Рішення

від 19.01.2009 по справі 28/99

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/99

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.01.09 р.                                                                                                       Справа № 28/99                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.   

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом:    Товариства з обмеженою відповідальністю „Дон-Колорит”,

                        ЄДРПОУ  25098885, м. Донецьк

до відповідача: Костянтинівського підприємства колективної власності „Спецбуд”,           

                           ЄДРПОУ 03365535, м.Костянтинівка

про стягнення 355484грн.91коп.

Представники:

від позивача: Мозгова І.В на підставі довіреності № 1 від 06.08.2008 р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

        Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дон-Колорит”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Костянтинівського підприємства колективної власності „Спецбуд”,  м.Костянтинівка,  про стягнення 355484грн.91коп., у тому числі: суму основного боргу в розмірі 247421грн.58коп., 3% річних в сумі 6846грн.84коп., інфляційні витрати в сумі 50067грн.33коп. та пеню в розмірі 51149грн.16коп.

         В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки№ДК-143/07 від 16.10.2007р.,  специфікацію № 1 від 16.10.2007 р. до договору поставки №ДК-143/07 від 16.10.2007р., специфікацію № 2 від 01.11.2007 р. до договору поставки №ДК-143/07 від 16.10.2007р., видаткову накладну №1382 від 31.10.2007р., довіреність серії ЯОЛ №923105 від 17.10.2007р., акт №900 приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2007р., рахунок №859 від 31.10.2007р., видаткову накладну №1449 від 26.11.2007р., довіреність серії ЯОМ 452564 від 26.11.2007р., акт №925 приймання-передачі наданих послуг від 26.11.2007р., рахунок №896 від 26.11.2007р., банківські виписки, вимогу про погашення заборгованості, отриманого відповідачем  16.10.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.12.2008р. порушив провадження у справі № 28/99.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Від відповідача до суду 24.12.2008р. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач  визнав суму основного боргу 247421грн.58коп. В стягненні інших нарахованих сум просить господарський суд відмовити у зв'язку  з тим, що підприємство відповідача не мало змоги перерахувати суму заборгованості із-за систематичних неплатежів з бюджетів всіх рівнів за виконані роботи і надані послуги.

08.01.2009р. до суду надійшло пояснення позивача, згідно з яким останній вважає, що штрафні санкції, а саме пеня, за порушення відповідачем строку оплати за поставлену продукцію були нараховані за весь період прострочення правомірно, оскільки зобов'язання, що виникли внаслідок невиконання відповідачем даного договору, є грошовими. Також позивач зазначив,  що ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлює порядок застосування штрафних санкцій за прострочення виконання не грошових зобов'язань.

Відповідач був належним чином  повідомлений про місце, дату та час розгляду справи,  про що свідчить штамп канцелярії господарського суду Донецької області  на ухвалі від 08.01.2009 р. про відкладання розгляду справи, але 19.01.2009 р.  в судове засідання не з'явився, письмових документів щодо поважності причин не з'явлення не надав. Таким чином, враховуючи вищенаведене,  та приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи відзиву відповідача та усні пояснення відповідача в попередніх судових засіданнях, справа розглядалась 19.01.2009 р.  відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

          Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Дон-Колорит”, м.Донецьк та відповідачем, Костянтинівським підприємством колективної власності „Спецбуд”,  м.Костянтинівка,  16.10.2007року був укладений договір поставки №ДК-143/07 (далі договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність відповідачу  щебінь гранітний фракції 5-20 та 20-40, ПЩС 0-10 (далі продукція), а відповідач прийняти продукцію та оплатити її.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у  власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.4.1 договору ціна на продукцію встановлюється сторонами в специфікації №1, що є невід'ємною частиною договору та згідно п.4.2 договору  вартість продукції включає в себе вартість продукції, вартість навантаження, витрати на транспортування продукції.

Загальна вартість договору складає суму, яка дорівнює сумі вартості продукції поставленої відповідно до специфікацій протягом строку дії договору (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 10.2. договору поставки №ДК-143/07 від 16.10.2007 р. строк дії договору до 31.12.2007 р.,  а в частині оплати до повного виконання.

Згідно зі специфікацією № 1 від 16.10.2007 р. до договору позивач зобов'язався поставити щебінь гранітний фракції 5-20 та 20-40, ПЩС 0-10 на загальну суму 177888 грн. 00 коп. протягом жовтня –листопаду 2007 р.  

П. 2.3. договору поставки №ДК-143/07 від 16.10.2007 р. передбачено, що у випадку необхідності поставки додаткових партій продукції, сторони укладають додаткові специфікації  

Суду надана специфікація № 2 від 01.11.2007 р. до договору,  відповідно до якої  позивач зобов'язався поставити щебінь гранітний фракції 5-20 та 20-40, ПЩС 0-10  протягом листопада-грудня 2007 р.   

Відповідно до даного договору позивачем було здійснено поставку продукції та її перевезення на загальну суму  277421грн.58коп.

Факт поставки підтверджується видатковою накладною №1382 від 31 жовтня 2007року на суму 63957грн.41коп., актом №900 приймання-передачі наданих послуг від 31 жовтня  2007р. на суму 112681грн.09коп., видатковою накладною №1449 від 26 листопада 2007р. на суму 31130,17грн., актом №925 приймання-передачі наданих послуг від 26 листопада 2007р. на суму 69652грн.91коп.

Пунктом 5.2 договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлену продукцію впродовж 25 банківських днів з моменту поставки.

Згідно п.5.1 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється покупцем на підставі відповідних рахунків, виставлених постачальником.

Позивач зазначив, що їм були виставлені відповідачу рахунки №859 від 31.10.2007р. на суму 176638грн.50коп., №896 від 26.11.2007р. на суму 100783грн.08коп.  Відповідач в судовому засіданні 24.12.2008 р. підтвердив, що рахунки, які знаходяться в матеріалах справи отримував своєчасно, що підтверджується протоколом судового засідання від 24.12.2008 р. Крім того, в матеріалах справи наявні виписки з рахунку позивача щодо часткової сплати боргу відповідачем, в яких зазначено, що відповідач  здійснював платежі на підставі рахунку № 896 від 26.11.2007 р.      

Згідно з п.1 ст. 193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно  до закону,   інших   правових   актів,  договору,  а  за  відсутності конкретних вимог  щодо  виконання  зобов'язання  -  відповідно  до вимог,  що  у  певних  умовах звичайно ставляться.  При цьому,  до виконання  господарських   договорів   застосовуються   відповідні положення  Цивільного кодексу України   з  урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

              Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України,  зобов'язання має виконуватися  належним  чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких  умов  та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наразі, грошове зобов'язання відповідача  перед позивачем  виконано частково,  21.12.2007р. були перераховані на рахунок позивача кошти в сумі 30000грн.00коп. згідно з рахунком №896 від 26.11.2007р. Даний факт підтверджується банківською випискою.

16.10.2008 р. на адресу відповідача позивач направив вимогу щодо погашення заборгованості.

         Суду наданий акт звірки станом на 01.12.2008 р., відповідно до якого відповідач   підтвердив отримання товару за видатковими накладними та  актами  приймання-передачі наданих послуг, наявними в матеріалах справи, та підтвердив наявність заборгованості перед позивачем на суму 247421грн. 58 коп.

Таким чином, залишок заборгованості у сумі 247421грн.58коп. на момент прийняття рішення суду – відповідачем не оплачений.

Відповідач відзивом на позовну заяву суму основного боргу 247421грн.58коп. визнав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу 247421грн.58коп. підтверджена матеріалами справи та визнана самим відповідачем, тому дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки мало місце прострочення виконання грошових зобов'язань, позивачем          нараховано пеню, передбачену п.7.3 договору поставки №ДК-143/07 від 16.10.2007 р.

Відповідно до пункту 7.3 договору за порушення покупцем строків оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості поставленої, але не оплаченої в строк продукції.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивачем нарахована пеня у сумі  51149грн.16коп. за період з 06.12.2007 р. по 14.11.2008 р.

 Як зазначає позивач в своїх поясненнях від 08.01.2009р., нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення виконання зобов'язань здійснюється за весь період прострочення відповідно до  ч.4 ст.232 та ч.6 ст.231 Господарського кодексу України.  

Згідно ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами,  якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 4 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються на день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.           Зазначені відсотки  не  є  штрафними  санкціями   (неустойка, штраф, пеня)  в  розумінні  ч.1  ст.230 Господарського кодексу  України, оскільки мають іншу правову природу.  Зобов'язання  боржника  щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст. 536 та ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу  України. Зокрема,  згідно зі ст.536 Цивільного кодексу  України  за користування   чужими   грошовими   коштами  боржник  зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними    санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

  Оскільки Господарський  кодекс  України  не  містить  визначень неустойки,  штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання,  слід виходити із визначень,  наведених у Цивільному кодексі  України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Таким чином, виходячи з того, що договором №ДК-143/07 від 16.10.2007р. не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором, до даного спору застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто  нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дон-Колорит”, м.Донецьк про стягнення з відповідача пені в сумі 51149грн.16коп. підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з Костянтинівського підприємства колективної власності „Спецбуд”,  м.Костянтинівка,  підлягає пеня в розмірі 25447 грн. 37 коп. по заборгованості, що виникла на підставі  видаткової накладної № 1382 від 31.10.2007 р. та акту приймання-передачі  № 900 від 31.10.2007 р.  за період з 06.12.2007 р. по 06.06.2008 р. та   по заборгованості, що виникла на підставі  видаткової накладної № 1449 від 26.11.2007 р.  та акту приймання-передачі  № 925 від 26.11.2007 р.   за період з 01.01.2008 р. по 01.07.2008 р.  

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача  суми  інфляційних витрат  в розмірі 50067грн.33коп. та трьох відсотків річних в сумі 6846грн.84коп.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, а також приймаючи до уваги той факт, що мало місце прострочення виконання основного зобов'язання, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дон-Колорит”, м.Донецьк до Костянтинівського підприємства колективної власності „Спецбуд”,  м.Костянтинівка,   в частині стягнення з останнього суми індексу інфляції в розмірі 50067грн.33коп. та трьох відсотків річних в сумі 6846грн.84коп.  за період з  06.12.2007 р. по 14.11.2008 р. підлягають задоволенню.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 77, ч.5 ст.78, ст.ст. 82, 84 та ст.85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                                       ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дон-Колорит”, м.Донецьк до Костянтинівського підприємства колективної власності „Спецбуд”,  м.Костянтинівка   про стягнення 355484грн.91коп., у тому числі: суму основного боргу в розмірі 247421грн.58коп., 3% річних в сумі 6846грн.84коп., інфляційні витрати в сумі 50067грн.33коп. та пеню в розмірі 51149грн.16коп. задовольнити частково.

          Стягнути з Костянтинівського підприємства колективної власності „Спецбуд”,  м.Костянтинівка (код ЄДРПОУ 03365535, юр.адреса: 85100, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Інтернаціональна,315, пошт.адреса: 85107, Донецька область, м.Коснятинівка, вул.Мірошничеко,79, р/р № 26008301550017 в ф-ле від. ПІБ м. Костянтинівна в Дон. обл., МФО 334550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дон-Колорит”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 25098885, юр.адреса: 83080, м.Донецьк, вул.Шелгунова,4, пошт.адреса: 83017, м.Донецьк, б-рШевченко б.31, офіс 312, р/р № 26004081876000 в ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” , МФО 335076) заборгованість в сумі 247421грн.58коп., інфляційних витрат  в розмірі 50067 грн. 33коп. та трьох відсотків річних в сумі 6846 грн. 84коп., пеню в розмірі 25447 грн. 37 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3297 грн. 83 коп. та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109 грн.47 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

         Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні   19.01.2009р. оголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя