Постанова

від 14.02.2013 по справі 5008/708/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. Справа № 5008/708/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б., Яценко О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Шенборн" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.12.2012р. у справі господарського суду№5008/708/2012 Закарпатської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Шенборн" до 1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2) комунального підприємства "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" третя особа приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про за участю представників сторін: позивача - відповідача 1 - відповідача 2 - третьої особи - визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов'язання відновити реєстрацію права власності ОСОБА_3 дов. б/н від 14.10.2011 ОСОБА_4 дов. № 580820 від 24.01.12 не з'явився не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Шенборн" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та комунального підприємства "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" за участю третьої особи приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов'язання відновити реєстрацію права власності (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.09.12р.).

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 18.02.11р. у справі №6/81, яке вступило в законну силу, визнано недійсними прилюдні торги з примусової реалізації належного позивачу майнового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а тому видане на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки свідоцтво про право власності унеможливлює належну реалізацію позивачем своїх прав на дане майно.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.10.12р. (суддя Васьковський О.В.) позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а у задоволенні вимоги про зобов'язання відновити реєстрацію права власності - відмовлено.

Вказане рішення вмотивоване відсутністю підстав чинності оспорюваного свідоцтва від 29.10.10р., з огляду на те, що прилюдні торги, які стали підставою видачі цього свідоцтва, як правовстановлюючого документа, визнані недійсними у судовому порядку і така обставина свідчить про те, що продаж майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень не відбувся. Водночас відмовляючи у задоволенні вимоги відновити реєстрацію права власності позивача на належний йому майновий комплекс, господарський суд Закарпатської області відзначив, що така вимога заявлена до розгляду спору щодо юридичної дійсності свідоцтва як правовстановлюючого документа, а тому є передчасною, оскільки відсутні обставини для зміни запису про право власності на нерухоме майно.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати рішення по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.12р. (головуючий суддя Юрченко Я.О., судді Давид Л.Л., Данко Л.С.) рішення суду першої інстанції скасовано та припинено провадження у справі з тих підстав, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Зазначена постанова мотивована посиланням на видачу спірного свідоцтва про право власності на нерухоме майно на ім'я громадянина ОСОБА_1, а не фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а враховуючи вимоги ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, громадяни України, які не набули в установленому порядку статусу суб'єкта підприємницької діяльності, крім передбачених законом випадків, не можуть бути відповідачами в господарському судочинстві.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Шенборн" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову та залишити в силі рішення господарського суду Закарпатської області.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою обставини придбання нерухомого майна відповідачем-1 саме як суб'єктом підприємницької діяльності, що між іншим, не заперечувалось його представником в апеляційній інстанції, а також тим, що судом апеляційної інстанції було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду Закарпатської області від 04.10.12р. по суті в повному обсязі з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 19.10.10р. відбулися прилюдні торги з примусової реалізації належного товариству з обмеженою відповідальністю "Шенборн" майнового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, покупцем на яких став фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

Надалі на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, видано свідоцтво від 29.10.10р., зареєстрованого в реєстрі за №1605 про право власності ОСОБА_1 на вищезазначене нерухоме майно.

Як вбачається з витягу №27851360 від 02.11.10р., державним реєстратором комунального підприємства "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", згідно свідоцтва про право власності від 29.10.10р., прийнято рішення про реєстрацію права власності майнового комплексу.

Матеріали справи та судові рішення свідчать, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.02.11р. у справі №6/81, яке є не скасованим і відповідачем по якому виступав фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як особа, що набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, визнано недійсними прилюдні торги з примусової реалізації належного позивачу майнового комплексу.

Суд апеляційної інстанції встановив, що свідоцтво приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 29.10.10 зареєстроване в реєстрі за №1605 про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я громадянина ОСОБА_1. На підставі вказаного свідоцтва комунальним підприємством "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" видано витяг №27851360 від 02.11.10р. про державну реєстрацію прав, із змісту якого вбачається, що громадянину ОСОБА_1 належить на праві приватної власності вищевказане нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в господарському судовому процесі - позивачами та відповідачами - можуть бути підприємства та організації, в тому числі громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у встановленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов у даній справі заявлений до відповідача-1 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 саме як до особи, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та в установленому порядку набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Проте право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно зі свідоцтвом та витягом про державну реєстрацію прав, зареєстроване за громадянином ОСОБА_1, а відтак останній не може бути відповідачем в господарському судовому процесі. Тому суд першої інстанції при постановленні рішення залишив поза увагою ці обставини, які виключають можливість розгляду даного спору в порядку господарського судочинства.

Зважаючи на таке, апеляційна інстанція, застосувавши п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, скасувала рішення суду першої інстанції та припинила провадження у справі.

З аналізу матеріалів справи та рішень попередніх судових інстанцій вбачається, що підставою для звернення з позовом у даній справі є та обставина, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.02.11р. у справі №6/81 визнано таким, що не відбувся продаж майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень, в зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Шенборн" позбавлене законної можливості належно реалізувати свої права власника на дане майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обставини визнання прилюдних торгів недійсним в силу вимог вищевказаної норми та з урахуванням чинності судових рішень у справі №6/81 господарського суду Закарпатської області, є встановленими, а відтак порушене право боржника (позивача в справі), як власника майнового комплексу, було відновлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 249 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.04р. та чинної на момент видачі нотаріусом оспорюваного свідоцтва, в акті про реалізацію предмета іпотеки має бути зазначено, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові (назва юридичної особи), адреса покупця.

З висновків суду першої інстанції вбачається, що нотаріус, видаючи свідоцтво про право власності на нерухоме майно, вказав прізвище, ім'я, по батькові відповідача-1 без зазначення його статусу як фізичної особи-підприємця згідно з п. 249 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.

Згідно з Додатком 2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02р., чинного на момент видачі свідоцтва та реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видане нотаріусом, належить до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Приписи ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинної на момент здійснення державної реєстрації прав ОСОБА_1 на нерухоме майно) визначено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому законом.

Відтак проведена КП "Мукачівське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" реєстрація права власності ОСОБА_1 була здійснена на підставі свідоцтва, виданого нотаріусом, як правовстановлюючого документа, як того вимагало чинне на момент вчинення реєстраційних дій законодавство.

Положеннями п. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України до способів захисту прав суб'єктів господарювання належить, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції задовольнив вимогу про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 29.10.10, виданого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за №1605.

Згідно з положеннями абз. 9, 10 п. 3.2.4. Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 28.01.03р., чинного на момент звернення з позовом у даній справі, у випадку скасування на підставі рішення суду рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або визнання недійсним чи скасування на підставі рішення суду правовстановлювального документа, на підставі якого проводилася державна реєстрація права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, чи іншого речового права на нерухоме майно, змінені записи про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права; про інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта цих прав підлягають поновленню на підставі заяви заінтересованої особи, до якої додається відповідне рішення суду. Поновлення проводиться шляхом внесення до відповідного розділу Реєстру прав запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу та у разі наявності запису про інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта цих прав відповідно до вимог підпункту 3.2.3 пункту 3.2 цього розділу.

Беручи до уваги ту обставину, що оспорюване свідоцтво, як правовстановлювальний документ, не скасований рішенням суду, вимога позивача про зобов'язання відновити реєстрацію права власності є передчасною та правомірно відхилена судом першої інстанції.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.11р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності господарських справ господарським судам" право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Згідно п. 14 вказаної постанови якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що учасником та переможцем прилюдних торгів з примусової реалізації належного товариству з обмеженою відповідальністю "Шенборн" майнового комплексу є ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець. Відтак саме він як особа, що набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, став власником нерухомого майна, а зазначення в свідоцтві та витязі прізвища, ім'я, по батькові набувача реалізованого майна було здійснено на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та кореспондується з вимогами Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

За таких обставин, судова колегія враховує характер спірних правовідносин та суб'єктний склад учасників спору з огляду на підставу позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - визнання недійсними прилюдних торгів.

У зв'язку з викладеним, безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах.

Таким чином, підстави для припинення провадження у даній справі були відсутні, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята внаслідок неправильного застосування норм процесуального права, а саме ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Всупереч зазначеним вимогам в оскаржуваній постанові судом апеляційної інстанції не надано належної юридичної оцінки первісному рішенню в площині застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні даного спору, зокрема, норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно (їх співвідношення як загальних та спеціальних норм при застосуванні до спірних правовідносин), порушення вимог яких в сукупності з порушенням права позивача визначено судом першої інстанції в якості підстав для часткового задоволення позову.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційний суд скасовує рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передає справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильності вирішення справи, і справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи, допущені тільки цим судом.

Зважаючи на відсутність належного дослідження апеляційним господарським судом питань застосування норм матеріального права при розгляді даного спору та відсутність надання належної юридичної оцінки в повному обсязі фактичним обставинам справи, касаційна інстанція вбачає наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи до суду апеляційної інстанції з метою перевірки останнім законності та обґрунтованості рішення від 04.10.12р. в повному обсязі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шенборн" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2012р. у справі №5008/708/2012 господарського суду Закарпатської області скасувати.

Справу №5008/708/2012 направити на розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

О. Яценко