Ухвала

від 09.12.2014 по справі 2а-8252/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. Київ К/800/27101/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Зайцева М.П.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року

у справі №2а-8252/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» (надалі - ТОВ «Тонус-Н»)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС)

за участю Прокурора Солом'янського району м.Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №000352308/0 від 01.02.2010 року та №0000112309/0 від 04.02.2010 року.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що висновки акту перевірки відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом в межах чинного законодавства є обґрунтованими та правомірними.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №000352308/0 від 01.02.2010 року та №0000112309/0 від 04.02.2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Тонус-Н» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, про що складено акт №797/23-08/32373185 від 22.01.2010 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.п.1.31, п.1.32 ст. 1 , п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 , п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 15 , ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» .

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Солом'янському районі м.Києва прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №000352308/0 від 01.02.2010 року та №0000112309/0 від 04.02.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивачем було укладено ряд договорів предметами яких були товари для спорту та відпочинку.

А саме, ТОВ «Тонус-Н» (повірений) укладав, зокрема, договори доручення з Вінницькою громадською організацією «Спілка підприємців Мегаспорт» (довіритель) та ТОВ «Мегаспорт».

Умовами зазначених правочинів передбачено, що довіритель доручає повіреному налагодити забезпечення всіма необхідними товарами для спорту та відпочинку в торгових точках торгової мережі «Мегаспорт», організувати бізнес-процеси щодо купівлі товарів для спорту і відпочинку, а також прийняти товари для відпочинку та спорту з метою їх подальшої реалізації.

Згідно з нормами чинного законодавства, позивач, діючий як повірений, при виконанні договорів доручення повинен діяти за рахунок та від імені своїх довірителів, а саме, Вінницькою громадською організацією «Спілка підприємців Мегаспорт» (довіритель) та ТОВ «Мегаспорт».

На підтвердження належного виконання зазначених правочинів позивачем, при розгляді справи судами попередніх інстанцій, були надані договори купівлі-продажу, укладені з ТОВ «Тріакс», видаткові накладні до зазначених правочинів та видаткові накладні, щодо придбання товарів для спорту та відпочинку у ПП «Іменс».

Також, між позивачем та ТОВ «Мегаспорт» були укладені договори купівлі-продажу, відповідно до умов яких, продавець зобов'язується постачати покупцю товари для спорту та відпочинку, в той час, як покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Окрім того, ТОВ «Тонус-Н» (цедент) було укладено ряд договорів про уступку права вимоги з Вінницькою громадською організацією «Спілка підприємців Мегаспорт» (цесіонарій), відповідно до умов зазначених правочинів, до цесіонарія переходили права вимоги погашення заборгованості ТОВ «Мегаспорт» за договорами купівлі-продажу.

Згідно п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до п.п.7.9.1. п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень п.п.7.9.6 цього пункту.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що кошти, отримані на підставі договорів, що не передбачають передачу права власності на товар, до сум валового доходу не включаються.

Слід зазначити, що при дослідженні банківських виписок щодо руху коштів на банківському рахунку позивача, судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач, отримавши кошти на свій банківський рахунок від Вінницької громадської організації «Спілка підприємців Мегаспорт» на виконання договорів доручення та кошти Вінницької громадської організації «Спілка підприємців Мегаспорт», що інкасовані на рахунок позивача, здійснював за їх рахунок оплату товарів, що були придбані у ТОВ «Тріакс» та ПП «Іменс».

Однак, здійснюючи правочини щодо купівлі-продажу товарів, укладених з ТОВ «Тріакс» та ПП «Іменс» позивач діяв як покупець товару від свого імені, а не від імені довірителя, а отже, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, набував товар у власність, оскільки в жодному з наданих договорів купівлі-продажу не зазначено, що ТОВ «Тонус-Н» діє як повірений на підставі договорів доручення, укладених з Вінницькою громадською організацією «Спілка підприємців Мегаспорт».

Дані висновки підтверджуються, також, і договорами про уступку права вимоги, відповідно до умов яких, позивач, як продавець товару, передає Вінницькій громадській організації «Спілка підприємців Мегаспорт» право вимоги заборгованості ТОВ «Мегаспорт».

Отже, Вінницька громадська організація «Спілка підприємців Мегаспорт» фактично отримала від ТОВ «Мегаспорт» право вимоги сплати грошових коштів за поставлений ТОВ «Тонус-Н» товар, який було придбано за її грошові кошти, оскільки, в результаті здійснюваних правочинів відбулось об'єднання в одній особі - Вінницькій міській громадській організації «Спілка підприємців «Мегаспорт» - довірителя за договорами доручення від 01.11.2005 року №0002840 та від 01.01.2009 року №408 у правовідносинах з ТОВ «Тонус-Н» та кредитора (продавця) за договором купівлі-продажу №0002995 від 01.11.2005 року у правовідносинах з ТОВ «Мегаспорт».

Слід зазначити, що відповідно до п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Мегаспорт» та Вінницька громадська організація «Спілка підприємців Мегаспорт» знаходяться за однією юридичною адресою, директором обох підприємств, згідно укладених договорів значиться одна й та ж сама особа - Килимчук О.В.

Отже, з аналізу вищевикладеного вбачається, що ТОВ «Мегаспорт» та Вінницька громадська організація «Спілка підприємців Мегаспорт» відповідно до п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є пов'язаними особами, оскільки перебували під керівництвом однієї особи, а відтак не могли не бути обізнаними стосовно один одного.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9цього Закону .

Як визначено п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Датою збільшення валового доходу відповідно до п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що доходи, отримані позивачем від здійснення операцій купівлі-продажу товарів з ВМГО «Спілка підприємців «Мегаспорт» та ТОВ «Мегаспорт», є об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств та включаються до валового доходу отримувача, а оскільки, позивач не зарахував кошти, отримані від Вінницької міської громадської організації «Спілка підприємців Мегаспорт», до складу валових доходів підприємства, то податковий орган дійшов вірного висновку щодо порушення ТОВ «Тонус-Н» вимог Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо висновку суду апеляційної інстанції про правомірність не врахування висновків судово-економічної експертизи від 19.06.2012р. за №3707/3708/12-45 судом першої інстанцій при розгляді справи, судова колегія касаційної інстанції зазначає наступне.

Приписами ст.86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, а також відповідно до ч.3 цієї статті оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо. Тобто, оцінюючи висновок експерта, суд повинен керуватися тим, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг перед іншими доказами, які суд зобов'язаний перевіряти в силу вимог встановлених у Кодексі адміністративного судочинства України щодо вчинення судом процесуальних дій під час вирішення справи.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сутність наведених норм зводиться до того, що суд зобов'язаний перевіряти обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, кожний важливий і доречний аргумент особи, яка бере участь у справі повинен бути проаналізований і оцінений судом.

Як вбачається з висновку експерта, на його клопотання позивачем додатково надавались документи, а саме, картки рахунків, отримані та видані податкові накладні, декларації з податку на прибуток, фінансові звіти, договори відповідального зберігання, договори купівлі-продажу та додаткові угоди до них.

Разом з тим, в порушення п.4.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, зазначені документи були повернуті позивачу.

В матеріалах справи міститься ухвала Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.08.2012 року про витребовування доказів, однак, вимоги зазначеної ухвали позивачем виконані не були, оскільки, документи надані ТОВ «Тонус-Н» на клопотання експерта, судам першої та апеляційної інстанцій позивачем не надавались.

Щодо податкове повідомлення-рішення від 04.02.2010 року №0000112309/0, слід зазначити наступне.

Відповідно ст.15, ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Як вбачається з ч.1 ст.69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування відповідно до закону можуть встановлювати місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Згідно розділів II та ІІІ Положення про комунальний податок у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 18 березня 2004 року №81/1291, платниками комунального податку є юридичні особи - підприємства і організації незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, іноземні юридичні особи, філії підприємств, які зареєстровані на території міста Києва, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Ставка комунального податку становить 10 відсотків річного фонду оплати праці працівників підприємств (організацій), нарахованого виходячи з встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів працівників.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно розрахунку з комунального податку за відповідний податковий період (№217023 від 09.2007 року) позивачем визначено суму податку у розмірі 5,10грн., що визначено із розрахунку за трьох працівників. Разом з тим, під час проведення перевірки було встановлено наявність на підприємстві 9-ти працівників, тобто, сума податку, що підлягає сплаті, становить 15,30 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем визнано та погашено податкове зобов'язання по комунальному податку, визначене податковим повідомленням-рішенням від 04.02.2010 року №0000112309/0.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Н» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

М.П. Зайцев