Рішення

від 25.09.2012 по справі 2/220

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 2/220.

За позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз», яку представляє відділення Богородчанське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів

до відповідачів:

1. Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(відповідач-1);

2. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (відповідач-2);

3. Ставчанської сільської ради (відповідач-3)

треті особи на стороні першого відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору:

1. Спеціалізована підрядна організація Приватне підприємство «Форштаг»(третя особа-1);

2. Чернівецьке головне управління земельних ресурсів (третя особа-2);

3. Кіцманський районний реєстраційний офіс Чернівецької регіональної філії ДП «Центр ДЗК»(третя особа-3);

4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Геопроект»(третя особа-4);

про визнання рішення, договорів недійсними та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

Суддя Паскарь А. Д.

СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Чернівецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок», фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та Ставчанської сільської ради про визнання недійсними: рішення Ставчанської сільської ради від 29.08.2006 за № 30-03/06 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення базової станції стільникового зв'язку мережі ЗАТ «УМЗ», договору оренди землі від 26.10.2006, за яким фізична особа -підприємець ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування вежі стільникового зв'язку мережі ЗАТ «УМЗ», яка знаходиться в адміністративних межах Ставчанської сільської ради Кіцманського району, та договору № 12/870 ВП 2007-У 0110 «Про надання послуг з утримання обладнання»від 01.02.2007 між ФОП ОСОБА_1 та ЗАТ «УМЗ»про прийняття на себе обов'язку з утримання обладнання мобільного зв'язку, телекомунікаційної мережі, зобов'язання усунути перешкоди в дотриманні діючих норм, правил безпеки, технічної експлуатації, охорони об'єктів газорозподільної станції Ставчани з підвідним діаметром 219 мм та користування землями трубопровідного транспорту шляхом звільнення земельної ділянки від самовільно зведеної вежі стільникового зв'язку ЗАТ «Український мобільний зв'язок», яка знаходиться за адресою: с. Ставчани Кіцманського району Чернівецької області, шляхом їх знесення.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зазначені рішення та договори є незаконними у зв'язку з тим, що суперечать чинному законодавству, зокрема, Земельному та Господарському кодексам України, Законам України «Про місцеве самоврядування в Україні»та «Про трубопровідний транспорт», тощо.

Відповідачі позов не визнавали, посилаючись на його безпідставність, у тому числі й на відсутність будь-яких порушень охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 30.03.2009 позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2009 рішення місцевого суду скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2010 зазначені судові рішення у справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Розгляд справи доручено судді Паскарю А. Д.

В ході розгляду справи представники відповідача-1 надали письмові пояснення, копії свідоцтва про державну реєстрацію ПрАТ «МТС Україна»та виписку із статуту названого товариства, з яких вбачається, що воно є правонаступником ЗАТ «Український мобільний зв'язок».

Таким чином, відбулося процесуальне правонаступництво, у зв'язку чим ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.06.2010 на підставі статті 25 ГПК України ЗАТ «Український мобільний зв'язок»було замінено його правонаступником -Приватним акціонерним товариством «МТС Україна».

Крім того, тією ж ухвалою призначено судово-технічну експертизу, проведення якої доручено Територіальному управлінню Держгірпромнагляду по Чернівецької області та зупинено провадження у справі.

09 липня 2010 року позивач оскаржив в апеляційному порядку зазначену ухвалу в частині зупинення провадження у справі в зв'язку з призначенням експертизи (т. 4, а. с. 97-99).

Листом від 16.07.2010 № 450 (том 4, а. с. 83) управління Держгірпромнагляду по Чернівецької області повідомило, що державний нагляд за магістральними газопроводами, що проходять по території Чернівецької області, здійснює управління Держгірпромнагляду по Івано-Франківської області.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 ухвалу місцевого суду від 25.06.2010 в частині зупинення провадження у справі залишено без змін, а скаргу без задоволення.

11 листопада 2010 року, не погодившись з прийнятою апеляційною інстанцією зазначеною постановою, позивач оскаржив її у касаційному порядку (т. 4, а. с.120-122).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2011 ухвалу місцевого суду та постанову Львівського апеляційного господарського суду також залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 21.02.2011 призначена судово-технічна експертиза, проведення якої було доручено Територіальному управлінню Держгірпромнагляду по Івано-Франківській області, а провадження у справі зупинено.

26 березня 2011 року справа повернулася на адресу відправника у зв'язку із закінченням терміну її зберігання, що підтверджується довідкою Укрпошти від 26.03.2011.

01 квітня 2011 року, узгодивши з начальником Територіального управління Держгірпромнагляду по Івано-Франківській області ОСОБА_2 питання про проведення призначеної експертизи, справу повторно направлено на адресу названого органу.

Однак, 07.03.2012 названою установою справа була повернута на адресу господарського суду за супровідним листом від 13.04.2011, в якому зазначено, що проведення судово-технічних експертиз не входить до компетенції управління.

Ухвалою від 12.03.2012 призначена судово-технічна експертиза, проведення якої було доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79004 м. Львів, пл. Соборна, 7), а провадження у справі було зупинено.

Супровідним листом від 22.03.2012 матеріали справи повернуті на адресу господарського суду без виконання ухвали від 12.03.2012, оскільки в Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз відсутні спеціалісти у відповідній галузі знань.

Ухвалою від 27.03.2012 призначена судово-технічна експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680 м. Київ, вул. Смоленська, 6), а провадження у справі зупинено.

Супровідним листом від 24.04.2012 матеріали справи повернуті на адресу господарського суду без проведення експертизи у зв'язку з тим, що питання, які містяться в зазначеній ухвалі, потребують комплексного застосування спеціальних знань в галузі екологічних аспектів енергетики та захисту довкілля, надійності експлуатації та безпеки функціонування систем трубопровідного транспорту, яких у фахівців Київського науково-дослідного інституту судових експертиз немає.

Ухвалою від 22.05.2012 призначено судово-технічну експертизу з метою встановлення розміру та режиму використання охоронної зони належного позивачеві об'єкта трубопровідного транспорту, можливості зменшення у встановленому порядку його охоронної зони, проведення якої було доручено Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (т. 4, а. с.162- 163).

24 липня 2012 року від Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, якій було доручено проведення експертизи, надійшов лист, в якому повідомлялось, що Держгірпромнагляд не уповноважений здійснювати судово-технічні експертизи, у зв'язку з чим матеріали справи повернуто до господарського суду Чернівецької області.

Таким чином, виконуючи викладені в постанові від 31.03.2010 вказівки Вищого господарського суду України в частині дослідження обставин додержання порядку встановлення, розміру та режиму використання охоронної зони належного позивачеві об'єкта трубопровідного транспорту можливість зменшення Держнаглядохоронпраці охоронної зони ГРС Ставчани, які відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, місцевий господарський суд виніс 5 ухвал про призначення судово-технічної експертизи. Проте всі установи та інстанції, в тому числі й головна судова експертна установа України -Київський науково-дослідного інституту судових експертиз -від проведення такої експертизи відмовилися з різних причин.

При цьому, спостерігалася не тільки заінтересованість позивача в не проведення експертизи, але й перешкоджання ним в її проведенні шляхом оскарження в апеляційному та касаційному порядку ухвали про призначення експертизи та зупинення провадження у справі від 26.06.2010. Так, оскарживши згадану ухвалу місцевого суду в частині зупинення провадження у справі, позивач в жодній із скарг не вказав, в чому на йому думку, полягає незаконність зупинення судом провадження у справі внаслідок призначення експертизи.

В контексті викладеного суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи позивач зловживав своїми процесуальними правами, що призвело до неоправданого затягування вирішення спору по суті.

Враховуючи, що перелік установ, які можуть провести подібні експертизи, вичерпний, ухвалою від 22.08.2012 суд поновив провадження у справі та призначив розгляд за наявними в ній матеріалами на 05.09.2012.

Ухвалою від 05.09.2012 за письмовим клопотанням позивача розгляд справ був відкладений на 25.09.2012.

Відповідач-2, відповідач-3, третя особа-1, третя-особа-2 та третя особа-4 явку своїх представників у судовому засіданні не забезпечили, однак враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи всі учасники процесу були повідомлені належним чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з посиланням на те, що оскаржувані рішення та договори суперечать зазначеним у позові нормативно-правовим актам.

Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов, у тому числі у зв'язку з тим, що охоронна зона ГРС Ставчани ніколи на встановлювалася, що не призвело та не могло призвести до будь-яких порушень охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з наступних підстав.

29 серпня 2006 року рішенням ІІІ сесії Ставчанської сільської ради V скликання № 30-03/06 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 для розміщення базової станції стільникового зв'язку мережі ЗАТ «УМЗ», яке розташована в адміністративних межах Ставчанської сільської ради, зобов'язано ФОП ОСОБА_1 сплатити втрати сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь, та надано йому в оренду земельну ділянку площею 0,0054 га для розміщення базової станції стільникового зв'язку мережі ЗАТ "УМЗ" терміном на 49 років з встановленням орендної плати в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зобов'язано ФОП ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки з сільською радою (т. 1, а. с. 21).

26 жовтня 2006 року на підставі вказаного рішення відповідач-1 та відповідач-2 уклали між собою договір оренди земліі, зареєстрований 13.11.2006 у Кіцманському районному реєстраційному офісі Чернівецької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», відповідно до умов якого Ставчанська сільрада передала ФОП ОСОБА_3 в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,0054 га для розміщення та обслуговування вежі стільникового зв'язку ЗАТ «УМЗ»(т. 1, а. с. 22-24).

01 лютого 2007 року ФОП ОСОБА_1 та ЗАТ «УМЗ»уклали між собою договір № 12/870 ВП 2007-У 0110 про надання послуг з утримання обладнання, за умовами якого відповідач-2 зобов'язався утримати обладнання мобільного зв'язку телекомунікаційної мережі відповідача-1, яке розміщено на орендованій ОСОБА_1 згаданій земельній ділянці (т. 1, а. с. 25-26).

25 червня 2008 року проведеним працівниками приватного підприємства «Бурводсервіс»м. Львів в присутності представників позивача та Ставчанської сільської ради контрольним заміром встановлено, що відстань від огорожі ГРС Ставчани до огорожі об'єкта ЗАТ «УМЗ»становить 96,3 м (т. 1, а. с. 13).

Згідно довідки позивача від 14.04.2008 № 500 (т. 1, а. с. 15) газорозподільча станція Ставчани з підвідним газопроводом діаметром 219 мм, робочим тиском 5.5 МПа, відповідно до СНиП 2.05.06-85 «Магистральные трубопроводы», стр. 2, п. 2.1, відноситься до газопроводів першого класу, охорона зона (від огорожі) якої, згідно п.7. додатку 1 «Правил охорони магістральних трубопроводів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2002, складає 150 метрів.

Відстань вежі стільникового зв'язку відповідача-1 від належної позивачеві ГРС Ставчани та розмір її охоронної зони відповідачами не заперечується.

Організаційні та правові засади встановлення та дотримання правового режиму земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів з метою забезпечення їх безперебійного функціонування, раціонального використання земель у межах встановлених охоронних зон, режиму ведення господарської та іншої діяльності, охорони довкілля та екологічної безпеки, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення, господарських об'єктів від впливу можливих аварій (аварійних ситуацій) регулюються Законом України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів»(далі -ОСОБА_2).

Відповідно до ст. 1 Закону охоронна зона об'єктів магістральних трубопроводів означає територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності; система заходів щодо дотримання правового режиму земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів включає визначення охоронних зон у документації із землеустрою і внесення їх до державного земельного кадастру.

Статтею 9 Закону визначено, що охоронні зони об'єктів магістральних трубопроводів зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектах землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, іншій документації із землеустрою та кадастрових планах.

Згідно з пунктом 1 Тимчасових методичних вказівок по складанню кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель, затверджених Державним комітетом земельних ресурсів України 04.08.1999 (далі -Методичні вказівки), кадастровий план обмежень і обтяжень є окремою частиною чергового кадастрового плану та використовується при розмежуванні земель державної і комунальної власності, підготовці технічної документації, що посвідчує право власності на землю і у разі внесення доповнень у раніше видані правоустановчі документи на землю, проведенні грошової оцінки землі, здійсненні контролю за дотриманням землекористувачами встановленого режиму використання земель, проведенні робіт по землеустрою, розробці містобудівної документації. Кадастрові плани обмежень і обтяжень складаються з метою одержання достовірної графічної й аналітичної інформації про наявність, склад, місце розташування об'єктів з особливим режимом використання земель і меж зон особливого режиму землекористування (ЗОРЗ) навколо таких об'єктів з урахуванням типів землекористування та обмежень щодо використання земельних угідь у межах цих зон для гарантування прав власників землі та формування системи управління земельними ресурсами.

Згідно з підпунктом 2.2. Методичних вказівок об'єкти транспорту разом з об'єктами іншого призначення відносяться до об'єктів, що мають особливий режим діяльності (землекористування).

Пунктом 3 Методичних вказівок під охоронної зони розуміється територія з особливим режимом використання земель і природокористування, яка виділяється навколо особливо цінних природних об'єктів, історичної і культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій з метою їхньої охорони і захисту від несприятливих антропогенних впливів, а також уздовж ліній зв'язку, електропередач, магістральних трубопроводів, земель транспорту - для забезпечення нормальних умов експлуатації та запобігання випадків можливого ушкодження.

Порядок складання кадастрового плану обмежень і обтяжень передбачений п. 4 Методичних вказівок, яким також встановлено, що затвердження кадастрового плану обмежень і обтяжень провадиться районною або міською радою за поданням відповідного державного органу земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт»№ 192/96-ВР від 15.05.1996 (далі -ОСОБА_2 № 192/96) підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту зобов'язані забезпечувати передачу матеріалів виконавчої зйомки, оформлених у встановленому порядку будівельно-монтажними організаціями і замовником, місцевим органам державної виконавчої влади і органам місцевого самоврядування для нанесення їх на районні карти землекористування, які у встановленому порядку надають відомості про місцезнаходження трубопроводів заінтересованим підприємствам, установам та організаціям.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України № 192/96 нормативні акти, що визначають правила проектування, будівництва, експлуатації, капітального ремонту та реконструкції об'єктів трубопровідного транспорту, організацію безпеки та охорони праці під час їх будівництва та експлуатації, пожежної, екологічної безпеки та санітарні норми, є обов'язковими для підприємств, установ, організацій та громадян.

Частиною 2 ст. 11 цього ж закону передбачено, що уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень вживають заходів щодо безпеки експлуатації підприємствами, установами та організаціями об'єктів трубопровідного транспорту, приймають від підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту матеріали виконавчої зйомки і надають їх іншим підприємствам, установам та організаціям (ст. 9 Закону № 192/96).

З листа відділу Держкомзему у Кіцманському районі від 03.12.2009 № 01-07/793 вбачається, що ним не проводилось ніяких заходів по нанесенню охоронної зони ГРС Ставчани на районну карту землекористування ( т. 3, а. с. 102).

Не проведення цим же відділом Держкомзему у встановленому законом порядку ніяких заходів по нанесенню охоронної зони землекористування ГРС Ставчани на карту Ставчанської сільської ради достеменно підтверджується також і його аналогічним листом від 14.09.2012 № 01-07/793.

Надана позивачем виготовлена приватним підприємством інвентаризація трас магістральних газопроводів і їх споруд УМГ «Прикатрапттрансгаз»у Кіцманському районі Чернівецької області (Ставчанська сільська рада) з відповідними схемами, на яких позначено охоронні зони, судом як неналежний доказ до уваги не приймається (т. 3 а. с. 79-81).

Як вбачається із матеріалів справи, рішенню Ставчанської сільської ради від 29.08.2006 за №30-03/06 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення базової станції стільникового зв'язку мережі В«УМЗВ» , передувало рішення про надання дозволу на розроблення та погодження проекту землеустрою.

Таким чином, охоронна зона належної позивачеві газорозподільної станції Ставчани повинна була встановлюватися шляхом визначення її в документації із землеустрою на підставі поданої підприємством трубопровідного транспорту графічної інформації. Однак на карту землекористування Кіцманського району охоронна зона ГРС Ставчани нанесена не була з вини позивача, який не довів факт існування будь-яких його звернень з цього приводу.

Матеріалами справи підтверджено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_1 для розміщення вежі стільникового зв'язку мережі ЗАТ «УМЗ»в адміністративних межах Ставчанської сільської ради пройшов погодження в Кіцманському районному відділі земельних ресурсів, Кіцманському районному відділі містобудування та архітектури, районній санітарно-епідеміологічній станції, Державному управлінні екології та природних ресурсів, Чернівецькому обласному центрі з охорони культурної спадщини. Землевпорядна документація пройшла державну експертизу в Чернівецькому головному управлінні земельних ресурсів та отримала позитивний висновок. Будівництво вежі було здійснено на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, робочого проекту на базову станцію мережі стільникового зв'язку та прийнято в експлуатацію відповідною державною комісією ( т. 1, а. с. 113-133).

Відповідно до п. 2 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»(з подальшими змінами та доповненнями) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Натомість, позивач не вказав у позові та не довів, які саме права та охоронювані законом його інтереси були порушені відповідачами у справі (наприклад, неможливість або утруднення експлуатації магістрального газопроводу в районі стільникової вежі тощо). Не були встановлені такі порушення і судом в ході розгляду справи по суті. Більше того, не проведення позивачем заходів по встановленню охоронної зони магістрального газопроводу, внаслідок чого вона не була нанесена на відповідні карти станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, дозволяє суду зробити висновок, що оскаржуваним рішенням права та охоронювані законом інтереси позивача не тільки не були порушені, але й не могли бути порушені.

За змістом ч. 3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При цьому, відповідно до п.18 Роз'яснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», що надані в Інформаційному листі № 01-8/211 від 07.04.2008, коло заінтересованих осіб, які мають право вимагати визнання недійсним правочину, повинно з'ясовуватись у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Втім, в ході розгляду справи заінтересованість позивача вимагати визнання недійсними оскаржуваних договорів, а також порушення ними прав та інтересів позивача судом не встановлено.

Щодо останньої, четвертої вимоги позивача -усунення перешкод в дотриманні діючих норм, правил безпеки, технічної експлуатації, охорони об'єктів ГРС Ставчани та користуванні землями трубопровідного транспорту шляхом звільнення земельної ділянки від самовільно зведеної вежі стільникового зв'язку ЗАТ «Український мобільний зв'язок», -суд зазначає, що розглядом справи порушення відповідачами діючих норм, правил безпеки, технічної експлуатації та охорони об'єктів ГРС Ставчани не встановлено.

Відносно усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення від вежі стільникового зв'язку відповідача-1 суд вважає, що ця вимога носить загальний характер та не конкретна. Зокрема, позивач не вказав та не довів, в чому конкретно полягає порушення його прав в користуванні земельної ділянки та розміщеної на ній газорозподільчої станції. Крім того, оскільки така вимога є похідною від перших трьох викладених у позові безпідставних вимог позивача, то й вона задоволенню не підлягає.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні безпідставних позовних вимог, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 82. 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Повний текст рішення виготовлений 27.09.2012.

Суддя А. Д. Паскарь