Постанова

від 05.12.2006 по справі 4/2пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/2пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.12.2006  року                                                            Справа № 4/2пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Семендяєвої І.В.

суддів                                        Єжової С.С.

                                            Парамонової Т.Ф.

секретар судового засідання:  Наумов Б.Є.

за участю представників

сторін:

від  позивача:                              - Іщук І.О., представник за довіреністю,

                                        довіреність від 01.01.06 № 18/2-10,

від  відповідача:                            - повноважний представник не прибув,

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                 Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез”,

                                        м. Лисичанськ Луганської області

на рішення

господарського суду                  Луганської області

від                                     12.10.06 (підписано 17.10.06)

у справі                                                 № 4/2пд (суддя Батюк Г.М.)

за позовом                             Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез”,

                                             м. Лисичанськ Луганської області

до відповідача                       Колективного підприємства

                           „Промхіммонтаж”,

                           м. Сєвєродонецьк Луганської області

про                                          визнання договору неукладеним

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Лисичанськнафтооргсинтез”,                                    м. Лисичанськ Луганської області (далі за текстом –ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез”, позивач)  звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Колективного підприємства „Промхіммонтаж”, м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі за текстом –КП „Промхіммонтаж”, відповідач) про визнання договору на виконання робіт з капітального ремонту обладнання, трубопроводів від 26.05.97 № Д-5-413 неукладеним.

    Рішенням від 12.10.06 у справі № 4/2пд господарський суд Луганської області у задоволенні позову відмовив, оскільки діюче законодавство України не передбачає такий спосіб судового захисту прав як визнання договору неукладеним, а також предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав.

             Не погоджуючись з рішенням, ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез” звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 27.10.06 б/н, у якій просить рішення господарського суду Луганської області від 12.10.06 у справі № 4/2пд скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

             В обґрунтування своїх апеляційних вимог позивач вказує, що господарський суд Луганської області при розгляді справи № 4/2пд порушив ст. 43 ГПК України; що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди по істотним умовам договору № Д-5-413 від 26.05.97; що суд неправильно застосував ст. 16 Цивільного кодексу України, оскільки можливість визнання господарськими судами України договорів неукладеними підтверджується п. 4 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 20.04.01 № 01-8/481.

             Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 09.11.06 для розгляду апеляційної скарги ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез” призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., суддя –Єжова С.С., суддя –Парамонова Т.Ф.

           Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 09 листопада 2006 року у справі № 4/2пд прийняв апеляційну скаргу позивача до апеляційного провадження.

           Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується відповідним повідомленням, який знаходиться у матеріалах справи. Викладене не перешкоджає судовому розгляду справи.

          Відзивом на апеляційну скаргу від 17.11.06 № 13-53 відповідач зазначив, що рішення суду, яке оскаржується позивачем, прийнято судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

          Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

            Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

            Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

             Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Рішення господарського суду Луганської області від 12.10.06 відповідає обставинам справи і діючому законодавству та є таким, що винесене без порушення норм процесуального права.

           Позивачем по справі –ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез”, були заявлені вимоги про визнання договору № Д-5-413 від 26.05.97 неукладеним.

           Свої позовні вимоги позивач обґрунтував ст. 153 Цивільного кодексу УРСР, якою передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах;        ст. ст. 332, 334 Цивільного кодексу УРСР, якими передбачено, що необхідними істотними умовами договору підряду є предмет, строк та кошторис виконаних робіт та Оглядовим листом Вищого господарського суду України від 20.04.01 № 01-8/481, де вказано, що істотними для договору підряду є умови, зокрема, щодо його предмета та ціни, строків виконання робіт.  

          Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано послався на ст. 16 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Ця стаття містить таки способи захисту цивільних прав та інтересів:

- визнання права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов'язку в натурі;  

- зміна та припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та  інтересу особи  в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

          Суд  першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ст. 16 Цивільного кодексу України не передбачає такий спосіб судового захисту як визнання договору неукладеним та що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав. Така позиція співпадає з позицією Верховного суду України, наведеною, зокрема, у постановах № 15108/7-20 від 14.01.02, від 13.07.04 №  10/732.

          Отже, вимога про визнання угоди неукладеною не може бути предметом позову у справі, оскільки ст. 16 Цивільного кодексу України не встановлює відповідного способу захисту цивільного права. По суті, така вимога спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу. Цей факт може встановлюватись господарськими судами лише у разі вирішення спору про право цивільне. Встановлення цього факту може бути лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. З викладеного вбачається, що посилання сторони на те, що спірна угода є неукладеною, може прийматись господарським судом лише як заперечення проти позову і не може бути предметом окремого позову.   

          Інші доводи апеляційної скарги відхиляються за необґрунтованістю, оскільки вони стосуються питання досягнення сторонами згоди по суттєвим умовам договору, що підлягає дослідженню як судом першої, так і другої інстанціях в межах заявлених позовних вимог.       

          На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 12.10.06 у справі № 4/2пд відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі покладається на заявника скарги (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ Луганської області від 27.10.06 на рішення господарського суду Луганської області від 12.10.06 у справі № 4/2пд  залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 12.10.06 у справі № 4/2пд залишити без змін.

Відповідно ч. 3, ч. 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.  

Головуючий суддя                                                           І. В. Семендяєва

Суддя                                                                               С.С. Єжова

Суддя                                                                                Т.Ф. Парамонова