Ухвала

від 07.02.2013 по справі 901/297/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

07.02.2013Справа № 901/297/13-г

За позовом Хімічного казенного об'єднання ім. Г.І. Петровського, м. Красний Луч, м. Петровське, Луганська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройконтакт», м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксенія», м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державний концерн «Укроборонпром», м. Київ; Кабінет Міністрів України, м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Піщанівська сільська рада, с. Піщане, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим; Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Контакт», м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим

про визнання права власності та права оперативного управління, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, припинення права власності та витребування нерухомого майна чужого з незаконного володіння

Суддя Янюк О.С.

Представники:

від позивача - Макаров Д.В. (довіреність від 14.01.2012 № 2) ;

від відповідача-1 - Миронов В.С. (довіреність від 17.01.2013 № 71);

від відповідача-2 - Курбатов В.М. (довіреність від 21.01.2012 б/н); Локша Д.І. (довіреність від 29.02.2012 № 12);

від третьої особи (ДК «Укроборонпром») - не з'явився;

від третьої особи (КМУ) - Шевченко С.Т. (довіреність від 04.07.2012 № 08/01-03/3326);

від третьої особи (Піщанівська сільська рада) - не з'явився;

від третьої особи (ТОВ ВКФ «Контакт») - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: 18.01.2012 Хімічне казенне об'єднання ім. Г.І. Петровського (далі - позивач) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройконтакт» (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксенія» (далі - відповідач-2), у якому просить:

визнати право власності держави Україна та права оперативного управління уповноваженої особи - позивача на нерухоме майно, що складається із завершених будівництвом цегляних двоповерхових будинків під літерами «Т», «Х», «С», «Л» бази відпочинку, розташованої за адресою: Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, 18, відповідних інженерних мереж, електромереж, каналізаційних і водопровідних мереж балансовою вартістю 114 850,03 грн;

визнати недійсним договір купівлі-продажу цегляних двоповерхових будинків під літерами «Т», «Х», «С», «Л» бази відпочинку, розташованої за адресою: Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, 18, укладений між відповідачами, посвідчений 28.09.2006 приватним нотаріусом Бахчисарайського районного нотаріального округу А.Л. Зубарєвою за реєстровим № 3737, поновити позивачеві строк позовної давності для пред'явлення цієї вимоги, починаючи з 29.10.2012;

припинити право власності відповідача-2 на цегляні двоповерхові будинки під літерами «Т», «Х», «С», «Л» бази відпочинку, розташованої за адресою: Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, 18, відповідні інженерні мережі, електромережі, каналізаційні і водопровідні мережі;

витребувати з незаконного володіння відповідача-2 нерухоме майно, що складається з завершених будівництвом цегляних двоповерхових будинків під літерами «Т», «Х», «С», «Л» бази відпочинку, розташованої за адресою: Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, 18, відповідних інженерних мереж, електромереж, каналізаційних і водопровідних мереж балансовою вартістю 114 850,03 грн.

Ухвалою суду 21.01.2013 порушено провадження у справі та залучено до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

на стороні позивача - Державний концерн «Укроборонпром», Кабінет Міністрів України;

на стороні відповідача - Піщанівську сільську раду, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційну фірму «Контакт». Розгляд справи призначений на 07.02.2013.

Разом із позовною заявою позивач надав суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів до забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на спірні цегляні двоповерхові будинки під літерами «Т», «Х», «С», «Л» бази відпочинку, розташованої за адресою: Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, 18, які на даний час належить відповідачеві-2; заборонити іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору - заборонити Піщанівській сільській раді Бахчисарайського району приймати будь-які рішення, що стосуються предмету спору - нерухомого майна, що складається з завершених будівництвом цегляних двоповерхових будинків під літерами «Т», «Х», «С», «Л» бази відпочинку, розташованої за адресою: Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, 18, відповідних інженерних мереж, електромереж, каналізаційних і водопровідних мереж. Заяву обґрунтовує тим, що на даний час Піщанівською сільською радою Бахчисарайського району розглядається питання про надання Громадській організації товариству «У Лукомор'я» чи його членам, у тому числі - відповідачам, в оренду земельну ділянку площею 1,8312 га, для будівництва та обслуговування бази відпочинку, розташованої за адресою: Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, 18, що підтверджується копією рішення Піщанівської сільської ради від 05.08.2011 № 247. Зазначає, що на даний час виготовлена технічна документація по відведенню ГОТ «У Лукомор'я» земельної ділянки площею 1,8312 га, для передачі її в оренду, на якій розташовані спірні цегляні двоповерхові будинки під літерами «Т», «Х», «С», «Л» бази відпочинку. Вважає, що прийняття будь-якого рішення Піщанівською сільською радою Бахчисарайського району про затвердження технічної документації (чи проекту) відведення земельної ділянки площею 1,8313 га, розташованої у с. Піщане Бахчисарайського району по вул. Набережна, 18, та передачі її в оренду іншій особі значно утруднить виконання в майбутньому можливе рішення господарського суду у даній справі.

Під час судового засідання представник позивача та третьої особи - Кабінету Міністрів України підтримали зазначену заяву та просили її задовольнити.

Представники відповідачів щодо задоволення заяви про забезпечення позову заперечили, оскільки вважають, що вона є безпідставною та необґрунтованою.

Розглянувши зазначену заяву та вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з приписів ст.ст. 1, 2 ГПК України, головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів суб'єктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Суд звертає увагу заявника на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника про забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 1, 2, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - Постанови).

Крім того, суд зазначає, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення та інші обставини.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову. У даному випадку тягар доказування покладається на позивача. Втім, останнім не надано суду належних доказів того, що відповідачами чи будь-якими іншими особами вчиняються дії, які в подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ураховуючи те, що позивач не довів суду, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та відмовляє у задоволенні відповідної заяви.

Крім того, суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду. Аналогічна позиція викладена у п. 4 Постанови.

Керуючись ст.ст. 66, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Хімічного казенного об'єднання ім. Г.І. Петровського про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя О.С. Янюк