Постанова

від 07.06.2007 по справі 12/397-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/397-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "07" червня 2007 р.                                                          Справа №  12/397-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Рябчинський О.Ю. - довіреність б/н від 06.10.2006 року (був присутній в

                       судовому засіданні 10.05.2007 року),

від відповідача: Годун К.О. - довіреність б/н від 15.03.2007 року,

                          Грушко ГО.Л.  - довіреність б/н від 15.03.20007 року,

розглянувши апеляційну скаргу Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції (м.Липовець Вінницької області)

на постанову господарського суду Вінницької області

від "27" листопада 2006 р. у справі    

за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Нападівська" (с.Нападівка Липовецького району Вінницької області)

до Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції (м. Липовець Вінницької області)  

про визнання протиправним та скасування рішення Липовецької МДПІ від 13 жовтня 2005 року №00000152301/0 в частині застосування штрафних санкцій за порушення обігу готівки на суму 21 118,12 грн.,-  

 ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма Нападівська" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання  протиправним та скасування  рішення Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції від 13 жовтня 2005 року №00000152301/0 в частині  застосування  штрафних санкцій за порушення  обігу  готівки  на суму 21118,12 грн.

Позивач  у позовній заяві вказує, що  у 2004 та 2005 роках у нього не  існувало  податкового боргу, а норма  п. 2.12 ст. 12 Положення  про  ведення  касових операцій в національній валюті України  не відповідає приписам  п.п. 7.3.1 Закону України "Про порядок погашення  зобов'язань  платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами".

Позивач зазначає, що  в новому Положенні про ведення  касових операцій у  національній валюті в Україні, затвердженому  постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 та  зареєстрованому в Міністерстві юстиції України  13.01.2005 року за №40/10320, норма, яка  містилася в п.2.12 "старого" Положення  №72, відсутня.

Крім того, на думку позивача, адміністративно-господарські  санкції можуть бути  застосовані  до суб'єкта  господарювання  протягом  шести  місяців  з дня виявлення порушення, але не  пізніше як через  один рік з дня  порушення  цим  суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Постановою господарського суду Вінницької області  від 27 листопада 2006 року  у справі №12/397-06 позов  задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції від 13 жовтня 2005 року №00000152301/0 в частині  застосування  до позивача  штрафних (фінансових) санкцій на суму 21118,12 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного  сільськогосподарського  підприємства "Агрофірма Нападівська"  3,40 грн.  витрат  по сплаті  державного мита.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Липовецька МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки враховувались лише випадки виплати заробітної плати із готівкової виручки, що здійснювалась до 10.02.2005 року (моменту вступу в дію Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року), що відображено в додатку №9 до акта перевірки.

Вважає недоречним посилання місцевого господарського суду на ст. 58 Конституції України, наводячи рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі № 1-7/99.

Відповідач вказує, що судом першої інстанції не враховано положення статті 1 Господарського кодексу України.

Крім того, зазначає, що учасниками відносин у сфері господарювання відповідно до статті 2 Господарського кодексу України поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. В правовідносинах стосовно штрафної (фінансової) санкції, передбаченої Указом Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з обігу готівки" №436/95 від 12.06.1995 року зі змінами та доповненнями, згідно якого застосовано штрафні санкції , органи державної податкової служби не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, безпосередньо не здійснює організаційно - господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначає про необґрунтованість доводів скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Задовольняючи позов, господарський суд Вінницької області виходив з того, що штрафні санкції відповідачем застосовані з порушенням вимог ст. 250 Господарського кодексу України.

Крім того, аналізуючи норми законодавства, суд першої інстанції дійшов  висновку, що з набранням чинності Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у редакції, затвердженій постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, яким  виплата  заробітної плати з готівкових коштів у касі підприємства при наявній податковій заборгованості не визнана правопорушенням, фінансові санкції за такі дії не можуть бути застосовані незалежно  від дати  здійснення виплати  заробітної плати.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив.

Липовецькою міжрайонною державною податковою інспекцією здійснено планову документальну комплексну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПСП "Агрофірма Нападівська" за період з 28.11.2002 року по 31.07.2005 року, про що складено акт перевірки №35/23-32292489 від 12.10.2005 року (а.с.8-35).

На підставі акта перевірки, відповідно до ст.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 року "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" Липовецькою МДПІ 13 жовтня 2005 року прийнято рішення №00000152301/0 про застосування до ПСП "Агрофірма Нападівська" штрафних (фінансових) санкцій  в розмірі 23311,98 грн.(а.с.7).

З акта перевірки вбачається, що штрафні санкції в розмірі 21118,12 грн. застосовані за порушення позивачем п. 2.12 ст. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №72 від 19.02.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за №237/5428, яке полягає у виплаті заробітної плати з готівкової виручки у касі підприємства при наявності податкової заборгованості у період з 24.10.2003 року по 10.02.2005 року.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає, що  скарга  підлягає  частковому  задоволенню, виходячи з наступного.

Застосовані до позивача штрафні  санкції є адміністративно-господарськими  санкціями за порушення  встановлених  правил здійснення  господарської діяльності, у зв'язку з чим  на вказані  правовідносини поширюється  дія Господарського кодексу України.  

Відповідно до ч.1 ст.241 Господарського кодексу України грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарським штрафом. Статтею 239 цього Кодексу штраф віднесено до групи адміністративно - господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.250 вищевказаного Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як свідчить акт перевірки від 12.10.2005 року №35/23-32292489, факти виявлених порушень допущені позивачем в період з 24 жовтня 2003 року по 10 лютого 2005 року, а штрафні санкції застосовані податковим органом  13 жовтня 2005 року згідно рішення №00000152301/0.

З огляду на викладене, при вирішенні спору у даній справі господарський суд першої інстанції правомірно застосував статтю 250 Господарського кодексу України та вважав, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16838,12грн. згідно оспорюваного рішення, які за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, здійснено контролюючим органом поза межами граничного строку застосування вказаних санкцій, встановленого вищевказаною нормою.

Проте, колегія суддів не може  погодитись  з висновком  суду першої інстанції про те, що з аналізу  норм  законодавства випливає, що  з набранням  чинності  Положення  про  ведення  касових  операцій у національній валюті в Україні у редакції, затвердженій постановою Правління Національного  банку України №637 від 15.12.2004 року, яким  виплата  заробітної плати з готівкових коштів у касі  підприємства при наявній  податковій  заборгованості  не визнана  правопорушенням, фінансові санкції за такі дії не можуть  бути застосовані  незалежно  від  дати здійснення таких виплат.

Такий висновок місцевого господарського суду  не ґрунтується на вимогах чинного  законодавства, оскільки згідно  Рішення  Конституційного  Суду України  від    09 лютого 1999 року №1-рп/99 у  справі №1-7/99 положення  частини  першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно - правові акти  не мають  зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність  особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат.

Відповідно до п.2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного  банку  України № 72 від 19.02.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня      2001 року за № 237/5428, що втратила чинність на підставі постанови Правління Національного банку № 637 від 15.12.2004року, готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за  податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, яка набула чинності з 15.02.2005 року, затверджено нове Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке не містить заборони щодо виплати підприємствами заробітної плати із готівкової виручки, що передбачалась п. 2.12 Положення у редакції, затвердженій Постановою Правління Національного банку України № 72 від 19.02.2001 року.

Як свідчать матеріали справи, штрафні санкції в розмірі 21118,12 грн.  застосовані до позивача  за порушення п. 2.12 ст. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №72 від 19.02.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  15 березня 2001 року №237/5428,  яке полягає у виплаті  заробітної плати  з готівкової виручки у касі підприємства при наявності  податкової заборгованості у період з 24.10.2003 року по 10.02.2005 року.

Твердження позивача про відсутність у нього податкового боргу у вищевказаний період є безпідставним, оскільки спростовується витягами з облікових карток підприємства  з єдиного податку та податку на додану вартість за 2003-2005 роки, податковими повідомленнями - рішеннями №0000392301/0 від 30.06.2004 року, №0003021501 та №000301501/0 від 19.07.2004 року.

Довід позивача про те, що з набранням чинності Господарським кодексом України застосування санкцій, передбачених Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм обігу готівки", є протиправним також не є переконливим, оскільки згідно частини 3 ст. 106 Конституції України укази Президента України є обов'язковими до виконання  на території України.

Враховуючи викладене, постанова  господарського суду Вінницької області  від 27 листопада 2006 року  у справі №12/397-06 підлягає  зміні в частині обсягу скасування  рішення Липовецької МДПІ від 13 жовтня 2005 року  та розміру  стягнутих судових витрат.

  Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 202, 205, 207, 212, 254, п.п. 6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції  задовольнити частково.

Змінити постанову господарського суду Вінницької області від 27 листопада 2006 року в частині обсягу скасування рішення  Липовецької МДПІ від 13 жовтня              2005 року №00000152301/0 та в частині судових витрат.

Викласти резолютивну частину судового рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції  від 13 жовтня 2005 року №00000152301/0 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 16 838,12 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Нападівська" (Вінницька область, Липовецький р-н, с. Нападівка, код 32292489) 1,70 грн. витрат по сплаті державного мита.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого  адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

 Головуючий   суддя                                                               

 судді: