Ухвала

від 05.02.2013 по справі 2а-2053/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2053/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2012 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Компанія Євростиль» до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «Компанія Євростиль» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 00000082360 та №00000092360 від 09.02.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Компанія «Євростиль».

Приватне підприємство «Компанія «Євростиль» (код за ЄДРПОУ 34603691) зареєстроване як юридична особа Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 23.10.2006 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі міста Києва.

На підставі направлень від 04.01.2012 №17,18,19 наказу від 04.01.2012 №8, виданого ДПІ у Подільському районі міста Києва, та згідно з постановою ОВС ПМ ДПА у Житомирській області про призначення документальної перевірки від 23.06.2011, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю Чируном О.Д., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за розрахунковими операціями Бурдюком І.Г. та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи суб'єктів підприємницької діяльності Коляденком К.К. на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Компанія «Євростиль»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.10.2010.

20.01.2012, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Компанія «Євростиль» ДПІ у Подільському районі міста Києва було складено акт перевірки від 20.01.2012 №22/23-611/34603691 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9, п.5.3, ст..5, п.16.4, п.16.15 ст.16 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 58 548,00 грн., а саме: за 1 півріччя 2008 року на суму 12 843грн., за 9 міс. 2008 року на суму 28 039 грн., за 2008 р. - 43035 грн., за 1 кв. 2009 року -8762 грн., за 2009 рік -на 15 513 грн., та пп. 7.2.4, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 45 716 грн., а саме: за 2008 рік -на 34 429 грн., за 2009 рік -на 11 287 грн.

Податковий орган вважає, що позивач не має права на формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками господарських операцій, проведених з ТОВ «КМ «Сервісбуд», ТОВ «Енерджігрупп», ТОВ ТК «Альянс», оскільки такі операції здійснювались на підставі правочинів, які в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними та не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків.

09.02.2012 на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Подільському районі міста Києва було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 00000082360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 38136 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 30509 гривень та 7627 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 68);

- податкове повідомлення -рішення № 00000092360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14109 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 11287 гривень та 2822 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 70).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що угоди позивача з ТОВ «КМ «Сервісбуд», ТОВ «Енерджігрупп», ТОВ ТК «Альянс» є фіктивними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення рішення прийняте ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, що підтверджується наступним.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «КМ «Сервісбуд», ТОВ «Енерджігрупп», ТОВ ТК «Альянс» на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду оборотно сальдові відомості, видаткові накладні, прибуткові накладні, копії договорів, копії податкових накладних, копії рахунків-фактур, копії банківських виписок, що підтверджують списання грошових коштів з рахунку позивача та переказ контрагентам на виконання умов договорів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «КМ «Сервісбуд», ТОВ «Енерджігрупп», ТОВ ТК «Альянс».

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, позивачем доведено факт реального здійснення господарських операцій, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не порушено вимог пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Крім того, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач сплатив вартість робіт згідно Договорів, що підтверджується банківськими виписками.

Податковим органом не надано доказів невиконання позивачем перед ТОВ «КМ «Сервісбуд», ТОВ «Енерджігрупп», ТОВ ТК «Альянс» зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив розрахунок з ТОВ «КМ «Сервісбуд», ТОВ «Енерджігрупп», ТОВ ТК «Альянс» в безготівковій формі, а тому у відповідності до зазначеної вище норми отримав право на збільшення валових витрат.

Таким чином, у відповідача відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що порушення контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Тобто, доводи відповідача не є підставою для позбавлення покупця права на відшкодування ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Крім того, згідно статті 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області. від 23.06.2011 р., в ході досудового слідства встановлено, що одним із підприємств, яке за рахунок відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства проведення взаєморозрахунків із суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, незаконно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість, є ПП «КМ Сервісбуд» та ТОВ «Енерджігрупп», з якими мав правовідносини позивач. Для встановлення істотних обставин, які мають значення у справі, виникла необхідність проведення позапланової виїзної документальної перевірки цього підприємства.

Згідно п. 86.9 ст. 86 ПК України, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Колегія суддів зазначає, що перевірка позивача проведена на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області, майора податкової міліції Пономарчука О.В. від 23.06.2011 р., у відповідності з п.п.78.1.11 п. 78.1 78 ПК України, тобто призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 ПК України не мав права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законенне та обгрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процессуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 00000082360 та №00000092360 від 09.02.2012.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2012 - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.