Постанова

від 07.02.2013 по справі 5010/306/2012-п-28/26

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

07.02.13 Справа № 5010/306/2012-П-28/26

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Данко Л.С.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Івано-Франківської області за № 0512-882вих.12 від 10.12.2012 року

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2012 року

у справі № 5010/306/2012-П-28/26

за позовом: Прокурора м. Калуша в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Екосервіс», м. Калуш, Івано-Франківської області

до відповідача: ТзОВ «Добробуд-Вестбуд», м. Калуш, Івано-Франківської області

про стягнення заборгованості в сумі 3 493,86 грн., з яких: 2 840,76 грн. основного боргу, 288,68 грн. пені, 256,74 грн. інфляційних втрат та 107,68 грн. 3% річних

за участю представників:

від прокурора: Яворський Я.Т. - старший прокурор

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки прокурора, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2012 року у справі № 5010/306/2012-П-28/26 (суддя Кавлак І.П.) відмовлено першому заступнику прокурора Івано-Франківської області у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення у даній справі щодо вирішення питання про стягнення судових витрат.

Відмовляючи у винесенні додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що враховуючи норми п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та пункту 4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року (із змінами і доповненнями) , у всіх випадках припинення провадження у справі, судовий збір не стягується, а навпаки повертається з державного бюджету позивачу. Оскільки, прокурором та позивачем при поданні позову у справі судовий збір не сплачувався з врахуванням п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», отже правові підстави для повернення судового збору відсутні.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, заступником прокурора Івано-Франківської області подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про винесення додаткового рішення у справі щодо стягнення судових витрат.

Зокрема, в апеляційній скарзі, апелянт покликається на те, що ч. 2 ст. 49 ГПК України встановлено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що заборгованість відповідачем погашена після порушення провадження у справі, а спір виник внаслідок неналежного виконання умов договору відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 3493,86 грн., господарським судом першої інстанції безпідставно не прийнято рішення щодо покладення на відповідача обов'язку сплати судового збору до Державного бюджету України.

Позивач та відповідач у справі участь уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (долучені до матеріалів справи) .

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2012 року (а.с. 107) у справі № 5010/306/2012-П-28/26 припинено провадження за позовом прокурора м. Калуша в інтересах держави в особі КП «Екосервіс» до ТзОВ «Добробуд-Вестбуд» про стягнення заборгованості в сумі 3 493,86 грн., з яких: 2 840,76 грн. основного боргу, 288,68 грн. пені, 256,74 грн. інфляційних втрат та 107,68 грн. 3% річних на підставі п. 1-1 та п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки прокурором та позивачем подано спільну заяву про відмову в частині позовних вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, а в частині основної заборгованості, відповідачем сплачено заборгованість самостійно, що підтверджено належними доказами.

28.11.2012 року заступником прокурора Івано-Франківської області подано заяву № 0512-849вих-12 від 27.11.2012 року про винесення додаткового рішення у справі, в якій просить вирішити питання про стягнення судових витрат у справі в дохід Державного бюджету України.

Ухвалою від 29.11.2012 року у даній справі, місцевий господарський суд відмовив заступнику прокурора Івано-Франківської області у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення, мотивуючи ухвалу з посиланням на приписи п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та пункту 4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року (із змінами і доповненнями) , при цьому зазначивши, що у всіх випадках припинення провадження у справі, судовий збір не стягується, а навпаки повертається з державного бюджету позивачу. Оскільки, прокурором та позивачем при поданні позову у справі судовий збір не сплачувався, відповідно правові підстави для повернення судового збору відсутні.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» № 6 від 23.03.2012 року (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 10) , додаткове рішення і ухвала про відхилення заяви щодо його прийняття можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому розділами XII і XII 1 ГПК України.

Додаткове рішення підлягає перегляду за правилами ГПК України. Суди апеляційної і касаційної інстанцій не вправі перевіряти законність і обґрунтованість первісного судового рішення за заявою, в якій йдеться про перегляд лише додаткового щодо нього рішення, та скасовувати чи змінювати первісне судове рішення за результатами перегляду додаткового рішення (п. 16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» № 6 від 23.03.2012 року).

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду про відмову прокурору у винесенні додаткового рішення, та покликається, що судом першої інстанції не враховано, що спір виник і доведений до суду з вини відповідача, а тому незалежно від результатів вирішення спору, господарський суд має покласти на відповідача судовий збір, який підлягає стягненню до Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, 19.03.2012 року прокурор м. Калуша в інтересах держави в особі КП «Екосервіс» звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТзОВ «Добробуд-Вестбуд» заборгованості в сумі 3 493,86 грн., з яких: 2 840,76 грн. основного боргу, 288,68 грн. пені, 256,74 грн. інфляційних втрат та 107,68 грн. 3% річних.

29.05.2012 року прокурором та представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині стягнення 288,68 грн. пені, 256,74 грн. інфляційних втрат та 107,68 грн. 3% річних. В часині стягнення основної суми боргу прокурор і позивач просять прийняти рішення та стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 2 840,76 грн., оскільки спір виник з його вини.

Заявою від 29.05.2012 року (а.с. 99) відповідач визнав борг у сумі 2 840,76 грн. в повному обсязі, тим самим визнав свою вину у невиконанні своїх зобов'язань по сплаті платежів по договору № 177 від 12.05.2010 року про надання послуг по вивезенню та захороненню твердих побутових відходів.

01.06.2012 року відповідачем подано докази про сплату основної суми заборгованості в розмірі 2 840,76 грн., а саме платіжне доручення № 23 від 31.05.2012 року.

Частиною 2 статті 49 ГПК України встановлено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року (із змінами і доповненнями), якщо зменшення позовних вимог пов'язане із частковим визнання та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати, у відповідній частині з урахуванням припису частини другої ст. 49 України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, апеляційна інстанція вважає, що оскільки відповідачем визнано та сплачено суму основного боргу після подання позову прокурором, то до стягнення з відповідача на користь державного бюджету підлягає судовий збір у відповідності до положень ч. 2 ст. 49 ГПК України та ч. 1 пп. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (із змінами і доповненнями), а саме у розмірі 1609,50 грн..

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на відповідача згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Івано-Франківської області задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2012 року - скасувати.

3. Заяву заступника прокурора Івано-Франківської області № 0512-849вих-12 від 27.11.2012 року про винесення додаткового рішення у справі № 5010/306/2012-П-28/26 задоволити.

Стягнути з ТзОВ «Добробуд-Вестбуд» (77300, м. Калуш, вул.. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 01272539) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 609,50 грн. за позовом та 804,75 грн. судового збору за перегляд ухвали суду в апеляційному порядку.

Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Данко Л.С.

суддя Давид Л.Л.