Ухвала

від 21.01.2013 по справі 2а-1670/5932/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/5932/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ЧІП і К" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. по справі № 2а-1670/5932/12

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

до Приватного підприємства "ЧІП і К"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства "ЧІП і К" (далі - відповідач) про стягнення з розрахункових рахунків заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 85 873 грн. 10 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з рахунків відповідача кошти на погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 85 873 грн. 10 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, відповідач зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку у відповідача, як платник податків з 16.03.2007 року.

З 02.02.2011 року по 08.02.2011 року працівниками позивача була проведена позапланова виїзна перевірка відповідача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Агропостзбуд», ТОВ «Альбатрон-К» ПП «Джанкой - Транс» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами вищевказаної перевірки позивачем було складено акт за №671/23-308/34987688 від 15.02.2011 року про порушення відповідачем п.п. 7.2.1, п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість на суму 67 626 грн.

На підставі вищевказаної перевірки позивачем було ухвалено податкове повідомлення - рішення за №0001322301 від 25.02.2011 року.

Не погодившись з зазначеним рішенням відповідачем було оскаржено вищевказане податкове повідомлення - рішення до суду та постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 року по справі №2а-1670/2198/11 було відмовлено в задоволенні позову про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 року №2а-1670/2198/11 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Частиною 1 пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у то власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем по справі було подано:

- податкову декларацію з податку на додану вартість за №9005715514 від 16.02.2012 року, якою визначена сума податку на додану вартість в розмірі 10 890 грн;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за №9011653187 від 15.03.2012 року, якою визначена сума податку на додану вартість в розмірі 5874 грн;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за №9020582983 від 20.04.2012 року, якою визначена сума податку на додану вартість в розмірі 32 428 грн;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за №9027797858 від 18.05.2012 року, якою визначена сума податку на додану вартість в розмірі 36 048 грн;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за №9034666617 від 19.06.2012 року, якою визначена сума податку на додану вартість в розмірі 14 994 грн;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за №9041451823 від 19.06.2012 року, якою визначена сума податку на додану вартість в розмірі 22 079 грн;

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За приписами п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення зазначених норм відповідачем не була сплачена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі податкового повідомлення-рішення №0001322301 від 25.02.2011 року ухваленого позивачем відповідачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем 67 626 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16907 грн.

Враховуючи, що позивачем не було своєчасно сплачено суми податкового зобов'язання у податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідачем було нарахована пеня 32,84 грн. + 461, 43 грн. + 406, 70 грн.+ 390, 94 грн.+ 35,11 грн.+ 272, 85 грн.+ 116,16 грн.+ 7,32 грн.+ 462,38 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи заборгованість була частково погашена відповідачем за рахунок переплати в розмірі 845, 63 грн. , самостійної сплати в сумі 10 890 грн., 5874 грн., 32 428 грн., 36 048 грн., 14 961, 16 грн. 21617, 57 грн.

Таким чином з урахуванням переплати сума податкового боргу з податку на додану вартість з урахуванням пені склала 85 873 грн. 10 коп. є узгодженою сумою податкового зобов'язання, яка на момент судового розгляду позивачем не сплачена, тому у розумінні п.п.14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України є податковим боргом.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.202011 року по справі №2а-1670/2198/11 не набрала законної сили, у зв'язку з касаційним оскарженням зазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду, колегія суддів зазначає наступне

Відповідно до ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вищевказана ухвала набрала законної сили та є обов'язковою до виконання.

Щодо доводів апеляційної скарги, про неотримання відповідачем податкової вимоги за №274/284 від 29.02.2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно матеріалів справи встановлено, що позивачем було направлено на адресу відповідача поштою вищевказану податкову вимогу, яка була повернута відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджуються конвертом з відповідною відміткою, а тому колегія суддів не вважає зазначені доводи апелянта обґрунтованими.

За таких підстав, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЧІП і К" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. по справі № 2а-1670/5932/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 25.01.2013 р.