Постанова

від 04.02.2013 по справі 2а-8252/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2013 року № 2а-8252/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби за участю прокурора Солом'янського району міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2010 № 000352308/0 та від 04.02.2010 № 0000112309/0, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2010 року № 000352308/0, від 04.02.2010 року № 0000112309/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно прийняті вищезазначені податкові повідомлення-рішення з огляду на те, що висновки податкового органу, які знайшли своє відображення у відповідному акті перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач зазначав, що податковим органом не досліджено характер правовідносин, які виникли між ним та контрагентами згідно договорів. Зокрема, проведені позивачем господарські операції, за його твердженням, не є продажем в силу абз. 2 п. 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Як вказує позивач, придбання та передача товарів для відпочинку та спорту здійснювалось на виконання договорів доручення, згідно яких позивач діяв як повірений.

Також позивач наголошує на відсутності з його боку порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку із тим, що перевіркою не встановлено порушень Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, позивач зазначав, що відповідачем було допущено порушення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, яке полягало, зокрема, в тому, що в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи та законодавство; крім того, перевірка проводилась без належного повідомлення позивача. Також позивач покликався на те, що перевіряючими не було зроблено запис в журналі перевірок про проведення перевірки.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 22.01.2010 № 797/23-08/32373185 та, відповідно, правомірності податкових повідомлень-рішень від 01.02.2010 № 000352308/0 та від 04.02.2010 № 0000112309/0. Як зазначав відповідач, укладені позивачем договори доручення із передачі повіреному товарів для наступної реалізації не передбачають переходу права власності на ці товари повіреному. Отже, передання товару довірителем повіреному не є продажем і об'єктом оподаткування ПДВ. Під час реалізації переданих повіреному товарів стороною договору з покупцем (третьою особою) виступає не повірений, а довіритель. Це випливає з визначення договору доручення, відповідно до якого повірений діє від імені довірителя. Виходячи з цього, під час реалізації товару, який належить довірителю, у повіреного не виникають податкові зобов'язання і право на податковий кредит. На переконання відповідача, позивач набував та передавав право власності на товар, як самостійний суб'єкт правовідносин, а не від імені довірителя, що підтверджується також укладеним договором про уступку права вимоги. Зазначає, що перевірка проводилась з дотриманням вимог законодавства.

Прокурором Солом'янського району 18.03.2010р. подано заяву про вступ у справу з метою захисту інтересів держави.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2010 р. у задоволенні позову відмовлено повністю (том І, а.с.286-291).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 р. постанову Окружного адміністративного суду від 27.05.2010 р. залишено без змін (том ІІ а.с. 17-18).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.04.2011 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том ІІ, а.с. 65-68).

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду м. Києва від 28.04.2011 р., підставою для скасування вказаних вище судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд була необхідність встановлення порядку виконання зобов'язань за укладеними позивачем договорами доручення (операції із передачі товарів за якими не передбачають переходу права власності на товари) та зобов'язань за договорами купівлі-продажу (згідно яких позивач зобов'язувався поставляти своєму контрагенту товари для спорту та відпочинку).

Також судом касаційної інстанції було наголошено на необхідності дослідження первинних бухгалтерських документів позивача, оскільки висновки відповідача про неправильне формування останнім валового доходу ґрунтуються лише на аналізі оборотно-сальдової відомості.

Відповідно до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Тому вказані вище висновки суду касаційної інстанції враховуються судом під час вирішення даної справи.

09.06.2011 року, в порядку встановленому статтею 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010, справу було розподілено між суддями повторно. За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду справи № 2а - 8252/11/2670 було визначено суддю Патратій О.В.

Ухвалою від 09.06.2011 р. справа №2а-8252/11/2670 була прийнята до провадження Окружного адміністративного суду міста Києва та призначена до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 05.01.2012 по справі №2а-8252/11/2670 було призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження на час її проведення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 21.06.2012 провадження у справі №2а-8252/11/2670 було поновлено у зв'язку із усуненням обставини, що зумовила його зупинення.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва - зі спірних правовідносин, судом на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.

В судове засідання 15 січня 2013 року представник позивача не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений завчасно й належним чином, про що свідчить підпис представника про отримання судової повістки (том V, а.с. 34).

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представника ТОВ «Тонус-Н», відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, суд вирішив розглянути адміністративну справу №2а-8252/11/2670 в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ «Тонус-Н» (код ЄДРПОУ 32373185) зареєстроване Солом'янською районною у м. Києва державною адміністрацією 28.02.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 005446 (том І, а.с. 66), та взято на податковий облік в ДПІ у Солом'янському районі міста Києва з 07.03.2003 року за № 5577.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва провела планову виїзну перевірку ТОВ «Тонус-Н» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 07.03.2003 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої було складено акт перевірки від 22.01.2010 року №797/23-08/32373185.

Перевіркою встановлене порушення позивачем вимог пункту 1.31, пункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 12 844 875 грн., в т. ч. по періодам:

- за 3 квартал 2006 року - на суму 1 523 006,00 грн.;

- за 4 квартал 2006 року - на суму 1 225 704,00 грн.;

- за 1 квартал 2007 року - на суму 61 609,00 грн.;

- за 2 квартал 2007 року - на суму 239 460,00 грн.;

- за 3 квартал 2007 року - на суму 5 347 958 грн.;

- за 3 квартал 2008 року-на суму 1 102 091,00 грн.;

- за 1 квартал 2009 року - на суму 3 345 046,00 грн.;

та порушення ст.ст. 15, 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», в результаті чого занижено комунальний податок за ІІІ-й квартал 2007р. на суму 10,20 грн.

26.01.2010 року ТзОВ «Тонус-Н» подало до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва заперечення до Акту №797/23-08/32373185 від 22.01.2010р.

28.01.2010 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надано відповідь про результати розгляду заперечення до акту перевірки.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №000352308/0 від 01 лютого 2010 року , яким позивачу визначено 11 321 868,00 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосовано 11 321 868,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000112309/0 від 04 лютого 2010 року , яким позивачу визначено зобов'язання за платежем «комунальний податок» з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 180,20 грн., в т.ч. 10,20 грн. - основного платежу та 170,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

З приводу доводів позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу України» від 04.12.1990 № 509-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Позивач вказує на те, що він отримав повідомлення про проведення перевірки від 12.11.2009 року №20310/23-0109 лише 01.12.2009 року.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження даної обставини. З наявних в матеріалах справи документів, в тому числі й повідомлення про проведення перевірки від 12.11.2009 №20310/23-0109, не можна встановити дату його отримання позивачем.

Крім цього позивач зазначив, що представник державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва - ревізор-інспектор ОСОБА_1 відмовилась від реєстрації в журналі перевірок. Натомість відповідач в акті перевірки від 22.01.2010 №797/23-08/32373185 зазначив, що журнал реєстрації перевірок особам, що проводили перевірку, не надався.

Відповідно до пункту 7 Указу Президента від 23.07.1998 № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» підприємствам, установам і організаціям усіх форм власності рекомендується ведення журналів відвідання їх та їх структурних підрозділів представниками контролюючих органів з обов'язковим зазначенням у цих журналах строків та мети відвідання, посади і прізвища представника, який обов'язково ставить свій підпис у цьому журналі. Відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки . Про факт цієї відмови суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє письмово у триденний строк контролюючому органу , в якому працює такий представник.

Разом з тим, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який підлягав перевірці, повідомляв письмово Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва, в якій працює ревізор-інспектор ОСОБА_1, про її відмову поставити свій підпис в журналі перевірок.

Також суд зазначає, що суб'єкт господарювання має право, передбачене частиною 2 статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу України» та пунктом 7 Указу Президента «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», не допустити представника органу податкової служби до проведення перевірки, якщо на його думку, порушеного порядок її проведення.

Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав не відповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби. Недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, які були виявлені у ході проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 по справі № 21-25а10 та в постанові Вищого адміністративного суду України від 12.05.2011 по справі № К-15391/08.

Із матеріалів справи вбачається, що перевіряючі особи були допущені позивачем до проведення перевірки, направлення на перевірку вручено директору ТОВ «Тонус-Н» ОСОБА_2, перевірка проводилась в присутності бухгалтера підприємства ОСОБА_3

Враховуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що твердження представника позивача про протиправність дій посадових осіб ДПІ у Солом'янському районі м. Києва під час перевірки є помилковими та непідтвердженими.

З приводу тверджень позивача стосовно не дослідження при проведенні перевірки первинних бухгалтерських документів позивача та обґрунтування висновків податкового органу про неправильне формування товариством валового доходу лише на підставі аналізу оборотно-сальдової відомості суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.3.2. Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 N 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (чинного на момент проведення перевірки) за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В акті перевірки зазначено, що заниження задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» показників у рядку 01.1 Декларації «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг) всього на суму 51379502 грн. встановлено на підставі таких документів: копії договорів купівлі-продажу товарів, договорів доручення від Вінницької міської громадської організації «Спілка підприємців Мегаспорт» на здійснення бізнес-процесу та налагоджування забезпечення всіма необхідними видами матеріальних та нематеріальних ресурсів для організації роздрібної торгівлі в мережі торгових точок Мегаспорт, договорів по дорученню здійснення інкасації грошової виручки від торгових точок мережі Мегаспорт; рахунків-фактур; актів виконаних робіт; актів передачі грошових коштів від торгових точок в зарахування від Вінницької міської громадської організації «Спілка підприємців Мегаспорт» по договору доручення; виписок банку, товарних накладних (том І а.с. 35).

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з частиною 1 статті 9 первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З наведеного переліку документів, які використовувалися відповідачем при здійсненні перевірки, вбачається дослідження відповідачем таких первинних бухгалтерських документів, як акти виконаних робіт, акти передачі грошових коштів, виписки банку, товарні накладні, тощо.

Крім того, під час проведення перевірки податковим органом, з метою забезпечення її повноти та достовірності перевірки, направлялись позивачу запити про надання документів, в тому числі й первинних бухгалтерських, за період, який перевіряється, а саме: службова вимога від 12.01.2010 (том І а.с. 88) та службова вимога від 21.12.2009 (том І а.с.89). Факт їх отримання підтверджуються підписом представника позивача.

Суд звертає увагу на те, що позивач не надав необхідні для перевірки документи в повному обсязі, що підтверджується актом про невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби та створення неналежних умов для проведення перевірки товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (код ЄДРПОУ 32373185) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 07.03.2003 по 30.06.2009 від 21.12.2009 №6502/23-08 (том І, а.с. 87).

В подальшому, на підставі складеного відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення, Солом'янським районним судом міста Києва була винесена постанова від 04.02.2010 №3-777/10, якою визнано винним директора товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-3 Кодексу про адміністративні правопорушення України, що полягало у невиконанні законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби та створення неналежних умов для проведення перевірки .

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, факт ненадання керівником підприємства в повному обсязі документів, необхідних для перевірки, суд вважає встановленим.

На підставі вищевикладеного суд, при вирішенні справи, не бере до уваги посилання позивача на неповноту перевірки у зв'язку із не дослідженням відповідачем первинних бухгалтерських документів.

Щодо суті виявлених під час перевірки порушень судом встановлено наступне.

В акті перевірки № 797/23-08/32373185 від 22.01.2010 року зазначено, що позивачем не віднесено до складу валових доходів кошти, отримані в процесі господарської діяльності всього на суму 51379502,00 грн., в тому числі по періодах: 3 квартал 2006 року - 6092026,00 грн., 4 квартал 2006 року - 4902816,00 грн., 1 квартал 2007 року - 246437,00 грн., 2 квартал 2007 року - 957840,00 грн., 3 квартал 2007 року - 21391833,00 грн., 3 квартал 2008 року - 8762488,00 грн., 1 квартал 2009 року - 1380185,00 грн.

Прийняття податкового повідомлення-рішення №000352308/0 від 01 лютого 2010 року податковий орган обґрунтовує наступним чином.

У перевіряємий період ТОВ «Тонус-Н» було укладено ряд договорів, зокрема, договори доручення з Вінницькою громадською організацією «Спілка підприємців Мегаспорт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт», відповідно до яких довіритель доручає повіреному налагодити забезпечення всіма необхідними товарами для спорту та відпочинку в торгових точках торгової мережі Мегаспорт, організувати бізнес-процеси щодо купівлі товарів для спорту і відпочинку, а також прийняти товари для відпочинку та спорту з метою їх подальшої реалізації. Операції із передачі повіреному товарів для наступної реалізації не передбачають переходу права власності на ці товари.

Також позивачем укладались договори купівлі-продажу, згідно яких товариство зобов'язалось поставляти своєму контрагенту - товариству з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» - товари для спорту та відпочинку. Вказані договори передбачають перехід права власності на товар від покупця до продавця. Операції з купівлі-продажу товарів оподатковуються в загальному порядку, зокрема, датою збільшення валового доходу вважається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця, або дата відвантаження товарів.

Як вбачається зі змісту укладених позивачем договорів, їх безпосереднім предметом були товарно-матеріальні цінності - товари для спорту та відпочинку, при цьому, за твердженням позивача, договори доручення та договори купівлі-продажу виконувались незалежно один від одного. Як зазначає позивач, грошові кошти, отримані від довірителя, до складу валових доходів у відповідних періодах не включені, оскільки вони не є його доходом в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В той же час, згідно висновків Акту перевірки, які ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку та первинних документах підприємства, досліджених в ході перевірки, реальне виконання зобов'язань здійснювалось лише в межах договорів купівлі-продажу.

Відтак, під час розгляду справи підлягає встановленню порядок виконання зобов'язань за вказаними вище договорами та, відповідно, правильність формування позивачем валового доходу у періоді, що перевірявся, на чому наголошено також в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.04.2011 року по даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період, за який проводилася перевірка, було укладено ряд договорів, зокрема:

1. Договір доручення від 01.11.2005 р. № 0002840 між Вінницькою міською громадською організацією «Спілка підприємців Мегаспорт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (строком дії до 01.11.2008 р.). Відповідно до договору товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (Повірений) зобов'язується здійснювати від імені та за рахунок Вінницької міської громадської організації «Спілка підприємців Мегаспорт» (Довіритель) наступні юридичні дії: налагодити забезпечення всіма необхідними видами матеріальних та нематеріальних ресурсів для організації роздрібної торгівлі товарами для спорту та відпочинку в торгових точках у відповідності з програмою розвитку торгової мережі Мегаспорт. З урахуванням додаткових угод до договору від 01.11.2005 та від 05.11.2005 договором визначено, що Повірений зобов'язаний самостійно організувати та налагодити процес інкасації грошових коштів Довірителя на свій поточний рахунок для виконання даного доручення (пункт 1.3); вартість робіт та послуг визначається на підставі додатків, які є невід'ємною частиною договору, а додатком, який регулює вартість виконаних робіт за договором є акт виконаних робіт (пункт 4.1); загальна сума договору складає документально підтверджені витрати по забезпеченню матеріальними та нематеріальними ресурсами для організації роздрібної торгівлі для спорту та відпочинку в торгових точках торгової мережі Мегаспорт (пункт 5.1).

На підставі договору доручення від 01.11.2005 № 0002840 сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 30.12.2006 №ОУ-0000019 на суму 4 400,00 грн.; від 30.12.2006 №ОУ-0000020 на суму 7 062,90 грн.; від 30.12.2006 №ОУ-0000021 на суму 4 776,13 грн.; від 30.12.2006 №ОУ-0000023 на суму 1 250,00 грн.; від 30.09.2007 №ОУ-000001 на суму 2 200,00 грн.; від 30.09.2007 №ОУ-0000010 на суму 5446,83 грн.; від 30.09.2007 №ОУ-0000009 на суму 1250,00 грн.; від 30.06.2007 №ОУ-000008 на суму 5199,96 грн.; від 30.06.2007 №ОУ-0000007 на суму 4953,06 грн.; від 31.03.2007 №ОУ-0000002 на суму 1250,00 грн.; від 31.03.2007 №ОУ-0000003 на суму 1224,07 грн.; від 31.03.2007 №ОУ-0000004 на суму 4600,00 грн.; від 31.03.2008 №ОУ-000001 на суму 7332,00 грн.; від 30.06.2008 №ОУ-0000034 на суму 950,57 грн.; від 30.06.2008 №ОУ-0000031 на суму 1250,00 грн.; від 30.06.2008 №ОУ-0000032 на суму 14 965,55 грн.; від 30.09.2008 №ОУ-0000041 на суму 417,85 грн.; від 30.09.2008 №ОУ-0000042 на суму 6496,14 грн.; від 30.09.2008 №ОУ-0000044 на суму 1250,00 грн.; від 30.09.2008 №ОУ-0000043 на суму 13058,21 грн.; від 30.09.2008 №ОУ-0000045 на суму 1068,33 грн.; від 31.12.2008 №ОУ-0000052 на суму 3 748,04 грн.; від 31.12.2008 №ОУ-0000053 на суму 416,67 грн.; від 30.11.2008 №ОУ-0000050 на суму 322,47 грн.; від 30.11.2008 №ОУ-0000049 на суму 4495,36 грн.; від 30.11.2008 №ОУ-0000048 на суму 833,33 грн.; від 30.09.2006 №ОУ-0000018 на суму 7080,90 грн.; від 30.09.2006 №ОУ-0000017 на суму 4361,77 грн.; від 30.09.2006 №ОУ-0000014 на суму 1250,00 грн., від 30.09.2006 №ОУ-0000012 на суму 4646,18 грн., від 30.09.2006 №ОУ-0000011 на суму 4845,31 грн., від 30.09.2006 №ОУ-0000010 на суму 6 350,00 грн., від 30.06.2007 №ОУ-0000006 на суму 1 250,00 грн.

Також позивачем було надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг по договору доручення), які не містять посилання на договір, на виконання якого вони складені, а саме: від 31.12.2007 №ОУ-0000013 на суму 5 693,73 грн., від 31.12.2007 №ОУ-0000012 на суму 1 250,00 грн., від 31.12.2007 №ОУ-0000014 на суму 18 939,66 грн., від 30.06.2007 №ОУ-0000005 на суму 1 250,00 грн., від 31.03.2008 №ОУ-0000030 на суму 1 250,00 грн., від 31.03.2008 №ОУ-0000002 на суму 6 372,69 грн.

2. Договір доручення від 01.01.2009 №408 (строком дії до 01.01.2012). Згідно з умовами цього договору товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (Повірений) зобов'язується здійснювати від імені та за рахунок Довірителя (Вінницької міської громадської організації «Спілка підприємців Мегаспорт») наступні юридичні дії: організацію всіх бізнес-процесів щодо купівлі товарів для спорту і відпочинку, а також передачі таких товарів третім особам для забезпечення організації роздрібної торгівлі в торговельних точках торговельної мережі Мегаспорт (пункт 1.1). Вартість виконаних робіт та наданих послуг визначається на договірній основі, згідно додатків, що є невід'ємними частинами даного договору. Додатками є акти виконаних робіт по даному договору (пункт 4.1). На виконання цього договору були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2009 №ОУ-0000004 на суму 9 488,87 грн., з яких 1 250,00 грн. комісійна винагорода, від 31.03.2009 №ОУ-0000002 на суму 9 326,39 грн., з яких 1 250,00 грн. комісійна винагорода.

3. Договір доручення від 01.10.2005 №СП/ТN-1 (строком дії до 01.10.2008), укладений між Вінницькою міською громадською організацією «Спілка підприємців Мегаспорт» (Довіритель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (Повірений), згідно якого повірений зобов'язується здійснити від імені та за рахунок довірителя слідуючи юридичні дії: організувати всі процеси та операції по інкасації та зарахуванню грошових коштів від членів Вінницької міської громадської організації «Спілка підприємців Мегаспорт» на рахунок повіреного в установах банку.

На виконання вказаного договору Позивачем було укладено договори доручення від 01.11.2006 №ТN-1 з 50-ма суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами (повіреними), згідно яких позивач доручив організувати вчинити дії, пов'язані з інкасацією або внесенням грошових коштів на банківські рахунки довірителя.

4. Договір доручення від 01.11.2005 №0002552, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» (Довіритель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (Повірений), згідно якого довіритель зобов'язується передати, а повірений зобов'язується прийняти товари для спорту і відпочинку з метою подальшої реалізації.

Право власності на товар для спорту та відпочинку зберігається за довірителем до моменту реалізації товару кінцевому споживачу (пункт 1.3).

5. Договір доручення від 01.03.2008 №80, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» (Довіритель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (Повірений), згідно якого повірений зобов'язується здійснювати від імені та за рахунок Довірителя організувати забезпечення всіма необхідними видами матеріальних та нематеріальних ресурсів для організації роздрібної торгівлі товарами для спорту та відпочинку в торгових точках мережі Мегаспорт.

Крім зазначених вище договорів доручення, позивач, у період за який проводилася перевірка, уклав також ряд договорів купівлі-продажу, зокрема:

1. Договір купівлі-продажу від 31.10.2005 № 0003000 (строком дії до 31.10.2007). Згідно з цим договором товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» (Продавець) зобов'язувалось постачати товариству з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (Покупцю) товари для спорту і відпочинку, а Покупець зобов'язувався приймати та оплачувати їх на умовах договору. Згідно з договором передача товару здійснюється на підставі товарних накладних (пункт 3.1), ціна за одиницю товару визначається в накладних на передачу товару (пункт 4.1), право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент передачі товару Покупцю на складі (пункт 7.3).

2. Договір купівлі-продажу від 01.11.2005 № 0002995 (строком дії до 01.11.2007). Відповідно до умов цього договору товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (Продавець) зобов'язувалось постачати товариству з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» (Покупець) товари для сорту і відпочинку, а Покупець зобов'язувався приймати та оплачувати їх на умовах договору. Договором визначено, що передача товару здійснюється на підставі товарних накладних (пункт 3.1), ціна за одиницю товару визначається в накладних на передачу товару (пункт 4.1), право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент передачі товару Покупцю на складі (пункт 7.3).

3. Договір купівлі-продажу від 01.01.2009 № 155 (строком дії до 01.11.2010). Згідно з умовами вказаного договору товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (Продавець) зобов'язувався поставляти товариству з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» (Покупець) товари для спорту і відпочинку, а Покупець зобов'язувався приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у договорі (пункт 1.1). Передача товару здійснюється на основі накладних на передачу (пункт 3.1). Ціна за одиницю товару визначається в накладних на передачу товару (пункт 4.1). Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент передачі товару Покупцеві та підписання накладної на передачу товару уповноваженими представниками сторін.

В подальшому, товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» уклало договори про уступку права вимоги з Вінницькою міською громадською організацією «Спілка підприємців Мегаспорт» від 30.06.2008 № TN/SP-04-08, від 30.09.2008 № TN/SP-05-08, від 31.12.2008 № TN/SP-06-08, відповідно до яких товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (цедент) передає, а Вінницька міська громадська організація «Спілка підприємців «Мегаспорт» (цесіонарій) приймає на себе права кредитора за договором купівлі-продажу від 01.11.2005 № 0002995. За даними договорами Вінницька міська громадська організація «Спілка підприємців Мегаспорт» отримала право вимагати у товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» сплату заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» у розмірі 10510410,08 грн., 15257 265,17 грн. та 9333220,96 грн., відповідно.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (цедент) уклало наступні договори про уступку права вимоги з Вінницькою міською громадською організацією «Спілка підприємців Мегаспорт» (цесіонарій):

- № П/ТN 03-07 від 31.03.2007, згідно якого до цесіонарія перейшло право вимоги погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» за договором купівлі-продажу від 01.11.2005 у розмірі 11 983 775,12 грн.;

- № ТN/SP 03-08 від 31.03.2008, згідно якого до цесіонарія перейшло право вимоги погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» за договором купівлі-продажу від 01.11.2005 у розмірі 23 844 721,05 грн.;

- № ТN/SP-02-09 від 30.06.2009, згідно якого до цесіонарія перейшло право вимоги погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» за договором купівлі-продажу від 01.01.2009 у розмірі 16 682 698,36 грн.;

- № П/ТN-09-06 від 30.09.2006 р., згідно якого до цесіонарія перейшло право вимоги погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» за договором купівлі-продажу від 01.11.2005 у розмірі 13 041 692,49 грн.;

- № ТN/SP-06-07 від 30.06.2007, згідно якого до цесіонарія перейшло право вимоги погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» за договором купівлі-продажу від 01.11.2005 у розмірі 8 659 509,10 грн.;

- № П12-06 від 31.12.2006, згідно якого до цесіонарія перейшло право вимоги погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» за договором купівлі-продажу від 01.11.2005 у розмірі 6688712,50 грн.;

- № ТN/SP-12-07 від 31.12.2007 р., згідно якого до цесіонарія перейшло право вимоги погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» за договором купівлі-продажу від 01.11.2005 у розмірі 6730694,70 грн.;

- № ТN/SP-01/1-09 від 31.03.2009, згідно якого до цесіонарія перейшло право вимоги погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» за договором купівлі-продажу від 01.11.2005 у розмірі 3844234,94 грн.;

- № ТN/SP-01/2-09 від 31.03.2009, згідно якого до цесіонарія перейшло право вимоги погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» за договором купівлі-продажу від 01.11.2005 у розмірі 7576140,00 грн.;

- № ТN/МS-12-06 від 31.12.2006, згідно якого до цесіонарія перейшло право вимоги погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» за договором купівлі-продажу від 01.11.2005 у розмірі 5883378,65 грн.

Як встановлено перевіркою, відповідно до банківських документів, картки рахунку 311 «Рахунки в банках» та картки рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» ТОВ «Тонус-Н» отримувало кошти від ВМГО «Спілка підприємців «Мегаспорт» та від приватних підприємців (за договорами інкасації грошових коштів). Всі отримані кошти зараховувались в Кт. рах. 685 бух. проводкою Дт 311 Кт 685. Потім з рах. 685 «Розрахунки з іншим кредиторами» кошти були зараховані:

- в 3 кварталі 2006 року: Дт 704 Кт 6852 «Запаси, торгівля, спортивний одяг, головний склад Мегаспорт, звіт про реалізацію» на суму 6 092 025,60 грн. без ПДВ;

- в 4 кварталі 2006 року: Дт 704 Кт 6852 «Запаси, торгівля, спортивний одяг, головний склад Мегаспорт, звіт про реалізацію» на суму 4 902 815,54 грн. без ПДВ.

Ці суми не включено до валових витрат підприємства у 3 та 4 кварталах 2006 року, чим, за висновками податкового органу, порушено пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок нарахування, обліку та сплати податку з прибутку підприємств було визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому судом при перевірці правомірності оскаржуваного рішення застосовуються норми вказаного Закону.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Датою збільшення валового доходу відповідно до пункту 11.3.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт,

- послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно із пунктом 1.31. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 7.9.1. пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що кошти, які отримані від операцій продажу товарів включаються до суми валового доходу, а кошти, отримані на підставі договорів, які не передбачають передачу права власності на товар - не включаються.

З посиланням на вказані норми позивач стверджує, що кошти, які отримувалися від операцій, що здійснювалися на виконання договорів доручення від 01.11.2005 №0002840, від 01.01.2009 №408, не підлягають включенню до його валового доходу.

З метою встановлення обґрунтованості позовних вимог суд вважає за необхідне провести аналіз правової природи відносин, які виникли між позивачем та його контрагентами на підставі вищезазначених договорів.

Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає підстави для висновку, що операції із передачі повіреному товарів для наступної реалізації та придбання повіреним товарів від імені довірителя не передбачають переходу права власності на ці товари повіреному. Лише у випадку реалізації товару, який належить довірителю , у повіреного не виникають податкові зобов'язання.

При цьому, у разі вчинення повіреним правочинів на підставі договору доручення такий правочин має укладатися (вчинятись) від імені довірителя .

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н», як повірений, виконуючи договори доручення від 01.11.2005 №0002840, від 01.01.2009 №408, від 01.10.2005 №СП/ТN-1, від 01.11.2005 №0002552, від 01.03.2008 №80, повинно було діяти від імені та за рахунок своїх довірителів - Вінницької міської громадської організації «Спілка підприємців Мегаспорт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт».

На підтвердження факту виконання доручення з постачання товарів та організації бізнес-процесів позивачем було надано суду договори купівлі-продажу, укладені з ТОВ «Тріакс», а саме:

- договір від 23.10.2007 №4-Т (строком дії до 31.12.2008 р.). Відповідно до умов даного контракту товариство з обмеженою відповідальністю «Тріакс» (Продавець) зобов'язується передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (Покупця), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари торгової марки «Nike» колекції «Весна-Літо» 2008 року на умовах даного контракту. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені у специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного контракту. В додатковій угоді від 10.04.2008 до Контракту №4-Т від 23.10.2007 та додатковій угоді від 24.10.2007 до Контракту №4-Т від 23.10.2007 встановлено порядок визначення ціни на товар та її розмір;

- договір від 18.03.2008 №5-Т (строком дії до 31.12.2008). Відповідно до умов даного контракту товариство з обмеженою відповідальністю «Тріакс» (Продавець) зобов'язується передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (Покупця), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари торгової марки «Nike» колекції «Осінь» 2008 року на умовах цього контракту. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені у специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного Контракту;

- договір від 08.07.2008 №6-Т (строком дії до 01.08.2009). Відповідно до умов даного контракту товариство з обмеженою відповідальністю «Тріакс» (Продавець) зобов'язується передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (Покупця), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари торгової марки «Nike» колекції «Весна» 2009 року на умовах даного контракту. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені у специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього Контракту.

Наведені договори були укладені позивачем від власного імені , жодного посилання на договори доручення від 01.11.2005 №0002840, від 01.01.2009 №408, від 01.10.2005 №СП/ТN-1, від 01.11.2005 №0002552, від 01.03.2008 №80, рівно як і вказівки про укладання позивачем таких договорів в інтересах та від імені довірителя, зазначені договори не містять.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем було надано суду видаткові накладні (том ІІІ, а.с. 1-51, том V, а.с. 82-191), з яких вбачається придбання позивачем у період з січня 2008 по червень 2009 року товарів для спорту та відпочинку у ТОВ «Тріакс».

Також позивачем було надано видаткові накладні, яким підтверджується придбання у період з січня 2008 по червень 2009 року товарів для спорту та відпочинку у ПП «Іменс» (том ІІІ, а.с. 110 -188, том V, а.с. 82-191).

Згідно наданої позивачем виписки по банківському рахунку № 26000050000699 за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., на рахунок позивача надходили інкасовані грошові кошти, надходили грошові кошти від ВМГО «Спілка підприємців «Мегаспорт» на виконання договору доручення № 0002840 від 01.11.2005 р. та договору доручення № 408 від 01.01.2009р., а також перераховувались кошти в оплату товару на користь ТОВ «Триакс» та ПП «Іменс» (том І, а.с. 239-264).

На підставі аналізу договорів доручення від 01.11.2005 №0002840, від 01.01.2009 №408, банківських виписок по руху коштів за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 (том І а.с. 239-264), акту підтвердження стану виконання зобов'язань за договором доручення від 01.01.2009 №408 та договором доручення від 01.11.2005 №0002840 (том І а.с. 232-238) судом встановлено, що позивач, отримавши кошти на власний рахунок від Вінницької міської громадської організації «Спілка підприємців Мегаспорт» на виконання договорів доручення та кошти Вінницької міської громадської організації «Спілка підприємців Мегаспорт», що інкасовані на рахунок позивача, здійснював за їх рахунок оплату товарів, придбаних у ТОВ «Тріакс» та ПП «Іменс».

При цьому, укладаючи договори від 23.10.2007 №4-Т, від 18.03.2008 №5-Т, від 08.07.2008 №6-Т з товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Тріакс» та здійснюючи операції з придбання товарів у ПП «Іменс» позивач виступав як покупець товару від свого імені , а не від імені Довірителя, тобто набував товар у власність .

Суд звертає увагу на те, що на вимогу суду про надання документів, які б підтверджували купівлю товару або вчинення інших дій на виконання договорів доручення від імені Довірителя, позивач відповідних документів суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалось відчудження придбаних у ТОВ «Тріакс» та ПП «Іменс» товариству з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» на підставі договорів купівлі-продажу від 01.11.2005 №0002995, від 01.01.2009 №155, що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних (том IV, а.с. 82-238).

Відповідно до умов договорів купівлі-продажу від 01.11.2005 №0002995 та від 01.01.2009 № 155, укладених позивачем з ТОВ «Мегаспорт», право власності на товар переходить від продавця (ТОВ «Тонус») до покупця в момент передачі товару на складі (пункти 7.3, 7.2 договорів).

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» за вказаними договорами виступало продавцем товару та передавало право власності на товар від свого імені , а не від імені довірителів.

