Рішення

від 10.12.2008 по справі 31/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.08                                                                                           Справа№ 31/262

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Вока», м. Львів

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м. Трускавець Львівської області  

про:стягнення 58152,66 грн.

Суддя: Артимович В.М.                                                                                        Артимович В.М.

При секретарі: Митник М.Б.Митник М.Б.

Представники

від позивача:Петрівська І.Л. - представник;

від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вока», м. Львів, надалі –позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м. Трускавець Львівської області, надалі –відповідач, про стягнення 58152,66 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2008 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 25.11.2008 р.

В судове засідання 25.11.2008 р. сторони направили уповноважених представників сторін. При цьому представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи для врегулювання спору з позивачем у добровільному порядку. Для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі в судовому засіданні оголошено перерву до 09.12.2008 р.

В судове засідання 09.12.2008 р. прибув представник позивача, який підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Відповідач в судовому засіданні 09.12.2008 р. надав пояснення, в яких підтвердив наявність основного боргу, проти стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань заперечив. Також представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою проведення звірки взаємних розрахунків із позивачем. В задоволенні даного клопотання судом було відмовлено, як безпідставному. З метою врегулювання спору в добровільному порядку та проведення звірки взаємних розрахунків в судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2008 р.

В судове засідання 10.12.2008 р. прибув лише представник позивача, який підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Відповідач в судове засідання 10.12.2008 р. не з'явився, відзиву на позов не подав, проти позовних вимог не заперечив, доказів оплати боргу не представив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 10.12.2008 р. згідно норми ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 15.12.2008 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем і відповідачем 25.06.2007 р. був укладений договір поставки № 25/06, згідно якого позивач зобов'язувався поставляти відповідачеві товари згідно специфікацій та/або накладних, а останній зобов'язувався приймати та оплачувати товари.

Також 18.07.2007 р. між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки № 66-1/ВК-ЮР, згідно якого позивач зобов'язувався поставляти відповідачеві товари згідно специфікацій та/або накладних, а останній зобов'язувався приймати та оплачувати товари.

Згідно п. 5.2 та п. 5.3 відповідач, як покупець, взяв на себе зобов'язання оплачувати п'ятдесят відсотків вартості товару, що буде постачатися, а залишок суми оплачувати по факту отримання товару протягом десяти днів. Згідно ж п. 4.1 право власності на товар від позивача до відповідача переходить в момент передачі товару, що підтверджується товарно-транспортною накладною.

Як підтверджується матеріалами даної справи, зокрема накладними, довіреностями та банківськими виписками, позивачем було поставлено відповідачеві товару на загальну суму 487913,10 грн., а відповідачем оплачено кошти в сумі 441175,51 грн.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості позивачем була направлена відповідачеві претензія № 76/ВК-ЮР від 05.06.2008 р. У відповіді на претензію відповідач фактично підтвердив наявність заборгованості в сумі 46737,59 грн. та просив позивача розтермінувати оплату боргу.

Незважаючи на вказані вище обставини, відповідач в порушення умов договору поставки № 25/06 лише частково оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим станом на дату звернення позивача до суду та оголошення рішення в даній справі заборгованість відповідача перед позивачем по договору становить 46737,59 грн. Відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 2127,93 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 5982,40 грн. підлягають задоволенню.

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Виходячи з вищевикладеного та згідно п.п. 9.1, 9.2 договору стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 3304,74 грн.

При прийнятті рішення судом враховано також те, що для стягнення пені ст. 258 Цивільного кодексу України встановлена скорочена позовна давність в один рік. Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Проте, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Враховуючи, що відповідачем у справі не заявлено письмової заяви про застосування судом позовної давності стосовно вимог позивача про стягнення пені, то наслідки спливу однорічного строку стягнення пені щодо частини позовних вимог судом не застосовуються.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо об'єктивних та переконливих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов не подав та доказів оплати боргу не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача. Також судом встановлено, що позивачем помилково сплачено державне мито в сумі 518,52 грн. замість 581,52 грн., у зв'язку з чим з позивача слід стягнути в дохід бюджету державне мито в сумі 63,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

1.   Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вока», м. Львів,  задовольнити повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»(82200, м. Трускавець Львівської області, вул. Суховоля, 50; код ЄДРПОУ 30439207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вока» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11; код ЄДРПОУ 33252714) основний борг в сумі 46737,59 грн., пеню в сумі 3304,74 грн. грн., три відсотки в сумі 2127,93 грн., інфляційні нарахування в сумі 5982,40 грн., державне мито в сумі 581,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вока»(79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11; код ЄДРПОУ 33252714) в дохід державного бюджету державне мито в сумі 63,00 грн.

         4.   Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Артимович В.М.