Рішення

від 12.02.2013 по справі 5021/176/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.02.13 Справа № 5021/176/12.

за позовом: Управління майна комунальної власності Сумської міської

ради, м. Суми

до відповідача: Сумського міського громадського формування з охорони

громадського порядку «Захист», м. Суми

про дострокове розірвання договору користування та виселення з нежитлового приміщення,

Суддя: ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

Від позивача: Пейкова І.О. (довіреність б/н від 02.01.2013 р.)

Від відповідача: Морондель В.А., Руденко Л.І. (довіреність № 1 від 15.01.2013 р.)

При секретарі судового засідання Лєпковій О. О.

Суть спору: позивач просить суд достроково розірвати договір користування нерухомим майном № УМКВк-015 від 30.10.2008 р., укладений між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради і Сумським міським громадським формуванням з охорони громадського порядку «Захист» у зв'язку з порушенням останнім умов договору щодо використання наданого йому приміщення для здійснення статутної діяльності у вигляді взаємодії з органами внутрішніх справ, охорони громадського порядку, не здійснюючи відповідних дій. Також просив виселити Сумське міське громадське формування з охорони громадського порядку «Захист» з займаного нежитлового приміщення по вул. Покровській, 25 в м. Суми (враховуючи заяву позивача про уточнення адреси, за якою знаходиться спірне приміщення, а.с. 135 т.2).

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.04.2012 р. (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено. Розірвано договір користування нерухомим майном № УМКВк-015 від 30.10.2008 р., укладений між управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради і Сумським міським громадським формуванням з охорони громадського порядку «Захист». Виселено Сумське міське громадське формування з охорони громадського порядку «Захист» з займаного нежитлового приміщення по вул. Жовтневій (на сьогодні - вул. Покровській), 25 в м. Суми.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 р. (головуючий суддя: Бондаренко В.П., судді: Ільїн О.В., Россолов В.В.) рішення господарського суду Сумської області від 03.04.2012 р. скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2012 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 р. та рішення господарського суду Сумської області від 03.04.2012 р. в справі № 5021/176/2012 скасовано, зазначену справу передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

У постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2012 р. зазначено, що при новому розгляді місцевому господарському суду необхідно:

- надати належну правову оцінку та перевірити наявність чи відсутність волевиявлення сторони договору найму на припинення договору постійного користування шляхом відмови, дослідити документальні докази додержання цього порядку позивачем, з'ясувати правові наслідки здійсненої відмови;

- дослідити питання, чи дотримано сторонами вимог діючого законодавства щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації укладеного між сторонами договору, оскільки невиконання вказаних положень закону тягне за собою нікчемність даного правочину.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постановах касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Також ним подано до суду заяву від 12.02.2013 р. (а.с. 135 т.2) про уточнення адреси знаходження спірного приміщення, враховуючи зміну назви вулиці з часу подання позову з Жовтневої на Покровську.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 18.01.2013 р. (а.с. 109-113 т.2), в якому зазначив, що проти заявленого позову заперечує в повному обсязі, оскільки позивач не надсилав, а він не отримував пропозиції про розірвання договору користування нерухомим майном № УМКВк-015 від 30.10.2008 р., про припинення користування приміщенням за три місяці не був повідомлений позивачем. Також зазначає, що договір не був нотаріально посвідчений у зв'язку з тим, що Сумське міське громадське формування з охорони громадського порядку «Захист» вважало, що таку ініціативу повинен був проявити саме управління комунального майна Сумської міської ради, вважає також, що сторони досягли домовленості з усіх істотних умов даного договору. Зазначене підтвердили представники відповідача в судовому засіданні.

12.02.2013 р. відповідачем подано зустрічний позов про визнання дійсним договору користування нерухомим майном від 30.10.2008 р. № УМКВк-015 з клопотанням про відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення в справі (а.с. 127-128 т.2). Враховуючи недоведеність складного матеріального становища, що унеможливлює сплату відповідачем судового збору в розмірі 1147 грн., ухвалою господарського суду від 12.02.2012 р. зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п.4 ч.1ст. 63 ГПК України.

Також представником відповідача в судове засідання подані клопотання (а.с. 134, 135 т.2) про витребування доказів, а саме: копії рішення виконкому Сумської міської ради про перейменування вулиці Жовтневої на Покровську в м. Суми та копії рішення Сумської міської ради щодо ліквідації комунального підприємства «Муніципальна охорона». В задоволенні зазначених клопотань суд відмовив з огляду на те, що відповідачем всупереч вимог ст. 38 ГПК України не наведено суду обставин, що перешкоджають наданню цих доказів самим відповідачем, обставин, які можуть підтвердити ці докази з огляду на предмет судового розгляду в даній справі, враховуючи, що відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення органів місцевого самоврядування є публічною інформацією, яка у випадку здійснення запиту до розпорядника інформацією у встановленому порядку підлягає наданню. Представниками відповідача у судовому засіданні зазначено, що самостійно вони із відповідним запитом не зверталися. Крім того, судом враховано уточнення позивачем адреси знаходження спірного приміщення (а.с. 135 т.2) та те, що факт перейменування вулиці Жовтневої на Покровську не заперечується обома сторонами та є загальновідомим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.

На підставі рішення Сумської міської ради V скликання ХІІІ сесії від 06.02.2008 р. «Про передачу в безкоштовне постійне користування майна комунальної власності територіальної громади майна міста Суми» між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Сумським міським громадським формуванням з охорони громадського порядку «Захист» було укладено договір користування № УМКВк-015 від 30.10.2008 р.

Відповідно до умов даного договору наймодавець передає, а наймач приймає у безкоштовне постійне користування на умовах, визначених договором, майно згідно опису, а саме: нежитлові приміщення, які розташовані по вул. Жовтневій (на сьогодні у зв'язку з перейменуванням - вул. Покровській), 25 м. Суми, загальною площею 83,7 кв.м, вартістю 36 384 грн.

Сторони передбачили, що майно передається у безкоштовне постійне користування наймачу для використання його в якості службового приміщення; приміщення надане відповідачу для здійснення статутної діяльності - взаємодії з органами внутрішніх справ.

Наймач зобов'язаний використовувати майно у відповідності до умов та за призначенням, визначеним у п. 1.3. договору, без права перепрофілювання.

30.10.2008 р. сторонами у справі складений акт прийняття-передачі нерухомого майна по договору.

28.09.2011 р. Сумською міською радою прийняте рішення № 808-МР «Про передачу в господарське відання та на баланс Комунальному підприємству «Муніципальна охорона» Сумської міської ради майна комунальної власності територіальної громади м. Суми; пунктом 1 зазначеного рішення позивача зобов'язано передати нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Покровська, 25 загальною площею 83,7 кв.м, Комунальному підприємству «Муніципальна охорона».

З'ясувавши обставини, що мають значення для справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Предметом даного спору є безкоштовне постійне користування нерухомим майном (нежитловим приміщенням).

Правовідносини, які полягають у безоплатній передачі (зобов'язанні безоплатної передачі) однією стороною іншій стороні речі для користування протягом встановленого терміну, відповідають відносинам позички в розумінні ст. 827 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 вказаної статті до договору позички застосовуються положення глави 58 Цивільного кодексу України («Найм (оренда)»).

Згідно зі ст. 831 Цивільного кодексу України якщо сторони договору позички не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору у будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону в разі найму нерухомого майна за три місяці.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач послався на направлення відповідачу листа № 09-1509/01-09 від 21.10.2011 р. (а.с. 66 т.1) з вимогою звільнити приміщення та передати його за актом приймання-передачі, натомість відповідач приміщення не звільнив. Будь-яких інших доказів волевиявлення позивача на припинення договору постійного користування шляхом відмови від нього в порядку, передбаченому ст. 763 Цивільного кодексу України, доказів направлення (зокрема, через підприємства поштового зв'язку) та отримання відповідачем цього або інших листів аналогічного змісту всупереч вимог ст. 33 ГПК України позивачем суду не надано.

З письмового відзиву (а.с. 109-113 т.2) та наданих у судовому засіданні пояснень представників відповідача вбачається, що про відмову позивача від укладеного договору та вимогу про його розірвання і звільнення приміщення, відповідачу стало відому лише після подання позову в даній справі та розгляду її судом.

Згідно пояснень представника позивача інші документальні докази додержання визначеного ст. 763 Цивільного кодексу України порядку відмови від укладеного на невизначений строк договору, крім листа № 09-1509/01-09 від 21.10.2011 р. (а.с. 66 т.1), в тому числі й документи про його відправлення відповідачу та отримання останнім, у позивача відсутні, а тому, на думку суду, відсутні підстави вважати, що 21.10.2011 р. мала місце відмова позивача від договору в розумінні положень вищезазначеної статті.

В обґрунтування позовних вимог та причин звернення до суду позивач посилається на п. 2.1. договору користування № УМКВк-015 від 30.10.2008 р., яким передбачено, крім іншого, право наймодавця достроково розірвати договір у разі невиконання наймачем покладених на нього обов'язків (п. 2.1., п. 4.1.), зокрема використовувати майно у відповідності до умов та за призначенням (п. 1.3. - для використання як службових приміщень), без права перепрофілювання.

Право позичкодавця вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору, передбачено ч.2 ст. 834 Цивільного кодексу України.

В той же час суд вважає за неможливе задоволення вимоги позивача про дострокове розірвання вищевказаного договору з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України відзначив, що суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували: чи дотримано сторонами вимог діючого законодавства щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації укладеного між сторонами договору, оскільки невиконання вказаних положень закону тягне за собою нікчемність даного правочину.

Відповідно до ч.3 ст. 828 Цивільного кодексу України договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до ст. 793 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, а договір строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Вимога про обов'язкову державну реєстрацію договору позички нерухомого майна не передбачена ні безпосередньо главою 60 («Позичка») Цивільного кодексу України, ні ст. 793 цього Кодексу, норми якої відсильно визначені для форми договору позички нерухомого майна як обов'язкові.

При цьому ст. 828 Цивільного кодексу України, що регулює форму договору позички нерухомого майна, не відсилає до будь-яких інших статей, які регулюють найм, крім ст. 793 Цивільного кодексу України. В тому числі відсутня пряма відсилка, зокрема, до ст. 794 Цивільного кодексу України, якою встановлена обов'язкова державна реєстрація договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менше, ніж три роки.

З матеріалів справи вбачається й сторонами не заперечується, що фактичне постійне користування приміщенням, переданим за договором користування № УМКВк-015 від 30.10.2008 р. триває з часу його передання за актом приймання-передачі до договору - з 30.10.2008 року й до сьогодні, тобто більш, ніж 4 роки. Будь-які зміни стосовно строку дії договору до нього не вносилися сторонами.

Приймаючи до уваги вищезазначену вказівку суду касаційної інстанції, суд враховує, що діючим законодавством встановлені обов'язкові вимоги до форми правочину позички нерухомого майна, недодержання яких тягне для сторін певні правові наслідки. Предметом спірного договору у даній справі є нерухоме майно, відтак він підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

З пояснень представників сторін, наданих у судовому засіданні, вбачається, що жодна зі сторін даного договору після його укладення 30.10.2008 року, не зверталася до іншої сторони з пропозицією про його нотаріальне посвідчення, документальні докази таких звернень у сторін відсутні. З письмового відзиву відповідача (а.с. 109-113 т.2) та пояснень його представників, наданих у судовому засіданні, вбачається, що Сумське міське громадське формування з охорони громадського порядку «Захист» вважає, що таку ініціативу повинно було проявити саме Управління комунального майна Сумської міської ради, крім того зазначають, що договір виконано, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов даного договору, а тому вважають його дійсним.

В свою чергу, представник позивача, зауважуючи, що майно передавалось відповідачу у безкоштовне користування, в судовому засіданні заперечив наявність обов'язку щодо несення Управлінням комунального майна Сумської міської ради витрат з нотаріального посвідчення договору, враховуючи більшу зацікавленість у цьому відповідача, та зазначив, що якщо відповідач звернувся б з пропозицією нотаріально посвідчити договір, взявши на себе відповідні витрати, таке посвідчення мало б місце й причини ухилятися від цього у позивача на час укладення договору відсутні.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази ухилення (відмови) сторін договору від пропозицій іншої сторони щодо його нотаріального посвідчення, оскільки ними взагалі не проявлялась будь-яка ініціатива щодо такого посвідчення і документальні докази протилежного у сторін, згідно пояснень їх представників, відсутні. Сторонами не було вчинено жодних дій для подолання наведеного непорозуміння.

Статтею 33 ГПК України закріплено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому сторони не надали суду переконливих доказів щодо ухилення від нотаріального посвідчення спірного договору.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, тобто таким, що не породжує для сторін жодних прав та обов'язків.

За таких обставин сторони договору користування нерухомим майном № УМКВк-015 від 30.10.2008 р., укладеного між управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради і Сумським міським громадським формуванням з охорони громадського порядку «Захист», позбавлені можливості взаємного спонукання до виконання умов договору, що є нікчемним, в тому числі права вимагати його дострокове розірвання на підставі положень договору та повернення майна з підстав, вказаних у позові, а саме: у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, оскільки договірних відносин між сторонами у даному випадку не існує.

Зазначене відповідає роз'ясненням, наданим у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р., відповідно до яких наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

За змістом даних роз'яснень та відповідно до положень ч.5 ст. 216 Цивільного кодексу України будь-яка заінтересована сторона має можливість звернення до суду із самостійною вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (зокрема, повернення переданого на виконання недійсного правочину).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про дострокове розірвання договору користування нерухомим майном № УМКВк-015 від 30.10.2008 р., укладеного між управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради і Сумським міським громадським формуванням з охорони громадського порядку «Захист» у зв'язку з порушенням останнім умов договору щодо використання наданого йому приміщення для здійснення статутної діяльності у вигляді взаємодії з органами внутрішніх справ, охорони громадського порядку, не здійснюючи відповідних дій, а також виселення відповідача саме з цих підстав з займаного нежитлового приміщення по вул. Покровській, 25 в м. Суми, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати при відмові в задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 763, 793, 828, 831, 834 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 38, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 14 лютого 2013 р.

СУДДЯ (підпис) Ю.А. ДЖЕПА