Рішення

від 17.01.2014 по справі 4378-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.2014Справа №5002-13/4378-2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" (пл. Ластова, 3, м. Севастополь, АР Крим, 99001)

до відповідача - фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича (вул. Лермонтова, б. 5, кв. 53, м. Сімферополь, АР Крим, 95034; вул. Глінки, 63, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022).

про стягнення 232 202,26 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Іванов Д.Б., довіреність №б/н від 01.01.2014, представник;

від відповідача - Губченко А.А., довіреність №б/н від 19.12.2013, представник.

Суть спору: 07 грудня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича на свою користь заборгованості за договором поставки б/н від 06 липня 2012 року в розмірі 232202,26 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки від 06 липня 2012 року, укладеним між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 232202,26 грн., несплата якої у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості.

Відповідач, не погоджуючись с заявленими позовними вимогами, надав суду відзив на позовну заяву в якому повідомив суд, що за наданими позивачем накладними він товар не отримував, накладні, на які позивач посилається в підтвердження факту передачі товару відповідачу, не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять обов'язкових реквізитів та не можуть бути належними доказами отримання товару покупцем і доказами того, що господарська операція відбулась фактично. Відповідач також звертає увагу суду, що позивач не надав жодної довіреності, виданої покупцем уповноваженій особі на право отримання товару від постачальника, а особа, яка вказана у спірних накладних, не є уповноваженою особою на право отримання товару від позивача від імені відповідача (ФОП Бережного Є.В.).

Відповідач у своєму відзиві наполягає на тому, що між сторонами був лише намір про здійснення правовідносин, оскільки позивач не виконав свій обов'язок по передачі у власність відповідачу товару і відповідач від позивача товар не отримав через те, що позивач в супереч умовам договору №б/н від 06 липня 2012 року вимагав спочатку сплати вартості товару перед його поставкою.

За переконанням відповідача, позивачем не доведено факт отримання товару відповідачем, а тому права позивача не порушені, що тягне за собою відмову у задоволені позовних вимог.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2013 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємства Бережного Євгена Володимировича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" 232202,26 грн. заборгованості та 4650,00 грн. судового збору.

20 травня 2013 року господарський суд Автономної Республіки Крим видав відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 червня 2013 року рішення суду від 31 січня 2013 року та постанова апеляційної інстанції від 10 квітня 2013 року у справі №5002-13/4378-2012 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2013 року справа прийнята до провадження судді Тіткова С.Я із призначенням судового засідання.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 серпня 2013 року суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав.

27 серпня 2013 року провадження у справі зупинялось, матеріали справи, що містять відомості про здійснення директором товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" Чернуха І.В. кримінально караних діянь направлялись до слідчого СВ Джанкойського МВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим Конончука В.В. для перевірки.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2013 року провадження у справі поновлено.

За розпорядженням керівництва суду від 23 грудня 2013 року у зв'язку з перебуванням судді Тіткова С.Я у відпустці справа передана до провадження судді Дворного І.І., який ухвалою від 23 грудня 2013 року прийняв справу до свого провадження та призначив дату її розгляду, у зв'язку з чим, строк розгляду спору розпочато заново.

27 грудня 2013 року від відповідача до суду надійшло клопотання про повторне зупинення провадження у справі. Вказане клопотання мотивоване тим, що проводження у справі було зупинено, а матеріали справи, які міс тять відомості про здійснення директором товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» Чернухи І.В. кримінально-ка раних діянь, були направлені до слідчого відділу Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим Конончука В.В. для перевірки. Відповідно до постанови слідчого СВ Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим ст. лейтенанта міліції Нікончик М.М. від 06 грудня 2013 року, кримінальне провадження №12013130270000222 закрито. 20 грудня 2013 року господарський суд Автономної Республіки Крим відновив провадження у справі №5002- 13/4378-2012, втім, відповідно до постанови заступника Джанкойського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим Джанкойської міжрайонної прокуратури від 20 грудня 2013 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження, встановлено, що постанова слідчого СВ Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим від 06 грудня 2013 року винесена в порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України. Таким чином, досудове розслідування №12013130270000222 по факту шахрайських дій технічного директора товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» Че рнухи І.В. відносно фізичної особи-підприємця Бережного Є.В. відновлено, що на думку відповідача є підставою для направлення матеріалів справи до слідчих органів та зупинення провадження у справі на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

14 січня 2014 року суд, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у справі оголошував перерву, про що сторони повідомлені особисто у судовому засіданні під підпис.

16 січня 2014 року представник відповідача повторно подав клопотання про зупинення провадження у справі мотивуючи його тим, що СВ Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим продовжує здійснювати розслідування у кримінальному провадженні №12013130270000222 по факту шахрайських дій технічного директора товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» Чернухи І.В. відносно фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича, що відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зупинення провадження у справі.

У судове засідання, що відбулось 17 січня 2014 року, з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача, у свою чергу, заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та наполягав на задоволенні клопотань про направлення матеріалів справи до слідчих органів і зупинення провадження у справі.

Втім, суд не може погодитись з доводами фізичної особи-підприємця Бережного Є.В. щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне:

Так, зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Питання зупинення провадження у справі регулюються статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною статтею закріплений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі.

Зокрема, однією з таких підстав є відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України неможливість господарським судом розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 2 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Виходячи з наведених норм, Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Однак, виходячи зі змісту норми статті 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України є необхідність надіслання господарським судом матеріалів справи до слідчих органів, яка викликана обставинами, що перешкоджають розгляду справи по суті.

Разом з тим, суд вважає звернути увагу відповідача на наступне.

26 липня 2012 року фізична особа-підприємець Бережной Євген Володимирович звернувся до Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим з заявою відносно технічного директора товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" Чернухи І.В. в якій зазначив, що технічний директор, використовуючи свої посадові повноваження, оманним шляхом вимусив підписати документи про приймання-передачу товару згідно спірних видаткових накладних, але даний товар по накладним не передав, заборонивши відвантаження товару. Втім, Джанкойський МВ ГУ МВС України в АР Крим виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

11 січня 2013 року фізична особа-підприємець Бережной Євген Володимирович ще раз звернувся до Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим з заявою відносно директора товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» Чернуха І.В., який за переконанням заявника, подав необґрунтований позов щодо нього до господарського суду Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості на суму 232202,26 грн.

Підставою для подання заяви фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича відносно директора товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" Чернуха І.В., яким подано позов до господарського суду Автономної Республіки Крим про стягнення з Бережного Є.В. 232 202,26 грн., послугувало те, що після того як технічний директор фізичної особи-підприємця Бережного Є.В. - Бордичевський І.Б. підписав товарно-транспортні накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 232202,26 грн., технічний директор товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" Чернуха І.В. заборонив відвантаження вказаного товару на адресу фізичної особи-підприємця Бережного Є.В., мотивуючи своє рішення тим, що Бордичевський І.Б. немає права на представництво інтересів останнього.

За результатами досудового розслідування слідчим МВ ГУ МВС України в АР Крим 16 травня 2013 року вказане кримінальне провадження закрито за відсутності складу кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 190 КК України.

Постановою Джанкойської міжрайонної прокуратури від 21 серпня 2013 року постанова слідчого СВ МВ ГУ МВС України в АР Крим від 16 травня 2013 року про закриття кримінального провадження скасована з поновленням досудового розслідування у кримінальному провадженні.

З огляду на вказані обставини, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2013 року матеріали справи, що містять відомості про здійснення директором товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" Чернуха І.В. кримінально-караних діянь, були направлені до слідчого МВ Джанкойського МВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим для перевірки, у зв'язку з чим, провадження у справі зупинялось. Також, у вказаній ухвалі суд зазначив, що після закінчення перевірки і прийняття відповідного рішення матеріали справи мають бути повернуті до господарського суду Автономної Республіки Крим з відомостями про результати досудового слідства.

Таким чином, СВ МВ ГУ МВС України в АР Крим мав можливість дослідити всі наявні у суду та необхідні для проведення перевірки матеріали справи та докази.

21 листопада 2013 року до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшов лист від 15 листопада 2013 року за вих. №9734 відповідно до якого слідчий МВ Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим Конончук В.В. повідомив про закриття кримінального провадження.

Так, постановою слідчого від 14 жовтня 2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013130270000222 від 12 січня 2013 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діях товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України.

Відповідно до постанови старшого прокурора Джанкойської міжрайонної прокуратури від 08 листопада 2013 року постанова слідчого СВ Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим від 14 жовтня 2013 року скасована, а досудове розслідування по факту шахрайських дій технічного директора товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» Чернухи І.В. відносно фізичної особи-підприємця Бережного Є.В. відновлено.

06 грудня 2013 року слідчий СВ Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим виніс постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях товариства з обмеженою відповідальністю «А-Крим» складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України.

В ході проведення досудового розслідування були допитані технічний директор фізичної особи-підприємця Бережного Є.В. - Бордичевський І.Б. водій фізичної особи-підприємця Бережного Є.В. - Колошин А.І., комірник фізичної особи-підприємця Бережного Є.В. - Сташкевич, охоронець території складу Джанкойської філії товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» - Муханов А.О. та бухгалтер Джанкойського складу товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим».

Втім, постановою Джанкойської міжрайонної прокуратури від 20 грудня 2013 року постанову слідчого СВ Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим від 06 грудня 2013 року про закриття кримінального провадження скасовано. Досудове розслідування у кримінальному проваджені відновлено. Відомості про прийняте рішення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань,а матеріали досудового розслідування №12013130270000222 направлено начальнику СВ Джанкойського МВ для організації подальшого розслідування.

Постанова містить посилання на те, що під час досудового слідства слідчим не встановлено та не допитано свідків, які б підтвердили або спростували факт відвантаження товару на адресу фізичної особи-підприємця Бережного Є.В. згідно підписаних Бордичевським І.Б. товаротранспортних накладних, а саме працівників складу, вантажників, водіїв, працівників бухгалтерії обох підприємств з підстав оприбуткування товару тощо; крім того, слідчим не вирішенні клопотання заявника про проведення слідчих дій, не встановлено та не допитано інших свідків та очевидців події.

Однак, ще з серпня 2013 року за наявною від СВ Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим інформацією та інформацією від Джанкойської міжрайонної прокуратури не можливо встановити ані причетність чітко визначених осіб, ані характеру їх вини, а також не має інших даних на підтвердження певних обставин, які б перешкоджали розгляду даної господарської справи по суті. В матеріалах справи відсутні докази того, що будь-яка посадова особа товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" на даний час є підозрюваною або обвинувачуваною по кримінальній справі. Постанови слідчих скасовувались по формальним підставам.

Дійсно, встановлення відповідним компетентним органом ознак злочину і, як наслідок, порушення кримінальної справи та проведення слідчих дій, може викликати необхідність направлення матеріалів справи до слідчих органів. Втім, про таку необхідність слідчі органи господарський суд Автономної Республіки Крим не повідомляли.

Навпаки, 19 вересня 2013 року слідчий СВ Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим повідомив суд про те, що надані судом документи на 96 аркушах долучені до кримінального провадження №12013130270000222 від 12 січня 2013 року внесеному в Єдиний реєстр досудового розслідування за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України.

При цьому, сам факт відкриття кримінального провадження по факту правопорушення не є підставою для зупинення провадження у справі в розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Попереднє слідство не має правового статусу, як такого, що є обов'язковим для врахування господарським судом під час вирішення спору.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що зупинення провадження у справі в зв'язку із надісланням господарським судом матеріалів до слідчих органів є правом, а не обов'язком суду, клопотання фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича про зупинення провадження у даній справі у зв'язку із направленням матеріалів справи до слідчих органів необхідно відхилити.

З огляду на зміст статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Разом з тим, суд звертає увагу на факт зловживання відповідачем своїми процесуальними правами направленими на затягування судового процесу.

Так, надані сторонами суду матеріали є достатніми для розгляду цієї справи, доводи відповідача прийняті судом до уваги, та, у випадку з'ясування нових обставин, за заявою сторони рішення по цій справі може бути переглянуто за нововиявленими обставинами.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

Матеріали справи свідчать про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" (за договором постачальник) та фізична особа-підприємець Бережний Євген Володимирович (за договором покупець) 06 липня 2012 року уклали договір поставки (том 1, а.с. 8-10).

Досліджуючи умови укладеного між сторонами договору судом встановлено, що постачальник зобов'язався передавати товар у власність, а покупець приймати цей товар, своєчасно здійснювати оплату товару на умовах та в порядку, передбаченим цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник зобов'язався протягом строку дії договору передавати у власність покупця товар в асортименті, кількості та в строки, зазначені в заявці покупця. Заявка на поставку оформлюється в усному або письмовому вигляді та направляється постачальнику будь-яким доступним засобом.

Покупець, у свою чергу, відповідно до пунктів 2.2.3, 2.2.4 договору зобов'язався прийняти поставлений товар за якістю, відповідному ДОСТ, ТУ, у кількості, асортименті, цінам, зазначеним в накладних; своєчасно оплатити товар, переданий йому у власність постачальником, в порядку, передбаченому розділом 4 цього договору.

У розділі 3 договору сторони узгодили порядок поставки та здачі-приймання товару. Так, згідно пункту 3.1 договору, доставка товару здійснюється на склад покупця за адресою, зазначеною в заявці, транспортом покупця та за його рахунок протягом двох календарних днів з моменту отримання заявки. Сторонами можуть бути передбачені інші умови поставки за умови їх попереднього погодження не пізніше, ніж за 5 днів до початку поставки.

При цьому, датою поставки конкретної партії товару, відповідно до пункту 3.4 договору, вважається дата, зазначена в витратній накладній.

Пунктом 3.5 договору визначено, що покупець зобов'язаний підтвердити поставку товару підписом відповідальної особи з накладенням печатки або штампу покупця в накладній.

Ціна товару, порядок розрахунків за товар визначені сторонами у розділі 4 договору. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.4 договору постачальник поставляє покупцю товар за цінами, зазначеними в витратних накладних. В залежності від політики ціноутворення, ціни можуть бути змінені постачальником. При цьому, ціни на вже поставлені покупцю товари зміні не підлягають. Загальна вартість конкретної партії товару зазначається в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Покупець, у свою чергу, оплачує вартість кожної партії товару, що поставляється за фактом отримання даної партії товару.

Сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 15 липня 2012 року, а за відсутності заявки від однієї з сторін про припинення договору, вважається пролонгованим на один календарний рік на тих саме умовах.

Факт укладання вказаного договору не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.

Звертаючись до суду із позовною заявою позивач наполягає на тому, що на виконання умов договору він поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 232202,26 грн., про що свідчать видаткові накладні №РнДЖ-0058156 від 12 липня 2012 року на суму 43206,19 грн.), №РнДЖ-0056089 від 12 липня 2012 року на суму 87155,86 грн. та № РнДЖ-0056088 від 12 липня 2012 року на суму 101840,21 грн. (том 1, а.с. 14-15, 11, 18-20).

Втім, у порушення умов договору, відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався перед позивачем за отриманий товар, грошові кошти у розмірі 232202,26 грн. позивачу не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості.

З метою досудового врегулювання спору 21 липня 2012 року позивач надіслав на адреси відповідача претензії, в яких повідомив про наявність перед ним заборгованості в загальному розмірі 232202,25 грн., яку вимагав погасити протягом 7-мі днів з моменту отримання претензії (том 1, а.с. 65, 66).

Вказані претензії отримані уповноваженими представниками відповідача 26 липня 2012 року та 23 липня 2012 року, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштової кореспонденції (том 1, а.с. 67-68).

За переконанням позивача, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару послугувало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" з позовними вимогами про стягнення суми заборгованості у примусовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 4, 5 статті 672 Цивільного кодексу України також передбачено, що товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар суд вважає за необхідне дослідити обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару).

Так, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Позивач, у свою чергу, підтверджує поставку товару видатковими накладними, що передбачено умовами договору та є первинними документами у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пункту 3.5 договору від 06 липня 2012 року покупець зобов'язаний підтвердити поставку товару підписом відповідальної особи з накладенням печатки або штампу покупця в накладній.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору сторони склали та підписали видаткові накладні №РнДЖ-0058156 від 12 липня 2012 року на суму 43206,19 грн., №РнДЖ-0056089 від 12 липня 2012 року на суму 87155,86 грн. та № РнДЖ-0056088 від 12 липня 2012 року на суму 101840,21 грн. (том 1, а.с. 14-15, 11, 18-20).

Видаткові накладні з боку покупця (відповідача) підписані та скріплені мокрою печаткою. Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Зважаючи на те, що мокра печатка особи, яка її поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, а відповідно до положень до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не посилається і не доводить того, що печатка вибула з його володіння (не була втрачена чи викрадена) і відтиск її нанесений на документ у протиправний спосіб.

Крім того, видаткові накладні підписані Бордичевським І.Б. - представником позивача за довіреністю від 02 березня 2011 року,

Відповідач, у свою чергу, заперечував факт отримання товару від позивача, з посиланням на те, що особа, яка поставила свій підпис на спірних накладних - Бордичевський І.Б. не уповноважений відповідачем на отримання товару, а має право лише представляти інтереси відповідача в правовідносинах, в яких останній виступає в якості продавця або постачальника.

Втім, суд не погоджується з доводами фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича з огляду на наступне.

02 березня 2011 року фізична особа-підприємець Бережний Є.В. на підставі усного договору доручив Бордичевському І.Б. бути його представником в державних громадських господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форми власності і галузевої приналежності, у відносинах з громадянами з питань, пов'язаних з укладенням господарських договорів, постачання будь-яких продовольчих та непродовольчих товарів в яких фізична-особа Бережний Є.В. виступає у якості продавця або постачальника, договорів оренди нежилих приміщень, транспортних засобів, обладнання або іншого майна, договорів на послуги реклами та маркетингових договорів; звертатися до відповідних органів з питань отримання ліцензій, а також до державної податкової інспекції з питань оформлення та отримання торгівельних патентів.

Вказаною довіреністю, яка посвідчена нотаріально, Бордичевському І.Б. надано право подавати та підписувати від імені Бережного Є.В. всі документи, включаючи заяви будь-якого змісту, одержувати будь-які документи, в тому числі торгівельні патенти, ліцензії, укладати від мого імені і підписувати договори, угоди, різного роду заяви і документи, оплачувати збори та інші платежі (том 1, а.с.27).

Частиною 1 статті 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до статті 1003 Цивільного кодексу України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

У статті 244 Цивільного кодексу України зазначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Пунктом 6 Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 року передбачено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Так, пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N99, дійсно передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Втім, пунктом 1 цієї Інструкції закріплено, що її дія поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Отже, враховуючи, що зазначений у накладних товар отримувався фізичною особою-підприємцем, на яку не розповсюджуються положення Інструкції №99, суд звертає увагу на відсутність будь-якої законодавчо встановленої заборони на передачу позивачем товару одержувачу без надання останнім довіреності на отримання матеріальних цінностей оформленої з дотриманням Інструкції №99.

Отже, твердження представника відповідача про те, що Бордичевський І.Б. не мав права підпису на витратних накладних, за якими відбулась поставка товару позивачем відповідачу, є неспроможними.

Також, слід звернути увагу, що спірний договір поставки від 06 липня 2012 узгоджений та підписаний фізичною особою-підприємцем Бережним Є.В. особисто, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього обов'язку отримувати від позивача поставлений товар та сплачувати за нього обумовлену ціну.

Втім, слід звернути увагу, що в спірних накладних наявне посилання на договір №1-14 від 01 січня 2010 року, а предметом даного спору є вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки від 06 липня 2012 року.

На вимогу суду, позивачем надані відповідні пояснення, в яких останній вказав, що внаслідок перевантаження електромереж на структурному підрозділі товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» в системі « 1С Торгівля» виникла помилка даних, у зв'язку з чим, у видаткових та податкових накладних за липень 2012 року відобразились дати попередніх договорів поставки, які укладались до підписання діючих на той час.

З наявних в матеріалах справи пояснень позивача вбачається, що на підприємстві журнал реєстрації договорів не ведеться, у зв'язку з чим, порядковий номер договору поставки від 06 липня 2012 року не привласнений. У свою чергу відповідач визнав, що такий договір між сторонами існує.

Крім того, факт отримання відповідачем товару за накладними товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» №РнЖД-0058156 від 12 липня 2012 року на суму 43206,19 грн., №РнЖД-0056089 від 12 липня 2012 року на суму 87155,86 грн., №РнЖД-0056088 від 12 липня 2012 року на суму 101840,21 грн., відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних №157/8 від 12 липня 2012 року на суму 43206,19 грн. №158/8 від 12 липня 2012 року на суму 101840,21 грн. та №159/8 від 12 лютого 2012 року на суму 87155,86 грн., складеними на виконання вимог податкового законодавства (том 1, а.с. 12-13, 21-23, 16-17).

Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи відсутність оплати коштів відповідачем, віднесення сум податків до податкового кредиту мало місце внаслідок поставки товару.

Згідно з реєстру виданих та отриманих податкових накладних, копія якого наявна в матеріалах справи, який подається до декларації з податку на додану вартість до податкових органів України через систему «m.е.dос» - розділом першим зазначені податкові накладні, були створені 12 липня 2012 року на підставі договору поставки від 06 липня 2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем на загальну суму 232202,26 грн. (том 2, а.с. 18-21).

Більш того, факт включення позивачем суми податку на додану вартість до податкового зобов'язання на підставі наведених податкових накладних, підтверджується листом Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя №901/9/15-3 від 26 березня 2013 року та довідкою про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки №655/10/22.0-22/23199458/11 від 09 квітня 2013 року (том 2, а.с. 102, 105-109).

З огляду на викладене, суд дійшов висновків про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, поданими в порядку приписів статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, факт отримання товару відповідачем, що тягне за собою обов'язок відповідача сплатити позивачу вартість такого товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, домовленостей між сторонами, відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар, заборгувавши позивачу 232202,26 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем суду надано також не було, у зв'язку з чим, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" до фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича про стягнення 232202,26 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 січня 2014 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено також 17 січня 2014 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємства Бережного Євгена Володимировича (вул. Лермонтова, 5, кв. 53, м. Сімферополь, 95034, ЄДРПОУ 2710513190) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Крим" (пл. Ластова, 3, м. Севастополь, 99001, ЄДРПОУ 23199458) 232202,26 грн. заборгованості та 4650,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний