Ухвала

від 30.08.2012 по справі 1915/8488/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/8488/2012Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/1990/1142/12 Доповідач - Щавурська .Б. Категорія - 52

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Ходоровського М. В., Кузьми Р. М.,

при секретарі - Щебивовк Г.І.

з участю сторін - представника апелянта Когута В.В., позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 липня 2012 року та додаткове рішення від 30 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 липня 2012 року позов ОСОБА_2 до Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди задоволено частково.

Визнано незаконним наказ № 15-к від 29 лютого 2012 року генерального директора Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії про звільнення інженера з телеустаткування цеху телебачення Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії ОСОБА_2 від займаної посади.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді інженера з телеустаткування цеху телебачення Тернопільської державної телерадіокомпанії.

Стягнуто з Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3256,00 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30 липня 2012 року доповнено рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 липня 2012 року та стягнуто з Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії в користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в розмірі 500,00 грн.

В апеляційних скаргах Тернопільська обласна державна телерадіокомпанія просить скасувати рішення суду першої інстанції від 10 липня 2012 року та додаткове рішення від 30 липня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю та у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Апелянт зазначає, що оскаржувані рішення ухвалені з порушенням вимог матеріального та процесуального права, поновлення на роботі ОСОБА_2 є безпідставним і не грунтується на законі. Також звертає увагу на те, що оцінка наданих сторонами доказів проведена судом односторонньо, а заява про застосування строку позовної давності необгрунтовано відхилена.

У судовому засіданні представник апелянта Когут В.В. підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач ОСОБА_2 відносно апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржувані рішення законними й обгрунтованими, ухваленими з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення представника апелянта, позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині скасування наказу від 20.09.2010 року про скорочення штатів та стягнення з Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії вихідної допомоги в зв'язку з необгрунтованістю даних позовних вимог та пропуском позивачем без поважних причин строку позовної давності звернення до суду за захистом порушеного права, а також -з того, що строк позовної давності в частині позовних вимог про визнання наказу про звільнення від 01.03.2012 року незаконним і поновлення на роботі ОСОБА_2 пропущений не був, а звільнення позивача з підстав передбачених п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України проведено із порушенням вимог трудового законодавства, чим заподіяно останньому моральну шкоду.

Такі висновки суду відповідають встановленим фактам та грунтуються на вимогах закону.

Так, судом установлено, що ОСОБА_2 з 14.03.2002 року працював на посаді старшого інженера АСБ-1 цеху телебачення, а з 12.03.2005 року -на посаді головного інженера Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії.

20 вересня 2010 року генеральним директором Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії видано наказ № 113 «Про оптимізацію та зміни в штатній структурі ТРК, скорочення чисельності штатних посад та майбутнє звільнення працівників», згідно якого посада головного інженера Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії з 01 грудня 2010 р. підлягала скороченню і виключенню зі штатного розпису.

23 вересня 2010 року ОСОБА_2 було попереджено про скорочення чисельності штатних посад та його майбутнє звільнення і запропоновано вакантну посаду інженера з телевізійного устаткування цеху телебачення.

Позивач на запропоновану адміністрацією посаду погодився, у зв'язку з чим 30 листопада 2010 року був прийнятий інженером з телевізійного устаткування цеху телебачення.

Згідно складеного графіку роботи на лютий 2012 року ОСОБА_2 повинен був працювати 03.02., 04.02, 07.02, 08.02., 11.02., 12.02, 16.02., 17.02., 19.02., 20.02., 23.02., 24.02., 27.02., 28.02.2012 року.

Робочий день позивача тривав з 7.00 - 13.20 та з 15.50-20.30 год. або з 14.20-18.00 год. (при відсутності прямих ефірів).

24.02.2012 року ОСОБА_2 о 7.00 год. згідно графіку не з'явився. Як пояснив позивач, він прокинувся близько 9 год. ранку, а близько 10 год. був на роботі. Про появу на роботу відразу ж повідомив свого безпосереднього начальника цеху ОСОБА_3

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 24.02.2012 року була складена доповідна на ім'я начальника цеху телебачення ОСОБА_4, у якій зафіксовано, що 24.02.2012 року інженер з телеустаткування не з'явився на зміну у зазначений графіком час 7 год.00 хв.

Того ж дня начальником цеху телебачення ОСОБА_4 складено дві доповідні на ім'я генерального директора ОДТРК, з яких убачається, що 24.02.2012 року ОСОБА_2 не з'явився на роботу та не приступив до своїх посадових обов'язків з невідомої причини, а також -що, 24.02.2012 року ОСОБА_2 з'явився на роботу о 10 год. 35 хв.

Як вбачається з акту від 28 лютого 2012 року, ОСОБА_2 відмовився написати пояснення про запізнення на роботу протягом 3 годин 35 хвилин 24 лютого 2012 року.

28.02.2012 року генеральний директор Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії звернувся з поданням до голови профспілкового комітету Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії про надання згоди на звільнення з роботи ОСОБА_2, інженера з телеустаткування цеху телебачення Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії, з підстави, передбаченої п.4 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з прогулом без поважних причин.

Того ж дня була отримана згода профкому Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії на звільнення з роботи ОСОБА_2 з підстави, передбаченої п.4 ст.40 КЗпП України.

Наказом № 15-к від 29 лютого 2012 року генерального директора Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії ОСОБА_2, інженера з телеустаткування цеху телебачення Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії, звільнено з 01 березня 2012 року у зв'язку з прогулом без поважних причин 24 лютого 2012 р., на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

З наказом про звільнення позивач був ознайомлений 02 березня 2012 року, в якому вказав, що на роботу прийшов менш ніж з трьохгодинним запізненням.

У відповідності до ч.1 ст.233 КзпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськраройонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно вимог ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про пропуск позивачем без поважних причин строку позовної давності в частині позовних вимог щодо визнання незаконним наказу № 113 від 20.09.2010 року "Про оптимізацію та зміни в штатній структурі ТРК, скорочення чисельності штатних посад та майбутнє звільнення працівників", про який ОСОБА_2 було відомо з 23.09.2010 року (а.с.21) та стягнення вихідної допомоги. Задоволення у зв'язку з цим заяви відповідача про застосування в цій частині позовних вимог строку позовної давності є обгрунтованим, а відмова з вищевказаних підстав в даній частині у позові -такою, що відповідає вимогам закону.

У відповідності до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції, на думку колегії, прийшов до вірного висновку про незаконність звільнення позивача за вчинення 24.02.2012 року прогулу з підстав недоведеності, що останній мав місце, та як наслідок -про поновлення ОСОБА_2 на роботі, оскільки ні доповідна ОСОБА_3, у якій не зазначено точний час появи ОСОБА_2 на роботі, ні доповідна начальника цеху телебачення ОСОБА_4, у якому не вказано, яким чином ним встановлений час приходу (а саме 10 год. 35 хв.) 24.02.2012 року ОСОБА_2 на роботу, не можуть бути беззаперечними доказами вчиненого позивачем прогулу. Не є таким доказом і показання допитаних у суді першої інстанції свідків ОСОБА_3, який пояснив суду, що не може вказати конкретної години появи 24.02.2012 року ОСОБА_2 на роботі та ОСОБА_4, який не вказав точне джерело (прізвище вахтера), від якого він ніби-то дізнався про час появи ( 10 год. 35 хв.) позивача на роботі, при цьому що вахтер судом, як свідок не допитувався, а будь-які письмові дані, які б свідчили про точний час появи працівників телерадіокомпанії на роботі (н-д, відповідний журнал обліку), як з'ясовано у суді апеляційної інстанції, вахтерами не ведеться.

У відповідності до ст.235 КзпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З врахуванням задоволення вимог позивача про поновлення на роботі, такими, що повністю відповідають ч.2 ст.235 КзпП України є й висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача в користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 01.03.2012 року до 10.07.2012 року), обрахованого згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року з наступними змінами та доповненнями, що складає 3256 грн.

Також, обгрунтованими є висновки суду в частині підставності позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та з врахуванням вимог розумності і справедливості визначено судом розмір такого відшкодування в сумі 500 грн.

Такими, що відповідають вимогам закону, на думку колегії суддів, є й висновки суду першої інстанції про безпідставність задоволення заяви відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності в частині вимог про звільнення за прогул. Як убачається з матеріалів справи, будучи звільненим з 01.03.2012 року за прогул згідно наказу від 29.02.2012 року, копію якого ОСОБА_2 отримав 02.03.2012 року, позивач 30.03.2012 року звернувся з позовом до суду про поновлення на роботі. Ухвалою суду від 02.04.2012 року його позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. Ухвалу від 02.04 2012 року позивач отримав лише 19.04.2012 року і у встановлений законом п'ятиденний термін (24.04.2012 року) на виконання вимог даної ухвали направив необхідні копії документів. Однак з листа, який він отримав від суду 14.05.2012 року, дізнався, що, ухвалою суду від 17.04.2012 року його позовну заяву визнано неподаною та повернуто у зв'язку з невиконанням вимог, вказаних в ухвалі від 02.04.2012 року. У зв'язку з цим, що визнання заяви неподаною не перешкоджає повторному зверненню до суду, ОСОБА_2 18.05.2012 року повторно звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з аналогічним позовом. Оскільки, повторне звернення позивача до суду мало місце в межах строку оскарження ухвали від 17.04.2012 року, про яку йому стало відомо лише 14.05.2012 року, строк позовної давності ним пропущений не був.

Доводи апеляційних скарг, на думку колегії суддів, висновків суду першої інстанції не спростовують; рішення та додаткове рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах, немає.

У відповідності до ч.1 ст.308 Цивільно-процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313, 314 ч.1 п.1; 315 ч.ч.1,2; 317 ч.1, 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 Цивільно-процесуального кодексу України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 липня 2012 року та додаткове рішення від 30 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Б. Щавурська