Рішення

від 28.01.2013 по справі 5016/2512/2012(20/72)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа № 5016/2512/2012(20/72)

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54018

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС", вул. Фалеєвська, буд. 91, кв. 84, м. Миколаїв, 54020

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Реєстраційна палата Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства

за участю представників сторін

представник позивача ОСОБА_4, довіреність № 2248 від 24.12.12 року;

від відповідача представник не з'явився;

від третьої особи представник не з'явився.

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС", оформлене протоколом загальних зборів учасників товариства № 9 від 08.04.2008 року, про виключення зі складу учасників ТзОВ "ДВС" ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 13.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2012 року розгляд справи відкладено на 27.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 27.12.2012 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" залучено Реєстраційну палату Миколаївської міської ради та відкладено розгляд справи на 16.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2013 року розгляд справи відкладено на 28.01.2012 року.

В судовому засіданні 28.01.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

09.06.2006 року зборами учасників (засновників) був затверджений Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» (далі - Відповідач), який зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради за № 5221050002002717 від 09.06.2006 року. Згідно цього Статуту (п. 1.1.) позивач ОСОБА_1, який проживає за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі - Позивач) є учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» з часткою в статутному капіталі в розмірі 33, 34 % або в грошовому еквіваленті - 38 373, 34 грн. Іншими учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» є ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в розмірі 33, 33% або 38 373, 33 грн. і ОСОБА_7 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) в розмірі 33, 33% або 38 373, 33 грн. Всього статутний капітал становить 115 120, 00 грн.

Позивач 25.02.2009 року подав заяву на ім'я директора ТзОВ «ДВС» Юрченко А.А. для надання йому копій документів для вирішення питання про вихід зі складу учасників (засновників) ТзОВ «ДВС». Заява була відправлена заказною кореспонденцією з описом вкладення і відміткою поштового відділення.

25.02.2009 року позивач також звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Миколаївської міської ради з заявою про надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Виявилось, що згідно дати останньої реєстрації змін до установчих документів від 10.04.2008 року до складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» входять лише ОСОБА_7 з внеском до Уставного фонду в розмірі 57 660, 00 грн. та ОСОБА_6 з внеском до Уставного фонду в розмірі 57 660, 00 грн.

Таким чином, позивач довідався, що він був виключений зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» без його відома і попередження.

Підстави виключення позивача зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» викладені у протоколі № 9 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» від 08.04.2008 року, у якому зазначено, що позивач був присутнім на цих загальних зборах, але його підпису про присутність немає. Відмітки голови зборів про відмову позивача від підпису також немає.

Отже, рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС», оформлене протоколом № 9 від 08.04.2008 року, про виключення позивача зі складу учасників (засновників) ТзОВ «ДВС» є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки в порушення ст. 145 ЦК України та п. 5.2 Статуту позивач не отримував з пошти ніяких повідомлень про надходження на його ім'я поштової кореспонденції від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС», з документами про підготовку до загальних зборів позивача не ознайомлювали, а твердження щодо порушення позивачем вимог Статуту Товариства не відповідають дійсності.

Відтак, позивач з метою захисту своїх порушених корпоративних прав в травні 2009 року звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» за участю третьої особи - державного реєстратора Миколаївської міської ради з позовом про визнання незаконним його виключення зі складу учасників (засновників) ТзОВ «ДВС» та поновлення його в правах учасника цього товариства.

Рішенням господарського суду Миколаївської області (суддя В.Д. Фролов) від 06.05.2009 року у справі 16/90/09 позов було задоволено. Місцевий суд визнав незаконним виключення позивача зі складу засновників ТзОВ «ДВС», поновивши його в правах учасника цього товариства.

Втім, Одеський апеляційний господарський суд постановою від 23.06.2009 року у справі 16/90/09, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2009 року, рішення господарського суду Миколаївської області від 06.05.2009 року скасував і у задоволені позову відмовив.

При цьому, суди як апеляційної, так і касаційної інстанції, не спростовуючи доводи позивача про незаконність дій інших учасників ТзОВ «ДВС» щодо виключення його зі складу учасників, дійшли висновку, що позивачем було невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права. Так, вищестоящі судові інстанції у своїх рішеннях (постановах) від 23.06.2009 року та 21.10.2009 року зазначили, що заявленим вимогам, які були задоволені судом першої інстанції за загальними правилами, повинні передувати вимоги щодо визнання недійсним рішення загальних зборів, оформлене протоколом. Невизнання недійсним такого рішення у судовому порядку унеможливлює задоволення вимог щодо поновлення позивача у складі учасників товариства.

З огляду на вищевикладене, позивач звертається до місцевого господарського суду з цим позовом про визнання недійсним рішення засновників про виключення його зі складу учасників товариства, оформлене протоколом № 9 від 10.04.2008 року.

Окремо слід зазначити, що позивач упродовж 2009-2010 років неодноразово звертався до господарського суду з іншими позовними вимогами (справи № 17/21/09 та № 15/121/10), право на які виникли у позивача у зв'язку з виключенням його зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС».

Зокрема, останнім рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.08.2010 року у справі № 15/121/10 (суддя В.О. Ржепецький), яке набрало законної сили згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 року, з відповідача на користь позивача було стягнуто 233 065, 52 грн. вартості частки належному йому майна у статутному капіталі цього товариства.

Із посиланням на приписи ст. 15, 16, 145, 148 ЦК України, ст. 59, 88 ГК України позивач просить визнати недійсним рішення загальних зборів засновників товариства, оформлене протоколом загальних зборів учасників товариства № 9 від 08.04.2008 року, про виключення зі складу учасників ТзОВ "ДВС" ОСОБА_1.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВС» не скористалось наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судові засідання не направив.

Ухвала господарського суду від 15.11.2012 року про порушення провадження у справі направлена на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2, 54030. Вказана ухвала повернута поштовою установою до суду із відміткою "адресат у відрядженні" (арк. справи 34-36).

Як вбачається з поданого суду Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.11.2012 року місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" є АДРЕСА_2, 54030 (арк. справи 13). Тобто, ухвала про порушення провадження у справі від 15.11.12 року направлена на правильну адресу відповідача.

Ухвали господарського суду від 13.12.2012 року та 27.12.2012 року, направлені на адресу відповідача АДРЕСА_2, 54030, повернуті поштовою установою із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (арк. справи 40-42; 54-57).

Ухвала господарського суду від 16.01.2013 року, направлена на адресу відповідача АДРЕСА_2, 54030, повернута поштовою установою із відміткою «на даний час у місті немає» (арк. справи 64-66).

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.10.2012 року в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.10.2012 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представника відповідача ТзОВ «ДВС» не визнавалась судом обов'язковою.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" Реєстраційна палата Миколаївської міської ради не скористалась наданим їй ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судові засідання не направляла , хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить підпис повноважного представника на повідомленнях від 03.01.13 року та від 18.01.2013 року про вручення копій ухвал господарського суду від 27.12.12 року та від 16.01.2013 року (арк. справи 53, 62).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

09.06.2006 року зборами учасників (засновників) був затверджений Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» (далі - Відповідач), який зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради за № 5221050002002717 від 09.06.2006 року (арк. справи 14-18).

Згідно п. 1.1 Статуту позивач ОСОБА_1, який проживає за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі - Позивач) є учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» з часткою в статутному капіталі в розмірі 33, 34 % або в грошовому еквіваленті - 38 373, 34 грн. Іншими учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» є ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в розмірі 33, 33% або 38 373, 33 грн. і ОСОБА_7 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) в розмірі 33, 33% або 38 373, 33 грн. Всього статутний капітал становить 115 120, 00 грн.

Рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС", оформленим протоколом загальних зборів учасників товариства № 9 від 08.04.2008 року, ОСОБА_1 виключили зі складу учасників, оскільки він своїми злочинними діями перешкоджає Товариству з обмеженою відповідальністю "ДВС" у досягненні своїх статутних завдань (арк. справи 12).

Отже, на цих зборах було прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства з підстав передбачених ст. 64 Закону України «Про господарські товариства».

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС" про визнання незаконним рішення про виключення зі складу учасників товариства та поновлення в правах учасника товариства.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.05.09 року по справі № 16/90/09 (арк. справи 20) за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС" за участю третьої особи Державного реєстратора виконкому Миколаївської міської ради про визнання незаконним рішення про виключення зі складу учасників товариства та поновлення в правах учасника товариства задоволено позовні вимоги. Визнано незаконним виключення ОСОБА_1 зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС", поновивши ОСОБА_1 в правах учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.09 року по справі № 16/90/09 рішення господарського суду Миколаївської області від 06.05.2009 року скасовано, у задоволені позову фізичній особі ОСОБА_1 відмовлено (арк. справи 21-22).

Постановою Вищого господарського суду України 21.10.09 року по справі № 16/90/09 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року у справі № 16/90/09 залишено без змін (арк. справи 23-27).

Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.09 року та постанова Вищого господарського суду України 21.10.09 року мотивовані тим, що позивачем неправильно обрано послідовність способу захисту порушеного права, оскільки на момент розгляду даної справи рішення загальних зборів учасників про виключення позивача зі складу учасників товариства, оформлене протоколом, є чинним, а тому заявленим вимогам про визнання незаконним виключення ОСОБА_1 зі складу учасників (засновників) ТзОВ „ДВС" та поновлення його в правах учасника, повинні передувати вимоги щодо визнання недійсним рішення цих загальних зборів. При цьому, наявність такого рішення унеможливлює задоволення вимог про поновлення позивача у складі учасників товариства.

В подальшому в 2009 році ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС" про стягнення вартості частини майна товариства пропорційно частки в статутному капіталі товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно Статуту ТзОВ "ДВС", затвердженого 09.06.2006 року зборами учасників (засновників) товариства в новій редакції, позивач є учасником (засновником) ТзОВ "ДВС" з часткою в статутному капіталі в розмірі 33, 34%. Рішенням загальних зборів відповідача від 08.04.2008 року ОСОБА_1 виключений зі складу товариства без виплати вартості частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства. Підставою позову позивачем зазначено ст. 54 Закону України „Про господарські товариства", ст. 148 ЦК України, пункт 8.2 Статуту товариства.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.09.09 року по справі № 17/217/09 за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС" про стягнення вартості частини майна товариства пропорційно частки в статутному капіталі товариства частково задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» вартість частини майна, пропорційну частки позивача ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» в розмірі 33, 34 %, що в грошовому еквіваленті становить 38 373 грн. 34 коп., держмито в сумі 386 грн. 20 коп. та 77 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.10 року по справі № 17/217/09 рішення господарського суду Миколаївської області від 08.09.2009 року скасовано частково, позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТзОВ „ДВС" на користь ОСОБА_1 вартість частки майна ТзОВ „ДВС" пропорційно частці в статутному капіталі товариства в розмірі 155 265 грн. 33 коп ., за ІТЗ судового процесу 315 грн. (арк. справи 68-70).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.01.11 року по справі № 17/217/09 касаційну скаргу на рішення господарського суду Миколаївської області від 08.09.2009 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.10 року повернуто без розгляду.

В 2010 році ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС" про стягнення вартості майна товариства пропорційно частки в статутному капіталі товариства.

Підставою позову став факт стягнення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2010 року у справі № 17/217/09 лише частини вартості частки майна ТзОВ „ДВС" пропорційно його частці в статутному капіталі товариства в межах заявлених позовних вимог в сумі 155 265, 33 грн. Різниця, яка складає 275 722, 85 грн., стягнута не була, оскільки апеляційна інстанція не має повноважень виходити за межі позовних вимог. Відтак предметом спору у вищевказаній справі було стягнення різниці між належною (встановленою вартістю його частки) та стягнутою сумою.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.08.10 року по справі № 15/121/10 (арк. справи 28-29) за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС" про стягнення вартості майна товариства пропорційно частки в статутному капіталі товариства частково задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" на користь ОСОБА_1 233 065, 52 грн. вартості частки майна пропорційно частці в статутному капіталі товариства, 2 330, 65 грн., держмита, 195, 32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.10 року по справі № 15/121/10 рішення господарського суду Миколаївської області від 31.08.10 року залишено без змін (арк справи 30-31).

Підставою для прийняття судових рішень став факт виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства з підстав передбачених ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», про що загальними зборами ТзОВ «ДВС» було прийнято рішення, оформлене протоколом № 9. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року у справі №16/90/09, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2009 року, встановлено, що ОСОБА_1 не звертався з позовом про визнання рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом № 9, недійсним.

При цьому судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо; вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 100 ЦК України учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Відповідно до підпункту «в» ч. 1 ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, вирішення питання щодо виключення учасника з товариства.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі.

Вищевказане кореспондується з приписами ч. 2 ст. 148 ЦК України, відповідно до якої учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що правові наслідки, які породжує вихід учасника з товариства, полягають, зокрема, у припиненні корпоративних правовідносин між учасником і товариством. З моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством (право голосу на зборах) і право отримувати частину прибутку від діяльності товариства. Вихід з товариства розглядається як підстава для припинення правовідносин між учасником і товариством, наслідком якого є виділення частки, зміна складу учасників, внесення змін до установчих документів тощо. Тобто, у зв'язку із виходом учасника товариства з ним повинен бути проведений розрахунок. Учаснику, що вийшов, виплачується частка вартості майна товариства, що відповідає частці учасника в статутному капіталі товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 протягом 2009-2010 років звертався до господарського суду з позовними вимогами (справи № 17/21/09 та № 15/121/10 ), право на які виникли у позивача у зв'язку з виключенням його зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС». Судовими рішеннями у вищевказаних господарських справах стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» на користь ОСОБА_1 вартості частки майна пропорційно частці в статутному капіталі товариства. Як зазначено вище, підставою для прийняття судових рішень став факт виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства з підстав передбачених ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», про що загальними зборами ТзОВ «ДВС» було прийнято рішення, оформлене протоколом № 9 від 08.04.08 року. Тобто, ОСОБА_1, звернувшись до господарського суду з позовними вимогами про стягнення вартості частки майна пропорційно частці в статутному капіталі товариства у зв'язку з його виключенням зі складу засновників Товариства, таким чином, погодився з рішенням загальних зборів, оформленим протоколом № 9 від 08.04.08 року, та захистив своє право (право на одержання вартості частини майна пропорційно частці в статутному капіталі), яке виникло у зв'язку з його виключенням.

Посилання позивача на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.10 року по справі № 17/217/09 (арк. справи 69) встановлено факт того, що рішенням загальних зборів учасників товариства від 08.04.08 року позивач без його відома виключений зі складу товариства, не приймаються судом до уваги, оскільки вказані обставини ґрунтуються на рішенні господарського суду Миколаївської області від 06.05.09 року по справі № 16/90/09, яке на момент прийняття постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.10 року по справі № 17/217/09 було скасовано.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Стаття 1 ГПК України встановлює, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Норми ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання , а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем у справі не доведено суду належними та допустимими доказами у справі в чому саме полягає порушення чи оспорення його права, за захистом якого позивач звернувся до суду. Натомість, як встановлено судом, позивач вже захистив своє право шляхом стягнення в судовому порядку вартості частки майна пропорційно частці в статутному капіталі товариства, що є наслідком виключення його зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС». Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в позові у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача.

В позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 55, 124 Конституції України, ст. 15, 16, 100, 148 ЦК України, ст. 20, 88 ГК України, Законом України "Про господарські товариства", ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

відмовити в позові ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54018 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС", вул. Фалеєвська, буд. 91, кв. 84, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 32093143) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Реєстраційної палати Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС", оформлене протоколом загальних зборів учасників товариства № 9 від 08.04.2008 року, про виключення зі складу учасників ТзОВ "ДВС" ОСОБА_1.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 01.02.13 року

Суддя Е.М.Олейняш