Рішення

від 07.02.2013 по справі 2-227

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-227 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шевченко Номер провадження 22-ц/788/205/13 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Ільченко О. Ю., Криворотенка В. І.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 21 листопада 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Тростянецької районної ради «Райкомунгосп» про визнання дій протиправними, визнання незаконними та скасування наказів та протокольного рішення загальних зборів трудового колективу, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом з метою захисту своїх трудових прав та мотивує його тим, що з 01.10.2008 року і по даний час він працює на посаді головного інженера Комунального підприємства Тростянецької районної ради «Райкомунгосп». Всупереч вимог Конституції України та чинного законодавства України відповідач допускає порушення трудових прав найманих працівників щодо питання нарахування та виплати заробітної плати на належному рівні.

23.12.2010 року адміністрацією Комунального підприємства Тростянецької районної ради «Райкомунгосп» був виданий наказ №106 «Про внесення змін до штатного розпису», яким з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства з 01.11.2011року до початку опалювального сезону відмінено застосування коефіцієнту 1.25 співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями, видами робіт та окремими професіями до встановленої угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду.

Наказом № 44 від 23.06.2011 року «Про внесення змін до штатного розпису», починаючи з 01.07.2011року до початку опалювального сезону відмінено застосування коефіцієнту мінімальної тарифної ставки робітника І розряду -1,2. Посилається на те, що умовами колективного договору та Галузевої угоди передбачено, що підприємство може застосовувати норми оплати праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональними угодами, на період подолання фінансових труднощів, але не більше як на шість місяців. В той час як за наказами № 106 від 23.12.2012 року та № 44 від 23.06.2011 року простежується постійний режим незастосування коефіцієнтів. Крім того про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. У зв'язку з протиправними діями адміністрації підприємства розмір його заробітної плати безпідставно занижувався, чим порушені його права.

06.08.2012 року по підприємству був виданий новий наказ знову з порушенням вимог трудового законодавства щодо відміни застосування коефіцієнтів. Коли був виданий зазначений наказ він попросив директора видати йому копію протоколу загальних зборів трудового колективу від 19.07.2012 року на яких вирішувалось питання щодо відміни коефіцієнтів. Після видачі копії протоколу він виявив, що його зміст не відповідає змісту відбутих подій під час проведення зборів, в тому числі по питанню відміни коефіцієнтів. В протоколі зазначено рішення загальних зборів: «Визнати доцільними заходи по покращенню ситуації на підприємстві, в тому числі і завдяки відміні коефіцієнтів», яке на думку позивача є допискою, так як на зборах таке рішення не приймалось.

Остаточно визначивши свої позовні вимоги, ОСОБА_2 просить:

поновити йому строк звернення до суду з позовом про скасування наказів від 23.12.2010 року № 106 та від 23.06.2011 року № 44;

визнати незаконними та скасувати накази Комунального підприємства Тростянецької районної ради «Райкомунгосп» від 23.12.2010 року № 106 та від 23.06.2011 року № 44 «Про внесення змін до штатного розпису», від 06.08.2012 року «Про застосування коефіцієнтів співвідношень мінімальної тарифної ставки за підгалузями, видами робіт та окремими професіями до встановленої Галузевої угоди та Колективним договором мінімальної тарифної ставки»;

стягнути з відповідача на його користь заборгованість з заробітної плати за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 року по серпень 2012 року включно в сумі 31 713,35 гривень;

визнати незаконним та скасувати протокольне рішення загальних зборів трудового колективу Комунального підприємства Тростянецької районної ради «Райкомунгосп» від 19.07.2012 року, протокол № 1, по першому питанню порядку денного «Про фінансовий стан підприємства та результати проведення заходів в зв'язку з фінансовим становищем» в частині про визнання доцільними заходи по покращенню ситуації на підприємстві, в тому числі завдяки відміні коефіцієнтів;

стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 3000 гривень;

зобов'язати відповідача проводити нарахування та виплату заробітної плати по місцю працевлаштування із застосуванням коефіцієнту співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями, видами робіт та окремими професіями до встановленої угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду, та коефіцієнту мінімальної тарифної ставки робітника І розряду, як головному інженеру у відповідності з положеннями чинного законодавства України, Галузевою угодою на 2010-2012 роки та колективного договору підприємства із застосуванням розміру коефіцієнтів 1.25 та 1.2.

