Постанова

від 05.02.2013 по справі 5011-23/14292-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5011-23/14292-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 у справі господарського суду№ 5011-23/14292-2012 міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Преміум-Центр" про стягнення 55 957 428,36 грн., за участю представників сторін:

ТОВ "Єдітепе" - Саєнко В.В. (керуючий санацією),

встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2012 (суддя Кирилюк Т.Ю.) прийнято відмову позивача від позову та припинено провадження у справі на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. - головуючий, Ропій Л.М., Рябуха В.І.) ухвалу господарського суду м. Києва від 06.11.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Єдітепе" просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 скасувати, ухвалу господарського суду м. Києва від 06.11.2012 змінити, абзац восьмий мотивувальної частини ухвали викласти в наступній редакції: "У зв'язку з припиненням провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, судові витрати у розмірі 64800,00 грн. повернути ТОВ "Єдітепе". В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 80, ст. 86, ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення частково касаційної скарги, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдітепе" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум-Центр" про стягнення дебіторської заборгованості по договору підряду від 10.07.2007 № 070710 в розмірі 55957 428,36 грн. До позовної заяви додана квитанція № 55-1521 від 15.10.2012 про сплату судового збору за вказаним позовом у сумі 64 380,00 грн.

05.11.2012 ТОВ "Єдітепе" подало до господарського суду м. Києва заяву про відмову від позову (а.с. 197).

В судове засіданні представник позивач не з'явився, про причини неявки суд не було повідомлено.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2012 прийнято відмову позивача від позову та припинено провадження на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України. При цьому, в мотивувальній частині ухвали зазначено, що у зв'язку з відмовою від позову судові витрати, понесені позивачем при розгляді справи відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Апеляційний господарський суд, погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для повернення судового збору у разі відмови позивач від позову, оскільки це не передбачено ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", в якій закріплено перелік випадків повернення судового збору.

Статтею 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, який не приймається господарським судом, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

В частині 3 вказаної статті закріплено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Вичерпний перелік випадків, у яких сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, наведено в частині першій статті 7 Закону України "Про судовий збір". При цьому неподання до суду заяви або скарги до цього переліку не віднесено. Водночас згідно з частиною третьої ст. 7 Закону повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Колегія суддів зазначає, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарськими судами за результатами розгляду відповідних матеріалів, про що зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій вищенаведені вимоги законодавства враховані не були. В мотивувальній частині ухвали про прийняття відмови позивача від позову без жодного посилання на законодавство зазначено, що судові витрати понесені позивачем при розгляді справи, відшкодуванню не підлягають, а резолютивна частина ухвали суду першої інстанції взагалі не містить висновку щодо повернення судового збору.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний господарський суд вищевказаних недоліків суду першої інстанції не виправив, натомість допустив свої. Так, як на підставу для відмови у поверненні судового збору апеляційний господарський суд послався на приписи пункту 5 ст. 49 ГПК України, викрививши його зміст, зазначивши що "при відмові від позову судові витрати покладаються на позивача". В той час як вказана норма мітить інше формулювання та передбачає покладення витрат на позивача у разі відмови в позові.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з порушенням вимог частини першої ст.4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої ст. 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 та ухвалу господарського суду м. Києва від 06.11.2012 у справі № 5011-23/14292-2012 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.