Рішення

від 31.01.2013 по справі 4378-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.2013Справа №5002-13/ 4378-2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим»

до фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича

про стягнення 232 202,26 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача Іванов Д.Б., представник, довіреність від 01.01.2013

Від відповідача Осоченко А.А., представник, довіреність від 05.09.2011

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця Бережного Є.В. про стягнення 232 202,26 грн. заборгованості.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 06.07.2012 в частині оплати отриманого відповідачем товару та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 530 Цивільного кодексу України та статтю 612 Господарського кодексу України.

Відповідач позов не визнав, у відзиві зазначив, що за вказаними позивачем накладними відповідач товар не отримував; накладні, на які позивач посилається в підтвердження факт передачі товару відповідачу, не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять обов'язкових реквізитів; особа, яка вказана в спірних накладних та яка ставила на накладних підписи та печатки - не є уповноваженою на отримання товару від імені відповідача. Крім того, відповідач зазначив, що сторони мали лише намір на здійснення правовідносин з поставки, а позивачем не доведено факт отримання товару відповідачем, а тому права позивача, на думку відповідача не порушені, у зв'язку з чим просив в позові відмовити (т. 1, а.с. 79-82).

В судовому засіданні 31.01.2013 представником відповідача заявлені клопотання, а саме: про витребування в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України доказів, клопотання про призначення судової економічної експертизи та клопотання про призначення колегіального розгляду справи на підставі статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України.

Суд відмовляє в задоволенні заявлених представником відповідача клопотань, з огляду на наступне.

Клопотання представника відповідача про витребування від податкової інспекції доказів, задоволенню не підлягає з огляду на недотримання ним вимог статті 38 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема, письмовими доказами.

Письмовими доказами, відповідно до частини 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу частини 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Заявлені представником відповідача клопотання про витребування від Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби, на обліку якої перебуває позивач як платник податків та зборів (обов'язкових платежів), інформацію на підтвердження або спростування факту реєстрації ТОВ «АТ-Крим» податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до статті 201 Податкового кодексу України за липень 2012, в яких фізична особа-підприємець

Бережний Є.В. зазначений як покупець, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а представником відповідача, в свою чергу, не надано обґрунтувань того, яке значення для правильного вирішення даного спору, предметом якого є стягнення заборгованості за поставлений товар, має встановлення факту дотримання порядку складання та реєстрації податкових накладних.

На запит суду, в чому саме полягає неможливість самостійно надати витребувані від податкової інспекції докази, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що на письмовий запит, здійснений до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя (т. 2, а.с. 34), отримано усну відповідь про неможливість надання таких доказів.

Клопотання відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи, на вирішення якої запропоновано поставити наступні питання: Чи вірно відображена у фінансово-господарських документах як позивача так і відповідача поставка товару на суму

232 202,26 грн.? та Чи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 232 202,26 грн. за договором поставки від 06.07.2012 ? (т. 2, а.с. 36-38), задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Тобто, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Абзацом 1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» встановлено, що відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін тощо.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Однак, представником відповідача в клопотанні про призначення судової експертизи запропоновані питання, вирішення яких не потребує спеціальних знань, більше того, друге питання запропоноване експерту ставити перед останнім неприпустимо, так як воно носить характер правового питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Також, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи на підставі статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Заявлене клопотання представник відповідача обґрунтовує наявністю у справі взаємно суперечливих доказів того, чи відбулась фактично поставка товару за накладними, на які посилається позивач у позовній заяві, чи ні (т. 2, а.с. 39-40).

Відповідно до частини 1 статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України Справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Отже, склад суду, який розглядає справу, залежить від категорії та складності справи.

Згідно з пунктом 2.1 рішення зборів суддів господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 грудня 2010 року з подальшими внесеними змінами, питання про необхідність створення колегії суддів з розгляду конкретної судової справи вирішується безпосередньо суддею, у провадженні якого перебуває ця справа.

Дослідивши заявлене клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на його безпідставність та недоведеність доводів представника відповідача щодо складності даної справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.07.2012 між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) укладено Договір поставки (далі за текстом - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передавати товар у власність, а покупець приймати цей товар, своєчасно здійснювати оплату товару на умовах та в порядку, передбаченим цим договором (т.1, а.с. 8-9).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що постачальник зобов'язується протягом строку дії договору передавати у власність покупця товар в асортименті, кількості та в строки, зазначені а заявці покупця. Заявка на поставку оформлюється в усному або письмовому вигляді та направляється постачальнику будь-яким доступним засобом.

Пунктами 2.2.3, 2.2.4 Договору передбачені обов'язки покупця прийняти поставлений товар за якістю, відповідному ДОСТ, ТУ, у кількості, асортименті, цінам, зазначеним в накладних; своєчасно оплатити товар, переданий йому у власність постачальником, в порядку, передбаченому розділом 4 цього Договору.

Доставка товару здійснюється на склад покупця за адресою, зазначеною в заявці, транспортом покупця та за його рахунок протягом двох календарних днів з моменту отримання заявки. Сторонами можуть бути передбачені інші умови поставки за умови їх попереднього погодження не пізніше, ніж за 5 днів до початку поставки (пункт 3.1 Договору).

Датою поставки конкретної партії товару вважається дата, зазначена в витратній накладній (пункт 3.4 Договору).

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що покупець зобов'язаний підтвердити поставку товару підписом відповідальної особи з накладенням печатки або штампу покупця в накладній.

Постачальник поставляє покупцю товар за цінами, зазначеними в витратних накладних. В залежності від політики ціноутворення, ціни можуть бути змінені постачальником. При цьому, ціни на вже поставлені покупцю товари зміненню не підлягають (пункт 4.1 Договору).

Загальна вартість конкретної партії товару зазначається в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.4 Договору покупець оплачує вартість кожної партії товару, що поставляється за фактом отримання даної партії товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 15.07.2012 року, а за відсутності заявки від однієї з сторін про припинення договору, вважається пролонгованим на один календарний рік на тих саме умовах.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив на адресу відповідача товар, на загальну суму 232 202,26 грн., про що свідчать видаткові накладні № РнДЖ-0058156 від 12.07.2012 на суму 43 206,19 грн. (т. 1, а.с. 11); № РнДЖ-0056089 від 12.07.2012 на суму 87 155,86 грн. (т. 1, а.с. 14-15); № РнДЖ-0056088 від 12.07.2012 на суму 101 840,21 грн. (т. 1, а.с.18-20).

Одночасно, суд звертає увагу на те, що в зазначених вище накладних міститься посилання на договір № 1-14 від 01.01.2010, при цьому предметом даного спору є вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки від 06.07.2012.

З даного приводу судом витребувані пояснення від позивача.

Так, позивачем надані відповідні пояснення, в яких представник зазначив, що внаслідок перевантаження електромереж на структурному підрозділі товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» в системі «1С Торгівля» сталася помилка даних, у зв'язку з чим у видаткових та податкових накладних за липень 2012 року відобразились дати попередніх договорів поставки, які укладались до підписання діючих на той час (т. 1, а.с. 87).

Одночасно, судом витребуваний журнал реєстрації договорів, на що, представником позивача надані пояснення про те, що на підприємстві журнал реєстрації договорів не ведеться, а тому порядковий номер до договору поставки від 06.07.2012 не привласнений

(т. 2, а.с. 30).

За твердженням позивача, у порушення умов договору, відповідачем отриманий товар не оплачений, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі

232 202,26 грн.

21.07.2012 позивач надіслав на адреси відповідача претензії, в яких повідомив про наявність перед ним заборгованості в сумі 232 202,25 грн. та вимагав погашення заборгованості протягом 7-мі днів з моменту отримання претензії (т. 1, а.с. 65, 66).

Як вбачається з поштових повідомлень, зазначені претензії отримані уповноваженими представниками відповідача 26.07.2012 та 23.07.2012 відповідно (т. 1, а.с. 67-68).

Оскільки заборгованість залишилась непогашеною відповідачем, товариство з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Правові наслідки невиконання зобов'язань за договором поставки регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Проте, в порушення умов Договору, покупець не виконав свої зобов'язання за договором та не сплатив вартість отриманого товару.

Відповідно до пункту 3.5 Договору від 06.07.2012 покупець зобов'язаний підтвердити поставку товару підписом відповідальної особи з накладенням печатки або штампу покупця в накладній.

Так, факт передачі позивачем товару відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами його представника на цих накладних та відтисками печатки фізичної особи-підприємця Бережного Є.В.

Одночасно, суд звертає увагу, що з доданих позивачем до матеріалів справи витратних накладних, вбачається, що товар, який поставлявся відповідачу отриманий Бордичевським І.Б. та саме його підпис міститься на цих накладних.

Представником відповідача заперечувався факт отримання товару від позивача, з посиланням на те, що особа, яка поставила свою підпис на витратних накладних - Бордичевський І.Б. не був уповноважений відповідачем на отримання товару, а лише мав право представляти інтереси ФОП Бережного Є.В. в правовідносинах, в яких останній виступає в якості продавця або постачальника.

Доводи представника відповідача суд вважає безпідставними, з оглядку на таке.

Зі змісту довіреності від 02.03.2011, яка видана фізичною особою-підприємцем Бережним Є.В. на ім'я Бордичевського І.Б. вбачається, що останній уповноважений, зокрема, бути представником довірителя в державних громадський господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форми власності і галузевої приналежності, у відносинах з громадянами з питань, пов'язаних з укладенням господарських договорів, постачання будь-яких продовольчих та непродовольчих товарів в яких фізична-особа Бережний Є.В. виступає у якості продавця або постачальника, договорів оренди нежилих приміщень, транспортних засобів, обладнання або іншого майна, договорів на послуги реклами та маркетингових договорів; звертатися до відповідних органів з питань отримання ліцензій, а також до державної податкової інспекції з питань оформлення та отримання торгівельних патентів.

Суд звертає на ту обставину, що даною довіреністю Бордичевський І.Б. уповноважений подавати та підписувати від імені Бережного І.Б. всі документи, включаючи заяви будь-якого змісту, одержувати будь-які документи, в тому числі торгівельні патенти, ліцензії, укладати від мого імені і підписувати договори, угоди, різного роду заяви і документи, оплачувати збори та інші платежі (т. 1, а.с. 27).

Вищенаведеним спростовуються твердження представника відповідача про те, що Бордичевський І.Б. не мав права підпису на витратних накладних, за якими відбулась поставка товару позивачем відповідачу.

Одночасно, слід зазначити, що сам договір поставки від 06.07.2012 був підписаний особисто фізичною особою-підприємцем Бережним Є.В., що на думку суду свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього обов'язку отримувати та сплачувати за поставлений товар певну ціну.

Крім того, суд звертає увагу, що факт отримання товару відповідачем підтверджується відтисками печатки фізичної особи-підприємця Бережного Є.В.

Щодо тверджень відповідача про те, що видаткові накладні № РнЖД-0058156 від 12.07.2012 на суму 43 206,19 грн., № РнЖД-0056089 від 12.07.2012 на суму 87 155,86 грн.,

№ РнЖД-0056088 від 12.07.2012 на суму 101 840,21 грн. не можуть бути належними доказами отримання товару покупцем та доказами того, що господарська операція відбулась фактично, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3.6. Договору у всьому, що не передбачено цим розділом, сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966

№ П-7.

Посилання відповідача на пункт 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.07.1965, на думку суду не надає право стверджувати що відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі довіреностей отримувачів, оскілки цим пунктом зазначено, що прийом продукції проводиться особами, уповноваженими на це керівником або заступником керівника підприємства-одержувача.

Також, відповідно до положень статті 201.1 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача), в якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З матеріалів справи вбачається, що до витратних накладних товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» № РнЖД-0058156 від 12.07.2012 на суму 43 206,19 грн.,

№ РнЖД-0056089 від 12.07.2012 на суму 87 155,86 грн., № РнЖД-0056088 від 12.07.2012 на суму 101 840,21 грн., за якими був відвантажений товар ФОП Бережной Е.В. додані податкові накладні, а саме: податкова накладна № 157/8 від 12.07.2012 на суму 43 206,19 грн. (т. 1, а.с. 12-13), податкова накладна № 158/8 від 12.07.2012 на суму 101 840,21 грн. (т.1, а.с. 21-23) та податкова накладна № 159/8 від 12.02.2012 на суму 87 155,86 грн. (т.1, а.с. 16-17).

Згідно з реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т. 2, а.с. 18-21), який подається до декларації з податку на додану вартість до податкових органів України через систему «m.е.dос» - розділом першим зазначені податкові накладні, які були створені 12.07.2012 на підставі Договору поставки від 06.07.2012 між ТОВ «АТ-Крим» та ФОП Бережной Є.В. на загальну суму 232 202,26 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України, є боржник і кредитор.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи положення пункту 4.4 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити вартість товару по факту його отримання.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 232 202,26 грн. відповідачем суду не надано.

Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця Бережного Є.В. заборгованості за поставлений товар в сумі 232 202,26 грн.

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

В судовому засіданні 31.01.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 04.02.2013.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємства Бережного Євгена Володимировича (вул. Лермонтова, 5, кв. 53, м. Сімферополь, 95034, р\р 260028082 в КРД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 2710513190) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» (пл. Ластова, 3, м. Севастополь, 99001,

р\р 26004301328436 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 324430, ЄДРПОУ 23199458)

232 202,26 грн. заборгованості та 4 650,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Пукас