Постанова

від 05.02.2013 по справі 5020-1936/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року Справа № 5020-1936/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Видашенко Т.С.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Гольденберг Ліана Валеріївна, керівник, довідка АА №336938 від 25.05.2010; Гольденберг Сергій Володимирович, довіреність б/н від 22.01.2013; Махновец Олена Георгіївна, договір б/н від 15.08.2011 (Громадська організація „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза");

відповідача: Гладченко Олена Іванівна, довіреність №20789/0/2-12 від 20.12.2012 (Публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго");

третьої особи: не з'явився (Приватне підприємство „Сервісна компанія „Комфорт");

розглянувши апеляційну скаргу громадської організації „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" на рішення господарського суду міста Севастополя (головуючий суддя: Головко В.О., судді: Плієва Н.Г., Юріна О.М.) від 12.12.2012 у справі № 5020-1936/2011

за позовом громадської організації „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" (вул. Очаківців, буд. 19, оф. 1, м. Севастополь, 99011)

до публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватне підприємство „Сервісна компанія „Комфорт" (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022)

про стягнення 83 990,06 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Громадська організація „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" про стягнення переплати за спожиту електричну енергію в сумі 84 405,40 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статтю 181 Господарського кодексу України , обґрунтовані тим, що дані приладів обліку електричної енергії, зазначені в укладеному між сторонами договорі № 6551 від 08.09.2010 (Додаток 7), не відповідають даним, які містяться у пам'яті лічильників. Про дану обставину позивач зауважив у протоколі узгодження розбіжностей до вказаного договору, який було надіслано відповідачу. Натомість відповідач не включив до договору прийняті пропозиції та у встановлений строк не вжив заходів, передбачених законодавством, а тому, на думку позивача, його пропозиції вважаються прийнятими відповідачем. За таких обставин позивач вважає, що внаслідок неврахування положень протоколу розбіжностей до спірного договору, відповідачем зайво нараховано, а позивачем, відповідно, надмірно сплачено коштів за спожиту електричну енергію на загальну суму 84 405,40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.01.2012 до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство „Сервісна компанія „Комфорт".

Ухвалою суду від 07.02.2012 у справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, у зв'язку з призначенням експертизи провадження у справі було зупинено до отримання висновку.

За результатами проведеного експертного дослідження судовим експертом надано відповідний висновок № 175/176 від 21.07.2012, який долучено судом до матеріалів справи /том 2, арк. с. 20-33/ та ухвалою від 28.08.2012 провадження у справі поновлено.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог; остаточно просив суд стягнути з відповідача переплату за спожиту у вересні 2010 року електричну енергію в сумі 83 990,06 грн. (згідно із заявою від 11.10.2012 про зменшення розміру позовних вимог /том 3, арк. с. 31-34/ та розрахунком /том 2, арк. с. 40-45/.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.12.2012 у позові громадської організації „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту порушення його права.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, громадська організація „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Так, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не дав оцінку тому, що з роздруківки показників приладів обліку, представленої позивачем, вбачається, що на 08.09.2010 показники електричних лічильників не співпадають з показниками, вказаними в додатках до договору від 08.09.2010, укладеного між сторонами. Суд також, поклавши в основу свого рішення частину висновків судової економічної експертизи, не врахував, що експерт не відповів на основне питання, від вирішення якого залежали висновки по двом іншим питанням. Крім того, судом не враховано, що сума в розмірі 18000,00 грн. була внесена позивачем в якості авансу по укладеному в подальшому договорі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 громадській організації „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" відновлено строк на подачу апеляційної скарги, скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Видашенко Т.С. та Плут В.М.

В судовому засіданні 22.01.2013 представником відповідача було надано відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 розгляд апеляційної скарги був відкладений на 05.02.2013.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи /том 3, арк. с. 122/.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та явка третьої особи обов'язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності зазначеного учасника процесу.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2010 позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 27/01, в якому просив останнього укласти з ним договір на постачання електричної енергії до багатофункціонального комплексу „Плаза", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19 /том 1, арк. с. 46/.

У відповідь на вказане звернення відповідач супровідним листом № 11176/0/2-10 від 03.08.2010 повернув позивачу проект його договору на поставку електричної енергії (у 2-х прим.) та направив документи, які є необхідними для укладення даного договору /том 1, арк. с. 47/.

Водночас, приватне підприємство „Сервісна компанія „Комфорт" звернулось до відповідача з листом № 345 від 30.07.2010, в якому висловило бажання з 30.07.2010 припинити дію договору, укладеного між ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго" та ПП „Сервісна компанія „Комфорт" на постачання електричної енергії до БФК „Плаза", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19 /том 1, арк. с. 93/.

У серпні-вересні 2010 року відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго" (відповідач) та приватне підприємство „Сервісна компанія „Комфорт" (третя особа) підписали додаткову угоду від 18.08.2010 до договору на поставку електроенергії № 3062 від 30.08.2005 /том 1, арк. с. 92/, відповідно до якої з Додатків №№ 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 11 до договору № 3062 від 30.08.2005 виключені точки обліку електричної енергії, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19, №№ лічильників: 38645, 38659, 38689, 38865.

Дану додаткову угоду підписано третьою особою 18.08.2010, а відповідачем -08.09.2010, із зазначенням про те, що вона набирає чинності з 28.07.2010 та є невід'ємною частиною договору № 3062 від 30.08.2005.

У додатковій угоді від 18.08.2010 сторони зафіксували показання приладів обліку електричної енергії, а саме:

лічильник № 38645 АС-3490, РС-3499, РГ-43;

лічильник № 38659 АС-16224, РС-4724, РГ-9;

лічильник № 38689 АС-11055, РС-3420, РГ-39;

лічильник № 38865 АС-2813, РС-3059, РГ-25.

Такі ж показання містяться в Акті про використання електричної енергії за період з 15.07.2010 по 17.08.2010, наданим приватним підприємством „Сервісна компанія „Комфорт" /том 1, арк. с. 94-96/.

08.09.2010 між відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго", яке в подальшому змінило свою назву на „публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго", що підтверджується Витягом зі Статуту ПАТ „ЕК „Севастопольенерго" /том 1, арк. с. 76-78/, (Постачальник) та громадською організацією „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" (Споживач) укладено договір № 6551 на постачання електричної енергії (далі - Договір) /том 1, арк. с. 23-29/.

При цьому, з боку позивача Договір та всі додатки до нього підписано 16.07.2010, з боку відповідача - 08.09.2010.

За умовами Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 770 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов цього Договору (розділ 1 Договору).

У підпункті 2.2.2 пункту 2.2 Договору сторони визначили, що Постачальник зобов'язався постачати Споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору (Додаток „Обсяги поставки електричної енергії споживачу і субспоживачу").

В свою чергу, Споживач зобов'язався, серед іншого, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії відповідно до умов Додатків „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показників обліку електричної енергії" (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 Договору).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, які приєднані до електричних мереж Споживача, здійснюється відповідно до вимог Правил користування електричною енергією . У випадку порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів стосовно влаштування та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються для розрахунків за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником шляхом розрахунків, згідно з вимогами Додатку „Порядок розрахунків".

Сторони дійшли згоди, що Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2010. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до спливу строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії чи перегляд його умов (пункт 9.4 Договору).

Відповідно до пункту 9.1 Договору, Додатки №№ 1 - 11, а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності є його невід'ємними частинами.

Як вбачається з Додатку 3 до Договору, в БФК „Плаза", розташованому за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19, встановлені такі прилади обліку електричної енергії: №№ 38645, 38659, 38689, 38865 /том 1, арк. с. 32/.

Згідно з Порядком розрахунків (Додаток 6 до Договору /том 1, арк. с. 35-37/), розрахунковим періодом є період з 15 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця; датою остаточного розрахунку є 20 число поточного місяця (пункт 1 Додатку 6 до Договору).

У Графіку зняття показників обліку електричної енергії (Додаток № 7 /том 1, арк. с. 38/) та Звіті про обсяги поставки електричної енергії за розрахунковий період (Додаток № 9 /том 1, арк. с. 43/) зазначені дані приладів обліку електричної енергії на початок розрахункового періоду, а саме:

лічильник № 38645 АС-3490, РС-3499, РГ-43;

лічильник № 38659 АС-16224, РС-4724, РГ-9;

лічильник № 38689 АС-11055, РС-3420, РГ-39;

лічильник № 38865 АС-2813, РС-3059, РГ-25.

05 та 08 листопада 2010 року на замовлення позивача спеціалістами ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго" були зняті показання приладів обліку електричної енергії, які встановлені в будівлі БФК „Плаза", розташованій за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19, про що складено відповідний Акт /том 1, арк. с. 49/.

Позивач зазначає, що у наведених Додатках 7 та 9 початок розрахункового періоду визначений станом на 16.07.2010. Вважаючи помилковим застосування у Договорі від 08.09.2010 показань приладів обліку електричної енергії станом на 16.07.2010, позивач звернувся до відповідача з вимогою підписати Протокол від 12.07.2011 узгодження розбіжностей до спірного Договору, відповідно до якого просив рахувати спожиту електроенергію з моменту укладення Договору, тобто з 08.09.2010, а не з 16.07.2010, як визначено сторонами у Додатках 7 та 9 до Договору № 6551 від 08.09.2010 /том 1, арк. с. 53-55/.

Відповідачем при нарахуванні плати за спожиту позивачем електричну енергію не враховані вищенаведені обставини, внаслідок чого, на думку позивача, він переплатив за спожиту у вересні 2010 року електричну енергію 83 990,06 грн. (з урахуванням заяви від 11.10.2012 про зменшення розміру позовних вимог /том 3, арк. с. 31-34/), що і стало причиною його звернення до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що виникли зі споживання електричної енергії, яки регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - Правила), нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами самого договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Аналогічне положення закріплено в частині другій статті 275 Господарського кодексу України, якою встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина друга статті 714 Цивільного кодексу України ).

Спірний Договір про поставку електричної енергії на об'єкт, розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19 (БФК „Плаза"), був укладений за офертою позивача, надісланою відповідачеві за вих. № 27/01 від 16.07.2010.

Як зазначено вище, з боку позивача цей Договір та всі додатки до нього підписано 16.07.2010 (без будь-яких застережень та вказівок на якісь розбіжності), з боку відповідача -08.09.2010.

Пунктом 5.1. Правил визначено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії (пункт 5.2 Правил).

Невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії, зокрема, є відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладання договору тощо) (підпункт 2 пункту 5.6 Правил).

Як вже зазначалось вище, при підписанні Договору сторони дійшли згоди щодо таких попередніх показань засобів обліку електричної енергії:

лічильник № 38645 АС-3490, РС-3499, РГ-43;

лічильник № 38659 АС-16224, РС-4724, РГ-9;

лічильник № 38689 АС-11055, РС-3420, РГ-39;

лічильник № 38865 АС-2813, РС-3059, РГ-25.

Саме такі ж показання вказані в Додатковій угоді від 18.08.2010 про виключення точки обліку з договору на поставку електроенергії № 3062 від 30.08.2005, укладеного між відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго" та приватним підприємство „Сервісна компанія „Комфорт", а також в Акті про використання електричної енергії від 15.09.2010 та за період з 08.09.2010 по 16.09.2010 станом на 16.09.2010 /том 1, арк. с. 155; том 3, арк. с. 72/, підписаним позивачем без жодних зауважень.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не дав оцінку тому, що з роздруківки показників приладів обліку, представленої позивачем, вбачається, що на 08.09.2010 показники електричних лічильників не співпадають з показниками, вказаними в додатках до договору від 08.09.2010, укладеного між сторонами. Позивач вважає неправомірним нарахування йому плати за спожиту електричну енергію за Договором на підставі визначених Договором початкових показань приладів обліку електричної енергії станом на 16.07.2010. Наведене, на його думку, потягло виникнення переплати за спожиту електричну енергію за спірним Договором за вересень 2010 року, адже насправді показання електролічильників були більшими, ніж зазначено у спірному Договорі. Крім того, суд, на думку позивача, поклавши в основу свого рішення частину висновків судової економічної експертизи, не врахував, що експерт не відповів на основне питання, від вирішення якого залежали висновки по двом іншим питанням.

Судова колегія відхиляє такі доводи позивача з огляду на наступне.

Для вирішення питань наявності чи відсутності у позивача переплати за активну та реактивну електричну енергію судом першої інстанції було призначено судову економічну експертизу, про що винесено відповідну ухвалу від 07.02.2012.

На вирішення судового експерта ставились наступні питання:

- чи має місце переплата за спожиту активну електроенергію, сплачену громадською організацією „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" на рахунок публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" в період з 08.09.2010 по 14.12.2010 за умови розрахунку оплати, виходячи з даних засобів обліку на дату укладення договору - 08.09.2010, зафіксованих в акті по зняттю даних, які зберігаються в пам'яті лічильників. Якщо має місце, то в якій сумі?

- чи має місце переплата за спожиту реактивну електроенергію, сплачену громадською організацією "Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" на рахунок публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" в період з 08.09.2010 по 14.12.2010 за умови розрахунку оплати, виходячи з даних засобів обліку на дату укладення договору - 08.09.2010, зафіксованих в акті по зняттю даних, які зберігаються в пам'яті лічильників. Якщо має місце, то в якій сумі?

- чи врахований публічним акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго" аванс в сумі 18000,00 грн., внесений громадською організацією „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" на рахунок публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" 11.08.2010 при подальших розрахунках громадською організацією „Обєднання співвласників нежитлового будинку„Плаза" за спожиту електроенергію?

- які показники приладів обліку зафіксовані лічильниками громадської організації „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" станом на 08.09.2010, виходячи з наявних даних в електронному вигляді на початок доби (номери лічильників зазначені в акті виконаних робіт від 08.11.2010, електронний додаток до акта)?

За результатами експертного дослідження судовим експертом Яніковою І.В. надано висновок судової економічної експертизи № 175/176 від 21.07.2012 /том 2, арк. с. 20-33/, яким встановлено, що переплати за спожиту активну та реактивну електроенергію, сплачену громадською організацією „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" на рахунок публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" в період з 08.09.2010 по 14.12.2010, за умови розрахунків оплати, виходячи з показань засобів обліку на дату укладення Договору - 08.09.2010, зафіксованих в акті по зняттю даних, які зберігаються в пам'яті лічильників - немає.

Позивачем клопотання про призначення повторної експертизи не заявлялось.

Відповідно до частини першої статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При підписанні Договору № 6551 на постачання електричної енергії від 08.09.2010 сторони дійшли згоди щодо початкових показань приладів обліку електричної енергії, договір ними підписаний без будь-яких застережень щодо складання протоколу розбіжностей, його умови ні змінені, ні оскаржені не були.

Крім того, судом першої інстанції правомірно було відмічено, що укладення спірного договору тривало майже 2 місяці: з 16.07.2010 по 08.09.2010, і весь цей час постачання електричної енергії до БФК „Плаза", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 19, не припинялось.

Оскільки електрична енергія є товаром, і в силу положень частини другої статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання електричної енергії застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, позивач в будь-якому випадку зобов'язаний оплатити отриману електричну енергію в повному обсязі.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що доводи позивача щодо наявності у нього переплати за спожиту електричну енергію не відповідають фактичним обставинам справи, умовам договірних відносин сторін та спростовуються наявними доказами.

Загалом, доводи апеляційної скарги зводяться до обґрунтування позивачем невідповідності даних Додатку № 7 до Договору сторін від 08.09.2010 фактичним показанням лічильника станом на 16.07.2010 через співпоставлення даних пам'яті лічильників, встановлених на об'єкті даним актів та договірної документації, складеної відповідачем з попереднім споживачем ПП „СК „Комфорт" в період припинення їх правовідносин в частині об'єкту БФК „Плаза".

Однак, зазначені докази не можуть вважатися належними та допустимими щодо обсягу споживання та відповідно розміру оплати спожитої електричної енергії позивачам, оскільки правовідносини сторін ґрунтуються на письмовому договорі, який не змінений, ні розірваний, не визнаний недійсним. Отже, в даному випадку, належними та допустимими доказами щодо показань засобів обліку, встановлених в приміщенні позивача, на дату його укладання, є дані зафіксовані в Додатку № 7, який підписаний без заперечень обома сторонами Договору, є невід'ємною частиною Договору, умови якого обов'язкові для сторін.

Позивач в апеляційній скарзі також вказує на те, що він виконав всі вимоги статті 181 Господарського кодексу України щодо внесення змін у Договір, а тому відповідач зобов'язаний був відкоригувати покази засобів обліку у Додатках 7 та 9 до Договору до значень, що відповідають даті укладання Договору. Проте, відповідачем було проігноровано вказану вимогу та, як наслідок, - при оформленні рахунків за спожиту позивачем у вересні 2010 року електричну енергію, відповідачем було надмірно нараховано позивачу 83 990,06 грн.

Виникнення у відповідача зобов'язання щодо внесення відповідних змін до Договору в частині початкових показів лічильника електричної енергії позивачем пов'язується безпосередньо з направленим відповідачеві Протоколом узгодження розбіжностей до Договору № 6551 від 08.09.2010.

На думку позивача, в силу статті 181 Господарського кодексу України , відповідач був зобов'язаний розглянути надісланий йому протокол у 20-денний термін з моменту його надходження.

Судова колегія вважає такі доводи позивача неспроможними з огляду на наступне.

Вказаний Протокол було надіслано відповідачу цінним листом з описом вкладень 13.07.2011, в той час як сам Договір укладено 08.09.2010. Відповідно до відмітки на поштовому повідомленні зазначений вище Протокол узгодження розбіжностей було отримано повноважним представником відповідача лише 19.07.2011 /том 1, арк. с. 56/. Тобто, позивач надіслав відповідачу Протокол узгодження розбіжностей майже через рік після підписання спірного Договору.

Згідно з частинами четвертою - шостою статті 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Виходячи зі змісту вказаних положень, надсиланню Протоколу узгодження розбіжностей передує власне Протокол розбіжностей до Договору, що не було враховано позивачем.

Так, зі змісту Договору № 6551 від 08.09.2010 вбачається, що він підписаний обома сторонами (в тому числі з боку позивача) без будь-яких застережень щодо складання протоколу розбіжностей. Наведене свідчить, що на момент підписання Договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов. А, отже, в розумінні частини другої статті 180 Господарського кодексу України та статті 638 Цивільного кодексу України , цей Договір є укладеним на умовах, у ньому зазначених.

За викладених обставин, застосування позивачем правових норм, що регулюють порядок укладання господарських договорів, а саме статті 181 Господарського кодексу України , до спірних правовідносин щодо узгодження розбіжностей до Договору на постачання електричної енергії є безпідставними, оскільки у даному випадку може йти мова лише про зміну або розірвання вказаного Договору.

Крім того, судом першої інстанції правомірно було відзначено, що предметом даного спору є не внесення змін до договору, а стягнення з відповідача частини правомірно нарахованої та отриманої від позивача плати за спожиту ним електричну енергію відповідно до узгоджених сторонами умов Договору, які ані змінені, ані оскаржені не були.

Судова колегія також відхиляє доводи позивача стосовно неправомірності незарахування відповідачем у розрахунках за спожиту електричну енергію за договором №6551 від 08.09.2010 оплати в розмірі 18000,00 грн., здійсненої 11.08.2010 безпосередньо Гольденберг Ліаною Валеріївною (яка є управителем спільної власності - нежитлового будинку „Плаза") за БФК „Плаза". Як було вірно зазначено судом першої інстанції, станом на 11.08.2010 договір №6551 від 08.09.2010 не був підписаний відповідачем, а отже, не набрав чинності, а тому ці кошти не могли бути зараховані в рахунок оплати за спірним договором, тоді як Договір № 3062 на 11.08.2010 діяв, отже будь-яки кошті за споживання електричної енергії в будівлі по вул.Очаковців,19 в м.Севастополі в цей період могли бути сплачені лише на лицевий рахунок споживача за діючим договором ПП „Сервісна компанія „Комфорт".

До того ж, призначення платежу, та номер лицевого рахунку, період сплати - 8 місяць 2010 року, зазначені в квитанції про оплату 18000,00 грн. (частина квитанції, що надходить до одержувача коштів (том 3 а.с.78) відповідають даним ПП „Сервісна компанія „Комфорт", заповнені платником та є підставою для віднесення цих коштів на рахунок останнього.

Доводи представника позивача Гольденберг Л.В. стосовно заповнення квитанції на оплату не нею особисто та щодо справжнього призначення платежу як авансового від МФК „Плаза" в рахунок укладання майбутнього договору доказами всупереч вимогам статті 33 Господарського кодексу України не забезпечені.

Зазначення про те, що при оплаті 18000,00 грн. Гольденберг Л.В. діяла від імені позивача матеріалами справи не підтверджені, заяв про зміну призначення спірного платіжу до відповідача не надходило.

На підставі викладеного, судова колегія вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення суду першої інстанції постановлено при повному дослідженні та правильній оцінці судом всіх обставин справи та правильному застосуванні норм права, тому підстав для скасування або зміни такого рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу громадської організації „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 12.12.2012 у справі № 5020-1936/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді Т.С. Видашенко

В.М. Плут

Розсилка:

1. Громадська організація „Об'єднання співвласників нежитлового будинку „Плаза"

(вул. Очаківців, буд. 19, оф. 1, м. Севастополь, 99011)

2. Публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго"

(вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)

3. Приватне підприємство „Сервісна компанія „Комфорт"

(вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022)