Постанова

від 05.02.2013 по справі 8/467

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 8/467 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 року

у справі № 8/467

господарського суду міста Києва

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс тур"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка"

про захист ділової репутації та відшкодування 175 984,00 грн. шкоди

за участю представників

позивача - Очеретяний В.Є.

відповідача - Остапко О.М., Ільченко І.В.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс Тур" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" про захист ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 серпня 2012 року (суддя Прокопенко Л.В.) у справі №8/467, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 року (судді: Майданевич А.Г., Авдєєв П.В., Гаврилюк О.М.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс Тур" задоволено у повному обсязі. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" опублікувати статтю-спростування, в якій зазначити про неправомірне використання знаку для товарів і послуг та авторської збірки графічних зображень "ANEX TOUR". Спростування має бути опубліковане (розміщене) тим самим шрифтом, що і текст оскаржуваної публікації, без будь-яких коментарів. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" 175984,00 грн. збитків та судові витрати.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.05.2011р. о 9 год.32хв. на порталі delo.ua було опубліковано статтю під назвою: "Tez Tour Ukraine добилась банкротства компании "Анекс Тур Украина" за редакцією Ольги Сороколєтової, в якій зазначено про те, що 10 травня 2011 року господарський суд Харківської області визнав "Туристичну компанію "Анекс Тур Україна" банкрутом.

17.05.2011р. листом вих.№152/11 товариство з обмеженою відповідальністю "Анекс Тур" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" з вимогою спростувати неправдиву інформацію, викладену у статті "Tez Tour Ukraine добилась банкротства компании "Анекс Тур Украина" на порталі delo.ua в найкоротші строки, а саме - до 18.05.2011 р. Проте відповідь на зазначену претензію позивача відповідачем не надано, спростування інформації здійснено не було, що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про інформацію" інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Як вірно зазначили суди, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ст.94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема, і права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Зокрема, до спеціальних способів захисту відносяться і спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 Цивільного кодексу України). З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що під "правом на спростування" слід розуміти право фізичної та/або юридичної особи вимагати від особи, яка порушила її особисте немайнове право шляхом поширення недостовірної інформації, визнання цієї інформації неправдивою у формі, яка є ідентичною чи адекватною до форми поширення недостовірної інформації.

Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що під час розгляду справ зазначеної категорії необхідною умовою для задоволення позову є встановлення судами юридичного складу правопорушення, що являє собою сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

При цьому, правом на звернення до суду з позовом про захист ділової репутації, шляхом спростування недостовірної інформації, наділений суб'єкт господарювання, стосовно якого і було поширено недостовірну інформацію та право якого підлягає захисту.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що інформацію, поширена відповідачем у спірній статті стосувалась товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс Тур Україна", а не позивача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс Тур". Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у статті «Tez Tour Ukraine добилась банкротства компании «Анекс Тур Украина» під редакцією Ольги Сороколєтової, опублікованої на порталі delo.ua йдеться про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс Тур Україна», що згідно наявної в матеріалах довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та оголошення, розміщеного в газеті «Голос України» № 192 від 14.10.2011р., відповідає дійсності.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. З аналізу норм чинного в Україні законодавства, а також положень доктрини права вбачається, що елементами позову, які є його структурними складовими та визначають його зміст є предмет та підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Натомість, підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Предметом спору у даній справі є вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс Тур» про спростування недостовірної інформації, розміщеної 17.05.2011р. на порталі delo.ua. Проте, господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що опублікована відповідачем інформація є достовірною, а відтак, суд касаційної інстанції вважає помилковими висновки судів про наявність підстав для її спростування.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відповідно до приписів ч.1-2 ст.33 Господарського кодексу України неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання визнаються: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама. Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Положеннями ст.21 цього ж Закону передбачено, що захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього закону. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про:

- встановлення власника свідоцтва;

- укладання та використання ліцензійних договорів;

- порушення прав власника свідоцтва.

Проте у даній справі предметом позову є вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс Тур» про захист ділової репутації способом спростування недостовірної інформації, що є наслідком поширення певної інформації. А тому, з огляду на положення ст. 275 та ст.432 Цивільного кодексу України відсутні правові підстави для задоволення вимог про усунення порушень його прав як власника знаку для товарів та послуг. З урахуванням зазначеного, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка» опублікувати статтю-спростування в якій вказати про неправомірне використання знаку для товарів і послуг та авторської збірки графічних зображень "ANEX TOUR".

Крім того, необґрунтованими є також висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача 175984,00 грн. збитків, завданих позивачу у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.2 ст.224 Господарського кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно п. 3 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка припустилась господарського правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.

Приписами частини 4 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що під час визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто саме на позивача покладений обов'язок довести факт спричинення йому шкоди у вигляді неодержаного прибутку, обґрунтувати її розмір та безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням, вчиненим відповідачем та заподіянням йому шкоди.

Проте в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, що згідно спростованих судом доводів позивача полягає у розповсюдженні недостовірної інформації, та розміром завданих збитків. Натомість, як вже було зазначено вище, предметом розгляду даної справи не є питання відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності позивача.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

В силу вищенаведених порушень судові рішення попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають. Згідно з ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 10 серпня 2012 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс Тур" у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 10 серпня 2012 року зі справи №8/467 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс Тур" у задоволенні позову повністю.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс Тур" (ідентифікаційний код 34191244) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Економіка" (ідентифікаційний код 33343853) 1759,84 грн. судового збору за подання касаційної скарги та 1759,84 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко