Постанова

від 07.02.2013 по справі 5016/2569/2011(12/148)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. Справа № 5016/2569/2011(12/148)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіПершиков Є.В., Ходаківська І.П., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Кондитер-опт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року у справі№ 5016/2569/2011(12/148) господарського судуМиколаївської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" до Приватного підприємства "Кондитер-опт" про стягнення 40 869,64 грн. в судовому засіданні взяв участь представник позивача Соловйова О.В. дов. б/н від 03.09.2012 року

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (далі за текстом - ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до приватного підприємства "Кондитер-опт" (далі за текстом - ПП "Кондитер-опт") про стягнення 40 486, 64 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.10.2011 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скарго, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 14.10.2011 року у справі № 5016/2569/2011(12/148) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" задоволено, рішення господарського суду Миколаївської області від 14.10.2011 року у справі № 5016/2569/2011(12/148) скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" задоволено: стягнуто з ПП "Кондитер-опт" на користь ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" основний борг в сумі 26 171, 75 грн., пеню в сумі 3 601, 49 грн., штраф у сумі 5 873, 4 грн., три відсотка річних у сумі 706, 93 грн., інфляційних витрат у сумі 2 748, 75 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 1 767, 32 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПП "Кондитер-опт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року у справі № 5016/2569/2011(12/148), а рішення господарського суду Миколаївської області від 14.10.2011 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 626, 628, 631, 638, 639, 651, 654, 1054, 1057 Цивільного кодексу України, ст. 41 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" не доведено, що 11.01.2010 року ним був укладений з відповідачем договір зі строком дії до 31.12.2011 року, а тому право на стягнення ані на підставі договору поставки № ЕК 11/01-04, ні на підставі господарського зобов'язання згідно видаткової накладної РН-0002836 від 05.11.2010 року відсутнє.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, виходячи з наступного.

Апеляційним господарським судом встановлено, 11.01.2010 року ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" та ПП "Кондитер-опт" укладено договір постачання № ЕК 11/01-04, предметом якого є зобов'язання постачальника передати у власність покупцю продукцію, а також зобов'язання покупця прийняти та оплати продукцію.

Так, господарським судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду даної справи в порядку ст. 41 ГПК України ухвалою від 19.01.2012 року було призначено по даній справі судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу та ухвалою від 31.05.2012 року призначено повторну судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу.

Проте, у зв'язку з тим, що запрошені експертом матеріали одержані не були та не було здійснено оплату за проведення експертизи під час призначення експертизи вперше та після призначення повторної експертизи, необхідні для її проведення матеріали не було надано, на підставі ст. 53 Цивільного процесуального кодексу України та пп. 2.1.3. та 4.9. "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 матеріали справи було повернено до апеляційного господарського суду без виконання висновку.

В матеріалах справи наявний оригінал договору поставки № ЕК 11/01-04 від 11.01.2010 року (т.1 а.с. 88-92) підписаний директором ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" та директором ТОВ "Кондитер-опт" і скріплений печатками товариств.

Відповідно до п. 2.1. вказаного Договору постачальник поставляє покупцеві продукцію в кількості та асортименті, які вказані в накладній, що складається на підставі заявки, направленої покупцем в письмовому вигляді, а також за допомогою електронної пошти, факсимільним зв'язком або іншим способом, який забезпечує фіксування тексту та дати замовлення. Накладні оформлюються на кожну партію продукції, що поставляється, мають юридичну силу специфікації та є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що термін оплати за поставлену продукцію складає 30 календарних днів з дати отримання продукції.

За умовами п. 4.1.4. Договору зобов'язання постачальника передати продукцію покупцеві вважається виконаною після підписання супроводжувальних документів. А саме, згідно з п.4.1.5. договору: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, документи, що підтверджують якість продукції, що поставляється.

Згідно п. 7.4. Договору поставка вважається здійсненою з моменту передачі партії продукції у власність покупцю, що підтверджується товарна-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товарна-супроводжувальними документами, що наведені в п.4.1.5. даного договору.

Пунктами 8.3. та 8.4 сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати за отриману продукцію, покупець сплачує постачальнику пеню 0, 5 % від суми протермінованого боргу за кожен день протермінування. В разі протермінування платежу більш ніж на 10 банківських днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від суми протермінованого боргу.

Відповідно до п. 9.1. Договору останній набирає сили з моменту його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2011 року. У будь якому випадку в частині невиконання сторонами своїх обов'язків, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами обов'язків.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно видаткової накладної від 05.11.2010 року № РН-0002836, скріпленої підписами та печатками сторін ТОВ "Рибоконсервий завод "Екватор" поставило відповідачу товар на загальну суму 58 734 грн.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що згідно товарно-транспортної накладної № 2836 від 05.11.2010 року ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" було поставлено товар на суму 59 574 грн. вказана товарно-транспортна накладна підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін.

Також, в матеріалах договору наявна податкова накладна № 2822 від 05.11.2010 року, як передбачено п .4.1.5. договору поставки № ЕК 11/01-04 від 11.01.2010 року та судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.06.2011 року сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2010 року по 30.06.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2011 року позивач направив ПП "Кондитер-опт" претензію, в якій запропонував відповідачу погасити заборгованість за договором постачання від 11.01.2010 року № ЕК 11/01-04 у сумі 16 5320, 2 грн. та суму нарахованої пені в розмірі 48 606, 13 грн., яка відповідачем залишена без належного реагування.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 названої Статті закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції з огляду на те, що відповідачем зобов'язання за договором поставки належним чином виконано не було та враховуючи положення наведених норм права, погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 26 171, 75 грн., пені - 3 601, 49 грн., 3% річних - 706, 93 грн. та індексу інфляції у розмірі 2 748, 75 грн.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 1 767, 32 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виходячи з наведених законодавчих положень, слід дійти висновку, що сплата процентів визначених статтею 536 Цивільного кодексу України передбачається за умови правомірного користування чужими грошовими коштами, тобто не є відповідальністю.

Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України регулюються правовідносини з оплати товару, ч. 3 якої встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами договору поставки не було погоджено можливість стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у разі не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оскільки умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору поставки положень про позику, договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 Цивільного кодексу України є безпідставним, а тому в позовні вимоги в частині стягнення 1 767, 32 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами є необґрунтованим.

Аналогічна правова пропозиція викладена в постанові Верховного Суду України № 9/67-38 від 27.12.2010 року.

Колегія суддів касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника стосовно не повідомлення його про витребування документів для проведення експертизи з огляду на те, що представники ТОВ "Кондитер-опт" були присутні в судових засіданнях 19.01.2012 року та 31.05.2012 року під час винесення апеляційним господарським судом ухвал про призначення експертиз, яким відповідача було зобов'язано надати документи необхідні для проведення експертизи, вимоги яких ТОВ "Кондитер-опт" виконано не було.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має прав скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року у справі № 5016/2569/2011(12/148) в частині присудження до стягнення 1 767, 32 грн., а у решті - постанову залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Кондитер-опт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року у справі № 5016/2569/2011(12/148) задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року у справі № 5016/2569/2011(12/148) скасувати в частині присудження до стягнення 1 767, 32 грн. у цій частині у позові відмовити. У решті - постанову залишити без змін.

3. Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіІ.П. Ходаківська О.В. Яценко