Постанова

від 30.01.2013 по справі 2/220

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.13 Справа № 2/220

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Матущака О.І. Процика Т.С.

при секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі відділення Богородчанське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» за № 10-А від 09.10.2012 року;

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.09.2012 року;

у справі № 2/220;

за позовом: Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії -Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз», яку представляє відділення Богородчанське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів, смт. Богородчани;

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», м. Київ;

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Чернівці;

до відповідача-3: Ставчанської сільської ради, с. Ставчани Кіцманського району;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача-1:

1. Спеціалізованої підрядної організації Приватне підприємство «Форштаг», м. Львів;

2. Чернівецького головного управління земельних ресурсів, м. Чернівці;

3. Кіцманського районного реєстраційного офісу Чернівецької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», м. Кіцмань;

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Геопроект», м. Київ;

про визнання рішення, договорів недійсними та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

за участю представників:

від позивача: Ткачук О.В. - довіреність № 2-86 від 01.01.2013 року;

від відповідача-1: Ліпенко Ю.К. -довіреність № 0248/12 від 01.06.2012 року;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: не з'явився;

від третьої особи 4: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ЗАТ «Український мобільний зв'язок», фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та Ставчанської сільської ради про:

- визнання недійсними рішення Ставчанської сільської ради від 29.08.2006 за № 30-03/06 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення базової станції стільникового зв'язку мережі ЗАТ «УМЗ»;

- визнання недійсним договору оренди землі від 26.10.2006 року, за яким ПП ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування вежі стільникового зв'язку мережі ЗАТ «УМЗ», яка знаходиться в адміністративних межах Ставчанської сільської ради Кіцманського району;

- визнання недійсним договору № 12/870 ВП 2007-У 0110 про надання послуг з утримання обладнання від 01.02.2007, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ЗАТ «УМЗ»

- зобов'язання усунути перешкоди в дотриманні діючих норм, правил безпеки, технічної експлуатації, охорони об'єктів газорозподільної станції Ставчани з підвідним діаметром 219 мм та користування землями трубопровідного транспорту шляхом звільнення земельної ділянки від самовільно зведеної вежі стільникового зв'язку ЗАТ «Український мобільний зв'язок», яка знаходиться за адресою: с. Ставчани Кіцманського району Чернівецької області, шляхом їх знесення.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.03.2009 позов ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» задоволено у повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2009 рішення місцевого суду скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2010 зазначені судові рішення у справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.09.2012 року у справі № 2/220 (суддя Паскарь А.Д.) в позові ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі відділення Богородчанське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» подала апеляційну скаргу за № 10-А від 09.10.2012 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.09.2012 року та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що чинним законодавством встановлені межі охоронних зон, в яких передбачений спеціальний режим господарювання, тому посилання суду першої інстанції на відсутність нанесення охоронних зон на картографічні матеріали не може бути перешкодою в незадоволенні позову.

Відповідачем 1 подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 15/1825/т від 20.11.2012 року, в якому просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.09.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року, від 29.01.2013 року змінювався склад колегії суддів.

Відповідач 2, відповідач 3 та треті особи явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, незважаючи на те, що про час та місце розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

29.08.2006 року рішенням ІІІ сесії Ставчанської сільської ради V скликання № 30-03/06 було вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 для розміщення базової станції стільникового зв'язку мережі ЗАТ «УМЗ», що знаходиться в адміністративних межах Ставчанської сільської ради;

- зобов'язати ФОП ОСОБА_1 сплатити втрати сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь;

- надати ФОП ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 0,0054 га для розміщення базової станції стільникового зв'язку мережі ЗАТ «УМЗ» терміном на 49 років з встановленням орендної плати в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- зобов'язано ФОП ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки з сільською радою.

Пізніше, 26.10.2006 року на підставі вказаного рішення між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та Ставчанською сільською радою було укладено договір оренди землі. Зазначений договір зареєстрований 13.11.2006 у Кіцманському районному реєстраційному офісі Чернівецької регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

Згідно умов договору від 26.10.2006 року Ставчанська сільрада передала ФОП ОСОБА_4 в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,0054 га для розміщення та обслуговування вежі стільникового зв'язку ЗАТ «УМЗ»(т. 1, а. с. 22-24).

В подальшому 01.02.2007 року між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ЗАТ «УМЗ» (правонаступник ПАТ «МТС Україна» (замовник) було укладено договір № 12/870 ВП 2007-У 0110 про надання послуг з утримання обладнання. Згідно умов якого виконавець зобов'язався розмістити обладнання мобільного зв'язку телекомунікаційної мережі замовника на ділянці, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 26.10.2006 року.

В матеріалах справи міститься акт від 25.06.2008 року працівників ПП «Бурводсервіс», який був складений за присутності представників позивача та Ставчанської сільської ради контрольним, яким встановлено, що відстань від огорожі ГРС Ставчани до огорожі об'єкта ЗАТ «УМЗ» становить 96,3 м .

