Постанова

від 12.02.2013 по справі 36/514

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 36/514

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача-1 позивача-2 -не з'явились, -Шмігель Т.В., відповідача прокуратури -Шевченко Ю.В., -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 у справі№36/514 за позовомКиївського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м.Києві та ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС України доТОВ "ЛВ-Холдінг" про відшкодування шкоди, завданої забрудненням земельних ресурсів ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 21.03.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012, у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС України в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, а саме ст.111 10 ГПК України та ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, скаржник вважає, що оскільки позивача-2 у справі віднесено до органів державної влади, то даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

Колегія суддів, перевіривши в межах доводів касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача-2 та відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову у задоволенні позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

25.07.2008р. Державною екологічною інспекцією в м.Києві було проведено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "ЛВ-Холдінг" при будівництві багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, торгівельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчою базою по вул.Микільсько-Слобідський, 7-9 у м.Києві.

За результатами зазначеної перевірки встановлено факт забруднення ґрунтів відпрацьованими нафтопродуктами на площі 20 кв.м. по вул.Микільсько-Слобідська, 7-9 у м.Києві, що є порушенням ст.35 Закону України "Про відходи", про що Державною екологічною інспекцією в м.Києві складено акт перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства від 25-31.07.2008.

Згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 04.04.2007 №149 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 року за №442/13689, Державною екологічною інспекцією в м.Києві проведено розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів TOB "ЛВ-Холдінг", розмір якої становить 80107,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.08.2009 у справі №13/450 визнано протиправним та скасоване рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в м.Києві від 04.08.2008 №38 "Про тимчасову заборону (зупинення) будівництва багатофункціонального комплексу у складі житлового, торгівельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчою базою по вул. Микільско-Слобідська, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва". Крім того, у вказаній постанові встановлено, що у Державної екологічної інспекції в м.Києві не було підстав для проведення позапланової перевірки ТОВ "ЛВ-Холдінг" 25-31.07.2008 року, а, відтак, вказана перевірка - є незаконною.

Таким чином, апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що прокурором та позивачами не доведено настання відповідальності ТОВ "ЛВ-Холдінг", а тому вимоги прокурора та позивачів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі ретельної правової оцінки акту перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства від 25-31.07.2008, рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в м.Києві від 04.08.2008 №38, постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.08.2009 у справі №13/450 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано факт відсутності підстав для настання цивільної відповідальності відповідача за порушення природоохоронного законодавства у вигляді забруднення земельних ресурсів.

При цьому, колегія враховує, що касаційна скарга не містить жодних заперечень щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при розгляді даного спору. Скаржником не спростовано вищенаведені встановлені судом фактичні обставини, які стали підставою для відмови у задоволенні позову.

Наявні ж заперечення скаржника щодо законності та обґрунтованості рішення та постанови зводяться виключно до посилань на порушення судами норм процесуального права, які касаційна інстанція не приймає до уваги з наступних підстав.

Зокрема, колегія відхиляє безпредметні посилання скаржника на ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює предметну підсудність адміністративних справ, оскільки предметом даного господарського спору є відшкодування позадоговірної шкоди, заподіяної державі (ст.1166 ЦК України).

Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, регламентують ст.68 та ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (в редакції від 04.06.2008р., чинній на момент проведення перевірки), згідно яких підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Тобто, вказана норма відсилає до чинного законодавства. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав (п.8 ч.2 ст.16 ЦК України). Держава в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України), в тому числі відносин відшкодування шкоди.

Таким чином, предмет спору свідчить, що між сторонами по справі виникли господарські відносини відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення відповідачем природоохоронного законодавства. При цьому, сама по собі наявність у позивачів (в тому числі у заявника) статусу суб'єкта владних повноважень не змінює правову природу спірних господарських відносин та не робить даний спір публічно-правовим.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір . Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства .

Касаційна інстанція враховує, що в даній справі позовні вимоги про відшкодування шкоди не заявлено в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а тому правомірно розглянуто судами в порядку господарського судочинства.

Зважаючи на вищенаведене колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 у справі №36/514 залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС України - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун