Рішення

від 07.02.2013 по справі 5020-133/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року справа № 5020-133/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі колегії: головуючого судді Кравченко В.Є. , суддів Головко В.О. , Щербакова С.О. , розглянувши справу за позовом

Першого заступника прокурора міста Севастополя

(вул. Л. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест"

(вул. Суворова, 39, м. Севастополь, 99011),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

(вул. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011),

комунальне підприємство "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради

(вул. Адм. Октябрьського, 4, м. Севастополь, 99011),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, -

Севастопольська міська державна адміністрація

(вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011),

та Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації

(вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011),

про стягнення 221 441,22 грн,

за участю:

прокурора - Почка А.А., посвідчення № 005826 від 25.09.2012;

представника позивача - Тельнової К.П., довіреність б/н від 09.01.2013;

представника відповідача - не з'явився;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради - Дегтяр А.Г., довіреність № 03-юр від 03.01.2013;

представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Севастопольської міської державної адміністрації - не з'явився;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації - Юнда О.Б., довіреність №67/2498 від 28.12.2012;

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - комунального підприємства «Севміськводоканал» Севастопольської міської Ради - Зайцева О.О., довіреність №1/2-10136 від 25.12.2012;

суть спору:

06.02.2012 Перший заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" про стягнення заборгованості у розмірі 221 441,22 грн, з яких: 205 473,40 грн - сума пайової участі; 15 967,82 - пеня ( а.с. 3-6, т.1).

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 624/09 від 20.05.2009 про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя в частині своєчасного перерахування суми пайової участі.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.02.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 06.03.2012.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва (а.с. 48,49, 104,105, т.1).

Згідно з вимогами статті 59 Господарського процесуального кодексу України представником відповідача 29.03.2012 наданий відзив на позовну заяву ( а.с. 55-75, т.1).

Ухвалою суду від 05.04.2012 до участі у справі за клопотанням відповідача в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучені - комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради та комунальне підприємство "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради. Крім того, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Севастопольську міську державну адміністрацію. Цією ж ухвалою, відповідно до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжений строк розгляду справи на 15 днів - до 23.04.2012, розгляд справи відкладений на 17.04.2012.

Ухвалою суду від 23.04.2012 вирішено здійснювати розгляд справи № 5020-133/2012 колегіально у складі трьох суддів, призначений повторний автоматичний розподіл справи. За результатами повторного розподілу автоматизованою системою "Діловодство спеціалізованого суду" призначено наступний склад колегії суддів для розгляду вищевказаної справи: головуючий суддя - Кравченко В.Є., інші судді, що входять до складу колегії: Головко В.О., Щербаков С.О., розгляд справи призначений на 17.05.2012.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 17.05.2012 розгляд справи відкладався на 06.06.2012

Ухвалою судової колегії від 06.06.2012 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації. Цією ж ухвалою провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням господарського суду міста Києва у справі № 5011-10/5550-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стройинвест» до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання договору № 624/09 від 20.05.2009 про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя недійсним, з мотивів викладених в ухвалі суду ( а.с. 59,63, т.2).

Ухвалою судової колегії від 28.01.2013 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначений на 07.02.2013 (а.с. 80-83, т.2).

Від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стройинвест» через канцелярію суду надійшов лист (вх. №1192 від 07.02.2013), в якому викладено клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання вмотивовано неможливістю явки представника у судове засідання у зв'язку з перебуванням у відрядженні у м. Вінниця (а.с.90, т.2).

Під час судового засідання 07.02.2013 прокурор та представник Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради просили суд залишити клопотання без розгляду з огляду на відсутність надання відповідачем відповідних доказів щодо неможливості явки представника у судове засідання та неналежного оформлення документа через відсутність розшифрування прізвища ім'я по батькові особи, яка підписала клопотання, та печатки юридичної особи, наполягали на розгляді справи по суті.

Представники третіх осіб підтримали позицію прокурора та позивача, проте залишили питання стосовно заявленого клопотання на розсуд суду.

Відмовляючи у задоволені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як встановлено судом, розгляд справи неодноразово відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору вже продовжувався.

Згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження представника відповідача Беспалова К.В. були підтверджені та надані на підставі довіреності ( а.с. 40, т.2) , яка дійсна тільки до 31.12.2012.

Клопотання про відкладення розгляду справи, у порушення вимог частини третьої статті 28 Господарського процесуального кодексу України, заявлено представником відповідача без зазначення розшифрування прізвища ім'я по батькові особи, яка підписала клопотання, та печатки юридичної особи. Крім того, до клопотання відповідачем не додана довіреність, яка вповноважує будь - яку особу у 2013 році представляти інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стройинвест» у суді. До того ж, відповідач своєчасно і належним чином сповіщений про судове засідання 07.02.2013 (а.с. 85, т.2) для представництва своїх інтересів у судовому засіданні мав можливість надати відповідні повноваження іншій особі, проте такою можливістю не скористався.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону та встановлених обставин, на думку суддів, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні прокурор та представник Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підтримали предмет і підстави заявленого позову, наполягали на його задоволенні. Представники третіх осіб надали усні пояснення по справі, в яких зазначили про обґрунтованість заявленого позову, не заперечували проти задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Недотримання юридичними особами, які здійснюють забудову територій населених пунктів, положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" завдає шкоди економічним інтересам держави по розпорядженню державною власністю, не дає можливості у повному обсязі реалізувати завдання у сфері сталого розвитку території з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини першої та другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як встановлено судом, 29.12.2008 між Севастопольською міською Радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стройинвест» (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець відповідно до рішення Севастопольської міської Ради від 10.09.2008 № 5354 надав, а орендар прийняв в строкове оплатне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування дитячого кафе з магазином та офісними приміщеннями з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та загальної забудівлі, яка знаходиться за адресою: місто Севастополь, вулиця Суворова, 39 (а.с. 14-23, т.1).

Згідно з пунктом 10.1 договору оренди орендар прийняв на себе зобов'язання з участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя відповідно до діючого законодавства та рішення Севастопольської міської Ради від 22.10.2003 № 1429 «Про норми пайової участі (внески) забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури в місті Севастополі», для чого орендар повинен у строк до отримання дозволу інспекції ДАБК на здійснення будівельних робіт (після розробки проектно-кошторисної документації, але не пізніше одного року від дати прийому-передачі земельної ділянки) укласти з Севастопольською міською державною адміністрацією договір про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя.

На виконання вищезазначеного договору 20.05.2009 між Севастопольською міською державною адміністрацією (адміністрація), в особі начальника управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стройинвест» (забудовник) був укладений договір № 624/09 про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя (далі -договір, а.с. 11-13, т.1)

Пунктом 4 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням сесії Севастопольської міської Ради № 9128 від 26.01.2010, встановлено, що Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської Ради, якому передані права за договорами про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя, укладеними Севастопольською міською державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 2.1. договору забудовник перераховує суму пайової участі в розмірі 205473,40 грн на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури місцевого бюджету згідно з наданим розрахунком.

Згідно з пунктом 2.2. договору розрахунки по даному договору здійснюються забудовником в строк, який не може перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта до експлуатації.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

З матеріалів справи вбачається, що закінчений будівництвом об'єкт - дитяче кафе з магазином та офісними приміщеннями, що розташовані по вул. Суворова, 39-А, в м. Севастополі, готовий до експлуатації, що підтверджується декларацією про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі 24.05.2011 за № СТ 14311000331(а.с. 25-27, т.1).

Враховуючи положення договору та абзацу 2 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем зобов'язання зі сплати пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя за договором від 20.05.2009 № 624/09 у сумі 205473,40 грн настав з 25.05.2011 і продовжувався на протязі місяця, до 25.06.2011.

Проте, вказану суму відповідач не перерахував на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету, що стало підставою звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради із відповідним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі , виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору, означає право громадян або юридичних осіб та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства. Зі змісту цієї норми вбачається, що свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Аналогічний правовий припис викладений у статті 180 Господарського кодексу України, яка встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства, застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Суд вважає, що при укладанні договору від 20.05.2009 № 624/09 про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя, сторони погодилися з усіма його умовами у відповідності із діючим на той момент законодавством. Крім цього, договір в судовому порядку не розірваний, його відповідність закону підтверджена рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2012.

Стаття 512 Цивільного кодексу України визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні. З огляду на частину другу даної статті кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Отже, перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні не є вичерпаним, якщо ця заборона не встановлена договором або законом.

Так, рішенням Севастопольської міської ради № 9128 від 26 січня 2010 року "Про внесення змін в рішення міської Ради №339 від 12 листопада 2002 року "Про затвердження Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради" викладено Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради у новій редакції, відповідно до якої, до Фонду переходять права за договорами про пайову участь в розвитку інженерно - транспортної і соціальної інфраструктури, укладеними на підставі доручення Севастопольської міської ради, Севастопольською міською державною адміністрацією і її структурними підрозділами і невиконаними на момент передачі Фонду повноважень по їх укладенню.

Таким чином, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, після прийняття за актом прийому-передачі від Севастопольської міської державної адміністрації договорів про пайову участь забудовників у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя до останнього починаючи із 26 січня 2010 року перешли усі права за договорами про пайову участь, у тому числі право вимоги щодо належного виконання зобов'язань за даними договорами.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічна норма міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи сукупність встановлених обставин, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати суми пайової участі в розмірі 205473,40 грн за договором № 624/09 від 20.05.2009 про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури місті Севастополя.

Доказів сплати пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя за вищезазначеним договором на момент прийняття цього рішення відповідачем, всупереч вимогам частини другої статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову щодо стягнення основної суми заборгованості за договором № 624/09 від 20.05.2009 в сумі - 205473,40 грн знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору.

Оцінюючи критично доводи відповідача, якими обґрунтовані заперечення на позов, суд виходив з наступного.

Відповідач, посилаючись на частину восьму статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій» та частину п'яту статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції яка діяла на час укладення договору) зазначив, що ним під час будівництва об'єкту - дитячого кафе з магазином та офісними приміщеннями, що розташовані по вул. Суворова, 39-А, в м. Севастополі, було отримано технічні умови специфікації на підключення проектованого об'єкту до міських мереж водопроводу та каналізації та технічні умови на підключення до теплових мереж, відповідно до яких були виконані роботи щодо заміни та благоустрою міських інженерних комунікації поза територією відведеної земельної ділянки.

Також відповідач зазначив, що відповідно до листів №163 від 07.10.2009 , вих. №15 від 29.02.2012, №43 від 16.03.2012 Фонд комунального майна СМР та Севастопольська міська державна адміністрація повідомлялись про виконання вищезазначених робіт на загальну суму 283 929,22 грн, яку відповідач вимагав зарахувати як участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктурі (а. с.101-103, т.1).

Згідно з частиною восьмою статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій» (редакція станом на 12.03.2011) визначено, що технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування після отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки надаються юридичними особами, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію, у п'ятнадцятиденний строк з дня реєстрації відповідного клопотання замовника або уповноваженої ним особи. Перелік осіб, які надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування, встановлюється містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки.

Відповідно до частини п'ятої статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (редакція станом на 17.11.2011), якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність. У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Здійснивши системний аналіз вищевикладених статей, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини п'ятої статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язковою умовою зарахування сум витрат на створення інженерних мереж за межами земельної ділянки до вартості пайової участі, необхідна наявність одночасно двох умов: виконання самих робіт по створенню інженерних мереж та передання їх на баланс утримуючих організацій чи передачі об'єкту у комунальну власність.

Відповідачем до матеріалів справи, в порушення статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, не додано жодних доказів щодо передачі ним на баланс комунальному підприємству "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради та комунальному підприємству "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради інженерних мереж, які були реконструйовані, або відповідного рішення про прийняття їх у комунальну власність, у зв'язку із чим зазначені зауваження відповідача не можуть бути підставою для звільнення його від сплати обумовленого розміру пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Севастополя.

Друге заперечення відповідача проти наявності підстав для стягнення спірної суми обґрунтовувалося невідповідністю договору про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури м. Севастополя №624/08 від 20.05.2009 чинному на час укладення законодавству.

Так, судом, з метою об'єктивного і повного розгляду справи, зупинялось провадження у справі до вирішення спору щодо недійсності договору про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури м. Севастополя №624/08 від 20.05.2009, який був предметом розгляду господарського суду міста Києва у справі №5011-10/5550-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Севстройинвест» до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсним договору про пайову участь (внесків) забудовників у розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя №624/08 від 20.05.2009.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Судовими рішеннями, зокрема, встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест", в порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено за допомогою належних і допустимих доказів наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, а обставини, на які в обґрунтування своїх позовних вимог посилається позивач, в контексті статті 207 Господарського кодексу України не є такими, які б тягнули за собою правові наслідки у вигляді недійсності укладеного між сторонами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Адже, доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації відповідних повноважень на укладення спірного договору не віднайшли свого підтвердження, оскільки, як встановлено судами, договір укладено сторонами у відповідності до рішення сесії Севастопольської міської ради №1429 від 22.10.2003. При цьому, доказів визнання вказаного рішення Севастопольської міської ради незаконним або недійсним товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" не надано.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином у позивача є обґрунтовані підстави вимагати стягнення заборгованості за договором про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури м. Севастополя №624/08 від 20.05.2009.

Задовольняючи позов в частині стягнення пені у розмірі 15 967,82 грн суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 3.1. договору сторони домовились, що за порушення строків внесення платежів забудовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд знаходить підстави для застосування до відповідача правових наслідків за порушення відповідачем виконання своїх зобов'язань у вигляді стягнення пені у межах строку заявленого прокурором і встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України. Ці вимоги узгоджуються з приписами статей 20, 216, 217 Господарського кодексу України, статей 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 3-4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", умовами пункту 3.1. договору № 624/09 про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя від 20.05.2009.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 26.06.2011 по 25.12.2011 в розмірі 15 967,82 грн такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючі вищевикладені обставини, позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 221 441,22 грн, у тому числі: 205 473,40 грн основного боргу та 15 967,82 грн пені.

Витрати на судовий збір в розмірі - 4428,82 грн (2 відсотки ціни позову), з урахуванням вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір" та статті 49 Господарського кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про складення повного рішення 12.02.2013.

Керуючись статтями 4-7, 29, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стройинвест» на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вулиця Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011, ОКПО - 23895637, р/р 31537932700001 в УДК міста Севастополя, МФО - 824509, отримувач - місцевий бюджет, код платежу - 50110001) заборгованість за договором № 624/09 від 20.05.2009 про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя у розмірі - 221 441,22 грн (двісті двадцять одна тисяча чотириста сорок одна) грн 22 коп), з яких: сума основного боргу - 205 473,40 грн та пеня в розмірі - 15 967,82 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стройинвест» на користь Державного бюджету міста Севастополя (код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38022717, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі), код банку отримувача (МФО)- 824509, рахунок отримувача - 31215206783001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050", призначення платежу - судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 23013519 (суду, де розглядається справа) судовий збір в розмірі - 4428,82 грн (чотири тисячі чотириста двадцять вісім грн 41 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.02.2013.

Головуючий суддя підпис В.Є. Кравченко

Суддя підпис В.О. Головко

Суддя підпис С.О. Щербаков