Згідно довідки позивача від 14.04.2008 № 500 (т. 1, а. с. 15) газорозподільча станція Ставчани з підвідним газопроводом діаметром 219 мм, робочим тиском 5.5 МПа, відповідно до СНиП 2.05.06-85 «Магистральные трубопроводы», стр. 2, п. 2.1, відноситься до газопроводів першого класу, охорона зона (від огорожі) якої, згідно п.7. додатку 1 "Правил охорони магістральних трубопроводів", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2002, складає 150 метрів.

Відстань вежі стільникового зв'язку відповідача-1 від належної позивачеві ГРС Ставчани та розмір її охоронної зони відповідачами не заперечується.

При винесенні постанови колегія судів виходила з наступного :

В постанові Вищого господарського суду від 31.03.2010 року у даній справі зазначено, що вирішуючи даний спір господарський суд попередніх інстанцій не досліджував: обставини щодо надання в користування позивачу відповідних земельних ділянок; обставин щодо додержання порядку встановлення, розміру та режиму використання охоронюваної зони об'єкта трубопровідного транспорту, що належить позивачу; наявність у спірних правовідносинах можливих обставин щодо зменшення Держнаглядохоронпраці охоронної зони магістрального трубопроводу позивача.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду ухвалами Господарського суду Чернівецької області від 25.03.2010 року від 21.02.2011 року, від 12.03.2012, від 27.03.2012 року, від 22.05.2012 призначались у справі судово-технічні експертизи. Однак, як підтверджується матеріалами справи зазначені експертизи не були проведені, оскільки експертні установи від проведення таких експертиз відмовлялись з різних підстав.

Так, організаційні та правові засади встановлення та дотримання правового режиму земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів з метою забезпечення їх безперебійного функціонування, раціонального використання земель у межах встановлених охоронних зон, режиму ведення господарської та іншої діяльності, охорони довкілля та екологічної безпеки, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення, господарських об'єктів від впливу можливих аварій (аварійних ситуацій) регулюються Законом України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів»(далі -Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону охоронна зона об'єктів магістральних трубопроводів означає територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Згідно ст. 7 Закону; система заходів щодо дотримання правового режиму земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів включає визначення охоронних зон у документації із землеустрою і внесення їх до державного земельного кадастру.

Статтею 9 Закону визначено, що охоронні зони об'єктів магістральних трубопроводів зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектах землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, іншій документації із землеустрою та кадастрових планах.

Згідно з пунктом 1 Тимчасових методичних вказівок по складанню кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель, затверджених Державним комітетом земельних ресурсів України 04.08.1999 (далі -Методичні вказівки), кадастровий план обмежень і обтяжень є окремою частиною чергового кадастрового плану та використовується при розмежуванні земель державної і комунальної власності, підготовці технічної документації, що посвідчує право власності на землю і у разі внесення доповнень у раніше видані правоустановчі документи на землю, проведенні грошової оцінки землі, здійсненні контролю за дотриманням землекористувачами встановленого режиму використання земель, проведенні робіт по землеустрою, розробці містобудівної документації. Кадастрові плани обмежень і обтяжень складаються з метою одержання достовірної графічної й аналітичної інформації про наявність, склад, місце розташування об'єктів з особливим режимом використання земель і меж зон особливого режиму землекористування (ЗОРЗ) навколо таких об'єктів з урахуванням типів землекористування та обмежень щодо використання земельних угідь у межах цих зон для гарантування прав власників землі та формування системи управління земельними ресурсами.

Згідно з підпунктом 2.2. Методичних вказівок об'єкти транспорту разом з об'єктами іншого призначення відносяться до об'єктів, що мають особливий режим діяльності (землекористування).

Пунктом 3 Методичних вказівок під охоронної зони розуміється територія з особливим режимом використання земель і природокористування, яка виділяється навколо особливо цінних природних об'єктів, історичної і культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій з метою їхньої охорони і захисту від несприятливих антропогенних впливів, а також уздовж ліній зв'язку, електропередач, магістральних трубопроводів, земель транспорту - для забезпечення нормальних умов експлуатації та запобігання випадків можливого ушкодження.

Порядок складання кадастрового плану обмежень і обтяжень передбачений п. 4 Методичних вказівок, яким також встановлено, що затвердження кадастрового плану обмежень і обтяжень провадиться районною або міською радою за поданням відповідного державного органу земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про трубопровідний транспорт" № 192/96-ВР від 15.05.1996 (далі -Закон № 192/96) підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту зобов'язані забезпечувати передачу матеріалів виконавчої зйомки, оформлених у встановленому порядку будівельно-монтажними організаціями і замовником, місцевим органам державної виконавчої влади і органам місцевого самоврядування для нанесення їх на районні карти землекористування, які у встановленому порядку надають відомості про місцезнаходження трубопроводів заінтересованим підприємствам, установам та організаціям.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України № 192/96 нормативні акти, що визначають правила проектування, будівництва, експлуатації, капітального ремонту та реконструкції об'єктів трубопровідного транспорту, організацію безпеки та охорони праці під час їх будівництва та експлуатації, пожежної, екологічної безпеки та санітарні норми, є обов'язковими для підприємств, установ, організацій та громадян.

Частиною 2 ст. 11 цього ж закону передбачено, що уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень вживають заходів щодо безпеки експлуатації підприємствами, установами та організаціями об'єктів трубопровідного транспорту, приймають від підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту матеріали виконавчої зйомки і надають їх іншим підприємствам, установам та організаціям (ст. 9 Закону № 192/96).

З листа відділу Держкомзему у Кіцманському районі від 03.12.2009 № 01-07/793 вбачається, що ним не проводилось ніяких дій по нанесенню охоронної зони ГРС Ставчани на районну карту землекористування ( т. 3, а. с. 102).

Не проведення цим же відділом Держкомзему у встановленому законом порядку ніяких заходів по нанесенню охоронної зони землекористування ГРС Ставчани на карту Ставчанської сільської ради достеменно підтверджується також і його аналогічним листом від 14.09.2012 № 01-07/793.

Надана позивачем виготовлена приватним підприємством інвентаризація трас магістральних газопроводів і їх споруд УМГ «Прикатрапттрансгаз» у Кіцманському районі Чернівецької області (Ставчанська сільська рада) з відповідними схемами, на яких позначено охоронні зони не є належним доказом у справі в розумінні ст. 34 ГПК України (т. 3 а. с. 79-81).

Охоронна зона належної позивачеві газорозподільної станції Ставчани повинна була встановлюватися шляхом визначення її в документації із землеустрою на підставі поданої підприємством трубопровідного транспорту графічної інформації. Однак на карту землекористування Кіцманського району охоронна зона ГРС Ставчани нанесена не була з вини позивача, який не довів факт існування будь-яких його звернень з цього приводу.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенню Ставчанської сільської ради від 29.08.2006 за №30-03/06 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення базової станції стільникового зв'язку мережі "УМЗ", передувало рішення про надання дозволу на розроблення та погодження проекту землеустрою.

Матеріалами справи підтверджено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_1 для розміщення вежі стільникового зв'язку мережі ЗАТ "УМЗ" в адміністративних межах Ставчанської сільської ради пройшов погодження в Кіцманському районному відділі земельних ресурсів, Кіцманському районному відділі містобудування та архітектури, районній санітарно-епідеміологічній станції, Державному управлінні екології та природних ресурсів, Чернівецькому обласному центрі з охорони культурної спадщини. Землевпорядна документація пройшла державну експертизу в Чернівецькому головному управлінні земельних ресурсів та отримала позитивний висновок. Будівництво вежі було здійснено на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, робочого проекту на базову станцію мережі стільникового зв'язку та прийнято в експлуатацію відповідною державною комісією ( т. 1, а. с. 113-133).

Відповідно до п. 2 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів"(з подальшими змінами та доповненнями) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Із тексту позовної заяви вбачається, що позивач звертаючись до суду першої інстанції не вказав та не довів, які саме права та охоронювані законом його інтереси були порушені відповідачами у справі (наприклад, неможливість або утруднення експлуатації магістрального газопроводу в районі стільникової вежі тощо). Не були встановлені такі порушення і судом в ході розгляду справи по суті.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що не проведення позивачем заходів по встановленню охоронної зони магістрального газопроводу, внаслідок чого вона не була нанесена на відповідні карти станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, дозволяє суду зробити висновок, що оскаржуваним рішенням права та охоронювані законом інтереси позивача не тільки не були порушені, але й не могли бути порушені. Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними рішення Ставчанської сільської ради від 29.08.2006 за № 30-03/06 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення базової станції стільникового зв'язку мережі ЗАТ «УМЗ».

За змістом ч. 3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При цьому, відповідно до п.18 Роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", що надані в Інформаційному листі № 01-8/211 від 07.04.2008, коло заінтересованих осіб, які мають право вимагати визнання недійсним правочину, повинно з'ясовуватись у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Втім, в ході розгляду справи заінтересованість позивача вимагати визнання недійсними оскаржуваних договорів, а також порушення ними прав та інтересів позивача судом не встановлено. Тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними договорів від 26.10.2006 року та від 01.02.2007 року.

Відносно позовної вимоги щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення від вежі стільникового зв'язку відповідача-1, колегія суддів вважає, що ця вимога не підлягає задоволенню. Адже позивач не вказав та не довів, в чому конкретно полягає порушення його прав в користуванні земельної ділянки та розміщеної на ній газорозподільчої станції.

Також колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині щодо усунення перешкод в дотриманні діючих норм, правил безпеки, технічної експлуатації, охорони об'єктів ГРС Ставчани та користуванні землями трубопровідного транспорту шляхом звільнення земельної ділянки від самовільно зведеної вежі стільникового зв'язку ЗАТ «Український мобільний зв'язок». Адже, при розгляді справи порушення відповідачами діючих норм, правил безпеки, технічної експлуатації та охорони об'єктів ГРС Ставчани не встановлено.

У випадку нанесення охоронних зон газорозподільчої станції Ставчани на відповідні карти землекористування позивач не позбавлений права звернутись до суду із даним позовом.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.09.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.09.2012 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Чернівецької області.

Постанова підписана «05» лютого 2013 року

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Матущак О.І.

суддя Процик Т.С.