Рішенням суду від 21 листопада 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до КП Тростянецької міської ради «Райкомунгосп» про визнання дій КП «Райкомунгосп» протиправними, стягнення з КП «Райкомунгосп» заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, поновлення строку звернення до суду, визнання незаконними наказів КП «Райкомунгосп» від 23.12.2010р. та 23.06.2011р., про захист трудових прав в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відмовлено ОСОБА_2 в частині визнання незаконним та скасування протокольного рішення загальних зборів трудового колективу КП «Райкомунгосп» від 19.07.2012р. та наказу від 06.08.2012р. за безпідставністю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом при ухваленні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджені та з'ясовані обставини справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів поважності причини пропуску звернення до суду з вимогами про визнання незаконними та скасування наказів від 23.12.2010 року № 106 та від 23.06.2011 року № 44, відшкодування моральної шкоди та стягнення заборгованості з заробітної плати. Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування протокольного рішення загальних зборів трудового колективу Комунального підприємства Тростянецької районної ради «Райкомунгосп» від 19.07.2012 року та наказу від 06.08.2012 року, суд першої інстанції, відмовляючи в їх задоволенні виходив з того, що позивач не довів тієї обставини, що вказане ним рішення не приймалось на загальних зборах та воно порушує які-небудь його права, а оскаржуваний ним наказ прийнятий відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції, а саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, так як суд дійшов їх без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому в цій частині рішення суду на підставі п. п. 1, 4 ч. 1. ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 01.10.2008року працює в Комунальному підприємстві Тростянецької районної ради «Райкомунгосп» на посаді головного інженера та є головою первинної профспілкової організації КП Тростянецької районної ради «Райкомунгосп» (а.с.7).

Наказом №106 від 23.12.2010 року «Про внесення змін до штатного розпису» в зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства відмінено коефіцієнт співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (місячної тарифної ставки) за підгалузями, видами робіт та окремими професіями до встановленої угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду з 01.01.2011 року до початку опалювального сезону в розмірі 1,25 для посади головного інженера, яку обіймає позивач. З зазначеним наказом позивач був ознайомлений 23.12.2010 року (а.с.8,9).

Наказом №44 від 23.06.2011року «Про внесення змін до штатного розпису» згідно п. 1.1.8 Галузевої Угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 р.р. та в зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства відмінено коефіцієнт 1.2, який застосовується при розрахунку мінімальної тарифної ставки робітника І розряду, тимчасово, з 01.07.2011 року до початку опалювального сезону для відповідних посад, в тому числі посади головного інженера. З зазначеним наказом позивач був ознайомлений 23.06.2011 року, однак від підпису про ознайомлення відмовився, що підтверджується відповідним актом (а. с. 10-11).

Відповідно до ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Пунктом 3.11 Колективного договору Комунального підприємства Тростянецької районної ради «Райкомунгосп», укладеного на 2011-2012 р.р. у відповідності з Законом України «Про колективні договори і угоди», Генеральною та Галузевою угодами на 2010-2012 р.р., передбачено, що на період подолання фінансових труднощів, але не більше як шість місяців підприємством можуть застосовуватись норми оплати праці нижче він норм, визначених генеральною, галузевою або регіональними угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці (а. с. 44-53).

Ст. 14 Закону України «Про оплату праці» (в редакції чинній на час видання наказів №106 від 23.12.2010 року та №44 від 23.06.2011року) надавала право власнику або уповноваженому ним органу в тому разі, коли це передбачено умовами колективного договору, тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше шести місяців, здійснювати оплату праці працівників за нормами, нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці.

В акті перевірки територіальної державної інспекції праці у Сумській області № 18-23-017/0999 від 20.12.2011 року додержання законодавства про працю на КП Тростянецької районної ради «Райкомунгосп» зазначено, що протягом 2010 року підприємству надавалась фінансова підтримка в сумі 1270 тис. грн., протягом 2011 року підприємство також спрацювало збитково та отримало фінансової підтримки з районного бюджету на суму 1477 тис. грн. (а. с. 32-36).

В той же час термін дії наказу №106 від 23.12.2010 року зазначений з 01.01.2011 року до початку опалювального сезону, який згідно наказу № 68 від 18.10.2011 року розпочався з 18.10.2011 року. Крім того наказом № 44 від 23.06.2011 року, яким відмінено коефіцієнт 1.2, який застосовується при розрахунку мінімальної тарифної ставки робітника І розряду, тимчасово, з 01.07.2011 року до початку опалювального сезону фактично було продовжено дію наказу № 106 від 23.12.2010 року та термін оплати праці працівників підприємства, в тому числі і позивача, за нормами, нижче від норм, визначених галузевою та колективною угодою, склав більше шести місяців підряд в 2011 році, що є порушенням ст. 14 Закону України «Про оплату праці».

Згідно ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Під час перевірки територіальною державною інспекцією праці у Сумській області додержання законодавства про працю на КП Тростянецької районної ради «Райкомунгосп» встановлено порушення вимог ст. 103 КЗпП України, а саме працівники не були повідомлені про зміни в бік погіршення умов оплати праці наказами від 23.12.2010 року № 106 та від 23.06.2011 року № 44 не пізніш як за два місяці до їх запровадження. З початком опалювального сезону (наказ по підприємству від 18.10.2011 року) № 68 не відмінена дія наказу № 44 від 23.06.2011 року, який приймався тимчасово до початку опалювального сезону. (акт перевірки № 18-23-017/0999 від 20.12.2011 року на а. с. 32-36).

Ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З даним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду 04.05.2012 року. Доказів поважності причини пропуску тримісячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору щодо оскарження наказів № 106 від 23.12.2010 року та № 44 від 23.06.2011року, він суду не надав, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови в задоволенні його позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів № 106 від 23.12.2010 року та № 44 від 23.06.2011року в зв'язку з пропуском строку звернення до суду з цими позовними вимогами. В зв'язку з тим, що зазначені накази в установленому порядку незаконними не визнані та позивач пропустив строк, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України на їх оскарження, є правильним і висновок суду першої інстанції про відсутність для задоволення його позовних вимог про стягнення заробітної плати в період дії цих наказів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов також до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання незаконним та скасування протокольного рішення загальних зборів трудового колективу Комунального підприємства Тростянецької районної ради «Райкомунгосп» від 19.07.2012 року та наказу від 06.08.2012 року «Про застосування коефіцієнтів співвідношень мінімальної тарифної ставки за підгалузями, видами робіт та окремими професіями до встановленої Галузевої угоди та Колективним договором мінімальної тарифної ставки». Спосіб захисту, який обрав позивач, шляхом визнання незаконним та скасування протокольного рішення загальних зборів трудового колективу не відповідає змісту порушеного права та способам захисту, передбаченим законодавством України про працю. Крім того позивач не довів належними доказами, що рішення, на яке він вказує, загальними зборами не приймалося.

Щодо визнання незаконним та скасування наказу від 06.08.2012 року, то він прийнятий у відповідності до п. 3.11 Колективного договору Комунального підприємства Тростянецької районної ради «Райкомунгосп», ст. 14 Закону України «Про оплату праці» та ст. 97 КЗпП України. Прийняття цього наказу в зв'язку тяжким фінансовим становищем підприємства було погоджено адміністрацією підприємства з трудовим колективом.

В той же час порушення двохмісячного строку попередження про зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення (ст. 103 КЗпП України) є підставою для задоволення вимог позивача про оплату праці згідно з попередніми умовами за період, на який було скорочено зазначений строк попередження, з урахуванням коефіцієнтів 1.25 та 1.2, так як на ці його вимоги згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України обмеження щодо строку звернення до суду не розповсюджуються.

Так по наказам №106 від 23.12.2010 року та №44 від 23.06.2011року строк, передбачений ст. 103 КЗпП України було скорочено на 1 місяць 23 дні, так як ознайомили з ними позивача в день видання наказів. Щодо наказу від 06.08.2012 року, то дані про ознайомлення з ним позивача, відповідач суду взагалі не надав.

З матеріалів справи також вбачається, що після закінчення терміну дії наказів № 106 від 23.12.2010 року та № 44 від 23.06.2011 року (початок опалювального сезону - 18.10.2011 року) відповідач продовжував нарахувати позивачу заробітну плату за нормами нижче від норм, визначених галузевою та колективними угодами, без застосування коефіцієнтів мінімальної ставки робітника І розряду - 1.20 та співвідношення за підгалузями - 1.25, чим також порушив законодавство про оплату праці, а тому на вимоги позивача про стягнення заборгованості з заробітної плати за період з 18.10.2011 року по 31.08.2012 року згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України обмеження щодо строку звернення до суду також не розповсюджуються.

Суд першої інстанції зазначених норм матеріального права, які регулюють питання оплати праці не врахував та прийшов до помилкового висновку про те, що в задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати за весь період, який зазначив позивач, необхідно відмовити в зв'язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з заробітної плати за період з 01.01. по 23.02.2011 року, за період 01.07. по 23.08.2011 року (термін на який було скорочено попередження про зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення) та за період з 18.10.2011 року по 31.08.2012 року (період, коли термін дії наказів № 106 від 23.12.2010 року та № 44 від 23.06.2011 року закінчився та порушено строк попередження за наказом від 06.08.2012 року) є обґрунтованими та підлягаю задоволенню.

Відповідно до довідок про заробітну плату позивача (а. с. 42-44; 166-167), на його користь з відповідача підлягає стягнення заборгованість з заробітної плати, яка складається з різниці між фактично нарахованою та нарахованої з урахуванням коефіцієнтів 1.2. та 1.25 заробітної плати:

за період з 01.01. по 23.02.2011 року в сумі 1880 грн. 02 коп. (січень 2011 року 5081.25-4065=1016.25 грн.; з 01.02. по 23.02.2011 року - 17 р. дн.х254.06грн.(середньоденна з застосуванням коефіцієнтів)=4319.02 грн.; 17 р. дн.х203.25 грн. (середньоденна фактично нарахована)=3455.25 грн., всього 1016.25 грн.+863.77 грн.(4319.02-3455.25)=1880.02 грн.);

за період 01.07. по 23.08.2011 року в сумі 2863 грн. 18 коп. (липень 2011 року 5184-3456=1728 грн.; з 01.08. по 23.08.2011 року 17 р. дн.х235.63 грн.(середньоденна з застосуванням коефіцієнтів)=4005.71 грн.; 17 р. дн.х157.09 грн.(середньоденна фактично нарахована)+2670.53 грн., всього 1728 грн.+1135.18 грн.(4005.71-2670.53)=2863.18 грн.);

за період з 18.10.2011 року по 31.08.2012 року в сумі 19300 грн. 82 коп.:

жовтень 2011 року - з 18.10. - 890.9 грн. 10 р. дн.х297.59 грн.(середньоденна з застосуванням коефіцієнтів)=2975.9 грн.; 10 р. дн.х208.50грн.(середньоденна фактично нарахована)=2085 грн.; 2975.9грн.-2085 грн.=890.9 грн.;

листопад 2011 року - 5170.11 грн.-3493.36 грн. =1676.75 грн.;

грудень 2011 року - 5421 грн. -3614 грн.=1807 грн.;

січень 2012 року - 5794.50 грн. - 3863 грн.=1931.5 грн.;

лютий 2012 року - 5794.5 грн.-3863 грн.=1931.5 грн.;

березень 2012 року - 5794.5 грн.-3863 грн.=1931.5 грн.;

квітень 2012 року 5794.5 грн.-3938 грн.=1856.5 грн.;

травень 2012 року - 4962.24 грн.-3386.76 грн.=1575.48 грн.;

червень 2012 року - 5610.01 грн.-3746.12 грн.=1863.89 грн.;

липень 2012 року - 5569.11 грн.-3716.81 грн.=1852.3 грн.;

серпень 2012 року - 5950.5 грн.-3967=1983.5 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власником або уповноваженим ним органом провадиться відшкодування моральної шкоди.

В зв'язку з невиплатою відповідачем позивачу заробітної плати в належному розмірі останньому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що відсутність необхідних йому коштів вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що порушення відповідачем законодавства про оплату праці тривало з 18.10.2011 року по 31.08.2012 року, тобто розпочалось за три місяці звернення позивача до суду з цим позовом та тривало під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому строк звернення з вимогою про відшкодовування моральної шкоди, завданої йому порушенням законодавства про оплату праці, позивачем не пропущено. З врахуванням суми заборгованості заробітної плати, того, що права позивача захищені шляхом стягнення цієї заборгованості з відповідача, вимог розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що його вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути у відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 300 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені витрати на правову допомогу адвоката, які, враховуючи тривалість участі адвоката в розгляді справи та вимоги Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», колегія суддів визначає в сумі 709 грн. 98 коп. Крім того з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого позивач при зверненні до суду з позовом звільнений, за вимоги майнового характеру в сумі 225 грн. 16 коп. та 114 грн. 70 коп. - за вимоги немайнового характеру, всього в сумі 339 грн. 86 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 21 листопада 2012 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з заробітної плати та відшкодування моральної шкоди та задовольнити ці вимоги частково.

Стягнути з Комунального підприємства Тростянецької районної ради «Райкомунгосп» на користь ОСОБА_2 заборгованість з заробітної плати за період з 01 січня по23 лютого 2011 року в сумі 1880 гривень 02 коп.; за період з 01 липня по 23 серпня 2011 року в сумі 1335 гривень 18 коп. та за період з 18 жовтня 2011 року по 31 серпня 2012 року в сумі 19300 гривень 82 коп., всього в розмірі 22 516 гривень 02 коп. з утриманням податку та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства Тростянецької районної ради «Райкомунгосп» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 300 гривень та судові витрати в сумі 709 гривень 98 коп.

Стягнути з Комунального підприємства Тростянецької районної ради «Райкомунгосп» на користь держави судовий збір в сумі 339 гривень 86 коп.

В іншій частині рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 21 листопада 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -