Постанова

від 12.03.2013 по справі 5020-133/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року Справа № 5020-133/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Плута В.М.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

прокурор: Джавлах Сергій Миколайович, посвідчення №015173 від 12.03.13, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

позивача: Тельнова Катерина Павлівна, довіреність №б/н від 09.01.13, фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест";

третьої особи: Дегтяр Андрій Григорович, довіреність №03-юр від 03.01.13, комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради;

третьої особи: не з'явився, комунальне підприємство "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради;

третьої особи: не з'явився, Севастопольська міська державна адміністрація;

третьої особи: не з'явився, управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" на рішення господарського суду міста Севастополя (головуючий суддя Кравченко В.Є; судді: Головко В.О., Щербакова С.О.) від 07 лютого 2013 року у справі №5020-133/2012

за позовом Першого заступника прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" (вул. Суворова, 39, Севастополь, 99011)

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (вул. Л. Павліченко, 2, Севастополь, 99011)

Комунальне підприємство "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради (вул Адм. Октябрьського, 4, Севастополь, 99011)

Севастопольська міська державна адміністрація (вул. Леніна, 2, Севастополь, 99011)

Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2,Севастополь,99011)

про стягнення 221441,22 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, перший заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" про стягнення заборгованості у розмірі 221 441,22 грн, з яких: 205 473,40 грн - сума пайової участі та 15 967,82 - пеня (а.с. 3-6, т.1).

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору №624/09 від 20 квітня 2009 року про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя в частині своєчасного перерахування суми пайової участі.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07 лютого 2013 року у справі №5020-133/2012 (головуючий суддя - Кравченко В.Є., судді - Головко В.О., Щербаков С.О.) позов першого заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради заборгованість за договором №624/09 від 20 травня 2009 року про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя у розмірі - 221 441,22 грн., з яких: сума основного боргу - 205 473,40 грн. та пеня в розмірі - 15 967,82 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволені позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.

Так, заявник апеляційної скарги, посилаючись на частину восьму статті 27 Закону України "Про планування і забудову територій" та частину п'яту статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції яка діяла на час укладення договору) зазначив, що ним під час будівництва об'єкту - дитячого кафе з магазином та офісними приміщеннями, що розташовані по вул. Суворова, 39-А, в м. Севастополі, було отримано технічні умови специфікації на підключення проектованого об'єкту до міських мереж водопроводу та каналізації та технічні умови на підключення до теплових мереж, відповідно до яких були виконані роботи щодо заміни та благоустрою міських інженерних комунікації поза територією відведеної земельної ділянки.

Також, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" зазначило, що відповідно до листів №163 від 07 жовтня 2009 року, вих. №15 від 29 лютого 2012 року, №43 від 16 березня 2012 року Фонд комунального майна Севастопольської міської ради та Севастопольська міська державна адміністрація повідомлялись про виконання вищезазначених робіт на загальну суму 283 929,22 грн., яку відповідач вимагав зарахувати як участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктурі (а.с.101-103, т.1).

Також, заперечуючи проти наявності підстав для стягнення спірної суми заявник апеляційної скарги обґрунтовував невідповідністю договору про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя №624/08 від 20 травня 2009 року чинному на час укладення законодавству.

У судове засідання, призначеному на 12 березня 2013 року, представник відповідача та комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради, Севастопольської міської державної адміністрації, управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представника відповідача та третіх осіб.

Представник позивача та прокурор з доводами апеляційної скарги не погодились та заперечували проти її задоволення, представник третьої особи висловив свою думку стосовно спору.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції, 29 грудня 2008 року між Севастопольською міською Радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець відповідно до рішення Севастопольської міської Ради від 10 вересня 2008 року №5354 надав, а орендар прийняв в строкове оплатне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування дитячого кафе з магазином та офісними приміщеннями з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та загальної забудівлі, яка знаходиться за адресою: місто Севастополь, вулиця Суворова, 39 (а.с. 14-23, т.1).

Згідно з пунктом 10.1 договору оренди орендар прийняв на себе зобов'язання з участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя відповідно до діючого законодавства та рішення Севастопольської міської Ради від 22 жовтня 2003 року №1429 "Про норми пайової участі (внески) забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури в місті Севастополі", для чого орендар повинен у строк до отримання дозволу інспекції ДАБК на здійснення будівельних робіт (після розробки проектно-кошторисної документації, але не пізніше одного року від дати прийому-передачі земельної ділянки) укласти з Севастопольською міською державною адміністрацією договір про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя.

На виконання вищезазначеного договору 20 травня 2009 року між Севастопольською міською державною адміністрацією (адміністрація), в особі начальника управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" (забудовник) був укладений договір №624/09 про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя (далі -договір, а.с. 11-13, т.1)

Пунктом 4 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням сесії Севастопольської міської Ради №9128 від 26 січня 2010 року, встановлено, що Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської Ради, якому передані права за договорами про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя, укладеними Севастопольською міською державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 2.1. договору забудовник перераховує суму пайової участі в розмірі 205 473,40 грн на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури місцевого бюджету згідно з наданим розрахунком.

Згідно з пунктом 2.2. договору розрахунки по даному договору здійснюються забудовником в строк, який не може перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта до експлуатації.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

З матеріалів справи вбачається, що закінчений будівництвом об'єкт - дитяче кафе з магазином та офісними приміщеннями, що розташовані по вул. Суворова, 39-А, в місті Севастополі, готовий до експлуатації, що підтверджується декларацією про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі 24 травня 2011 року за №СТ 14311000331(а.с. 25-27, т.1).

Враховуючи положення договору та абзацу 2 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем зобов'язання зі сплати пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя за договором від 20 травня 2009 року №624/09 у сумі 205 473,40 грн настав з 25 травня 2011 року і продовжувався на протязі місяця, до 25 червня 2011 року.

Проте, вказану суму відповідач не перерахував на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету, що стало підставою звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради із відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору, означає право громадян або юридичних осіб та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства. Зі змісту цієї норми вбачається, що свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Аналогічний правовий припис викладений у статті 180 Господарського кодексу України, яка встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства, застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при укладанні договору від 20 травня 2009 року №624/09 про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя, сторони погодилися з усіма його умовами у відповідності із діючим на той момент законодавством.

Крім цього, договір в судовому порядку не розірваний, його відповідність закону підтверджена рішенням господарського суду міста Києва від 12 червня 2012 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України від 04 грудня 2012 року.

Стаття 512 Цивільного кодексу України визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні. З огляду на частину другу даної статті кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Отже, перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні не є вичерпаним, якщо ця заборона не встановлена договором або законом.

Так, рішенням Севастопольської міської ради №9128 від 26 січня 2010 року "Про внесення змін в рішення міської Ради №339 від 12 листопада 2002 року "Про затвердження Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради" викладено Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради у новій редакції, відповідно до якої, до Фонду переходять права за договорами про пайову участь в розвитку інженерно - транспортної і соціальної інфраструктури, укладеними на підставі доручення Севастопольської міської ради, Севастопольською міською державною адміністрацією і її структурними підрозділами і невиконаними на момент передачі Фонду повноважень по їх укладенню.

Таким чином, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, після прийняття за актом прийому-передачі від Севастопольської міської державної адміністрації договорів про пайову участь забудовників у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя до останнього починаючи із 26 січня 2010 року перешли усі права за договорами про пайову участь, у тому числі право вимоги щодо належного виконання зобов'язань за даними договорами.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи сукупність встановлених обставин, судом першої інстанції обґрунтовано було встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати суми пайової участі в розмірі 205 473,40 грн за договором №624/09 від 20 травня 2009 про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури місті Севастополя.

Доказів сплати пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя за вищезазначеним договором на момент прийняття цього рішення відповідачем, всупереч вимогам частини другої статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову щодо стягнення основної суми заборгованості за договором №624/09 від 20 травня 2009 року в сумі - 205 473,40 грн знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору.

Оцінюючи критично доводи заявника апеляційної скарги, якими обґрунтована апеляційна скарга , колегія судді апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, заявник апеляційної скарги, посилаючись на частину восьму статті 27 Закону України "Про планування і забудову територій" та частину п'яту статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції яка діяла на час укладення договору) зазначив, що ним під час будівництва об'єкту - дитячого кафе з магазином та офісними приміщеннями, що розташовані по вул. Суворова, 39-А, в м. Севастополі, було отримано технічні умови специфікації на підключення проектованого об'єкту до міських мереж водопроводу та каналізації та технічні умови на підключення до теплових мереж, відповідно до яких були виконані роботи щодо заміни та благоустрою міських інженерних комунікації поза територією відведеної земельної ділянки.

Також, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" зазначило, що відповідно до листів №163 від 07 жовтня 2009 року, вих. №15 від 29 лютого 2012 року, №43 від 16 березня 2012 року Фонд комунального майна Севастопольської міської ради та Севастопольська міська державна адміністрація повідомлялись про виконання вищезазначених робіт на загальну суму 283 929,22 грн, яку відповідач вимагав зарахувати як участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктурі (а.с.101-103, т.1).

Згідно з частиною восьмою статті 27 Закону України "Про планування і забудову територій" (редакція станом на 12 березня 2011 року) визначено, що технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування після отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки надаються юридичними особами, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію, у п'ятнадцятиденний строк з дня реєстрації відповідного клопотання замовника або уповноваженої ним особи. Перелік осіб, які надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування, встановлюється містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки.

Відповідно до частини п'ятої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (редакція станом на 17 листопада 2011 року), якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність. У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Здійснивши системний аналіз вищевикладених статей, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язковою умовою зарахування сум витрат на створення інженерних мереж за межами земельної ділянки до вартості пайової участі, необхідна наявність одночасно двох умов: виконання самих робіт по створенню інженерних мереж та передання їх на баланс утримуючих організацій чи передачі об'єкту у комунальну власність.

Так, заявником апеляційної скарги до матеріалів справи, в порушення статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, не додано жодних доказів щодо передачі ним на баланс комунальному підприємству "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради та комунальному підприємству "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради інженерних мереж, які були реконструйовані, або відповідного рішення про прийняття їх у комунальну власність, у зв'язку із чим зазначені зауваження відповідача не можуть бути підставою для звільнення його від сплати обумовленого розміру пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Севастополя.

Також, заперечуючи проти наявності підстав для стягнення спірної суми заявник апеляційної скарги обґрунтовував невідповідністю договору про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя №624/08 від 20 травня 2009 року чинному на час укладення законодавству.

Так, судом першої інстанції, з метою об'єктивного і повного розгляду справи, зупинялось провадження у справі до вирішення спору щодо недійсності договору про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя №624/08 від 20 травня 2009 року, який був предметом розгляду господарського суду міста Києва у справі №5011-10/5550-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Севстройинвест" до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсним договору про пайову участь (внесків) забудовників у розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя №624/08 від 20 травня 2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12 червня 2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2012 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04 грудня 2012 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Судовими рішеннями, зокрема, встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест", в порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено за допомогою належних і допустимих доказів наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, а обставини, на які в обґрунтування своїх позовних вимог посилається позивач, в контексті статті 207 Господарського кодексу України не є такими, які б тягнули за собою правові наслідки у вигляді недійсності укладеного між сторонами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Адже, доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації відповідних повноважень на укладення спірного договору не віднайшли свого підтвердження, оскільки, як встановлено судами, договір укладено сторонами у відповідності до рішення сесії Севастопольської міської ради №1429 від 22 жовтня 2003 року.

При цьому, доказів визнання вказаного рішення Севастопольської міської ради незаконним або недійсним товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" не надано.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у позивача є обґрунтовані підстави вимагати стягнення заборгованості за договором про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури м. Севастополя №624/08 від 20 травня 2009 року.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 3.1. договору сторони домовились, що за порушення строків внесення платежів забудовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд знаходить підстави для застосування до відповідача правових наслідків за порушення відповідачем виконання своїх зобов'язань у вигляді стягнення пені у межах строку заявленого прокурором і встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України. Ці вимоги узгоджуються з приписами статей 20, 216, 217 Господарського кодексу України, статей 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 3-4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", умовами пункту 3.1. договору № 624/09 про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя від 20 травня 2009 року.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений господарськими судами та визнаний вірним, а вимоги щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 26 червня 2011 року по 25 грудня 2011 року в розмірі 15 967,82 грн такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючі вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 221 441,22 грн, у тому числі: 205 473,40 грн основного боргу та 15 967,82 грн пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 07 лютого 2013 року у справі №5020-133/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді В.М. Плут

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Перший заступник прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

2. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройинвест" (вул. Суворова, 39,Севастополь,99011)

4. Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (вул. Л. Павліченко, 2,Севастополь,99011)

5. Комунальне підприємство "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради (вул Адм. Октябрьського, 4,Севастополь,99011)

6. Севастопольська міська державна адміністрація (вул. Леніна, 2,Севастополь,99011)

7. Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2,Севастополь,99011)

8. Господарський суд міста Севастополя