Постанова

від 22.11.2006 по справі 9/297-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/297-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 листопада 2006 р.                                                                                   № 9/297-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кравчука Г.А.,

суддів :Мачульського Г.М.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився

відповідачівне з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДніпропетровської міської ради

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2006р.

у справі№9/297-06 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства “Юнікон”

до1.          Дніпропетровської міської ради2.          Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів

провизнання права користування земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство “Юнікон” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів про визнання права користування земельною ділянкою в період з 21.07.2003 року по 02.11.2005 року таким, що існувало на умовах договору оренди від 29.05.2001 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  договір оренди від 29.05.2001 року, укладений між виконкомом Дніпропетровської міськради та позивачем, був   фактично пролонгований до укладення в 2005 році нового договору оренди, оскільки орендодавець не вимагав повернення земельної ділянки, а орендар регулярно вносив орендну плату за землю. У державному земельному кадастрі відсутній запис про землекористувача у вказаний період.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006 року (суддя Подобєд І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року (судді: Логвиненко А.О., Доповідач: Шаргало В.І.

Лисенко О.М., Мацекс І.М.), позов задоволений, визнано за Закритим акціонерним товариством “Юнікон” право користування в період з 21.07.2003 року по 02.11.2005 року земельною ділянкою площею 0,46 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Болгарська і зареєстрована в державному земельному кадастрі за №66099068, таким, що існувало  на умовах договору оренди від 29.05.2001 року, зобов'язано Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів внести відповідні дані до державного земельного кадастру. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем здійснено всі передбачені договором дії щодо його пролонгації, а  відсутність заперечень з боку міськради  та отримання орендних платежів свідчать про прийняття останньою пропозиції товариства про продовження договору оренди; відомості про правовий режим земельних ділянок повинні бути внесені до  державного земельного кадастру, який ведеться управлінням земельних ресурсів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Дніпропетровська міська рада звернулася до Вищого  господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу, ст. 31 Закону України “Про оренду землі”, ст. 629 Цивільного кодексу, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.  Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що в означений період у позивача були відсутні документи на право користування земельною ділянкою.

У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ “Юнікон” просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову – без зміни, як таку, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.05.2001 року на підставі рішення Дніпропетровської міськради №1777 від 20.07.2000 року між Виконкомом Дніпропетровської міськради (Орендодавець) та ТОВ фірмою “Юнікон ЛТД” (Орендар, правонаступником якого є ЗАТ “Юнікон” з 12.07.2006 року) укладений договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Болгарська і зареєстрована в державному земельному кадастрі за №66099068. Договір посвідчений нотаріусом та зареєстрований Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів.

За умовами договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування на умовах оренди зазначену земельну ділянку для проведення реконструкції гуртожитку та будівництва житлового будинку.  Строк дії договору встановлений до 20.07.2003 року, проте пунктом 2.3 передбачена можливість пролонгації, для чого Орендар у місячний термін до закінчення цього строку повинен звернутися до Орендодавця з відповідним клопотанням.

На виконання вимог вказаного пункту договору  ТОВ фірма “Юнікон ЛТД” звернулась до Дніпропетровської міськради з листом від 21.05.2003 року №1138, в якому просила продовжити дію названого договору оренди до 20.07.2006 року. У відповідь на зазначену пропозицію Орендар отримав від Головного архітектурно-планувального управління (на яке відповідними рішеннями міськради покладено функції щодо  вибору, вилучення і надання землі для містобудівних потреб) лист, в якому йшлося про можливість підготовки документів для продовження строку дії рішення міськради, на підставі якого був укладений договір оренди від 29.05.2001 року. При цьому вимога про повернення земельної ділянки  до укладення 20.07.2005 року нового договору оренди  цієї ділянки Орендодавцем не заявлялась, а Орендар регулярно перераховував останньому орендні платежі.

Протягом спірного періоду земельна ділянка використовувалась за призначенням, що підтверджується договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва №04/12-КП від 04.12.2000 року та договором про дольову участь у реконструкції  будівлі від 04.07.2002 року, учасниками якого є ТОВ фірма “Юнікон ЛТД” та Дніпропетровська міська рада. Однак, за даними Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів в період з 21.07.2003 року по 02.11.2005 року землекористувач названої земельної ділянки не визначений.

Статтею 3 Закону України “Про оренду землі” (в редакції чинній на момент укладення договору оренди  від 29.05.2001 року) оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 15 цього Закону передбачено, що крім визначених  у цій статті істотних умов,  за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися і інші умови.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що однією з таких умов за договором оренди від 29.05.2001 року  є можливість продовження строку дії цього договору.

Право орендаря на поновлення договору оренди землі закріплене і у статті 27 названого Закону, за приписами якої після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, що належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 260 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року, чинній на момент закінчення строку договору оренди від 29.05.2001 року) встановлено, що  в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.

Тобто закінчення строку дії  договору найму (оренди) є підставою  для його  припинення лише в тому випадку, коли наймодавець (орендодавець) вимагає повернення об'єкта (предмета) оренди (найму).

Як встановлено судами попередніх інстанцій,  Дніпропетровська міськрада не вимагала повернення орендованої ділянки, а отже  не заперечувала проти його продовження.

З  1 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України в редакції від 25.10.2001 року.

Згідно з вимогами частини 1 статті 93 цього Кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. При цьому землекористувач повинен використовувати землю за цільовим призначенням (ст.96 Кодексу).

Судами встановлено, що позивач використовував орендовану земельну ділянку з встановленою договором метою –для реконструкції гуртожитку та зведення житлового будинку.

Дані про договори оренди землі  із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок відповідно до вимог Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затв. наказом Держкомзему від 25.07.2003 року №174, вносяться до державного земельного кадастру.

З урахуванням наведених положень законодавства і встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій  обґрунтовано та правомірно  дійшли висновку про задоволення позову.

У зв'язку з вищезазначеним колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи господарськими судами  фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2006р. у справі №9/297-06 залишити без змін.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.