Рішення

від 31.07.2007 по справі 2-108/07

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2 -108/2007 p

Справа № 2

-108/2007 p.

РІШЕННЯ

іменем України

31 липня

2007 року                                           Турійський

районний суд Волинської області

в

складі: головуючого - судді   Овсієнка

А.А.

при

секретарі                            Гут

А.В.

з участю

представника позивача          ОСОБА_1.

відповідача                                ОСОБА_2

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в смт. Турійську Волинської області цивільну

справу за позовом відділу освіти Турійської районної державної адміністрації

Волинської області до ОСОБА_2про стягнення 3607 грн. матеріальної шкоди,

встановив:

Відділ

освіти Гурійської райдержадміністрації звернувся до суду з позовом доОСОБА_2про

стягнення 3607 грн. майнової шкоди, 

завданої ним при виконнні трудових обов'язків.

Як

зазначено в позовній заяві,  протягом

2004 року з відома та за вказівкою начальника відділу освіти Турійської

райдержадміністраціїОСОБА_2було незаконно списано 1615 л пального марки «А-95»

на суму 3607 грн.,  чим завдано

очолюваній їм установі збитків на вказану суму.

Оскільки

добровільно відшкодувати спричинені збиткиОСОБА_2відмовився,  позивач просить стягнути з нього 3607 грн.

майнової шкоди,

В своєму

запереченні проти позовуОСОБА_2вказує на те, 

що бензином марки «А-95» він заправляв як службовий автомобіль марки

«УАЗ-469»,  так і власний марки «FORD», 

коли використовував його для службових поїздок.

Вважає,  що збитків відділу освіти внаслідок цього

завдано не було,  а тому в задоволенні

позову просить відмовити за безпідставністю.

В

судовому засіданні представник відділу освіти позовні вимоги підтримала

повністю з підстав,  зазначених у заяві

та просила стягнути зОСОБА_2в користь відділу освіти Турійської

райдержадміністрації 3607 грн. завданих ним збитків.

Також

представник позивача просила поновити строк позовної давності,  мотивуючи свою вимогу тим,  що відділ освіти неодноразово звертався в

прокуратуру Турійського району,  і не

дочекавшись належного реагування, 

змушений був самостійно завляти даний позов,  через що і пропущено строк позовної давності.

Проти

залучення водіяОСОБА_3 до участі у розгляді даної справи в якості

співвідповідача представник позивача категорично заперечила.

ВідповідачОСОБА_2в

судовому засіданні позов не визнав, 

пояснивши суду,  що своїми діями

він збитків відділу освіти не завдавав, 

оскільки бензин не привласнював, 

а заправляв ним як службовий так і власний автомобіль виключно для

службових поїздок,  що стверджено

постановою слідчого прокуратури Турійського району від 21.02.06 про відмову в

порушенні щодо нього кримінальної справи за ч.2 

ст.  191 КК України у зв'язку з

відсутністю в діях складу даного злочину.

Крім

того,  позивачем не наведено передбачених

законом підстав для покладення на нього повної матеріальної відповідальності та

не зазначено поважних причин пропуску строку позовної давності.

За таких обставинОСОБА_2просить в задоволенні

позовних вимог відділу освіти відмовити.

Заслухавши

пояснення представника позивача та відповідача, 

дослідивши подані ними докази, 

суд приходить до висновку про безпідставність заявлених відділом освіти

Турійської райдержадміністрації позовних вимог.

Відповідно

до  ст. 130 КЗпП України,  працівники несуть відповідальність лише за

пряму дійсну шкоду,  заподіяну

підприємству,  установі,  організації внаслідок порушення покладених на

них трудових обов'язків,  в межах і

порядку,  передбачених законодавством.

Дійсно,  згідно наявних у матеріалах справи наказів №

65 від 08.08.2002 року (а.с. 5) та розпорядження голови Турійської

райдержадміністрації № 1-ос від 17.01.06 (а.с. 46), ОСОБА_2в період з 08 серпня

2002 року по 15 липня 2005 року займав посаду начальника відділу освіти

Турійської районної державної адміністрації.

Як

вбачається з акту ревізії № 03-21 від 23.09.05 (а.с. 7-24),  протягом 2004 року відділом освіти Турійської

райдержадміністрації було списано згідно даних дорожніх листів на службовий

автомобіль марки «УАЗ-469» 1615 л

бензину марки «А-95» на суму 3607 грн., 

що суперечить технологічним нормам і не відповідає даним технічної

характеристики автомобіля.

Однак,  постановою слідчого прокуратури Турійського

району від 21.02.06 відмовлено в порушенні щодоОСОБА_2кримінальної справи за

ч.2  ст. 191 КК України,  в тому числі і за фактом незаконного списання

пального,  у зв'язку з відсутністю в його

діях складу даного злочину.

ВідповідачОСОБА_2визнав,  що бензин марки «А-95» в 2004 році дійсно

списувався на службовий автомобіль «УАЗ-469», 

хоча фактично заправляли ним як службовий так і його власний автомобіль

марки «FORD», 

використовуючи його для службових поїздок.

Він як

керівник установи підписував складені водієм ОСОБА_3 подорожні листи на

службовий автомобіль «УАЗ-469».

Аналогічне ствердив

суду і свідокОСОБА_4

Проте,  в жодному подорожньому листі вищевказаного

службового автомобіля за 2004 рік,  не

зазначена марка пального,  яким

заправлявся автомобіль «УАЗ-469» для службових поїздок.

Об'єктивно

встановити яка саме кількість пального марки «А-95» була використана для

поїздок службовим автомобілем,  а яка -

для поїздок власним автомобілем відповідача, 

а також визначити чи дійсно у всіх випадках,  заправляючи власний автомобіль придбаним за

державні кошти пальнимОСОБА_2використовував його для службових поїздок,  на час розгляду справи судом не видається

можливим з огляду на тривалий проміжок часу, 

що минув,  та відсутність

первинних документів бухгалтерського обліку, 

які підтверджували б підстави та обсяги використання саме такого пального,  що в свою чергу не дає змогу визначити

характер та розмір дійсної шкоди, 

завданої діямиОСОБА_2відділу освіти.

Відповідно

до ч.1  ст. 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести ті

обставини,  на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Крім

того,  обов'язок доведення наявності

передбачених  ст. 130 КЗпП України умов

для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду покладено  ст. 138 КЗпП України саме на власника або

уповноважений ним орган.

Таким

чином,  констатуючи факт

порушенняОСОБА_2. як керівником бюджетної установи,  порядку ведення обліку га списання

товаро-матеріальних цінностей,  зокрема

пального,  разом з тим суд вважає

твердження представника позивача про те, 

що таке порушення призвело до спричинення відділу освіти прямої дійсної

матеріальної шкоди в розмірі 3607 грн., 

безпідставними та такими,  що не

грунтуються на поданих позивачем доказах.

Крім

того,  позивачем не наведено жодної

визначеної  ст. 134 КЗпП України підстави

для покладення на відповідача саме повної, 

а не обмеженої,  матеріальної

відповідальності,  а твердження

представника позивача про обов'язок відповідача відшкодувати в повному обсязі

завдану його незаконними діями майнову шкоду виключно через те,  що на момент спричинення

збитківОСОБА_2являвся державним службовцем, 

є надуманими та

суперечать положенням чинного законодавства.

Факти

порушенняОСОБА_2. порядку списання бензину в 2004 році виявлено за результатами

проведеної ревізії 23 вересня 2005 року, 

і тому на момент звернення до суду з вищевказаним позовом відділом

освіти пропущено встановлений ч.3  ст.

233 КЗпП України річний строк позовної давності.

Наведені

ж представником позивача причини його пропуску : попереднє звернення до

прокурора та несвоєчасна вказівка вищестоячого органу про вжиття заходів для

відшкодування спричинених бюджетним установам діями працівників збитків,  не є поважними,  оскільки питання законності дійОСОБА_2ще 21

лютого 2006 року було вирішене постановою слідчого прокуратури Турійського

району про відмову в порушенні щодоОСОБА_2кримінальної справи за відсутністю в

його діях складу злочину,  а обов'язок

вжиття заходів (в тому числі - звернення до суду),  спрямованих на покриття шкоди,  завданої працівником при виконанні трудових

обов'язків,  покладається на власника або

уповноважений ним орган - керівника підприємства установи,  організації.

У

зв'язку з цим суд не вбачає жодних підстав для поновлення пропущеного позивачем

строку звернення до суду.

За таких

обставин суд відмовляє в задоволенні позову відділу освіти Турійської

райдержадміністрації у зв'язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

Відмовляючи

в задоволенні позову,  суд на підставі

ч.1  ст. 88 ЦПК України стягує з відділу

освіти Турійської районної державної адміністації в користьОСОБА_2понесені

відповідачем у зв'язку з розглядом справи судові витрати по оплаті за надану

йому правову допомогу в розмірі 150 грн. (а.с. 45).

Керуючись  ст. 

ст.  10,  11, 

209,  212,  214-215 ЦПК України,   ст. 

ст. 130,  134,  138, 

233 КЗпП України,  суд,  -

вирішив:

В

задоволенні позову відділу освіти Турійської районної державної адміністрації

Волинської області до ОСОБА_2про стягнення 3607 грн. матеріальних збитків

відмовити за безпідставністю.

Стягнути

з відділу освіти Турійської районної державної адміністрації Волинської області

в користь ОСОБА_2150 (сто п'ятдесят) грн. витрат на правову допомогу.

Списання

вищевказаної суми здійснювати з розрахункового рахунку відділу освіти

Турійської районної державної адміністрації Волинської області №35415001002012

в ГУДКУ у Волинській області,  МФО

803014,  код ЄДРПОУ 02141667.

Рішення

може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський

районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти

днів з дня проголошення рішення та наступного подання апеляційної скарги

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна

скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.