Рішення

від 22.01.2009 по справі 11/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.09                                                                                           Справа№ 11/266

Суддя Сало І.А.

    Секретар судового засідання Легуцький І.Б.

    По справі:

    За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Київ

    До відповідача: ТОВ „Аптека „Під срібним орлом”, м.Львів

    Про стягнення 3248,24грн.

    У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

    Від позивача: не з'явився

    Від відповідача: Іванченко Г.Я-д-р

    Стороні, яка бере участь у справі, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, зокрема її право заявляти відвід.

    Суть позову: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” про стягнення із ТОВ „Аптека „Під срібним орлом” про стягнення із Приватного підприємства „СЦ-Сервіс-Центр Стрий” 3248,24грн.основного боргу, з яких 2916,58грн. основного боргу, 127,50грн. пені та 204,16грн.штрафу.     

    Ухвалою господарського суду від 02.12.2008року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.01.2008року.

    Позивач в засідання суду не з'явився, причини неявки не повідомив.

    Відповідач позов заперечує частково.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності позивача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

    Від здійснення звукозапису судового процесу сторона відмовилась.

    В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

    На підставі укладеного між сторонами договору № 04354 від 03.01.2006року на постачання лікарських засобів, предметів медичного призначення, косметичних засобів та предметів особистої санітарії і гігієни позивач (постачальник за договором) зобов'язався поставити і передати у власність товар (перелік якого зазначений у договорі), а відповідач (покупець за договором) –прийняти та оплатити за нього визначену грошову суму.  

    На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними:

        - № М0007092 від 25.07.2008року;

        - № М0007118 від 28.07.2008року;

        - № М0007779 від 19.08.2008року.

    Загальна вартість поставлено  товару становить 2916,58грн.

    Відповідно до п.6.1 договору Відповідач зобов'язався оплатити товар за ціною встановленою в товарно-транспортній накладній після його прийняття.

    Оскільки, вартість товару була неоплачена, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення 2916,58грн.

Крім суми основної заборгованості позивачем нараховано відповідно до п.7.7 договору 127,50грн. пені та 204,16грн. штрафу.

Таким чином, загальна сума позову складає 3248,24грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

    03.01.2006року сторони уклали договір № 04354  на постачання лікарських засобів, предметів медичного призначення, косметичних засобів та предметів особистої санітарії і гігієни на підставі якого позивач здійснював поставку відповідно до товарно-транспотних накладних.

    Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач поставив відповідачу товар, а відповідач зобов'язався провести оплату у визначений строк.

    Факт поставки позивачем товару підтверджений накладними:

        - № М0007092 від 25.07.2008року;

        - № М0007118 від 28.07.2008року;

        - № М0007779 від 19.08.2008року.

копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

    Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Ч.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

    Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦКУ. Моментом виконання обов”язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 ЦК України покладає на покупця обов”язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару.

    Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

    Відповідно до п. 6.1 договору поставки покупець зобов'язаний оплатити  товар на цінами, встановленими у товарно-транспортних накладних після його прийняття.

    З огляду на те, що відповідач за отриманий товар не розрахувався вчасно, а термін оплати сплив відповідно:

           - за накладною № М0007092 від 25.07.2008року –25.08.2008року;

           - за накладною № М0007118 від 28.07.2008року –28.09.2008року;

           - за накладною № М0007779 від 19.08.2008року –19.09.2008року.

позивач звернувся до господарського суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми із врахуванням передбачених п.7.7. договору пені в розмірі 127,50грн. та штрафу 204,16грн. штрафу.

    В судовому засіданні відповідач подав докази  оплати боргу платіжного доручення № 6 від 21 жовтня 2008року, № 48 від 12 листопада 2008року, № 63 від  18 листопада 2008року, № 83 від 26 листопада 2008року, № 96 від 03 грудня 2008року, № 109 від 08 грудня 2008року.

    Позовна заява позивачем подана 05.12.2008року. На момент подання позову за відповідачем числилась заборгованість в розмірі 1895,59грн. (дана сума була погашена платіжними дорученнями № 109 від 8.12.2008року, № 133 від 15.12.2008року та № 137 від 17.12.2008року).

    При цьому, відповідач просить суд взяти до уваги відсутність вини відповідача в протермінуванні платежів, оскільки рахунки відповідача відкриті в Промінвестбанку, який через складну економічну ситуацію в країні на протязі 10-ти днів не здійснював жодної фінансової операції.  

Стаття 614 ЦК України визначає, що особа, яка порушила зобов'язання. Несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

   Таким чином, вина є неодмінною умовою відповідальності за порушення зобов'язання, якщо інакше не встановлено договором, або законом.

   Для застосування відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою божника та збитками, і вини.

   За відсутності хоча ю одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

   При цьому, п.2 ст. 614 ЦК України покладає доведення вини, на особу, яка порушила зобов'язання.

   З огляду на викладене, суд припиняє провадження в частині стягнення основної заборгованості та вважає доцільним зменшення пені та штрафу до 25%.

Згідно п. 7.5. договору за порушення термінів виконання зобов'язання з покупця стягується пеня в розмірі 0,1% вартості товарів, по яких допущено прострочення оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення оплати понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% зазначеної вартості несплаченого товару.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи із положень ч.4 ст.231 ГК України законом може бути обмежено розмір штрафних санкцій.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року за №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1).

Стаття 224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

    Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

    Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України:

-          у разі якщо належні до сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

-          Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

    Це положення доповнюється також і змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст. 83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

    В даному випадку, суд із врахуванням відсутності вини відповідача в зволіканні в оплаті зменшує суму неустойки до на 25%.

    Таким чином, стягненню підлягає 31,90грн. пені та 51,04грн. штрафу.

    Судові витрати покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір виник з вини відповідача.

    Керуючись ст. 49, п.1.1. ст.80, ст. ст.82-84, 116 ГПК України, суд,-

      в и р і ш и в:

            Позов задоволити частково.

    Стягнути з ТОВ „Аптека „Під срібним орлом”, м.Львів, вул.Краківська, 26  

(код ЄДРПОУ 22333883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Київ, вул..Васильківська, 30 (код ЄДРПОУ 32911643) 31,90грн. пені, 51,04грн. штрафу,  62,22грн. держмита та 71,98грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    В частині стягнення суми основної заборгованості провадження у справі припинити.

    Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя