Рішення

від 30.01.2013 по справі 5011-10/5200-2012-14/525-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/5200-2012-14/525-2012 30.01.13

За позовом Приватного підприємства "Брокмайстер"

до 1. Військової частини № А1356

2. Міністерства оборони України

про стягнення грошових коштів у розмірі 99 284,77 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: Гордієнко Н.В. -за довіреністю б/н від 06.03.2012;

від відповідача-1: Ілюшенко О.Л. -за довіреністю № 8 від 03.01.2013;

від відповідача-2: : Ілюшенко О.Л. -за № 220/760/д від 29.11.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Брокмайстер" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Військової частини № А1356 заборгованості в розмірі в сумі 99 284,77 грн. з них основного боргу - 91 166,69 грн., пені - 6 801,63 грн. та 3% річних - 1 316,45 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.12 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.12 р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача грошові кошти у розмірі 91 166,69 грн. основного боргу, 6 801,63 грн. пені, 1 316,45 грн. 3% річних, 1 985,70 грн. судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.12 р. рішення господарського суду міста Києва від 12.06.12 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.12 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В результаті проведеного автоматичного розподілу справу передано на розгляд судді Мельнику С.М.

Ухвалою від 30.11.12 р. суддею Мельником С.М. розгляд справи призначено на 09.01.12 р.

02.01.13р. через відділ діловодства суду відповідачем 1 подано клопотання про залучення в справі співвідповідача - командування Повітряних Сил Збройних Сил України, яке судом не задоволено.

02.01.13р. через відділ діловодства суду відповідачем 1 подано додаткові пояснення.

На підставі ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 09.01.13р. оголошено перерву до 30.01. 13р.

28.01.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано уточнення до позовної заяви в яких просить стягнути з відповідачів солідарно 91 166,69 грн. основного боргу, 6 801,63 грн. пені, 1 316,45 грн. 3% річних.30.01.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано письмові пояснення по суті позовних вимог.

30.01.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

В судовому засіданні 30.01.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2011 року між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем-1 (далі по тексту - Замовник) (разом - сторони) було укладено договір-доручення на брокерсько-митне обслуговування б/н (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснювати роботу по брокерсько-митному обслуговуванню, представляти інтереси Замовника на митниці, в інших організаціях, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків на умовах договору.

Пунктом 1.1. договору, сторони передбачили, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати роботу по брокерсько-митному обслуговуванню, представляти інтереси замовника на митниці, в інших організаціях, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків на умовах даного договору.

У відповідності до п. 4.1. Договору, Замовник проводить розрахунки з Виконавцем за виконану роботу згідно з розцінками Виконавця та протягом 5 робочих днів, з моменту оформлення вантажно-митної декларації. Замовник в повному обсязі відшкодовує всі витрати Виконавця, пов'язані з митним оформленням, згідно Акту виконаних робіт.

Відповідно до п.4.3. договору, підтвердженням виконаних робіт по митному оформленню товарів є оформлена в митному відношенні ВМД (вантажно митна декларація).

Загальна вартість договору складається із загальної суми актів виконаних робіт, які підтверджують обсяг фактично наданих послуг (п. 4.4. догвору).

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до Актів надання послуг №36 від 01.08.11р, №37 від 01.08.11р, №35 від 03.08.11р., №49 від 11.08.11р.,№50 від 11.08.11р., оформлених у митному відношенні ВМД, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідачу було надано послуги за Договором на загальну суму 92 866,69 грн.

Відповідачем було частково сплачено суму заборгованості у розмірі 1 700,00 грн., решта заборгованості у розмірі 91 166,69 грн. станом на час розгляду справи не сплачена.

Станом на 31.12.11р. між сторонами підписано акт зірки взаємних розрахунків за період 2011р., яким підтверджується заборгованість відповідача у розмірі 91 166,69 грн.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 5 Закону України № 1076-XIV "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", визначено, що Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Пунктом 5.1. Договору послуг встановлено, що за невиконання вимог п. 4.1 Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на момент виникнення заборгованості) за кожен день прострочення платежу.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який не спростований належним чином відповідачем, останній за прострочення виконання своїх зобов'язань за Договором має сплатити 6 801,63 грн. пені та 1316,45 грн. 3 % річних.

Суд відхиляє заперечення відповідача 1 викладені у відзиві на позовну заяву, що він не володів інформацією щодо фактичної суми витрат на проведення обслуговування, оскільки Акти наданних послуг, Акт звірки підписані уповноваженими особами, які діють та відповідають в межах наданих ним повноважень. Матеріали справи не містять жодних заперечень чи зауважень відповідача щодо вказаних актів. Доказів протилежного суду не надано.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що військова частина неодноразово зверталася до вищого командування та довольчого органу з проханням про виділення коштів на погашення заборгованості за митно-брокерські послуги.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачами, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідачів солідарно.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Військової частини А1356 (37601, Полтавська обл. м. Миргород, вул. Багачанська; код ЄДРПОУ 08502014) та Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРОПУ: 00034022) на користь Приватного підприємства "Брокмайстер" (36010, м. Полтава, вул. Половки, буд. 64Д, ідентифікаційний код: 37667810), 91 166,69 (дев'яносто одну тисячу сто шістдесят шість гривень 69 копійок) грн. основного боргу, 6 801 (шість тисяч вісімсот одна гривня) 63 коп. пені., 1 316,45 (одну тисячу триста шістнадцять гривень) 45 коп. 3% річних та 1 985 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень) 70 грн. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.02.13 р.

Суддя С.М. Мельник