Постанова

від 22.08.2013 по справі 2а-15527/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15527/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432201 від 30 липня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 03 липня 2012 року по 12 липня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Штраус Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах із ТОВ «Продукт-менеджмент» за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої складено акт № 4882/22-417/31513464 від 12 липня 2012 року.

Як вбачається з акту перевірки, встановлено порушення ТОВ «Штраус Україна» вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при відображенні в податковому обліку результатів господарських операцій із ТОВ «Продукт-менеджмент» (код ЄДРПОУ 36434801), що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 319 036,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта документальної перевірки позивач подав до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва письмові заперечення на висновки акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (вих. № 262 від 18 липня 2012 року).

Відповідач своїм листом № 14272/10/22-410 від 25 липня 2012 року залишив висновки зазначеного акта перевірки без змін.

30 липня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі акта перевірки № 4882/22-417/31513464 від 12 липня 2012 року прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0000432201, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу Х розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України за порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Штраус Україна» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 319 037,00 грн., в т.ч. 319 036,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2001 року ТОВ «Штраус Україна» зареєстровано як юридичну особу Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією. 27 грудня 2007 року ТОВ «Штраус Україна» перереєстроване у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи.

ТОВ «Штраус Україна» взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 12 липня 2001 року за № 5686.

Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 633670 від 12 червня 2012 року, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема: 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, 46.39. Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

20 квітня 2009 року між ТОВ «Штраус Україна» (покупець) та ТОВ «Продукт-менеджмент» (продавець) укладений договір поставки № 1040, згідно з яким продавець зобов'язується поставити в обумовлений в договорі строк товар (кількість, найменування та ціна на який вказані у накладних та транспортних документах при його поставці), а покупець - прийняти та оплатити товар.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.4 укладеного договору поставки, продавець постачає товар покупцю на умовах СРТ склад покупця в м. Вишневому, вул. Промислова, 5, у відповідності з цим договором та Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС» (у редакції 2000 року). Поставка здійснюється засобами та за рахунок продавця. Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання його уповноваженим представником товарної накладної. Вартість упаковки і тари входить до ціни товару. Якість товару повинна відповідати характеристикам, що зазначені у сертифікатах відповідності на цей товар.

Згідно з п. 3.5 укладеного договору, за проханням покупця та відповідно за згодою продавця, партія товару може постачатися покупцю на умовах FCA м. Одеса склад продавця, у відповідності з цим договором та Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2000 року).

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання сторонами договірних зобов'язань (поставки до пункту призначення та оплати товару), а також транспортування товарів на склад покупця (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5) за вказаним договором поставки підтверджується: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, первинними та розрахунковими документами по фінансово-господарським взаємовідносинам протягом січня 2011 року з контрагентами-перевізниками: разові договори-заявки на здійснення транспортного експедирування / на перевезення вантажу на території України, рахунки-фактури, акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), платіжні доручення, банківські виписки); оборотно-сальдовою відомістю по рахунку бухгалтерського обліку 631 по відносинах з контрагентом ТОВ «Продукт-менеджмент»; прибутковими накладними; виписками з банківського рахунку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 611/23-4/36434801 від 08 квітня 2011 року про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Продукт-менеджмент» (код ЄДРПОУ 36434801) з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року.

Як вбачається з акту перевірки № 611/23-4/36434801 від 08 квітня 2011 року, стан платника податку - ТОВ «Продукт-менеджмент» згідно АІС «РПП» - 23 «місцезнаходження не встановлено», у ТОВ «Продукт-Менеджмент» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами за період - січень 2011 року мають ознаки нікчемності.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту а, отже, і правомірності відображення їх у податковій звітності, оскільки первинні документи, які надані позивачем на підтвердження реальності укладених договорів з його контрагентом, колегія суддів не вважає належними доказами у справі, зважаючи на той факт, що первинні документи від імені контрагента позивача складені з порушенням вимог податкового законодавства, що знайшло своє підтвердження допустимими доказами у справі.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та не засновані на нормах права, оскільки суми податкового кредиту за відповідний період не знайшли свого підтвердження відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Штраус Україна», оформлення її результатів у формі акту та прийняття на його основі податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2013 року - скасувати та ухвалити нову.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 27 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.