Постанова

від 17.04.2007 по справі 4/2пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/2пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 квітня 2007 р.                                                                                   № 4/2пд  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого

Волковицької Н.О.Рогач Л.І.

за участю представників:

позивачаБлизнюк О.С. - довіреність від 27.12.2006 р.

відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні   касаційнускаргу  Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтооргсинтез” (ВАТ “ЛИНОС”)

на постанову від 05.12.2006 Луганського апеляційного господарського  суду

у справі№ 4/2пд господарського суду Луганської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтооргсинтез”

доКолективного підприємства “Промхіммонтаж”

провизнання договору неукладеним

В С Т А Н О В И В:

          У січні 2006 р. ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” (далі ВАТ “ЛИНОС”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до КП “Промхіммонтаж” про визнання договору № Д-5-413 від 26.05.1997 р. неукладеним, посилаючись на статті 153, 332, 334 Цивільного кодексу УРСР.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна угода за своєю правовою природою є договором підряду, проте, договір не містить такої істотної умови як предмет договору, оскільки сторонами не визначено конкретне найменування робіт які необхідно виконати підрядником замовнику. Крім того, сторони не дійшли згоди стосовно ціни договору, а також відсутня істотна умова договору підряду –строк виконання робіт.

У відзиві на позовну заяву КП “Промхіммонтаж” проти задоволення позову заперечував, зокрема посилаючись на те, що договір не можливо визнати неукладеним, оскільки він виконувався сторонами про що свідчать акти приймання виконаних робіт за лютий 1998 р., підписані сторонами, в яких міститься посилання на договір, підписані сторонами кошториси № 98-6 на виконання робіт на ремонт обладнання, у яких також  міститься посилання на договір, акт звірки розрахунків станом на 01.07.2000 р.   

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.10.2006 року (суддя Батюк Г.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення господарський суд зазначив, що виходячи з положень статті 16 Цивільного кодексу України та статей 153, 332, 334 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 р. зі змінами та доповненнями ), на які посилається позивач у справі, предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способу захисту прав.

Суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки статтею 16 Цивільного кодексу України не передбачено такий спосіб захисту, як визнання договору неукладеним.  

За апеляційною скаргою ВАТ “ЛИНОС” Луганський апеляційний господарський суд (судді Семендяєва І.В., Єжова С.С., Парамонова Т.Ф.), переглянувши рішення в апеляційному порядку, постановою від 05.12.2006 р. залишив його без змін з тих же підстав.  

ВАТ “ЛИНОС” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 16 Цивільного кодексу України, а також статті 124 Конституції України.

Крім того, на думку скаржника, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України Луганським апеляційним господарським судом під час розгляду справи не з'ясовувалось питання відносно досягнення між сторонами згоди відносно істотних умов договору.    

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається  з  матеріалів  справи  та  встановлено  судом  першої  та апеляційної інстанцій між ВАТ “ЛИНОС” та КП “Промхіммонтаж” 26.05.1997 р. укладений договір № Д-5-413, за умовами якого “Замовник” –ВАТ “ЛИНОС” доручає, а “Виконавець” - КП “Промхіммонтаж”  приймає на себе виконання робіт з капітального ремонту обладнання, трубопроводів.

Згідно пункту 3.1 договору, вартість робіт і послуг по цьому договору складає 1500000 грн. з урахуванням  ПДВ.

За умовами пункту 3.2 договору, вартість робіт визначається на підставі належно оформлених і затверджених кошторисів.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата проводиться перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок “Виконавця, після підписання сторонами актів форми 2.

Як встановлено господарськими судами та вбачається із матеріалів справи предметом спору у даній справі є визнання неукладеним договору      № Д-5-413 від 26.05.1997 р.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття та види договору, зокрема, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 628 цього кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З цією нормою Цивільного кодексу України кореспондуються положення глави 20 Господарського кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, колегія суддів зазначає, що вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), передбаченим нормами Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України. Не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.

Вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Такий факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами про право цивільне. Встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі.

Вказане відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та статті 124 Конституції України.

А тому, беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог ВАТ “ЛИНОС” про визнання договору неукладеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду першої інстанції та постанова Луганського апеляційного господарського суду ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Луганської області від 12.10.2006 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р. у справі № 4/2 пд господарського суду Луганської області залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” (ВАТ “ЛИНОС”) - без задоволення.

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді                                                                                              Н. Волковицька

                                                                                                     Л. Рогач