Дана обставина також підтверджується вищезазначеними договорами про уступку права вимоги, згідно з умовами яких позивач, як продавець товару (власник майна), передає Вінницькій міській громадській організації «Спілка підприємців Мегаспорт», право вимоги заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» (том І а.с. 166-168, 188-190, 192-194).

Суд наголошує, що в жодному з наведених договорів купівлі-продажу не зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» діє як повірений на підставі договорів доручення, укладених з ВМГО «Спілка підприємців «Мегаспорт».

З аналізу викладеного суд приходить до висновку, що на підставі договорів в доручення від 01.01.2009 №408 та від 01.11.2005 №0002840 позивачем було лише отримано грошові кошти від довірителя - ВМГО «Спілка підприємців «Мегаспорт», однак всі наступні операції з купівлі та продажу товарів здійснювалися позивачем від власного імені, як окремі господарські операції, а не від імені довірителя .

Як зазначалось вище, після продажу товарів товариству з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» за договорами купівлі-продажу від 01.11.2005 № 0002995 та від 01.01.2009 № 155, позивачем було укладено договори про уступку права вимоги з Вінницькою міською громадською організацією «Спілка підприємців Мегаспорт» (том І а.с. 166-168, 188-190, 192-194). На підставі даних договорів ТОВ «Тонус-Н» (цедент) передало, а ВМГО «Спілка підприємців «Мегаспорт» (цесіонарій) прийняла на себе право першого та стала кредитором за договорами купівлі-продажу від 01.11.2005 № 0002995 та від 01.01.2009 № 155, укладеними позивачем з ТОВ «Мегаспорт». Згідно вказаних договорів цесії ВМГО «Спілка підприємців Мегаспорт» отримала право вимагати у товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» сплату (погашення) заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н».

В результаті здійснюваних правочинів відбулось об'єднання в одній особі - Вінницькій міській громадській організації «Спілка підприємців «Мегаспорт» - довірителя за договорами доручення від 01.11.2005 №0002840 та від 01.01.2009 №408 у правовідносинах з ТОВ «Тонус-Н» та кредитора (продавця) за договором купівлі-продажу № 0002995 від 01.11.2005 у правовідносинах з ТОВ «Мегаспорт».

Тобто ВМГО «Спілка підприємців «Мегаспорт» фактично отримала право вимоги від ТОВ «Мегаспорт» сплати грошових коштів за товар, поставлений ТОВ «Тонус-Н», який (товар) придбано за грошові кошти самої ж ВМГО «Спілка підприємців «Мегаспорт».

При цьому, як зазначалось вище, у правовідносинах з купівлі-продажу товарів ТОВ «Тонус-Н» діяло від свого імені, а не від імені довірителя.

На підставі оцінки укладених позивачем правочинів та проведених господарських операцій суд прийшов до висновку, що фактично товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» виступало посередником між Вінницькою міською громадською організацією «Спілка підприємців Мегаспорт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаспорт» у операціях з купівлі-продажу товарів.

При цьому, як вбачається з витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осбі та фізичних осіб-підприємців (том V, а.с. 4-7), ТОВ «Мегаспорт» та ВМГО «Спілка підприємців Мегаспорт» знаходяться за однією юридичною адресою - м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 17. За цією ж адресою підприємства знаходились на момент вчинення розглядуваних правочинів, що підтверджується даними про місцезнаходження підприємств згідно укладених договорів. При цьому директором обох підприємств згідно укладених договорів значиться одна й та ж сама особа - ОСОБА_4.

Тобто ТОВ «Мегаспорт» та ВМГО «Спілка підприємців Мегаспорт» у розумінні пункту 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є пов'язаними особами, оскільки перебували під керівництвом однієї особи, а відтак не могли не бути обізнаними стосовно один одного.

За встановлених обставин суд не вбачає розумних економічних або інших причин (цілей ділового характеру) в укладенні договорів доручення від 01.11.2005 №0002840, від 01.01.2009 №408 між позивачем та ВМГО «Спілка підприємців Мегаспорт», крім тих, що пов'язані зі зменшенням податкових зобов'язань ВМГО «Спілка підприємців Мегаспорт» та ТОВ «Мегаспорт».

Таким чином, суд, провівши аналіз договорів та документів бухгалтерського обліку, які знаходяться у матеріалах справи, дійшов висновку про те, що укладаючи договори доручення ТОВ «Тонус-Н», застосовуючи механізм правовідносин доручення фактично виводило з-під сфери дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари та кошти, отримані за договорами купівлі-продажу, зменшуючи при цьому розмір податкових зобов'язань.

З урахуванням вищевикладених обставин суд встановив невідповідність фактичного змісту правовідносин тим, які повинні були виникнути на підставі укладених договорів доручення від 01.11.2005 №0002840, від 01.01.2009 №408.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9 за удаваним правочином (стаття 235 Цивільного кодексу України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин . До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Враховуючи викладені обставини та норми законодавства суд приходить до висновку, що договори доручення від 01.11.2005 №0002840, від 01.01.2009 №408, від 01.10.2005 №СП/ТN-1 є удаваними правочинами, які були вчинені сторонами свідомо, на приховання правочинів з купівлі-продажу товарів, з метою заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Суд звертає увагу на те, що дані удавані договори не є недійсними, однак до правовідносин, які виникли на підставі таких правочинів, застосовуються норми, які регулюють порядок оподаткування правочинів, які сторони насправді вчинили.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які регулюють порядок оподаткування операцій купівлі-продажу.

Згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпункт 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи наведене, доходи, отримані позивачем від здійснення операцій купівлі-продажу товарів з ВМГО «Спілка підприємців «Мегаспорт» та ТОВ «Мегаспорт», є об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств та включаються до валового доходу отримувача.

Оскільки позивач не зарахував кошти, отримані від Вінницької міської громадської організації «Спілка підприємців Мегаспорт», до складу валових доходів підприємства, то відповідач правомірно встановив порушення вимог пункту 1.31, пункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд не бере до уваги висновок експерта від 19.06.2012 №3707/3708/12-45, яким встановлено, що висновки акту перевірки від 22.01.2010 №797/23-08/32373185 документально не підтверджуються у зв'язку з тим, що висновки даного акту перевірки суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.

Зокрема, висновок експерта не містить посилання на досліджені в ході проведення експертизи первинні бухгалтерські документи ТОВ «Тонус-Н», які підтверджують придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та вчинення інших юридично значимих дій на виконання договорів доручення від імені довірителя - ВМГО «Спілка підприємців «Мегаспорт».

В той же час, відповідно до документів бухгалтерського та податкового обліків, які наявні в матеріалах справи, встановлено, що ТОВ «Тонус-Н» самостійно (від власного імені) здійснювало придбання та продаж товару на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з іншими особами.

Суд наголошує, що відповідно до п. 4.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 N 144/5) документальні матеріали, які були об'єктом дослідження, а також надані для порівняльного дослідження зразки позначаються відповідними штампами й після проведення експертизи (дослідження) повертаються особі або органу, яка призначила експертизу .

Як вбачається з описової частини висновку експертизи, на клопотання експерта ТОВ «Тонус-Н» було надано ряд додаткових документів, зокрема, картки рахунків, отримані та видані податкові накладні, декларації з податку на прибуток, фінансові звіти, договори відповідального зберігання, договори купівлі-продажу та додаткові угоди до них, перелік яких наведено на стор. 3 -6 наданого висновку.

Однак, на порушення п. 4.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, вказані документи, що були об'єктом дослідження, не були передані суду після проведення експертизи. Як зазначено в експертному висновку, додатково надані документи були повернуті позивачу, однак відповідних повноважень наведеною вище Інструкцією експерту не надано.

До того ж, допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 надала суперечливі пояснення щодо того, чи досліджувались нею під час проведення експертизи первинні бухгалтерські документи, які підтверджують вчинення ТОВ «Тонус-Н» як повіреним дій по придбанню та продажу товарно-матеріальних цінностей від імені довірителя - ВМГО «Спілка підприємців «Мегаспорт».

Наведені документи вимагались судом від позивача, у зв'язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався, однак відповідних документів позивачем надано суду не було.

За таких обставин висновок експерта, який в силу ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України не має для суду обов'язкового значення, розцінюється судом критично як такий, що суперечить наявним у справі доказам.

Не беруться також до уваги посилання позивача на безпосередній зв'язок порушень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», оскільки сферою їх регулювання є різні за своєю правовою природою правовідносини, а тому не встановлення порушення одного з таких Законів не виключає встановлення порушень вимог іншого.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідач повністю підтвердив обґрунтованість та правомірність акту перевірки від 22.01.2010 №797/23-08/32373185 суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2010 № 000352308/0.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.02.2010 № 0000112309/0 суд зазначає наступне.

Як встановлено Актом перевірки, позивачем порушено статті 15 та 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», внаслідок чого занижено комунальний податок за ІІІ квартал 2007 рік на суму 10,20 грн.

Як передбачено пунктом статтею 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. А стаття 19 цього Декрету визначає, що місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

За приписами частини першої статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування відповідно до закону можуть встановлювати місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

За змістом розділу ІІ Положення про комунальний податок у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 18 березня 2004 року N 81/1291, платниками комунального податку є юридичні особи - підприємства і організації незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, іноземні юридичні особи, філії підприємств, які зареєстровані на території міста Києва, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

Розділ ІІІ Положення визначає, що ставка комунального податку становить 10 відсотків річного фонду оплати праці працівників підприємств (організацій), нарахованого виходячи з встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів працівників.

Згідно пункту 5.1. розділу IV Положення комунальний податок нараховується підприємствами та організаціями щомісячно в розмірі 10 відсотків від фонду оплати праці працівників за звітний період, нарахованого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів працівників. Кількість працівників при розрахунку податку визначається як середньооблікова кількість штатних працівників.

Відповідно підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Підпункт 4.2.2. пункту 4.2. цієї ж статті встановлює, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Перевіркою ДПІ у Солом'янському районі м. Києва встановлено, що комунальний податок позивача у ІІІ кварталі 2007 року нараховувався та сплачувався у неналежному розмірі. Так, згідно поданого позивачем розрахунку з комунального податку за відповідний податковий період (№ 217023 від 09.1107 р.) позивачем визначено суму податку у розмірі 5 грн. 10 коп., що визначено із розрахунку за трьох працівників. Однак, в ході перевірки встановлено наявність на підприємстві 9-ти працівників, у зв'язку з чим сума податку, що підлягає сплаті, становить 15,30 грн.

На підставі отриманих в ході перевірки даних відповідачем було встановлено, що позивач занизив комунальний податок за ІІІ квартал 2007 рік на суму 10,20 грн, чим порушив статті 15 та 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори».

Позивачем доказів, якими б спростовувались висновки Акту перевірки в даній частині надано суду не було.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, позивачем визнано та погашено податкове зобов'язання по комунальному податку, визначене податковим повідомленням-рішенням від 04.02.2010 № 0000112309/0.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.02.2010 № 0000112309/0 є правомірним та підстави для його скасування відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій