Рішення

від 10.12.2012 по справі 8/16/5022-870/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2012 р.Справа № 8/16/5022-870/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М. Розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води", вул. Франка, 6, м. Хуст, Закарпатська область, 90400

до відповідача Приватного підприємства "Хорс Ін", вул. Гайова, 31, м. Тернопіль, 46005

про стягнення заборгованості в загальній сумі 22 232 грн. 70 коп..

За участю представників сторін:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води", м. Хуст, Закарпатська область, надалі - позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області позовом до Приватного підприємства "Хорс Ін", м. Тернопіль, надалі -відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 22 232 грн. 70 коп., з яких: 4 039,10 грн. -основний борг, 142,41 грн. -3% річних, 724,24 грн. пеня та 17 326,95 грн. -штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Дистриб'юторського договору №10 від 31.05.2011р., зокрема в частині своєчасної та повної оплати поставленого згідно видаткової накладної №С0000007 від 01.08.2011 року товару, внаслідок чого, станом на 18.10.2012 року утворилась заборгованість в сумі 4 039,10 грн., на яку згідно вимог чинного законодавства та умов договору нараховано: 142,41 грн. 3% річних, 724,24 грн. пені та 17 326,95 грн. штрафу. Таким чином просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 22 232грн. 70 коп.

В підтвердження викладеного надано: Дистриб'юторський договір №10 від 31.05.2011 року, видаткову накладну №С0000007 від 01.08.2011 р., податкову накладну №7 від 01.08.2011р.,виписку з особового рахунку ТзОВ "Шиянські мінеральні води" станом на 25.08.2011р., як доказ часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:20 год. 12.11.2012 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 15:30 год. 26.11.2012 року та, відповідно, до 15:30 год. 10.12.2012р. з викладених у відповідних ухвалах суду підстав.

В судове засідання 10.12.2012 року представник позивача не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Разом з тим, 09.11.2012 року судом отримано письмове клопотання №юр-4/12 від 05.11.2012 року ТОВ "Шаянські мінеральні води", згідно якого позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд справу розглянути без присутності його повноважного представника. Зазначене викладене також позивачем у надісланій на адресу суду телеграмі від 07.12.2012р. (вх. № 17815 від 10.12.2012р.)

Повноважний представник відповідача в судові засідання не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Ч. 4 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації є датою державної реєстрації юридичної особи, в т.ч. фізичної особи-підприємця. Ст. 29 вищевказаного Закону, передбачено державну реєстрацію змін, яка здійснюється за процедурами передбаченими частинами першою-п'ятою ст. 25 та частинами другою -третьою ст. 27 цього Закону, і в цьому випадку, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін є датою їх державної реєстрації.

Разом з тим, згідно п. 11 Інформаційного листа ВГС України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 23 Інформаційного листа ВГС України від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З долученої позивачем до матеріалів справи Довідки з ЄДРЮО ФОП №625698 серії АА станом на 02.11.2012 року вбачається, що Приватне підприємство "ХОРС ІН" є юридичною особою, створене та зареєстроване 23.07.2009 року за адресою: місто Тернопіль, вул. Гайова, будинок 31; 14.07.2011 року реєстратором внесено запис №2, яким підтверджено відомості про юридичну особу. Проте, 25.10.2011 року держаним реєстратором Виконавчого комітету Тернопільської міської ради проведено запис №3 яким внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Також, укладаючи 31.05.2011р. договір за № 10, відповідач своїм місцезнаходженням зазначив: вул. Головна, 31, м. Тернопіль. Зазначена адреса відповідача вказана позивачем і у видатковій накладній на отримання товару від 01.08.2011р.

П.13.8 р.13 Дистриб'юторського договору №10 від 31.05.2011 року сторони передбачили, що у випадках реорганізації однієї зі Сторін, змін в неї банківських реквізитів, юридичної чи фактичної адреси , зміни керівників, зміни відбитків печатки чи штампа, Сторона у якої відбулися зазначені зміни, зобов'язана негайно письмово повідомити про це іншу Сторону.

Як зазначив позивач (телеграма від 07.12.2012р.) відповідач повідомлень щодо зміни своєї юридичної чи фактичної адреси не надавав.

Суд відзначає, що ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.10.2012р., про відкладення розгляду справи від 12.11.2012р. та від 26.11.2012р. направлялись рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача, якою згідно наявного в матеріалах Витягу з ЄДРПОУ є: вул. Гайова, 31, м. Тернопіль, яка зазначена позивачем і в позовній заяві. Також, ухвала суду про відкладення розгляду справи від 26.11.2012р. направлялась судом і на адресу відповідача, сказану ним у договорі від 31.05.2011р. за № 10, а саме: вул. Головна, 31, м. Тернопіль.

Разом з тим, ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, направлені судом на адресу відповідача: вул. Гайова, 31, м. Тернопіль повернулись на адресу суду із відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання"; "за зазначеною адресою не значиться" . Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 26.11.2012р., направлена судом на адресу відповідача: вул. Головна, 31, м. Тернопіль повернулась на адресу суду із відміткою пошти: "В Тернопільській дирекції УДППЗ Укрпошта вказана вулиця не зареєстрована".

Зазначене свідчить, що судом були здійснені всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про судові засідання.

Таким чином, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне:

31.05.2011 року між ТзОВ "Шиянські мінеральні води ", - Постачальник, з однієї сторони, та ПАП "Хорс ІН", - Дистриб'ютор, з другої сторони, укладено Дистриб'юторський договір №10, за умовами якого Постачальник зобов'язався передавати, а Дистриб'ютор -приймати та оплачувати товари народного споживання, що вказуються у накладних на умовах Договору. Асортимент та кількість Товару у кожній конкретній партії погоджується Сторонами у Замовленні згідно розділу 5 цього Договору (п. 1.1 р.1, п. 2.1 р.2 Договору).

П.п. 3.2.1 п. 3.2 р.3, п. п.8.1, 8.3 р.8 Договору сторони передбачили обов'язок Дистриб'ютора прийняти і оплатити кожну партію товару на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту його одержання. Розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Дистриб'ютора на рахунок Постачальника, що вказані в даному Договорі. Валюта розрахунків -гривня.

Також сторони передбачили, що у випадку, коли Дистриб'ютор при оплаті товару під час дії Даного договору у графі "призначення платежу" не вкаже за який товар, згідно з якою накладною здійснюється оплата, постачальник зараховує такі платежі в рахунок оплати товару, поставленого згідно з першою неоплаченою накладною, по якій поставлявся товар під час дії даного Дгговору, і далі по черзі -по всіх наступних неоплачених накладних в хронологічному порядку, а Дистрибютор погоджується із таким зарахуванням (п.п. 8.4.1 п.8.4 р.8 Договору).

Відповідно до п.4.1 р.4 Договору ціна конкретної партії товару визначається виходячи із замовлення Дистриб'ютора, накладних на товар та актів, оформлених при прийманні товару в пункті поставки, які підтверджують кількість фактично прийнятого Дистриб'ютором товару, поставленого Постачальником згідно даного договору

Пунктом поставки, в якому здійснюється здача-приймання товару є: Закарпатська область, Хустський район, смт. Вишково, вул. Шаянська, 1 (п.7.1. р.7 та п.5.7 р.5 Договору).

Окрім того, умовами укладеного Договору сторони передбачили, що повноваження представників Дистриб'ютора на приймання Товару в пункті поставки підтверджуються довіреністю за формою №М-2 згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99. Факт отримання товару Дистриб'ютором підтверджується належним чином оформленою сторонами видатковою накладною, незалежно від наявності (відсутності) у представника довіреності на отримання ТМЦ. У випадку, якщо представник Дистриб'ютора, який підписав видаткову накладну, не вкаже в ній своєї посади та/або прізвище й ініціали, то доказом того, що товар прийнято належним представником Дистриб'ютора, є відтиск на накладній основної печатки, або печатки для накладних, або будь-якої іншої печатки чи штампу Дистриб'ютора. У випадку, якщо представник Дистриб'ютора, який підписав видаткову накладну, не скріплену печаткою, або штампом Дистриб'ютора, не вкаже в ній своєї посади та/або прізвище й ініціали, то доказом того, що товар прийнято належним представником Дистриб'ютора, є наступне схвалення Дистриб'ютором підписання такої накладної. Діями Дистриб'ютора, що свідчать про його схвалення підписання вищевказаної видаткової накладної є зокрема часткова оплата такої видаткової накладної, включення до Єдиного реєстру (податкової декларації) податкової накладної, виписаної на товар, зазначений у такій видатковій накладній (п. 7.4, п.п. 7.5.2, 7.5.3 р. 7 Договору).

Відповідно до п. 12.1 р.12 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2011р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки .

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами по справі існують правовідносини, врегульовані Дистриб'юторським договором №10 від 31.05.2011 року. Проаналізувавши зміст названого договору, суд дійшов висновку, що він містить елементи різних договорів, а саме: договорів поставки та комісії.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначені загальні засади цивільного законодавства, до яких відноситься і свобода договору.

Частиною 3 статті 6 ЦК України також передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд .

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу положень ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Оскільки в обґрунтування заявлених позовних вимог ТзОВ "Шаянські мінеральні води" покладено твердження щодо неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по оплаті вартості товару поставленого згідно видаткової накладної №С0000007 від 01.08.2011р. на підставі Дистриб'юторського договору №10 від 31.05.2011 року, в частині здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати за придбаний товар, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору надавати правову оцінку правовідносинам сторін, що виникли з Дистриб'юторського договору №10, виходячи з положень законодавства, якими врегульовано зобов'язання, визначені договором поставки.

В силу приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Положеннями ч.ч.1,2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов укладеного договору позивач, згідно видаткової накладної №С0000007 від 01.08.2011р., передав, а відповідач прийняв Товар -воду на загальну суму 5 039,10 грн., в т.ч. 839,85 грн. ПДВ (належним чином засвідчена копія видаткової накладної знаходяться в матеріалах справи).

Факт отримання товару відповідачем не заперечено та підтверджено підписом уповноваженої особи на видатковій накладній.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як уже зазначалось вище, умовами укладеного Договору сторони встановили термін оплати Товару, а саме: на протязі 14-ти (чотирнадцяти) календарних днів з моменту одержання товару (п.8.3 р.8. Договору).

Однак відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару виконав неналежним чином, за отриманий товар розрахувався частково,- на суму 1 000 грн,. що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією банківської виписки з рахунку ТзОВ "Шаянські мінеральні води" за 25.08.2011р.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судові засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТзОВ "Шаянські мінеральні води" про стягнення з ПП "Хрс ІН" 4 039,10 грн. боргу за поставлений згідно видаткової накладної №С0000007 від 01.08.2011 року товар підлягають до задоволення, оскільки підтвердженні матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі даної статті, позивачем заявлено до стягнення 142,41 грн. 3% річних, нарахованих за період з 16.08.2011 р. по 23.08.2011р. та за період з 26.08.2011р. по 18.10.2012 року, з врахуванням передбаченого умовами договору терміну здійснення розрахунку за отриманий товар, а також здійсненої відповідачем 25.08.2011р. часткової оплати вартості отриманого товару.

Судом проведено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних, згідно якого сума 3% річних за вказаний позивачем період становить 142,74 грн.,

Однак, враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума 3 % річних нарахована позивачем в розмірі 142,41 грн. (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи) .

Окрім того предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача 724,24 грн. пені та 17 326,95 грн. штрафу.

За умовами п. 9.1 р. 9 Дистриб'юторського договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару чи несвоєчасної поставки за вимогою однієї із сторін, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від простроченого платежу чи суми недопоставленого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені за несвоєчасну оплату поставленого Товару припиняється у день повної оплати простроченого платежу. Сплата пені не звільняє сторін від обов'язків виконати зобов'язання в натурі за даним договором.

П. 9.5 р. 9 сторони встановили, що у випадку прострочення Дистриб'ютором оплати поставленого Товару, Дистриб'ютор сплачує постачальнику штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування штрафу за несвоєчасну оплату поставленого Товару припиняється у день повної оплати простроченого платежу.

На підставі наведеного, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 724грн. 24 коп. та штраф в розмірі 17 326грн. 95 коп., нараховані за період з 16.08.2011 року по 18.10.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу приписів ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання . Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Таким чином, пеня та штраф є видами неустойки та, за своєю правовою природою, не є тотожними поняттями.

Так, розмір пені залежить від тривалості прострочення боржником виконання грошового зобов'язання та, згідно вимог законодавства, не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період прострочення.

Водночас, штраф встановлюється у відсотковому співвідношенні до суми боргу, а його розмір не пов'язаний та не змінюється залежно від тривалості порушення зобов'язання.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи підтверджено та встановлено в судовому засіданні факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого позивачем товару (прострочення розрахунків за спірним договором).

Умовами укладеного договору сторони передбачили відповідальність Дистриб'ютора за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару у вигляді пені (п.9.1) та штрафу (п.9.5).

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 724 грн. 24 коп. пені та провівши перерахунок заявленої до стягнення суми, суд прийшов до висновку, що така є правомірно заявленою та підлягає до задоволення в повному обсязі. При цьому слід відмітити, що згідно проведеного судом розрахунку сума пені за вказаний позивачем період становить 724 грн. 95 коп. Однак, враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума пені в розмірі нарахованому позивачем,- 724,24 грн. (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи) .

Дослідивши умову договору, якою передбачено відповідальність відповідача у вигляді сплати штрафу, суд прийшов до висновку, що за своєю правовою природою ця господарська санкція підпадає під визначення пені, якою за приписами ст. 549 ЦК країни, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, як уже зазначалось вище, розмір пені не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки національного банку України. Позивачем право на стягнення пені вже реалізовано.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з ПП "Хорс ІН" 17 326,95 грн. штрафу є безпідставними та задоволенню не підлягають. З огляду на наведене, суд відмовляє у даній частині позову.

(Судом враховано, що аналогічну правову позицію підтримує ВГС України у постановах №5016/3986/2011(13/281 ) від 24.05.2012 р. та №5002-16/3468-2011 від 10.04.2012 р . )

Посилання позивача при заявлені вимоги про стягнення штрафу на п. 4 ст. 231 ГК України, на думку суду, є безпідставним, оскільки приписи даної статті передбачають можливість нарахування штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), однак прив'язка до тривалості прострочення виконання зобов'язання відсутня.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Хорс ІН", вул. Гайова, 31 м. Тернопіль, ідентифікаційний код 36585622, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води", вул. Франка, 6, м. Хуст, Закарпатська область, ідентифікаційний код 30609354: 4 039 грн. 10 коп. основного боргу, 142 грн. 41 коп. 3% річних, 724 грн. 24 коп. пені та 355 грн. 14 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. В задоволенні решта частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони та прокурор вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 17.12.2012р.

Суддя І.М. Гирила