Рішення

від 26.12.2012 по справі 34/192(10/60)-64/205

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/192(10/60)-64/205 26.12.12 За позовом фізичної особи-підприємця Харченко Оксани Володимирівни

до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

про визнання кредитного договору № 011/04/658 від 24.04.2003 року недійсним.

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Харченко В. О., дов. № б/н від 24.05.2011 року,

від відповідача: не з'явився,

Суть спору:

16.05.2011 року фізична особа-підприємець Харченко Оксана Володимирівна (далі -позивач) звернулась до господарського суду Чернігівської області із позовом до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(далі -відповідач) про визнання кредитного договору № 011/04/658 від 24.04.2003 року недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір № 011/04/658 від 24.04.2003 року позивачем не підписувався, а тому має бути судом визнаний недійсним в порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст.ст. 44, 375 ЦК Української РСР.

Ухвалою суду господарського суду Чернігівської області від 10.05.2011 року матеріали справи за вказаним позовом були передані за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2011 року справу було прийнято до провадження суддею Сташківим Р.Б. та присвоєно їй № 34/192 (10/60).

27.06.2011 року від Срібнянського районного суду Чернігівської області через відділ діловодства суду надійшов оригінал кредитного договору № 011/04/658 від 24.04.2003 року.

Починаючи з 25.07.2011 року було припинено повноваження судді господарського суду міста Києва Сташківа Р.Б., в зв'язку із чим, за результатами повторного розподілу справ, дану справу було передано на розгляд судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою суду від 28.07.2011 року справу № 34/192 (10/60) було прийнято до провадження суддею господарського суду міста Києва Зеленіною Н.І., присвоєно їй № 34/192(10/60)-64/205 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.08.2011 року.

26.07.2011 року від представника відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

26.08.2011 року від представника відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку із тим, що твердження позивача про те, що вона не підписувала спірного договору не підтверджено жодними доказами.

Ухвалою суду від 26.08.2011 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу та провадження у справі зупинено.

26.10.2011 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання судового експерта Сукманової Т.О. про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи у справі.

Ухвалою суду від 04.11.2011 року клопотання судового експерта Сукманової Т.О. було задоволено та зобов'язано ФОП Харченко О.В. забезпечити надання експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Сукмановій Т.О. вільних зразків підпису Харченко О.В. за 2003 рік, які можуть міститись у паспорті громадянина України, закордонному паспорті, різного роду посвідченнях особи, а також у будь-яких заявах або документах, які були підписані Харченко О.В. протягом 2003 року.

14.12.2011 року матеріали справи № 34/192(10/60)-64/205 повернулись з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із висновком про неможливість надання висновку у зв'язку із ненаданням позивачем вільних зразків підпису Харченко О.В.

Ухвалою суду від 16.12.2011 року провадження у справі № 34/192(10/60)-64/205 було поновлено та призначено її до розгляду на 13.01.2012 року.

13.01.2012 року від представника позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про призначення у справі повторної судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 13.01.2012 року у справі було призначено повторну судову почеркознавчу експертизу та провадження у справі зупинено.

02.08.2012 року матеріали справи № 34/192(10/60)-64/205 повернулись з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із висновком експертів № 3074/3075/12-32 від 11.07.2012 року.

У зв'язку із перебування судді Зеленіної Н.І. на лікарняному, справу було передано на її розгляд 27.08.2012 року.

Ухвалою суду від 27.08.2012 року було поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.09.2012 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 12.09.2012 року, у зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці, справу було передано для вирішення питання щодо вчинення відповідних процесуальних дій судді Качан Н.І.

Ухвалою суду від 12.09.2012 року розгляд справи було відкладено на 12.10.2012 року у зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 24.09.2012 року справу передано для подальшого розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою суду від 12.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 02.11.2012 року у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 02.11.2012 року, у зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному, справу було передано для розгляду судді Бондарчук В.В.

