним договором, а позивач ці платежі приймав. Це підтверджується, зокрема, рахунком-актом приймання-передання виконаних робіт (т. 1, а. с. 15), в якому зазначається на перерахунок орендної плати за період з 01.01.2007 по 31.05.2007, виписками банка (т. 2, а. с. 66).

          За викладених обставин слід зробити висновок про те, що в період з 01.01.2007 по 18.06.2007 між сторонами існувала домовленість про збереження зобов'язальних правовідносин у цей період. Оскільки відсутні будь-які докази погодження сторонами інших взаємних прав та обов'язків на цей період, слід визнати, що зміст цих прав та обов'язків відповідав змісту раніше чинного договору від 01.01.2006  між сторонами (т. 2, а. с. 39 - 42).

          Як встановлено рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.03.2008 у справі № 20-11/193-7/508 (т. 1, а. с. 110) відповідач 05.06.2007 підписав та надіслав на адресу позивача проект договору, в якому зазначалось на чинність цього договору з 01.01.2007 (пункт 12.1 договору). Позивач підписав цей договір 18.06.2007 і надіслав його відповідачу 22.06.2007. 21.06.2007 відповідач телеграмою відкликав свій підпис під проектом договору. Всі ці обставини встановлені зазначеним рішенням господарського суду міста Севастополя і відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу не підлягають доказуванню.

          Відкликання відповідачем свого підпису не потягло будь-яких правових наслідків, оскільки пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді (частина 3 статті 641 Цивільного кодексу України). Строк для відповіді у даному випадку встановлений частиною 3 статті 181 Господарського кодексу України тривалістю 20 днів. Отже, принаймні до 25.06.2007 (впродовж 20 днів після 05.06.2007) відповідач не мав права відкликати свою пропозицію укласти договір (відкликати свій підпис).

За викладених умов слід дійти висновку про те, що 18.06.2007 сторони уклали договір. Що стосується визначення строку його дії з 01.01.2007, то слід враховувати наступне.

Договір, що був укладений 18.06.2007, є тотожним за змістом договору від 01.01.2006, крім умов стосовно оцінки вартості майна та розміру плати. Але на день укладення договору обов'язки сторін за січень-травень 2007 року були виконані. Відповідно до частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У даному випадку сторони домовилися про виконання зобов'язання відповідача щодо оплати послуг частинами. Це не суперечить статті 529 Цивільного кодексу України. Виконання зобов'язання частинами слід кваліфікувати як таке, що підпадає під визначення поняття виконання, що вживається в частині 3 статті 632 Цивільного кодексу України. Отже, часткове виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за відповідні місяці 2007 року виключало подальшу зміну ціни в договорі.

Отже, розмір плати, встановлений договором, що був укладений 18.06.2007, не може застосовуватись до відносин сторін у січні-травні 2007 року. За викладених обставин не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення заборгованості за січень-травень 2007 року. Стягненню з відповідача підлягає заборгованість за червень 2007 року –лютий 2008 року в сумі 49 560, 98 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної  облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене стягненню з відповідача підлягають пеня в сумі 2 490, 60 грн, 3% річних у сумі 449, 31 грн і сума індексації в розмірі 4 291, 29 грн за період з 01.06.2007 по 24.03.2008.

При вирішенні питання про право позивача на стягнення неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, слід враховувати наступне.

Договори, які сторони щорічно переукладали впродовж тривалого строку, називалися ними договорами оренди. Проте, у цих договорах об'єкт оренди не був належне визначений, що суперечить частині 1 статті 760 і частині 2 статті 283 Господарського кодексу України. У схемах, які надав позивач, позначені три місця розташування обладнання позивача, які складають декілька квадратних метрів, а не 22,7 кв. м., як це зазначалося в договорах. Ця площа визначалась у договорах з урахуванням того, що відповідачу надавалося право проходу встановленого ним обладнання через приміщення, що не передавалися у користування позивачеві. За викладених обставин слід дійти висновку про те, що між сторонами укладалися не договори оренди, а договори, що відповідають частині 1 статті 11 Цивільного кодексу України, яка допускає укладення договорів, які не передбачені актами цивільного законодавства, але не суперечать їм.

Оскільки договір, що був укладений між сторонами 18.06.2007, не може бути кваліфікований як договір оренди, стягнення неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, не має правової підстави. У задоволенні позову у цій частині має бути відмовлено.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача про відсутність між сторонами будь-яких договірних зобов'язань у зв'язку з відсутністю погодження істотних умов договору. Сторони перебували у договірних відносинах, починаючи з 2000 року. Впродовж цього строку сторони виконували взаємні зобов'язання. Це дає підстави для висновку про те, що умови, які не були включені до договорів, що укладалися щорічно, погоджувалися усно. Тому неповна відповідність договорів, що укладалися між сторонами, вимогам закону до договорів оренди не можу бути підставою для висновку про неукладення договору та про відсутність між сторонами зобов'язальних відносин.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статі 49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду міста Севастополя від 16.07.2008 та додаткове рішення від 28.07.2008 підлягають зміні, апеляційна скарга –частковому задоволенню.

          Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, суд                    

                                                       ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Резбек" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 16.07.2008 та додаткове рішення господарського суду міста Севастополя від 28.07.2008 у справі № 5020-11/168 змінити, виклавши резолютивну частину рішень у наступній редакції: „1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Резбек" (99011, місто Севастополь, вул. Радянська, 8-23, ідентифікаційний код 22237033) на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії (99011, місто Севастополь, вул. Ген. Петрова, 15, ідентифікаційний код 01190103) заборгованість у сумі 49 560, 98 грн, 2 490, 60 грн пені, 3% річних у сумі 449, 31 грн, суму індексації в розмірі 4 291, 29 грн, а також 567, 92 грн державного мита та 81, 42 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У решті позову відмовити”.

3.Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії (99011, місто Севастополь, вул. Ген. Петрова, 15, ідентифікаційний код 01190103) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Резбек" (99011, місто Севастополь, вул. Радянська, 8-23, ідентифікаційний код 22237033) 127, 64 грн державного мита за апеляційне оскарження.

4.Господарському суду міста Севастополя видати накази.          

Головуючий суддя                                                            І.В. Черткова

Судді                                                                                          Ю.В. Борисова

                                                                                          Ю.М. Гоголь