Постанова

від 27.11.2006 по справі 12/397-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/397-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

27 листопада 2006 р.                                                                                Справа № 12/397-06

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Нападівська»(Вінницька обл., Липовецький р-н, с. Нападівка, ідент. код 32292489)

до   Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції (22500, Вінницька обл., м. Липовець, вул. Леніна, 84-а)

про  визнання протиправним та скасування рішення від 13.10.2005 р. № 00000152301/0 в частині застосування штрафних санкцій за порушення обігу готівки на суму 21118,12 грн.

Суддя                                        М. Кожухар

Секретар судового засідання  Т. Геєчко

Представники:

позивача       - Рябчинський О.Ю. - за дорученням

відповідача   -  Годун К.О., Грушко О.Л. -  за дорученням

ВСТАНОВИВ:

        Подано позов про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.10.2005 р. № 00000152301/0 в частині застосування штрафних санкцій за порушення обігу готівки на суму 21118,12 грн.

        Позовні вимоги мотивовані наступним.

        Рішенням від 13 жовтня 2005 року № 00000152301/0 відповідач застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 23 311,98 грн. на підставі п. 11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 р.№ 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»за порушення п.2.12, п.2.15 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 19.02.2001 р. та п.2.11 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 р. №637.

        Дане рішення  є протиправним в частині застосування штрафних санкцій на суму 21 118,12 грн.

        Відповідач стверджує, що ПСП «Агрофірма Нападівська»у 2003-2005 роках здійснила виплати в сумі 21118,12 грн., що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), з готівкової виручки у касі підприємства, при наявності податкового боргу.

Однак:

-       у 2004 та 2005 роках у позивача не існувало податкового боргу;

-   норма п.2.12 ст.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 19.02.2001 р. №72, не відповідає приписам, які містяться в п.п. 7.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

-   в новому Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320, норма, яка містилася в п.2.12 «старого»Положення № 72, відсутня;

-  адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст.250 ГКУ).

        Відповідач проти позову заперечив, послався на таке.

        - фінансові санкції застосовані до позивача за період, коли діяло Положення про ведення касових операцій в національній валюті № 72 від 19.02.2001 р.;

        - твердження позивача про те, що у нього не існувало податкового боргу спростовується податковими повідомленнями-рішеннями № 0000392301/0 від 30.06.2004 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 23666 грн.;

         - положення ГК України до спірних правовідносин не може застосовуватись, оскільки податкова інспекція не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а відтак не є учасником спірних правовідносин.

         Також відповідачем подано клопотання про відмову в задоволенні позову, яке мотивовано пропуском позивачем річного строку звернення до суду з позовом

         В судовому засіданні представники сторін, відповідно, позовні вимоги та заперечення на позов підтримали. Представники відповідача в обґрунтування існування у позивача податкового боргу у перевірений період послались також на податкові повідомлення-рішення № 0003021501 та № 0003011501/0 від 19.07.2004 р. про визначення податкового зобов'язання в сумі 432,66 грн. штрафних санкцій за затримку сплати єдиного податку.

         З пояснень представників сторін та наданих матеріалів вбачається таке.

         Державним податковим інспектором Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції (далі – МДПІ) здійснено планову документальну комплексну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПСП «Агрофірма «Нападівська»(далі –Фірма) за період з 28.11.2002 р. по 31.07.2005 р., про що складено акт перевірки № 35/23-32292489 від 12.10.2005 р.

        На підставі цього акту Липовецькою МДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.10.2005 р. № 00000152301/0 на суму 23311,98 грн.

         Дане рішення оскаржується позивачем в частині застосування штрафних санкцій на суму 21118,12 грн.

         З акту перевірки випливає, що ці штрафні санкції застосовані за порушення позивачем п. 2.12 ст. 2 Положення про ведення касових операції в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 72 від 19.02.2001 р.,  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за № 237/5428, яке полягає у виплаті заробітної плати з готівкової виручки у касі підприємства при наявності податкової заборгованості у період з 24.10.2003 р. по 10.02.2005 р.

         Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

         Доводи позивача щодо застосування штрафних санкцій за період, у якому у позивача не було податкового боргу, спростовуються витягами з облікових карток позивача з єдиного податку та податку на додану вартість за 2003-2005 роки, податковими повідомленнями-рішеннями № 0000392301/0 від 30.06.2004 р.,  № 0003021501 та № 0003011501/0 від 19.07.2004 р.

        Разом з тим.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат.

          Відповідно до п.2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 72 від 19.02.2001 р.,  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за № 237/5428, що втратила чинність на підставі Постанови Правління Національного банку № 637  від 15.12.2004, готівкова  виручка  підприємств  (підприємців),  крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у  процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів,  одержаних з установ банків.

         Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, яка набула чинності з 15.02.2005 р., затверджено нове Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке не містить заборони щодо виплати підприємствами заробітної плати із готівкової виручки, що передбачалась п. 2.12 Положення у редакції, затвердженій Постановою Правління Національного банку № 72 від 19.02.2001 р.

         Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові  акти  не  мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

         З аналізу цих норм законодавства випливає, що з набранням чинності названого Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у редакції, затвердженій Постановою Правління Національного банку № 637 від 15.12.2004 р., яким виплата заробітної плати з готівкових коштів у касі підприємства при наявній податковій заборгованості не визнана правопорушенням, фінансові санкції за такі дії не можуть бути застосовані незалежно від дати їх здійснення.

         Суд вважає такими, що заслуговують на увагу, доводи позивача про те, що штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки є видом адміністративно-господарських санкцій і до них застосовуються зокрема вимоги ст. 250 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

         Відповідно до ст. 1 ГК України цей  Кодекс  визначає  основні  засади  господарювання   в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

         Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, передбачена зокрема главами 2,3,27 ГК України.

         Так ст. 238 ГК України встановлено, що за  порушення  встановлених  законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

         Відповідно до ст. 239 ГК України до адміністративно-господарських санкцій відноситься зокрема адміністративно-господарський штраф.

        Зміст наведених норм Закону спростовують доводи відповідача про те, що норми ГК України не застосовуються до спірних правовідносин.

        Згідно зі ст. 250 ГК України адміністративно-господарські  санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня  виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.  

        Положення     Господарського    кодексу    України    щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

        Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення (ч. 5  розділу ІХ «Прикінцеві положення»ГК України.

       Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що рішенням № 00000152301/0 від 13.10.2005 р. штрафні санкції у оскаржуваній частині застосовані без урахування названих норм законодавства.

         Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду не приймаються судом, оскільки є помилковими.

         Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

         Оскаржуване податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 17.10.2005 р., що стверджується підписом директора ПСП «Агрофірма «Нападівська»на корінці податкового повідомлення-рішення.

         Відповідно до ч. 1 статті 103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

         Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку (ч. 2 ст. 103 КАС України).

          Так як позивач дізнався про порушення своїх прав 17.10.2005 р., перебіг строку на захист його прав розпочався 18.10.2005 р. і відповідно до ч. 2 ст. 103 КАС України закінчився 18.10.2006 р. Саме у цей день позивачем подано відповідну позовну заяву до суду.

          З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.           

          Керуючись   розділом УП, ст.ст. 2, 7, 71, 86, 94 ч. 1, 158, 160, 162, 163, 255, 257 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції № 00000152301/0 від 13.10.2005 р. в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 21118,12 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Нападівська»(Вінницька обл., Липовецький р-н, с. Нападівка, ідент. код 32292489) 3,4 грн. витрат на сплату державного мита.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя                                                        М. Кожухар

Повний текст постанови складено 29.11.2006 р.