Рішення

від 07.02.2013 по справі 5011-13/11710-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/11710-2012 07.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іквіті-Україна", м. Київ

до Приватного підприємства "Сервісна компанія "Простір", м. Київ

про стягнення заборгованості

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Рудь М.М. - пред. по довір.

Від відповідача Себрюк К.В. - директор, Булова Ю.С. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 86 997,78 грн. заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за Договором № 08-07/2010 від 30.07.2010р., посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2012р. порушено провадження у справі № 5011-13/11710-2012 та призначено судовий розгляд на 25.09.2012р.

В судовому засіданні 25.09.2012р. було оголошено перерву до 27.09.2012р., відповідно до ст.77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2012р. розгляд справи було відкладено на 09.10.2012р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.10.2012р. було призначено судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу документів, зупинено провадження у справі.

18.01.2013р. від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта та матеріали даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2013р. було поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 07.02.2013р.

В судовому засіданні 07.02.2013р. представник позивача надав суду письмові пояснення по суті справи та з приводу проведеного експертного дослідження. Також, представником позивача було надано Акт прийому-передачі документів та майна Житлового будинку з підземним паркінгом по вул. Мельникова, 18б.

В судовому засіданні 07.02.2013р. представник відповідача надав суду пояснення відносно проведення експертного дослідження та висновку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом винесення ухвали про накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 07.02.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, 30.07.2010р. між сторонами було укладено Договір № 08-07/2010, відповідно п. 1.1. Договір позивач, як виконавець, взяв на себе зобов'язання виконати інформаційно-аналітичні послуги (передача бази даних жкх, розробка аналітичних матеріалів, підготовка та передача технічної документації та інше) на об'єкті замовника, а відповідач, як замовник, взяв на себе зобов'язання оплатити отримані послуги.

Відповідно до п. 1.2. Договору об'єкт замовника: м. Київ, вул. Мельникова, 18-Б.

Позивач зазначає, що виконав взяті на себе зобов'язання, відповідно до п. 1.1, п. 4.1 Договору, та надав відповідачу інформаційно-аналітичні послуги (передача бази даних жкх, розробка аналітичних матеріалів, підготовка та передача технічної документації та інше) в підтвердження чого сторонами договору було підписано акт виконаних робіт № ОУ-0000065 віл 01.10.2010 року на суму 78 000 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору після виконання кожного етапу послуг позивач надає для затвердження відповідачу акт виконаних робіт.

Згідно п. 5.1. Договору оплата виконаних робі за Договором здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача у строк не пізніше 3 робочих днів після підписання акту виконаних робіт.

Позивач зазначає, що незважаючи на підписання Акту виконаних робіт № ОУ-0000065 від 01.10.2010 року відповідачем, останній не провів оплату та грошові кошти у розмірі - 78 000 грн. (з ПДВ) на рахунок позивача не перерахував.

Позивач звернувся до відповідача з Претензією № 1 про стягнення заборгованості від 16.02.2012р. Як докази, що підтверджують факт направлення та отримання даної претензії, позивач надав суду копію Опису вкладення до цінного листа з повідомленням та копію Рекомендованого повідомлення про вручення. Проте, слід зазначити, що адреса вказана в описі (01054, м. Киї, вул. Дмитрівська, 56-А) не співпадає з адресою вказаною в рекомендованому повідомленні про вручення (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82А). Крім того, на описі стоїть штемпель поштового відділення від 17.02.2012р., а на рекомендованому повідомленні від 24.04.2012р.

Позивач зазначив, що не отримував відповіді на вказану вище претензію від відповідача. Проте, вказане спростовується доводами відповідача та наданою ним копією Листа вих. № 610 від 24.04.2012р., в якому відповідач повідомив про відсутність документів необхідних для розгляду вимог щодо сплати 78 000 грн. та необхідність надання позивачем документального підтвердження викладеного у претензії № 1. Факт отримання позивачем 15.05.2012р. відповіді на претензію, підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, копія якого долучена до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що 16 липня 2012 року направив цінним листом відповідачеві Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2012 року, Претензію № 2 з проханням сплатити виниклу заборгованість у розмірі 78 000 грн. Як докази, що підтверджують факт направлення вказаних документів, позивач надає копії опису та фіскального чеку від 16.07.2012р. Відповідач заперечує факт отримання вказаних документів від позивача.

Директор відповідача надав суду письмову заяву, в якій зазначив, що підписи, які містяться в Договорі та Акті, не є його підписами, він вказані документи не підписував, послуги від позивача не отримував.

Таким чином, відповідач заперечив проти обставин викладених позивачем та зазначив про необхідність проведення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2012р. було призначено судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, проведення експертизи доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; на вирішення експерта поставлено наступні питання: чи виконано підпис Себрюка Костянтина Васильовича в розділі 9 Договору № 08-07/2010 від 30.07.2010 року та в Акті № ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) тією особою, від імені якої він зазначений (тобто Себрюком К.В.) або іншою особою? чи виконано відтиск круглої печатки Приватного підприємства "Сервісна компанія "Простір" (код ЄДРПОУ 37079914) в розділі 9 Договору № 08-07/2010 від 30.07.2010 року та в Акті № ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) печаткою Приватного підприємства "Сервісна компанія "Простір" (код ЄДРПОУ 37079914) або іншою печаткою? Витрати по оплаті експертизи було покладено на відповідача по справі.

Суду надано Висновок експерта № 338 від 14.01.2013р., в якому судові експерти зазначили: 1. Питання: «Чи виконано підпис Себрюка Костянтина Васильовича в розділі 9 Договору № 08-07/2010 від 30.07.2010 року та в Акті № ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) тією особою, від імені якої він зазначений (тобто Себрюком К.В.) або іншою особою?, » не вирішувалося, у звязку з поганою якістю зображення досліджуваних зображень підписів від імені Себрюка К.В., які не дозволяють чітко визначити транскрипцію, зв'язність підписів та дрібні особливості рухів.; 2. Питання: «Чи виконано відтиск круглої печатки Приватного підприємства "Сервісна компанія "Простір" (код ЄДРПОУ 37079914) в розділ: 9 Договору № 08-07/2010 від 30.07.2010 року та в Акті № ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) печаткою Приватного підприємства "Сервісна компанія "Простір" (код ЄДРПОУ 37079914) або іншою печаткою?- не вирішувалося, у зв'язку з тим, що визначити зміни первинного змісту в копіях наданих документів, неможливо (відсутність ознак внесення змін, не виключає факт їх внесення змін, наявності або відсутності), при цьому питання щодо автентичності відбитків печаток ПП «Сервісна компанія «ПРОСТІР»», зображення яких є в наданих на дослідження копіях документів, не вирішується.

Причинами, що перешкодили наданню експертами відповідей, які були поставлені судом, стало зокрема невиконання позивачем вимог ухвали суду від 09.10.2012р.

Так, позивач не виконав вимоги експерта (лист від 12.11.2012р. № 19/7-8923 - с. 27 том ІІ справи; лист від 16.11.2012р. № 5011-13/11710-2012 - с. 28 том ІІ справи), а саме, не надав оригінал Договору № 08-07/2010 від 30.07.2010р. та Акту № ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.10.2010р.

В судовому засіданні 07.02.2013р. представник позивача (Рудь М.М.) надав письмові пояснення, в яких повідомив, що вказані вище документи не були надані на вимогу експертної установи, у зв'язку з їх відсутністю на момент проведення судової експертизи по даній справі.

Втім, як з'ясовано в судовому засіданні такі документи не можуть бути надані і 07.02.2013р. за їх відсутності.

Представник позивача не надав пояснення де саме перебували вказані оригінали, чому позивач не повідомив ані суд, ані експерта про неможливість надання витребуваних документів.

Враховуючи вищевикладене, експертне дослідження було проведено за наявними у експерта документами саме з вини позивача.

Відповідно до ч. 1. ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2. ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1. ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач, крім суми боргу у розмірі - 78 000 грн., також нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3 615,78 грн. - трьох відсотків річних та 5 382 грн. інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тягар доказування щодо наявності договірних відносин між сторонами та факту надання послуг за Договором лежить на позивачеві.

Позивач не виконав вимоги ухвал суду та не довів ті обставини, які були ним викладені в позовній заяві, не надав експерту необхідні для проведення дослідження оригінали без зазначення поважних причин.

Таким чином, позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини щодо укладення договору та підстави стягнення з відповідача грошових коштів не підтвердив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Оскільки відповідачем 29.11.2012р. було сплачено вартість судової експертизи, що підтверджується Квитанцією № 1273/з6, то вказані витрати підлягають покладенню на позивача.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

Обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена частиною третьою статті 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.

Статтею 11 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, зокрема, що: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України; невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

У статті 115 ГПК також зазначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2012р. зобов'язано позивача та відповідача надати в розпорядження експерта всі необхідні документи та витребувані довідки.

Позивач вимоги ухвали суду від 09.10.2012р. не виконав, поважні причини невиконання суду не повідомив.

Суд неодноразово попереджав сторони про відповідальність за невиконання вимог ухвал суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Враховуючи викладене, суд розцінює невиконання вимог суду позивачем, як намагання затягнути процес, зловживання процесуальними правами та ухилення від виконання процесуальних обов'язків.

Суд визнав за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1 700 грн., відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іквіті-Україна» (03039, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 128, код ЄДРПОУ 35982083) на користь Приватного підприємства «Сервісна компанія «Простір» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 56-А, код ЄДРПОУ 37079914), -з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 900 (дев'ятсот) грн. 48 коп. -витрати по сплаті вартості судової експертизи.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іквіті-Україна» (03039, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 128, код ЄДРПОУ 35982083) в доход Державного бюджету України, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, штраф у розмірі - 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10- денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 12 лютого 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук