Постанова

від 31.01.2013 по справі 18/038-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р. Справа№ 18/038-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Іоннікової І.А.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача : Надточій Д.В. з належно оформленою довіреністю № 04/12 від 12.03.12;

від відповідача : Закалюк О.З., з належно оформленою довіреністю № б/н від 20.02.12.;

від третьої особи : не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Volvo Truck Corporation (Вольво Трак Корпорейшн)

на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2012 року

у справі № 18/038-12 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Транс", м.Вишневе

до відповідача: VOLVO Truck Corporation, м.Гетеборг ( м.Київ)

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Броварського нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича

про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-Транс", звернувся до господарського суду Київської області з позовом до VOLVO Truck Corporation про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.11.2012 року у справі № 18/038-12 (суддя Кошик А.Ю.) задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Транс" до VOLVO Truck Corporation, м. Гетеборг, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Броварського нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича, про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

Не погодившись з вказаним рішенням, Volvo Truck Corporation (Вольво Трак Корпорейшн) звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.01.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року розгляд справи було відкладено на 31.01.2013 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Зокрема, апелянт стверджує, що суд, досліджуючи обставини справи, не врахував той факт, що у позивача більше немає правових підстав для користування предметом лізингу внаслідок трьох обставин: наявності простроченого зобов'язання зі сплати лізингових платежів, повідомлення про остаточну відмову, яке одержано лізингоодуржувачем, та закінчення строку лізингу.

Скаржник також спростовує висновок суду першої інстанції про встановлення факту спірності заборгованості, посилаючись на положення ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», а також на те, що нотаріусом було вжито всіх необхідних заходів, передбачених чинним законодавством для вчинення напису.

В судовому засіданні, що відбулось 31.01.2013 року представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що рішення прийнято у відповідності до законодавства України.

Третя особа до судового засідання, що відбулось 31.01.2013 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. 27.12.2011 року було вчинено виконавчі написи №2700 та №2699 на Договорах про фінансовий лізинг №UKR63/0706F від 25.07.2006 року та №UKR02/0107F від 10.01.2007 року відповідно, укладених між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Транс"та відповідачем - VOLVO Truck Corporation, за якими повернено в безспірному порядку від позивача на користь відповідача об'єкти лізингу - 10 сідлових тягачів марки VOLVO моделі FН 42Т В та 10 напівпричепів марки SCHMITZ моделі SPR 24 L, а також 5 сідлових тягачів марки VOLVO моделі FН 42Т В та 5 напівпричепів марки SCHMITZ моделі S01 відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що згідно зі ст.88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус може вчинити виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості, або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між: підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що право вимоги лізингодавця на повернення спірного майна від лізингоодержувача виникло ще у 2008 році.

Місцевим господарським судом було вірно враховано, що звернення відповідача за вчиненням спірних виконавчих написів Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. 27.12.2011 року №2700 та №2699 на Договорах про фінансовий лізинг №UKR63/0706F від 25.07.2006 року та №UKR02/0107F від 10.01.2007 року, пов'язане з тими ж обставинами, які існували в 2008 році.

Подані відповідачем до нотаріуса заяви від 27.12.2011 року №№ 63/11 та 02/11, містять вимогу про повернення майна від лізингоодержувача, право на яку виникло у відповідача ще у 2008 році, у той час коли спірні виконавчі написи пов'язані з поверненням майна від лізингоодержувача, а не зі стягненням заборгованості в безспірному порядку, відтак рахунок-попередження № 01-1111 від 22.11.2011 року, який свідчить про несплачену позивачем заборгованості, підтверджує право вимоги саме стягнення такої заборгованості.

Разом з тим, в заявах відповідача від 27.12.2011 року №№ 63/11 та 02/11 та у спірних виконавчих написах нотаріуса мова йде лише про наявність заборгованості, зокрема за період з лютого 2008 року і не обґрунтовано обставини щодо права, та моменту його виникнення, на повернення майна.

Статтею 782 Цивільного кодексу України (якою врегульовані загальні положення про найм, різновидом якого є лізинг) встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно ч.ч. 2, 3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка є спеціальною по відношенню до норм Цивільного кодексу України, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Таким чином, право вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача на підставі виконавчого напису нотаріуса та інші наслідки, передбачені Цивільним кодексом України та Законом України "Про фінансовий лізинг", пов'язане з безспірністю вимог та інших умов, від яких таке право залежить.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, в рахунку-попередженні відповідача №01-1111 від 22.11.2011 року вимоги стосуються сплати заборгованості і вимога про повернення майна викладена альтернативно, а саме, в наведеному рахунку-попередженні викладено вимогу або сплатити повністю несплачену ціну предмету лізингу та нараховані відсотки, або повернути лізингодавцю обладнання згідно з переліком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано відповідачу листа №26/11 від 06.12.2011 року в заперечення зазначеної в рахунку-попередженні №01-1111 від 22.11.2011 року заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлялось про здійснення взаємозаліку однорідних вимог та зараховання різниці сплаченої позивачем суми за Договором про фінансовий лізинг №UKR41/0307F від 16.03.2007 року в сумі 161419,00 ЄВРО, про зарахування якої позивач просив в листі №26/11 від 06.12.2011 року.

Позивач стверджує про безпідставність не здійснення зарахування платежів протягом березня 2007 року по лютий 2008 року на суму 195852 ЄВРО згідно доданих до клопотання від 12.04.2012 року платіжних доручень в іноземні валюті.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність факту безспірності заборгованості згідно наданих відповідачем нотаріусу документів.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод.

Відповідач посилається на пункти 15 Договорів лізингу, які містять арбітражне застереження, та встановлюють суд, що буде вирішувати спори та розбіжності, що виникають з цього договору, кількість арбітрів, місце проведення засідання, та право, що застосовується, яким визначене шведське матеріальне права.

Зі змісту наведених пунктів 15 Договорів лізингу вбачається, що Шведське право повинно застосовуватись при розгляді узгодженим судом у узгодженому в договорі порядку спорів та розбіжностей, що виникають з цього договору.

Таким чином, обставини щодо застосування до спірних відносин строків давності, передбачених законодавством Швеції, також є спірними і не мають розв'язуватись нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, які за своєю правовою природою потребують безспірності.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що для визначення правомірності вчиненої нотаріальної дії з огляду на норму ст. 88 Закону України "Про нотаріат" необхідно встановлення двох ознак господарських взаємовідносин сторін - факту наявності безспірності заборгованості та строку, який минув з дня виникнення права вимоги.

Обставини господарської діяльності, встановлення яких вимагає ст. 88 Закону України "Про нотаріат" одночасно свідчать про відсутність підстав для вчинення виконавчого напису і про незаконність дій нотаріуса і відповідно мають різні процесуальні наслідки.

Правомірність вчинення нотаріальних дій полягає в дотриманні нотаріусом вимог Закону України "Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в той час, як встановлення обставин господарської діяльності не входить до компетенції нотаріуса.

Виконавчий напис нотаріуса є спрощеною формою захисту права стягувача (ст. 18 Цивільного кодексу України), при цьому є підставою для примусового виконання безспірного зобов'язання. В разі спірності зобов'язання та порушення інших вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат", вчинення виконавчого напису є неправомірним, оскільки це позбавляє сторони можливості захистити свої права на рівних умовах з врахуванням всіх обставин спору.

Допущені при вчиненні виконавчих написів порушення ст. 88 Закону України "Про нотаріат" свідчать про порушення такими виконавчими написами прав боржника в процедурі примусового стягнення, що виключає обов'язковість виконання відповідного виконавчого документа.

З огляду на викладене, у відповідача були відсутні достатні правові підстави для звернення за вчиненням спірних виконавчих написів у зв'язку з недотримання визначених ст. 88 Закону України "Про нотаріат" умов щодо безспірності заборгованості та строку, протягом якого можна скористатись відповідним способом захисту права.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнано спірні виконавчі написи такими, що не підлягають виконанню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача припинити вчинення дії, що порушують права ТОВ "Н-Транс", а саме - припинити подальші звернення за вчиненням виконавчих написів на Договорах про фінансовий лізинг, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав її задоволення, оскільки вчинення виконавчих написів законодавством не забороняється і протиправність виконавчого напису може розглядатись лише після його вчинення з врахування відповідних обставин спору.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 15.11.2012 року у справі № 18/038-12 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Volvo Truck Corporation (Вольво Трак Корпорейшн), викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Volvo Truck Corporation (Вольво Трак Корпорейшн) на рішення господарського суду Київської області від 15.11.2012 року у справі № 18/038-12 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Volvo Truck Corporation (Вольво Трак Корпорейшн) на рішення господарського суду Київської області від 15.11.2012 року у справі № 18/038-12 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2012 року у справі № 18/038-12 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 18/038-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Гончаров С.А.

Судді Іоннікова І.А.

Куксов В.В.