Постанова

від 05.02.2013 по справі 32/5005/8261/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2013 року Справа № 32/5005/8261/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.

секретар судового засідання: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Перевощикова Т.М. ( дов. б/н від 01.02.13 р.);

від відповідача: Решетник О.А. (дов. № 7/11-58 від 16.01.13 р.);

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 р . у справі № 32/5005/8261/2012

за позовом Приватного підприємства "Фаворит" м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ;

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради м. Дніпропетровськ

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 20.11.2012 р. у справі № 32/5005/8261/2012, яке підписано 23.11.2012 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Васильєв О.Ю.) задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Фаворит" м. Дніпропетровськ до Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ; Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради м. Дніпропетровськ про визнання за позивачем права власності на будинок спортивно-оздоровчого комплексу та огорожу стадіону без додаткового прийняття до експлуатації, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:075:0042 в районі будинку № 31-А по проспекту Воронцова в м.Дніпропетровську.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає у скарзі, що судом визнано право власності на об'єкти, на які не проведено технічну інвентаризацію та які не мають відповідної поштової адреси.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов пред'явлено до Дніпропетровської міської ради, яка ніяким чином не оспорювала права і охоронювані законом інтереси позивача по справі.

Доказів звернення до міської ради щодо оформлення права власності позивач не надав, а судом не було з'ясовано цю обставину.

Скаржник вважає, що судом порушено норми ст. 376 ЦК України, якою передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Будь-яких доказів щодо наявності затверджених проектів на будівництво виробничого корпусу ПП "Фаворит" не надало.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції також визнано право власності на огорожу, яка взагалі не є об'єктом нерухомості та відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мін'юсту від 7.02.2002 р. № 7/5, на такі об'єкти взагалі реєстрація права власності не проводиться.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить прийняти та долучити в якості доказів по справі документи, які додаються в якості обґрунтування до цього відзиву, так як їх неможливо було надати раніше ніж було ухвалено оскаржуване рішення (оскільки їх було отримано позивачем після ухваленого рішення).

Рішення господарського суду Дніпропетровської обл. по справі № 32/5005/8261/2012 від 20.11.2012 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Дніпропетровської міської ради без задоволення, так як вважає, що оскаржуване рішення постановлено у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства і на підставі повного, всебічного та обґрунтованого з'ясування обставин справи і доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Позивач вказує у відзиві, що суд першої інстанції не порушував вимоги ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема, апелянт посилається як на порушувані на ст. 37 та 39 останнього.

Ч. 1 та ч. 5 ст. 39 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. 5. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката".

Відповідна декларація станом на момент розгляду апеляційної скарги відповідача зареєстрована в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації додана до відзиві на апеляційну скаргу).

Позивач наполягає на тому, що статтю 376 ЦКУ правомірно було застосовано судом першої інстанції при розгляду спірних правовідносин, оскільки остання не містить в собі будь-яких заборон або неможливості визнання у судовому порядку права власності на об'єкти самочинного будівництва за відсутності введення таких об'єктів до експлуатації.

В свою чергу, а ні ст. 37, ні ст.39 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", на які посилається апелянт в обґрунтування своєї скарги, не містять в собі заборон або положень щодо неможливості визнання судом ( у судовому порядку) права власності на об'єкти, які не введено в експлуатацію.

Тобто, наведені норми не виключають введення в експлуатацію об'єктів нерухомого майна після набрання чинності рішенням суду про визнання права власності на такі об'єкти та не забороняють звернення до суду з позовом про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано застосував до спірних правовідносин норми права, які підлягали застосуванню.

Позивач звертає увагу суду на те, що на адресу суду першої інстанції надавалися належні та допустимі докази щодо завершення будівництва об'єктів, які виступали предметом спору на відповідній земельній ділянці. Зокрема, на адресу суду надавався експертний висновок щодо придатності (готовності) спірних об'єктів до експлуатації (а.с. 42-53 та 64-68)

Також на адресу суду надавався договір оренди (користування) земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:075:0042 (а.с. 7-13), на якій розташовані об'єкти, що були предметом спору.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що важливою для розгляду апеляційної скарг є та обставина, що з моменту ухвалення оскаржуваного рішення суду та розгляду апеляційної скарги відповідача позивач домігся виконання рішення суду в адміністративній справі щодо присвоєння адреси земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:075:0042 в районі будинку № 31-А по проспекту Воронцова в м. Дніпропетровську і наведеній земельній ділянці присвоєно адресу - проспект Воронцова, 31-К (копія рішення Вищого адміністративного суду України від 08.11.2012 р. у справі № 412/6002/2012, провадження № 2а/412/268/2012 та розпорядження № 812-р від 18.12.2012 р. про присвоєння адреси додаються).

Вищевказане рішення ВАСУ від 08.11.2012 р. було отримано позивачем поштою вже після ухвалення оскаржуваного рішення.

За результатами присвоєння земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:075:0042 адреси пр.. Воронцова, 31-К позивачем було проведено технічну інвентаризацію спірних об'єктів на зазначеній земельній ділянці (копія технічного паспорту від 17.01.2013 р. інвентаризаційної справи № 6847-Б додається).

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" будинок охорони прийнято в експлуатацію згідно поданої позивачем 29.01.2013 р. декларації про готовність, так як подання відповідної декларації було можливим лише після виготовлення технічного паспорту на споруди, який можливо було виготовити лише після присвоєння адреси.

Враховуючи, що позивач не мав змоги надати на адресу суду докази, які додаються в якості додатків та в обґрунтування до цього відзиву, так як відповідних доказів на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду не існувало або отримано поштою згодом, тому ця обставина в будь-якому випадку є поважною ненадання відповідних доказів суду першої інстанції.

18.01.2013 р. на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла заява Релігійної громади преподобного Серафима Саровського парафії Дніпропетровської Єпархії Української православної церкви в м. Дніпропетровську про вступ в справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

Колегія суддів , порадившись в нарадчій кімнаті, відмовила у задоволенні заяви, про що винесена ухвала.

05.02.2013 р. Третя особа - Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради м. Дніпропетровськ подала клопотання, в якому просить розглянути справу без її участі у зв'язку з збільшенням виробничого навантаження юридичного відділу підприємства.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що 23.03.05 р. між ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну" ( продавець ) та ПП "Фаворит"( покупець ) укладено договір купівлі-продажу № 1/02-23 , відповідно до якого продавець передав у власність покупцю огорожу та стадіоні, розташовану за адресою : м. Дніпропетровськ, пр.Воронцова ,31а , вартістю 198 811,31 грн. ( а.с.15-16 )

25.03.05 р. ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну" (продавець ) передав, а ПП "Фаворит"( покупець ) прийняв вищезазначену огорожу та стадіоні , про що складено відповідний акт приймання-передачі ( а.с.17 )

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 14.10.09 р. № 18/51 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та умови передачі земельної ділянки , визначені під час його погодження , та передано земельну ділянку площею 2,1728 га ( кадастровий номер 1210100000:01:075:0042 ), в оренду строком на три роки Приватному підприємству "Фаворит" для проектування та будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по пр. Воронцова у районі будинку № 31-А за рахунок земель, раніше наданих ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну", код цільового використання землі ( УКЦВЗ ) 1.11.6 ( інша комерційна діяльність ). Встановлено річну орендну плату за користування цією земельною ділянкою у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі" (а.с.7-8 )

На підставі вищезазначеного рішення між Дніпропетровською міськрадою (орендодавець ) та ПП "Фаворит" ( орендар ) 11.12.09 р. укладено відповідний договір оренди землі , згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку , яка знаходиться за адресою : по пр. Воронцова в районі буд. № 31-А ( АНД район ) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:075:0042.

Пунктом 6.13 договору встановлено, що початком виникнення права користування земельною ділянкою, що передана в орендну, згідно п.1.1 цього договору, вважати дату державної реєстрації договору оренди земельної ділянки. Договір зареєстрований у ДМВ ДРФ ДП "Центр ДЗК" 06.05.2010 р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041010400313.

Цільове використання земельної ділянки - ( УКЦВЗ ) 1.11.6 ( інша комерційна діяльність ) Загальна площа земельної ділянки 2,1728 га ; на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.

Договір укладено на три роки. З урахуванням того, що договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 06.05.2010 р., договір діє з 06.05.2010 р. до 06.05.2013 р.

Земельна ділянка передається в оренду для проектування та будівництва спортивно-оздоровчого комплексу ( а.с.9-13 ).

На вказаній земельній ділянці позивачем було здійснено самочинне (без отримання відповідного дозволу) будівництво одноповерхового будинку частини спортивно -оздоровчого комплексу. Згідно бухгалтерської довідки ПП "Фаворит" станом на 01.09.12 р. залишкова вартість будинку спортивно-оздоровчого комплексу, що розташований на земельній ділянці ( кадастровий номер 1210100000:01:075:0042 ) по пр. Воронцова в районі буд. № 31 А, складає 57 000,00 грн. ( а.с.18 )

Відповідно до звіту про технічний стан будівельних конструкцій, наданий експертом Зоріним П.М. ( кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт ( послуг ), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури серія АЕ № 000542, виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 31.07.12 р.) : на підставі візуально-інструментального дослідження та результатів аналізу стану нежитлової будівлі спортивного комплексу, розташованого на земельній ділянці (кадастровий номер 1210100000:01:075:0042 ) по пр. Воронцова в районі буд. № 31 А, встановлено, що несучі, огороджувальні конструкції та вироби знаходяться в нормальному та задовільному стані. Конструкції відповідають вимогам будівельних норм та правил, нормативним актам пожежної безпеки та санітарному законодавству . Огорожа -конструкції знаходяться в задовільному стані та відповідають вимогам категорії К-2. У зв'язку з нормальним та задовільним станом конструкцій можлива експлуатація будівлі за функціональним призначенням ( а.с.42-53 ,64-67 ), а тому сам по собі факт відсутності необхідної проектно-будівельної та дозвільної документації не може бути підставою для відмови у позові.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на будинок спортивно-оздоровчого комплексу та на огорожу стадіону без додаткового прийняття до експлуатації, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:075:0042 в районі будинку № 31-А по проспекту Воронцова в м. Дніпропетровську, а отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів судом, серед яких, зокрема, є і такий спосіб захисту, як визнання права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом. Якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Або з істотними порушеннями будівельних норм і правил

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду зауважує, що такий спосіб захисту, як визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно, передбачено цивільним законодавством і позивач, не будучи власником самочинно збудованих приміщень окремих будівель цілісного майнового комплексу, правомірно звернувся до суду з метою набуття права власності на спірне майно.

Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ. Пр.. Воронцова, 31-А знаходиться в користуванні приватного підприємства "Фаворит" на законних підставах, що позивач здійснив самочинне будівництво одноповерхового будинку частини спортивно-оздоровчого комплексу.

Поняття самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно, визначені в статті 376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають, у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені. Відповідно до вказаної статті, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена до цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Разом з тим, стаття 376 ЦК України визначає можливість визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.

За змістом частини 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідачем не доведено, що визнання за позивачем право власності на спірне нерухоме майно порушує права інших осіб.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши усі обставини справи і зібрані у справі докази, колегія суддів встановила, що позивач надав до суду першої інстанції допустимі докази щодо завершення будівництва об'єктів, які виступали предметом спору на відповідній земельній ділянці. Зокрема, в матеріалах справи (а.с. 42-53, 64-68) є експертний висновок щодо придатності (готовності) спірних об'єктів до експлуатації, договір оренди земельної ділянки (а.с. 7-13), на якій розташовані об'єкти, що були предметом спору.

Для розгляду апеляційної скарги позивач домігся виконання рішення суду в адміністративній справі щодо присвоєння адреси земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:075:0042 в районі будинку № 31-А по проспекту Воронцова в м. Дніпропетровську і наведеній земельній ділянці присвоєно адресу - проспект Воронцова, 31-К (копія рішення Вищого адміністративного суду України від 08.11.2012 р. у справі № 412/6002/2012, провадження № 2а/412/268/2012 та розпорядження № 812-р від 18.12.2012 р., які додані до відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач зауважив у відзиві на апеляційну каргу, що вищевказане рішення ВАСУ від 08.11.2012 р. отримав поштою вже після ухвалення оскаржуваного рішення.

За результатами присвоєння земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:075:0042 адреси пр. Воронцова, 31-К позивачем було проведено технічну інвентаризацію спірних об'єктів на зазначеній земельній ділянці (копія технічного паспорту від 17.01.2013 р. інвентаризаційної справи № 6847-Б додані до відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" будинок охорони прийнято в експлуатацію згідно поданої позивачем 29.01.2013 р. декларації про готовність, так як подання відповідної декларації було можливим лише після виготовлення технічного паспорту на споруди, який можливо було виготовити лише після присвоєння адреси.

Враховуючи, що позивач не мав змоги надати на адресу суду першої інстанції докази, які додаються в якості додатків та в обґрунтування до цього відзиву, так як відповідних доказів на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду не існувало і отримано поштою згодом, колегія суддів вважає цю обставину поважною.

Згідно до приписів ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач обґрунтував неможливість надання додаткових доказів, які були додані до відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів вважає, що підстави з яких суду не були надані додаткові докази є поважними і врахував додані докази при розгляді апеляційної скарги.

На підстав викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення і задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 р. у справі № 32/5005/8261/2012 залишити без змін.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: Л.О. Лотоцька

О.С. Євстигнєєв

Повний текст постанови виготовлено 06.02.2013 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко