Постанова

від 25.01.2013 по справі 2а-15527/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2013 року 15 год. 30 хв. № 2а-15527/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року № 0000432201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна (далі - ТОВ «Штраус Україна», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року № 0000432201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта невиїзної позапланової документальної перевірки від 12.07.2012р. № 4882/22-417/31513464 щодо того, що укладений між ТОВ «Штраус Україна» та його контрагентом - ТОВ «Продукт-менеджмент» (ідентифікаційний код 36434801) договір поставки від 20.04.2009р. за № 1040 є нікчемним правочином, що вчинений без наміру настання правових наслідків, і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до заниження ним суми податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 319 036, 00 грн., є протиправними і ґрунтуються лише на необґрунтованих припущеннях (тобто використовується лише дані Акта ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011р. за № 611/23-4/36434801 про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Продукт-менеджмент» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року). Зокрема, позивач наголошує на наступному: роблячи висновок про недійсність договору поставки від 20.04.2009р. за № 1040, податковий орган вийшов за межі своїх повноважень визначених законом; твердження відповідача про нікчемність правочину зроблені за відсутності чи недоведеності наміру ТОВ «Штраус Україна» на порушення публічного порядку, а отже вже через це є необґрунтованими; відсутність господарської діяльності ТОВ «Продукт-менеджмент» документально не підтверджується. Зокрема, в періоди укладення та виконання вказаного договору поставки обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; реальність укладення і виконання Сторонами умов договору поставки від 20.04.2009р. за № 1040, укладеного між ТОВ «Штраус Україна» (Покупець) і ТОВ «Продукт-менеджмент» (Продавець), підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами (видатковими і податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками з банківських рахунків, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, тощо); укладення зазначеного Договору поставки безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача. Так, придбані у ТОВ «Продукт-менеджмент» товари (кава) були реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що також підтверджується первинними і розрахунковими документами.

Зважаючи на викладене вище позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 319 036, 00 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Продукт-менеджмент».

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 16.01.2013р. за № 525/9/10-05. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Штраус Україна» перевіряючим встановлено, що Товариством в порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України було занижено податок на додану вартість на суму 319 036, 00 грн. Зокрема, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 319 036, 00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Продукт-менеджмент». При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011р. № 611/23-4/36434801 про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Продукт-менеджмент» (код за ЄДРПОУ 36434801) з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року, зафіксована відсутність реальної можливості здійснення вказаним підприємством поставок товарів (робіт, послуг). З урахуванням обставин, викладених в Акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011р. № 611/23-4/36434801, відповідач прийшов до висновку, що правочин укладений між ТОВ «Штраус Україна» і ТОВ «Продукт-менеджмент» у січні 2011 року, не спричинив реального настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, надавши 17 січня 2013 року до канцелярії суду письмові заперечення проти позову від 16.01.2013р. за № 525/9/10-05 і додаткові документи.

16 січня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що ТОВ «Штраус Україна» (ідентифікаційний код 31513464) було зареєстровано як юридичну особу 25 червня 2001 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією. 27 грудня 2007 року ТОВ «Штраус Україна» перереєстроване у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 697731).

ТОВ «Штраус Україна» було взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 12 липня 2001 року за № 5686, станом на момент складання Акта перевірки від 12.07.2012р. № 4882/22-417/31513464 перебувало на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.02.2012р. № 200029983 ТОВ «Штраус Україна» являлося платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 315134626582) по дату складання Акта перевірки від 12.07.2012р. № 4882/22-417/31513464. Станом на 25 січня 2013 року позивача зареєстровано як платника податку на додану вартість, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www. sts.gov.ua).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 633670 від 12.06.2012р. до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема: 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, 46.39. Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Протягом періоду з 03.07.2012р. по 12.007.2012р. працівник ДПІ у Солом'янському районі м. Києва провів документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Штраус Україна» (код ЄДРПОУ 31513464) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах із ТОВ «Продукт-менеджмент» (код ЄДРПОУ 36434801) за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., за результатами якої було складено Акт від 12.07.2012р. № 4882/22-417/31513464.

Під час проведення зазначеної документальної перевірки, на підставі документів, перелік яких наведений на сторінки 4 Акта перевірки, перевіряючим встановлено, що перевіряєме підприємство здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Продукт-менеджмент» (код за ЄДРПОУ 36434801) у січні 2011 року. Зокрема, між ТОВ «Штраус Україна» (Покупець) та ТОВ «Продукт-менеджмент» (Продавець) був укладений договір поставки від 20.04.2009р. за № 1040, за яким Продавець зобов'язується в обумовлений термін поставити товар (кількість, найменування і ціна якого вказані в накладних і транспортних документах при його поставці), Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. Договір діє до 31 грудня 2009 року та вважається продовженим, якщо за 20 календарних днів до кінця дії даного договору жодна із сторін не відмовляється від своїх зобов'язань.

Відповідно до наданих ТОВ «Штраус Україна» до перевірки видаткових накладних від 05.01.2011р. № 7, від 05.01.2011р. № 8 та від 31.01.2011р. № 337 загальний обсяг поставки товарів (кава розчинна Elite FORT) складає 9 492 кор. на загальну суму 1 914 216, 66 грн. (з ПДВ).

До перевірки також були надані копії податкових накладних від 05.01.2011р. № 5 на суму 635 824, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 105 970, 70 грн.), від 05.01.2011р. № 6 на суму 673 969, 86 грн. (в т.ч. ПДВ - 112 328, 31 грн.), від 31.01.2011р. № 159 на суму 604 422, 06 грн. (в т.ч. ПДВ - 100 737, 10 грн.).

Відповідно до бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів» встановлено, що ТОВ «Штраус Україна» суми податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Продукт-менеджмент» включені до податкового кредиту за січень 2011 року в загальному розмірі 319 036, 11 грн.

Відповідно до банківських виписок ТОВ «Штраус Україна» на рахунок свого контрагента були перераховані кошти на загальну суму 1 914 218, 66 грн.

На підтвердження отримання транспортно-експедиційних послуг, послуг автоперевезення товару ТОВ «Штраус Україна» були надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.01.2011р. № ОУ-0000001, від 10.01.2011р. № 1 та від 01.02.2011р. № 1.

При цьому до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011р. № 611/23- 4/36434801 про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Продукт-менеджмент» (код за ЄДРПОУ 36434801) з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року. З тексту вказаного Акта перевірки стало відомо, що ТОВ «Продукт-менеджмент» (код за ЄДРПОУ 36434801) зареєстровано 13 березня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради за № 15561020000035040. Свідоцтво платника податку на додану вартість № 100218417 видане ТОВ «Продукт-менеджмент» 25 березня 2009 року. Стан платника податку - ТОВ «Продукт-менеджмент» згідно АІС «РПП» - 23 «місцезнаходження не встановлено» (на день складання Акта перевірки).

За Актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011р. № 611/23-4/36434801 також встановлено, що у ТОВ «Продукт -Менеджмент» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому згідно з частинами 1, 5 статті 203, пунктами 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період січень 2011 року мають ознаки нікчемності: податкові зобов'язання у сумі - 2 724, 3 тис. грн., податковий кредит у сумі - 1 620, 9 тис. грн.

В кінцевому результаті Актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011р. № 611/23-4/36434801 суму податку на додану вартість в розмірі 319 036, 11 грн. по контрагенту ТОВ «Штраус Україна» було знято. В подальшому ТОВ «Продукт-менеджмент» було подано уточнюючий розрахунок відповідно до Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9004298134 від 09.02.2012, яким включено до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість в розмірі 319 036, 11 грн. по контрагенту ТОВ «Штраус Україна».

Враховуючи обставин наведені в Акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011р. № 611/23-4/36434801, працівник ДПІ у Солом'янському районі м. Києва вирішив, що правочин, укладений між ТОВ «Продукт-Менеджмент» і ТОВ «Штраус Україна» у січні 2011 року, не спричинив реального настання правових наслідків, що обумовлені ним. На думку перевіряючого внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Штраус Україна» із ТОВ «Продукт-менеджмент» державному бюджету було завдано шкоду у вигляді ненадходження до нього податку на додану вартість на суму 319 036, 00 грн. Тобто, ТОВ «Штраус Україна» завищено податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 319 036, 00 грн. Дана сума відображена в податковій декларації ТОВ «Штраус Україна» з податку на додану вартість за січень 2011 року (вх. №1297 від 21.02.2011р.) та в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (вх. № 9000636677 від 21.02.2011р.), і як наслідок, заявлена безпідставно та підлягає виключенню з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за аналогічний податковий період.

В розділі 4 «Висновок» Акта від 12.07.2012р. № 4882/22-417/31513464 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Штраус Україна» вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при відображені Товариством в податковому обліку результатів господарських операцій із ТОВ «Продукт-менеджмент» (код за ЄДРПОУ 36434801), що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 319 036, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав до канцелярії ДПІ у Солом'янському районі м. Києва письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (вих. № 262 від 18.07.2012р.).

Відповідач своїм листом від 25.07.2012р. № 14272/10/22-410 залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін.

30 липня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі Акта від 12.07.2012р. № 4882/22-417/31513464 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0000432201, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу Х розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу за порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Штраус Україна» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 319 037, 00 грн., в т.ч. 319 036, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішень ДПС у м. Києві від 01.10.2012р. № 6206/10/12-114 і ДПС України від 26.10.2012р. № 13969/6/10-2115, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг ТОВ «Штраус Україна», спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

В розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковим кредитом» визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкових накладних)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що 20 квітня 2009 року між ТОВ «Штраус Україна» (Покупець) та ТОВ «Продукт-менеджмент» (Продавець) був укладений договір поставки за № 1040, згідно якого Продавець зобов'язується поставити в обумовлений в Договорі строк Товар (кількість, найменування і ціна на який вказані у накладних і транспортних документах при його поставці), а Покупець - прийняти та оплатити Товар. Ціна на одиницю Товару, що поставляється, та його асортимент узгоджуються між Сторонами цього Договору (п. 1.1 і 1.2 цього Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 і 3.4 вказаного Договору поставки Продавець постачає Товар Покупцю на умовах СРТ склад Покупця в м. Вишневому, вул. Промислова, 5, у відповідності з цим Договором і Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2000 року). Поставка здійснюється засобами та за рахунок Продавця. Право власності на Товар переходить до Покупця в момент підписання його уповноваженим представником товарної накладної. Вартість упаковки і тари входить до ціни Товару. Якість Товару повинна відповідати характеристикам, що зазначені у сертифікатах відповідності на цей Товар.

Згідно п. 3.5 цього Договору за проханням Покупця та відповідно за згодою Продавця, партія Товару може постачатися Покупцю на умовах FCA м. Одеса склад Продавця, у відповідності з цим Договором і Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2000 року).

Відповідно до Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати)(редакція 2000 року)(введені в дію з 01 січня 2000 року) термін FCA (Франко-перевізник (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює передачу товару, минулого митну очищення для вивезення зазначеному покупцем перевізникові, в зумовленому місці. Слід зазначити, що вибір місця передачі товару має значення щодо зобов'язань по навантаження і розвантаженні товару тут. При здійсненні постачання в приміщеннях продавця він відповідає за навантаження товару. При здійсненні постачання будь-якому іншому місці продавець несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін можна використовувати під час перевезення будь-яким виглядом транспорту, включаючи змішані перевезення. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, яке сприймається основі договору перевезення зобов'язується виконати чи забезпечити перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом чи змішаної перевезенні.

Оплата за кожну поставлену партію Товару здійснюється Покупцем не пізніше 60-ти днів з моменту поставки партії Товару у формі безготівково розрахунку (п. 4 цього Договору).

Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року, за умови виконання Сторонами всіх своїх зобов'язань за цим Договором.

Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки до пункту призначення та оплати товару), а також транспортування товарів на склад Покупця (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5) за вказаним Договором поставки підтверджуються наступними первинними і розрахунковими документами (окрім самого договору):

- видатковими накладними від 05.01.2011р. № 7 на суму 635 824, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 105 970, 70 грн.), від 05.01.2011р. № 8 на суму 673 969, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 112 328, 31 грн.) та від 31.01.2011р. № 337 на суму 604 422, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 100 737, 10 грн.), щодо поставки та отримання придбаних (кава розчинна Elite FORT). Реквізити сертифікатів відповідності на товар вказані у кожній з таких накладних;

- товарно-транспортними накладними від 05.01.2011р. серії 12ААА № 915061, від 05.01.2011р. серії 12ААА № 915062, від 31.01.2011р. серії 12ААА № 915067, згідно яких в якості Замовника транспортних послуг виступає ТОВ «Продукт-менеджмент», в якості Вантажоодержувача - ТОВ «Штраус України», Пункт навантаження - м. Одеса, Пункт розвантаження - м. Київ;

- первинними та розрахунковими документами по фінансово-господарським взаємовідносинам протягом січня 2011 року з контрагентами-перевізниками: ТОВ «Континент Транс Груп» щодо надання транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Одеса - м. Київ, ФОП ОСОБА_4 щодо отримання послуг автоперевезення за маршрутом м. Одеса - м. Київ (зокрема: разові договори-заявки на здійснення транспортного експедирування/на перевезення вантажу на території України, рахунки-фактури, акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), платіжні доручення, банківські виписки);

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку бухгалтерського обліку 631 по відносинах з контрагентом ТОВ «Продукт-Менеджмент» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р.;

- Додатком 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість позивача за січень 2011 року;

- прибутковими накладними від 05.01.2011р. № 1, від 05.01.2011р. № 8 та від 31.01.2011р. № 70;

- виписками з банківського рахунку позивача за 28, 31 березня та 12 квітня 2011 року. Оплата за придбані товари здійснювалося ТОВ «Штраус Україна» безпосередньо шляхом перерахування безготівкових коштів зі своїх рахунків № 26008200139232 в ПАТ «Сітібанк» (м. Київ, МФО 300584) та № 26004001741000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь» (м. Київ, МФО 300379) на рахунок свого контрагента № 260002249907400 в АКІБ «Укрсиббанк» (м. Харків, МФО 351005), що не заперечується відповідачем.

Відповідно до письмових пояснень позивача (а саме: заява про усунення недоліків від 23.11.2012р. № 444), поданих ним до канцелярії суду 26 листопада 2012 року, з документальним підтвердженням, поставки зазначених товарів відбувалися наступним чином. Перша поставка товару здійснювалася 05 січня 2011 року, у зв'язку з чим 04 січня 2011 року між ТОВ «Штраус Україна» та ТОВ «Континент транс груп» (код ЄДРПОУ 35223271) був укладений разовий договір-заявка на здійснення транспортного експедирування за № 5. Відповідно до умов вказаного договору-заявки завантаження проводилося 05.01.2011р. о 13 год. за адресою: м. Одеса, вул. Просьолочна , 10А. Завантаження товару проводилося представниками ТОВ «Продукт-Менеджмент» (П.І.П. та інші дані яких позивачу не відомі). Вказаний товар був доставлений ТОВ «Континент транс груп» з м. Одеси на склад ТОВ «Штраус Україна», що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, - та перебуває в оренді у позивача на підставі Договору оренди № 25-10, укладеного 16 листопада 2010 року з ТОВ «Логістичні-Системи». Друга поставка товару також здійснювалася 05 січня 2011 року, у зв'язку з чим 05 січня 2011 року між ТОВ «Штраус Україна» та ФОП ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) був укладений договір-заявка на перевезення вантажу по території України. Відповідно до умов вказаного Договору-Заявки завантаження проводилося 05.01.2011р. о 14 год. за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська , 21. Завантаження товару проводилося представниками ТОВ «Продукт-Менеджмент» (П.І.П. та інші дані яких позивачу не відомі). Вказаний товар був доставлений ФОП ОСОБА_4 з м. Одеси на той самий склад ТОВ «Штраус Україна», що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5. Третя поставка товару здійснювалася 31 січня 2011 року, у зв'язку з чим 28 січня 2011 року між ТОВ «Штраус Україна» та ФОП ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_1) був укладений новий Договір-Заявка на перевезення вантажу по території України. Відповідно до умов вказаного Договору-Заявки завантаження проводилося 31.01.2011р. о 14 год. за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська , 21. Завантаження товару проводилося представниками ТОВ «Продукт-Менеджмент» (П.І.П. та інші дані яких позивачу не відомі). Вказаний товар був доставлений ФОП ОСОБА_4 з м. Одеси на той самий склад ТОВ «Штраус Україна», що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5.

Безпосередньо на складі позивача товари передавалися начальнику складу ТОВ «Штраус Україна» Нечитайлу Василю Івановичу (копія наказу Товариства від 01.09.2010р. № 60-453 наявна в матеріалах даної справи).

За результатами здійснення трьох поставок товарів ТОВ «Продукт-менеджмент» на адресу позивача були виписані такі податкові накладні: № 5 від 05.01.2011р. на суму 635 824, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 105 970, 70 грн.), № 6 від 05.01.2011р. на суму 673 969, 86 грн. (в т.ч. ПДВ - 112 328, 31 грн.), № 159 від 31.01.2011р. на суму 604 422, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 100 737, 10 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного Положення.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 21.12.2012р. б/н, наданих в ході розгляду даної справи, з документальним підтвердженням, придбані товари були використанні Товариством в своїй подальшій господарській діяльності (оптова торгівля кавою), а саме для подальшого перепродажу своїм контрагентам-покупцям.

Зокрема, каву, придбану у січні 2011 року у ТОВ «Продукт-Менеджмент» за вказаним Договором поставки, ТОВ «Штраус Україна» протягом січня - лютого 2011 року реалізувало ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», ПП «Піонер-Трейд», ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Компанія «Смарт», ФОП ОСОБА_9 та ін., на підставі письмових договорів поставок. На підтвердження своїх пояснень позивач надав суду наступні документи: фінансову звітність ТОВ «Штраус Україна» станом на 31.12.2011р. (баланс та звіт про фінансові результати); накази про прийняття на роботу ОСОБА_10 (на посаду начальника складу) та ОСОБА_11 (на посаду комірника) від 01.09.2010р. № 60-453 та від 02.10.2008р. № 83-к, звіти ТОВ «Штраус Україна» про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб (працівників підприємства) за січень-березень 2011 року (на підтвердження наявності у позивача необхідних трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності та підтвердження повноважень посадових осіб, які підписували внутрішні документи Товариства); договори оренди від 16.11.2010р. за № 25-10 і від 01.09.2010р. за № 10-10, укладені з ТОВ «Логістичні-системи» (Орендодавець) щодо платного користування складськими приміщеннями загальними площами 714 м 2 та 4 923 м 2 , що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, додаткові угоди до них, акти приймання-передачі об'єктів оренди та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за цими Договорами; договір суборенди нежилого приміщення від 01.07.2009р. за № 01/07/2009, укладений з ТОВ «Ріта - Еліт» (Суборендодавець) щодо платного користування нежилого приміщення загальною площею 545,2 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-б, поверх 4-ий і 5-ий (для розміщення ділового офісу) з додатком до нього; реєстр продажу товарів ТОВ «Штраус Україна», отриманих від ТОВ «Продукт менеджмент» за період з 05.01.2011р. по 31.01.2011р.; договори поставки товару (кави), укладені ТОВ «Штраус Україна» (Продавець/Постачальник) з ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» (Покупці/Замовники) у 2008 та 2010 роках, специфікації та видаткові накладні по договорам поставки (в тому числі відносно ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна»), податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, отримані від уповноважених посадових осіб Покупців, виписки з банківських рахунків позивача на підтвердження факту отримання коштів від Покупців/Замовників за реалізований товар.

Відповідачем не надано доказів відсутності у ТОВ «Продукт-Менеджмент» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в січні 2011 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за січень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Продукт-Менеджмент» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб. Натомість самим ТОВ «Продукт-менеджмент» разом із листом від 11.01.2013р. б/н, наданим на запит позивача, були надані копії документів на підтвердження ведення ним в І-му кварталі 2011 року відповідної господарської діяльності (зокрема: договорів оренди від 01.05.2009р. за № 01/05/2009 та від 17.03.2009р.за № 1 з додатками до них, балансу ТОВ «Продукт-Менеджмент» станом на 31.03.2011р., звіту про фінансові результати ТОВ «Продукт-Менеджмент» за І-ий квартал 2011 року, податкового розрахунку за Формою № 1-ДФ за І-ий квартал 2011 року, звітів про суми нарахованої заробітної плати працівникам ТОВ «Продукт-Менеджмент» за січень-березень 2011 року, оборотно-сальдова відомість ТОВ «Продукт-Менеджмент» за І-ий квартал 2011 року).

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 12.07.2012р. № 4882/22-417/31513464 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем) шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентом - ТОВ «Продукт-Менеджмент».

Зокрема, в Акті перевірки від 12.07.2012р. № 4882/22-417/31513464 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам Товариства за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому згідно листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 19.12.2012р. № 54114/8/07-203, отриманого на судовий запит від 30.11.2012р. № 2а-15527/12/2670, кримінальні справи за матеріалами співробітників відділу податкової міліції цієї податкової інспекції відносно посадових осіб ТОВ «Продукт-менеджмент» протягом 2011-2012 років не порушувалися.

Відповідачем також не було надано суду будь-яких достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Штраус Україна» або його контрагента - ТОВ «Продукт-Менеджмент», з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача усі фактично здійснені та документально підтверджені ним судові витрати в розмірі 2 146, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 30 липня 2012 року № 0000432201.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» (місцезнаходження: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5-Б, ідентифікаційний код 31513464) 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова