Постанова

від 04.02.2013 по справі 2а/2370/786/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

04 лютого 2013 року Справа № 2а/2370/786/2012

09 год. 40 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого - судді: Паламар П.Г.,

при секретарі: Овсієнко О.І.,

за участю представника позивача Сидорчука Г.П. - за довіреністю, представника відповідача Павленко М.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Круг-С» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2013 року з Київського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду надійшла адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Круг-С» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 27 лютого 2012 року № 0000842301 та № 00008522301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, про що складений акт №118/23-1/25206748 від 13.02.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року № 0000842301 та № 0000852301, які на думку позивача, прийняті з порушенням норм матеріального права, висновки податкового органу відносно фактів вчинення позивачем порушень є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві, усних та письмових поясненнях та доводах.

Представник відповідача позов не визнала, надавши суду письмові заперечення, в яких зазначила, що посадові особи державної податкової інспекції у м. Черкасах діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Позивач, як юридична особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Круг - С» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 05.07.2000 року ( код ЄДРПОУ 25206748) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Черкасах.

Відповідачем з 31.01.2012 року по 06.02.2012 року проведена документальна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Круг-С» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинах з приватним підприємством «Автомобіліст», про що складено акт 118/23-2/25206748 від 13.02.2011 року.

Згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон України № 334) із змінами та доповненнями, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі - ПКУ) із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 29 694 грн. (в т.ч. за 3 квартал 2010 року на суму 1 691 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 8 625 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 6 480 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 12 899 грн.) в результаті відсутності реальності здійснення господарський операцій (здійснення безтоварних операцій);

- пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168) із змінами та доповненнями, ст. 198 ПКУ, у результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету за період, що перевірявся на загальну суму 24 652 грн.

За результатами перевірки 27.02.2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000842301 про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в сумі 26 716 грн., у тому числі 24 652 грн. за основним платежем та 2 064 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000852301 про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток в сумі 32 274 грн., у тому числі 29694 грн. за основним платежем та 2 580 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями .

Відповідно до п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 334 загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України № 334 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України № 334 визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України № 334 не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Також, відповідно до п. п. 139.1.9.п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.1 ст. 198 ПКУ визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Проте, судом встановлено, що акти виконаних послуг оформлені на одному аркуші та містять загальне визначення послуг «автоперевезення по Україні» та їх вартість. Також в даних актах виконаних послуг не вказані маршрути, їх кількість, дальність, та кількість використаних паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (далі-Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 11.5 Правил визначено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до пунктів 11.6, 11.7 Правил після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Пунктом 27 ч. 1 розділу 1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу транспортними засобами контрагента ПП «АТП Автомобіліст», що не дає можливості встановити, які вантажі перевозились, вантажовідправника та інші дані необхідні для підтвердження господарської операції та фактичного перевезення вантажу по договору з ПП «Автомобіліст».

Також, суд зазначає, що операції з вищевказаним підприємством не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження контрагентів, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та його майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадова особа не могла фактично здійснити господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 - 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Круг - С» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 06 лютого 2013 року.