Ухвалою суду від 02.11.2012 року розгляд справи було відкладено на 28.11.2012 року у зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року справу передано для подальшого розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою суду від 28.11.2012 року розгляд справи було відкладено на 26.12.2012 року у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні 26.12.2012 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судове засідання 26.12.2012 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору не надавав та наявність у нього поважних причин щодо неявки до суду не повідомив. Зазначене дає підстави визнати причини неявки представника відповідача до суду неповажними.

До матеріалів справи долучені повідомлення про вручення поштових відправлень судової кореспонденції сторонам.

У судовому засіданні 26.12.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

24.04.2003 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») (за договором -Кредитор) та фізичною особою-підприємцем Харченко Оксаною Володимирівною (за договором -Позичальник) було укладено кредитний договір № 011/04/658 (далі - Договір), відповідно до умов якого Кредитор на положеннях та умовах цього Договору надає Позичальнику кредит у сумі 200000,00 (двісті тисяч) грн. строком до 19 грудня 2003 року із сплатою 23 % відсотки річних.

Доказів фактичної передачі відповідачем позивачу суми кредиту за Договором суду не надано.

Судом встановлено, що спірний Договір було укладено 24.04.2003 року в період дії Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року, а тому саме його положення мають застосовуватися до спірних правовідносин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ЦК УРСР 1963 року повинні укладатись у письмовій формі:

1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР;

2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР;

3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

З огляду на зазначені вимоги законодавства, спірний Договір мав бути підписаний особами, які його уклали.

Так, в спірному Договорі від імені Позичальника його мала особисто підписати фізична особа-підприємець Харченко Оксана Володимирівна.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 3074/3075/12-32 від 11.07.2012 року підпис від імені Харченко Оксани Володимирівни у рядку «(підпис)»графи «Позичальник»на зворотній стороні другого аркуша кредитного договору № 011/04/658 від 25 квітня 2003 року виконаний не Харченко Оксаною Володимирівною, а іншою особою з наслідуванням підпису Харченко О.В.

За таких обставин, матеріалами справи доводиться той факт, що позивач особисто не підписувала спірного Договору.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене кредитний договір № 011/04/658 від 24.04.2003 року не відповідає вимогам законодавства, а тому повинен бути визнаний судом недійсним.

Відповідачем не було надано суду доказів того, що спірний Договір було укладено в порядку, передбаченому законодавством та підписано особисто позивачем.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача постилався на те, що жодних підстав в розумінні ст. ст. 203 та 215 ЦК України для визнання Договору недійсним немає та просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача про визнання Договору недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

З огляду на зазначене, чинне законодавство встановлює, що кредитний договір має вчинятись сторонами у письмовій формі та має бути ними підписаний.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009 року порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК України тощо.

Проаналізувавши положення діючого законодавства, суд приходить до висновку, що в чинному ЦК України закріплено аналогічні підстави для визнання договорів недійсними у випадку недодержання письмової форми правочину, що і в ЦК УРСР 1963 року.

Посилання представника відповідача на застосування позовної давності до вимог позивача про визнання Договору недійсним до уваги судом не приймаються у зв'язку із тим, що із матеріалів справи вбачається, що ФОП Харченко О.В. стало відомо про факт укладення спірного Договору в 2011 році із повідомлень Державної виконавчої служби про необхідність виконання зобов'язань за кредитним договором № 011/04/658 від 24.04.2003 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на час звернення до суду із позовом) покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 90 ГПК України якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Тому суд вважає за необхідне надіслати до правоохоронних органів повідомлення про виявлений факт порушення законності у діяльності працівників публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»та інших осіб, що можуть мати відношення до підроблення підпису ФОП Харченко О.В. у кредитному договорі № 011/04/658 від 24.04.2003 року.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати кредитний договір № 011/04/658 від 24.04.2003 року, укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та фізичною особою-підприємцем Харченко Оксаною Володимирівною -недійсним.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01601, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7-б, код ЄДРПОУ 23494105) на користь фізичної особи-підприємця Харченко Оксани Володимирівни (17400, Чернігівська область, м. Бобровиця, вул. Лупицька, 114, код 2853808822) 85,00 грн. витрат з державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Зеленіна

Дата підписання рішення: 27.12.2012 року.