Постанова

від 25.03.2013 по справі 2/220

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року Справа № 2/220

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідачів: не з'явились

від 3-тіх осіб: не з'явились

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р.

у справі № 2/220 Господарського суду Чернівецької області

за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна";

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

Ставчанської сільської ради;

треті особи на стороні першого відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Спеціалізована підрядна організація Приватне підприємство "Форштаг";

Чернівецьке головне управління земельних ресурсів;

Кіцманський районний реєстраційний офіс Чернівецької регіональної філії ДП "Центр ДЗК";

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геопроект";

про визнання рішення, договорів недійсними та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" (правонаступник ПАТ "МТС Україна"), фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та Ставчанської сільської ради про визнання недійсними рішення Ставчанської сільської ради від 29.08.2006 за № 30-03/06 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення базової станції стільникового зв'язку мережі ЗАТ "УМЗ"; визнання недійсним договору оренди землі від 26.10.2006 року, укладеного між Ставчанською сільрадою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , за яким останній прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування вежі стільникового зв'язку мережі; визнання недійсним договору № 12/870 ВП 2007-У 0110 про надання послуг з утримання обладнання від 01.02.2007, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" (ПАТ "МТС Україна"); зобов'язання усунути перешкоди в дотриманні діючих норм, правил безпеки, технічної експлуатації, охорони об'єктів газорозподільної станції Ставчани з підвідним діаметром 219 мм та користування землями трубопровідного транспорту шляхом звільнення земельної ділянки від самовільно зведеної вежі стільникового зв'язку Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок", яка знаходиться за адресою: с. Ставчани Кіцманського району Чернівецької області, шляхом їх знесення.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.03.2009р. зазначений позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2009р. рішення місцевого суду скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2010р. зазначені судові рішення у справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

При новому розгляді рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.09.2012 року (суддя Паскарь А.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. (судді: Скрипчук О.С., Матущак О.І., Процик Т.С.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими за результатами нового розгляду рішенням та постановою, Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги, заявник звертає увагу на те, що вежа стільникового зв'язку розміщена на відстані 96,3м. від належного позивачеві газопроводу, що значно менше відстані, яка передбачена межами охоронної зони трубопроводу, що є порушенням вимог Закону України "Про трубопровідний транспорт", ст. 73 Земельного кодексу України.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Рішенням ІІІ сесії Ставчанської сільської ради V скликання № 30-03/06 29.08.2006 року:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 для розміщення базової станції стільникового зв'язку мережі ЗАТ "УМЗ", що знаходиться в адміністративних межах Ставчанської сільської ради;

- зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 сплатити втрати сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь;

- вирішено надати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 0,0054 га для розміщення базової станції стільникового зв'язку мережі ЗАТ "УМЗ" терміном на 49 років з встановленням орендної плати в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки з сільською радою.

При цьому були отримані всі необхідні дозволи та погодження, передбачені земельним законодавством ( ст. 123 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення органу місцевого самоврядування) та передують прийняттю рішення про надання земельної ділянки в оренду.

На підставі вищезазначеного рішення 26.10.2006 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та Ставчанською сільською радою (орендодавець) було укладено договір оренди землі. Зазначений договір зареєстрований 13.11.2006р. у Кіцманському районному реєстраційному офісі Чернівецької регіональної філії ДП "Центр ДЗК".

Відповідно до умов зазначеного договору підприємець отримав в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,0054 га для розміщення та обслуговування вежі стільникового зв'язку Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" (ПАТ "МТС Україна").

В подальшому 01.02.2007 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" (ПАТ "МТС Україна" (замовник) укладений договір № 12/870 ВП 2007-У 0110 про надання послуг з утримання обладнання, за умовами якого виконавець зобов'язався розмістити обладнання мобільного зв'язку телекомунікаційної мережі замовника на орендованій підприємцем земельній ділянці.

Вказана вежа стільникового зв'язку розміщена на відстані 96,3м. від належного позивачеві газопроводу, який проходить по землях Ставчанської сільської ради. За твердженням позивача така відстань повинна бути не менше 150м. Однак, господарськими судами встановлено, що ніякі заходи по встановленню охоронної зони земель, по яких проходить газопровід, а також нанесенню такої зони на карту Ставчанської сільської ради не проводились. Разом з тим, господарськими судами призначалась експертиза щодо можливих меж вказаної охоронної зони, яка не була проведена через відмову експертних установ.

Частиною 1 ст. 123 Земельного кодексу України ( в редакції, на час прийняття спірного рішення сільради) встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках встановлених цією статтею.

За приписами частини 1 ст. 124 Земельного кодексу України у вказаній редакції передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в комунальній власності здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Господарськими судами встановлено, що спірне рішення сільської ради було прийняте з дотриманням порядку надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування, встановленого наведеними нормами земельного законодавства (зокрема, спірна земельна ділянка належить Ставчанській сільській раді, був розроблений відповідний проект землевідведення з отриманням всіх необхідних дозволів та погоджень, тощо).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт" до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

За приписами ст. 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт" місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень погоджують розміщення споруд та інших об'єктів трубопровідного транспорту на землях, наданих у користування підприємствам трубопровідного транспорту згідно із Земельним кодексом України, а також вживають заходів щодо безпеки експлуатації підприємствами, установами та організаціями об'єктів трубопровідного транспорту.

З приписів пунктів 1, 2 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою КМ України № 1747 від 16.11.2002, вбачається, що охоронна зона об'єктів магістрального трубопровідного транспорту (далі - охоронна зона) - земельна ділянка, прилегла до об'єктів магістрального трубопровідного транспорту, обмежена умовними лініями з обох боків трубопроводу паралельно його осі (об'єкту), на якій обмежується провадження господарської діяльності. Така охоронна зона встановлюється для забезпечення охорони об'єктів магістральних трубопроводів від пошкоджень і руйнувань внаслідок несанкціонованого доступу, охорони довкілля, а також безпечної життєдіяльності населення на прилеглих до магістральних трубопроводів територіях.

Зі змісту наведених норм випливає, що в межах встановленої охоронної зони трубопроводу можливе використання земельної ділянки, зокрема, з дотриманням умов для здійснення заходів безпеки експлуатації трубопроводу.

З норм статті 215 ЦК України вбачається, що недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших нормативно-правових актів.

При цьому, господарський суд, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, перш за все повинен з'ясувати чи порушує такий правочин охоронювані законом права або інтереси позивача ( ст. 1 ГПК України).

Господарськими судами не встановлено і не доведено позивачем порушення його права та охоронюваного законом інтересу, зокрема, неможливість або утруднення безпечної експлуатації магістрального газопроводу в районі стільникової вежі тощо. Разом з тим, господарськими судами встановлено, що позивач не проводив ніяких заходів по встановленню охоронної зони магістрального газопроводу, внаслідок чого вона не була нанесена на відповідні карти станом на момент виникнення спору.

З огляду на встановлені обставини та з урахуванням наведених приписів законодавства, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування .

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Уктрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. у справі № 2/220 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Суддя Жаботина Г.В. Суддя Ковтонюк Л.В.