Рішення

від 28.01.2009 по справі 15/228

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/228

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.01.09 р.                                                                                                       Справа № 15/228                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Нєразік М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства компанії “Райз” м. Київ (код ЄДРПОУ 13980201)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське” с. Луганське (код ЄДРПОУ 30349040)

про стягнення основного боргу в сумі 37042,23 грн., пені в сумі 3340,91 грн., збитків у розмірі 3704,22 грн., інфляції в сумі 9371,68 грн., 3% річних у розмірі 1153,89 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лапко О.Б. за довіреністю № 1 від 27.01.2008 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства компанії “Райз” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське” с. Луганське про стягнення основного боргу в сумі 37042,23 грн., пені в сумі 3340,91 грн., збитків у розмірі 3704,22 грн., інфляції в сумі 9371,68 грн., 3% річних у розмірі 1153,89 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/228, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 12.12.2008 р., 14.01.2009 р. відповідач в судові засідання 14.01.2009 р., 28.01.2009 р. не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

У судовому засіданні представником позивача було заявлено письмове клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 р. сторони уклали договір поставки (спрощений) на умовах 100% передоплати № 9595-57, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо – технічного призначення в строки, визначені договором, а покупець зобов'язався прийняти вказану продукцію та оплатити її.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки покупцю та базис поставки, гривнева ціна товару та її доларовий еквівалент, строк оплати, а також інші умови, визначені в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору за невиконання зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством. Сторони встановлюють, що збитки, завдані іншій стороні невиконанням (неналежним виконанням) умов договору, підлягають відшкодуванню винною стороною в твердій сумі: 10 процентів від ціни фактично отриманого покупцем товару.

Згідно п. 4.1 договору господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року з дня підписання тексту договору представниками сторін. Завірена копія договору та додатку № 1 до цього договору додані до позовної заяви.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 37042,23 грн. за видатковими накладними: № ВН/21/543 від 01.10.2007 р. на суму 31978,18 грн., № ВН/21/544 від 01.10.2007 р. на суму 1109,89 грн., № ВН/21/552 від 05.10.2007 р. на суму 3954,16 грн. (завірені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи).

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 9595-57 від 01.10.2007 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору. Також видаткові накладні містять посилання на договір № 9595-57 від 01.10.2007 р.

Факт отримання відповідачем товару на суму 37042,23 грн. підтверджується крім вказаних видаткових накладних довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: серії ЯНС № 047467 від 01.10.2007 р., серії ЯНС № 047473 від 05.10.2007 р. на особу, яка фактично отримала товар для відповідача (завірені копії вказаних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей додані до позову).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В специфікації (додатку № 1) до договору № 9595-57 від 01.10.2007 р. встановлений строк оплати вартості товару покупцем – 01.10.2007 р. Встановлений договором строк оплати за отриманий товар по спірним видатковим накладним для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач оплату за отриманий товар за спірними накладними до теперішнього часу не здійснив. Відповідач будь-яких доказів оплати вказаної заборгованості до суду не надав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 37042,23 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Позивач керуючись ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого за договором, нарахував відповідачу пеню за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2008 р. в розмірі 3340,91 грн. (розрахунок пені доданий до позовної заяви).

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вказана норма закону встановлює тільки верхню границю розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені для даних правовідносин сторін Законом не визначений.

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором поставки (спрощений) на умовах 100% передоплати № 9595-57 від 01.10.2007 р. стягнення пені в будь-якому розмірі взагалі не передбачено.

Таким чином розмір подвійної облікової ставки НБУ для нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого на виконання умов договору № 9595-57 від 01.10.2007 р., застосовувати не можна. Суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені  необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував інфляцію за період з 01.10.2007 р. по 13.10.2008 р. в розмірі 9371,68 грн. (розрахунок суми інфляційних нарахувань доданий до позовної заяви). Але при розрахунку суми інфляційних нарахувань позивач припускається помилки по індексу інфляції за період з 01.10.2007 р. по 13.10.2008 р., застосовуючи індекс – 125,3%. Розрахунки суду наступні: 37042,23 грн. х 121,8% : 100 = 45117,44 грн. – 37042,23 грн. = 8075,21 грн. Таким чином позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 9371,68 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 8075,21 грн. В частині стягнення інфляції на суму 9371,68 грн. – 8075,21 грн. = 1296,47 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних за період з 01.10.2007 р. по 13.10.2008 р. в розмірі 1153,89 грн. (розрахунок суми 3% річних доданий до позовної заяви). Але у вказаному розрахунку позивач припускається помилки, застосовуючи період нарахування 3% річних з 01.10.2007 р., в той час як перебіг прострочення виконання зобов'язання відповідачем починається з 02.10.2007 р. Розрахунки суду наступні: по періоду з 02.10.2007 р. по 31.12.2007 р. 3% річних складає: 37042,23 грн. х 3% х 90 днів : 365 = 274,01 грн.; по періоду з 01.01.2008 р. по 13.10.2008 р. 3% річних складає: 37042,23 грн. х 3% х 286 днів : 366 = 868,37 грн.; а разом 274,01 грн. + 868,37 грн. = 1142,38 грн. До того ж в розрахунку позивач вказує кількість днів прострочення по сплаті вартості товару 379 днів у період з 01.10.2007 р. по 13.10.2008 р., при тому, що фактично кількість днів складає 376 днів. Таким чином позовні вимоги щодо стягнення 3% річних на суму 1153,89 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1142,38 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 1153,89 грн. – 1142,38 грн. = 11,51 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись п. 3.1 договору поставки позивач нарахував відповідачу суму збитків, завданих позивачу невиконанням зобов'язання по оплаті вартості товару згідно договору, в твердій сумі 10% від ціни фактично отриманого відповідачем товару в розмірі 3704,22 грн.

Для обґрунтування підстав стягнення збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов господарського договору позивач, крім факту заподіяння збитків у конкретній формі та сумі, повинен був довести наявність усіх складових частин цивільного правопорушення, а саме:

-          протиправність дій або бездіяльність відповідача;

-          шкідливі наслідки для позивача;

-          причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача;

-          вину саме відповідача у заподіянні збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа, зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України до вищевказаного визначення збитків додає ще таку норму: до складу збитків включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно ст. 611, 623 Цивільного кодексу України наслідками порушення зобов'язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України  збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку позивач не довів належними доказами факт заподіяння збитків стосовно порушення зобов'язання оплатити товар у певний строк. Сторони в договорі передбачили лише розмір збитків. Але сам факт заподіяння збитків підлягає обов'язковому доведенню у встановленому порядку. Позивачем не надано до суду доказів понесення ним втрат (реальні збитки) або неодержання доходів, які ним могли б бути реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода), а також додаткових витрат (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо). Також недоведений причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача у вигляді збитків, які повинні бути виражені у конкретній формі.

У зв'язку з недоведеністю позовних вимог в цій частині суд відмовляє у їх задоволенні.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське” (юридична адреса: 85662, Донецька область, Мар'їнський район, с. Луганське, вул. Лазо, 1; код ЄДРПОУ 30349040; розрахунковий рахунок 26002301749711 у Безбалансовому відділенні Мар'їнської філії ГУ „Промінвестбанку”, МФО 334635) на користь закритого акціонерного товариства “Райз” (юридична адреса: 03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного,152; код ЄДРПОУ 13980201; розрахунковий рахунок 26002060016675 у ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ; МФО 322313) суму 46259,82 грн. (а саме: основний борг у сумі 37042,23 грн., інфляційні нарахування у сумі 8075,21 грн., 3% річних в сумі 1142,38 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 462,60 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 99,95 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань на суму 1296,47 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 11,51 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3340,91 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 3704,22 грн.

У судовому засіданні 28.01.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя