Постанова

від 05.02.2013 по справі 2а-12564/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12564/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Євроконтракт ЛТД» до ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Іллічівську № 0000482350 від 28.03.2011; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Іллічівську № 0000961701 від 28.03.2011; визнати противоправними та незаконними дії Державної податкової інспекції у місті Іллічівську щодо складення акту перевірки № 490/23-0301/36635495 від 14.03.2011 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД», код 36635495, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010»; визнати протиправними висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у місті Іллічівську № 490/23-0301/36635495 від 14.03.2011 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД», код 36635495, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010» щодо визнання угод нікчемними; щодо визнання завищеними доходів від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 46 328 805,00 грн.; щодо визнання заниженим валового доходу на суму 23 381 522,00 грн.; щодо коригування (зменшення) податкових зобов'язань на суму 2 845 956,00 грн., у тому числі: серпень 2010 року -394 581,00 грн., вересень 2010 року -1 384 128,00 грн.; жовтень 2010 року -1 067 247,00 грн., щодо коригування (зменшення) податкового кредиту на суму 2 817 469,00 гривень, у т.ч. в розрізі звітних податкових періодів: серпень 2010 року -390 635,00 грн.; вересень 2010 року -1 370 288,00 грн.; жовтень 2010 року -1 056 546,00 грн; зобов'язати Державну податкову інспекцію у місті Іллічівську відновити в обліковій картці платника - товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Євроконтракт ЛТД» (код ОКПО 36635495) особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі у системі «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податку на додану вартість на суму - 9 265 761 грн. (податкові зобов'язання) в наступних звітних періодах: серпень 2010 року -394 581 грн., вересень 2010 року -1 384 128 грн., жовтень 2010року -1 067 247 грн., листопад 2010 року -1 931 456 грн.,грудень 2010 року -4 488 349 грн., та 9 175 626 грн. (податковий кредит) в наступних звітних періодах: серпень 2010 року -390 635,00 грн., вересень 2010 року -1 370 288,00 грн., жовтень 2010 року -1 056 546,00 грн., листопад 2010 року -1 912 144,00 грн., грудень 2010 року -4 446 013,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В період з 14.02.2011 по 04.03.2012 Державною податковою інспекцією у місті Іллічівську була проведена планова документальна виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Євроконтракт ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010.

За результатами перевірки було, встановлено:

- порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД» завищено доходи від продажу товарів (робіт, послуг) на 46 328 805 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року на 8 893 544 грн. та за IV квартал 2010 року на 37 435 261 грн.;

- порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД» було занижено скоригований валовий дохід на загальну суму 23 381 522 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року на суму 2 000 000 грн., за IV квартал 2010 року на суму 21 381 522 грн., та занижено податок на прибуток на загальну суму 5737909, в тому числі за ІІІ квартал 2010 року на 481117 грн. та за IV квартал 2010 року на 5256792 грн.;

- порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД» включено до складу податкових зобов'язань ПДВ у розмірі 339723 грн., обчислене з вартості товару, угоди на відвантаження яких між ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД» та контрагентами є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, тобто відповідно до частини першої та другої статі 215, частин першої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силі статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, з огляду на що податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ 33972313 грн. проведені на підставі нікчемних правочинів, підлягають коригуванню на загальну суму 2845956 грн., у тому числі за серпень 2010 року на 394 581 грн., за вересень 2010 року на 1384128 грн. та за жовтень 2010 року на 1067247 грн.;

- порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД» включено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 32965648 грн., обчислене з вартості товару, послуг, угоди на придбання яких між ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД» та контрагентами є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, тобто відповідно до частини першої та другої статі 215, частин першої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силі статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, з огляду на що податковий кредит на загальну суму 32965648 грн. проведений на підставі нікчемних правочинів підлягає коригуванню (зменшенню) на суму 2817469 грн., у тому числі в розрізі звітних податкових періодів: за серпень 2010 року на 390 635 грн., за вересень 2010 року на 1370288 грн., та за жовтень 2010 року на 1 056 546 грн.;

- порушення статей 1, 3, 8, 16, 17, підпункту «а» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за перевіряємий період на суму 539, 42 грн.

28.03.2011 Державною податковою інспекцією у місті Іллічівську було винесено податкові повідомлення - рішення № 0000482350, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 7 172 386,00 грн. та № 0000961701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 2 318,06 грн.

ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД» не погоджуючись з податковими повідомлення - рішеннями № 0000482350 від 28.03.2011 та № 000096170 від 28.03.2011 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню, а також вважаючи протиправними дії Державної податкової інспекції в місті Іллічівську щодо складання акту № 490/23-0301/36635495 від 14.03.2011 та висновки зазначеного акту звернулось з відповідним позовом до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що угоди позивача з ПП «Професіонали будівництва РВС», ПП «СРК-Будлайн», «Укргазвидобування» НАК Нафтогаз України» та ДАТ «Чорноморнафтогаз» є фіктивними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ним правомірно.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, що підтверджується наступним.

З приводу податкового повідомлення рішення № 0000482350 колегія суддів зазначає слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з:

- ПП «Професіонали будівництва РВС» за договором поставки № 12/08 від 12.08.2010, предметом якого є здійснення поставки товару - гирлове обладнання та запасні частини до пневмосистем бурових установок. Факт здійснення поставки товару за зазначеним договором підтверджується накладними №120801 від 12.08.2010, №3108036 від 31.08.12010, №070905 від 07.09.2010, №230908 від 23.09.2010, №280904 від 28.09.2010, №3009026 від 30.09.2010, №3009027 від 30.09.2010, №211001 від 21.10.2010, №141005 від 14.10.2010, №211002 від 21.10.2010, №211003 від 21.10.2010, №221001 від 22.10.2010, №281002 від 28.10.2010, №291004 від 29.10.2010;

- ПП «СРК-Будлайн» за договором поставки б/н від 14.10.2010, предметом якого є здійснення поставки товару. Факт здійснення поставки товару за зазначеним договором підтверджується накладними №110802 від 08.11.2010, №3110803 від 08.11.2010, №111002 від 10.11.2010, №111003 від 10.11.2010, №111103 від 11.11.2010, №112302 від 23.11.2010, №112203 від 22.11.2010, №111902 від 19.11.2010, №1130054 від 30.11.2010, №120109 від 01.12.2010, №120704 від 07.12.2010, №РН-0000003 від 9.12.2010, №121503 від 15.12.2010, №121504 від 15.12.2010, №121505 від 15.12.2010, №121506 від 15.12.2010, №121507 від 15.12.2010, №121508 від 15.12.2010, №121601 від16.12.2010, №121602 від 16.12.2010, №121603 від 16.12.2010, №122105 від 21.12.2010, №РН-000005 від 21.12.2010, №122106 від 21.12.2010, №122309 від 23.12.2010, №1223010 від 23.12.2010, №1223011 від 23.12.2010, №122401 від 24.12.2010, №122402 від 24.12.2010, №122403 від 24.12.2010, №122802 від 28.12.2010, №123009 від 30.12.2010;

- ТОВ «НВП Булат» за договором № 2 від 02.08.2012, предметом якого є здійснення поставки газового обладнання. Факт здійснення поставки товару за зазначеним договором підтверджується накладними № РН-0000001 від 21.10.2010, №РН-0000002 від 21.10.2010, №РН-0000003 від 09.12.2010, № РН-0000004 від 13.12.2010 та . №РН-000005 від 21.12.2010

В подальшому отриманий від ПП «Професіонали будівництва РВС», ПП «СКР-Будлайн» та ТОВ «НВП Булат» товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності при взаємовідносинах з ДП «Укргазвидобування» НАК Нафтогаз України» та ДАТ «Чорноморнафтогаз».

З ДП «Укргазвидобування» НАК Нафтогаз України» були укладені договори:

- №УГВ 1086/22-10 від 10.06.2010, факт поставки товару за яким підтверджується актами приймання - передачі № 1/19 від 12.08.2010, № 180 від 23.09.2010, № 97 від 21.10.2011,№ 49 від 14.10.2010, № 99 від 21.10.2010, № 170 від 22.10.2010, № 7 від 28.10.2010, №1(17) від 10.11.2010, № 6 від 30.11.2010, № 100 від 01.12.2010, № 105 від 06.12.2010, № 40 від 07.12.2010, № 42 від 09.12.2010, № 37 від 10.12.2010, № 36 від 13.12.2010, № 41 від 13.12.2010, №35 від 15.12.2010, № 43 від 16.12.2010, № 143 від 16.12.2010, № 97 від 16.12.2010, № 124 від 20.12.2010, № 122 від 21.12.2010, № 128 від 21.12.2010, № 125 від 21.12.2010, № 123 від 23.12.2010, № 144 від 23.12.2010, № 154 від 23.12.2010., № 220 від 24.12.2010, № 131 від 28.12.2010, № 496 від 30.12.2010, № 495 від 30.12.2010, № 493 від 30.12.2010, № 27 від 30.12.2010 та № 494 від 30.12.2010, № 494 від 31.12.2010;

- №УГВ 1154/22-10 від 22.06.2010, факт поставки товару за яким підтверджується актом №2/101 від 31.08.2010, № 231 від 29.10.2010;

- №УГВ1650/11-10 від 09.09.2010, факт поставки товару за яким підтверджується актом приймання - передачі № 129 від 28.09.2010, №144 від 21.10.2010, № 123 від 22.11.2010;

- №УГВ 1678/11-10 від 20.09.2010, факт поставки товару за яким підтверджується актом № 142 від 21.10.2010, № 142 від 21.10.2010, № 1-01 від 08.11.2010, № 1-02 від 08.11.2010, № 2 від 10.11.2010, № 3 від 11.11.2010, № 5 від 23.11.2010, № 3-11 від 19.11.2010.

З ДАТ «Чорноморнафтогаз» були укладені договори:

- №889 від 16.08.2010, факт поставки товару за яким підтверджується видатковими накладним № 1 від 07.09.2010, № 8 від 15.12.2010 та актом приймання - передачі № 1 від 07.09.2010, № 8 від 15.12.2010;

- №877 від 12.08.2010 факт поставки товару за яким підтверджується видатковими накладними № 2 від 07.09.2010, № 4 від 30.09.2010, № 20 від 24.12.2010 та актами приймання - передачі № 2 від 07.09.2010, № 4 від 30.09.2010, № 7 від 24.12.2010;

- №1025 від 17.09.2010 факт поставки товару за яким підтверджується видатковими накладними № 5 від 30.09.2010, № 21 від 24.12.2010 та актами приймання - передачі № 5 від 30.09.2010, № 6 від 24.12.2010;

- № 967 від 06.09.2010 факт поставки товару за яким підтверджується видатковою накладною № 5 від 15.12.2010 та актом приймання - передачі № 1 від 15.12.2010;

- № 1267/1337 від 30.11.2010 факт поставки товару за яким підтверджується видатковою накладною № 6 від 15.12.2010 та актом приймання - передачі № 1 від 15.12.2010

- № 877 від 12.08.2010 факт поставки товару за яким підтверджується видатковими накладними № 7 від 15.12.2010, № 9 від 15.12.2010 та актами приймання - передачі № 7 від 15.12.2010, б/н від 15.12.2010.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказані контрагенти позивача на момент складання податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Факт перерахування коштів за договорами укладеним між позивачем та контрагентами - продавцями ПП «Професіонали будівництва РВС», ПП «СКР-Будлайн» та ТОВ «НВП Булат», та контрагентами - покупцями ДП «Укргазвидобування» НАК Нафтогаз України» та ДАТ «Чорноморнафтогаз» підтверджується банківськими виписками копії, яких наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду належні докази, що підтверджують списання грошових коштів з рахунку позивача та переказ їх контрагентам на виконання умов договорів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, а також підтверджують факт реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, позивачем доведено факт реального здійснення господарських операцій, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не порушено вимог пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

З приводу податкового повідомлення-рішення № 0000961701 колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», встановлено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 зазначеного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Відповідно до штатного розкладу позивача на 2010 рік, штат підприємства затверджений в складі: директор 1 штатна одиниця з місячним фондом оплати - 2000,00грн. і юрист 0,5 штатних одиниць з місячним фондом зарплати -1000,00грн.

Згідно з розрахунково-платіжними відомостями позивача по нарахуванню зарплати за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року: за липень 2010 року нарахована зарплата директору підприємства ОСОБА_2 в розмірі 1000грн. та утримано із зарплати податку на доходи фізичних осіб 144,60 грн., за серпень 2010 року нарахована зарплата директору підприємства ОСОБА_2 в розмірі 1000грн. та утримано із зарплати податку на доходи фізичних осіб 144,60 грн., за вересень 2010 року нарахована зарплата директору підприємства ОСОБА_2 в розмірі 1000грн. та утримано із зарплати податку на доходи фізичних осіб 144,60 грн., за жовтень 2010 року нарахована зарплата двом особам - директору підприємства ОСОБА_2 в розмірі 1000грн. та утримано із зарплати податку на доходи фізичних осіб 144,60грн., нарахована зарплата юристу ОСОБА_3. в розмірі 1000грн., та утримано із зарплати податку на доходи фізичних осіб 144,60грн.. Всього за жовтень 2010 року фонд зарплати склав 2000грн., утримано податку -289,20грн. Аналогічно, за листопад і грудень 2010 року нарахована зарплата двом особам - директору підприємства ОСОБА_2 в розмірі 1000грн. за кожний місяць та утримано із зарплати податку на доходи фізичних осіб по 144,60грн. відповідно за кожний місяць, нарахована зарплата юристу ОСОБА_3. в розмірі 1000грн. за кожний місяць, та утримано із зарплати податку на доходи фізичних осіб по 144,60грн.

Тобто, за листопад 2010 року фонд зарплати склав 2000грн., утримано податку -289,20грн., за грудень 2010 року нарахована зарплата склала 2000 грн. і утриманий із неї податок на доходи склав 289,20 грн.

Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку позивача: за перше півріччя 2010 року, сума нарахованого доходу на користь директора ОСОБА_2 за перше півріччя 2010 року склала 1000 грн. та розмір утриманого податку, який підлягає оплаті за результатами першого півріччя - 144,60грн.; за 3 квартал 2010 року, сума нарахованого доходу на користь директора ОСОБА_2 за 3 квартал 2010 року склала 3000 грн. та розмір утриманого податку, який підлягає оплаті за результатами 3 кварталу - 433,80 грн.; за 4 квартал 2010 року, сума нарахованого доходу на користь директора ОСОБА_2 за 4 квартал 2010 року склала 3000грн. та розмір утриманого податку з ОСОБА_2, який підлягає оплаті за результатами 4 кварталу - 433,80грн., також в податковому розрахунку відображена сума нарахованого доходу на користь другої фізичної особи (ідентифікаційний код -22977120708) за 4 квартал 2010 року в розмірі 3000грн. та розмір утриманого податку з цієї фізичної особи, який підлягає оплаті за результатами 4 кварталу - 433,80 грн.

Факт перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб у визначеному розмірі до бюджету підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок банку.

Відповідно до висновку судово - економічної експертизи № 13758 від 29.04.2012 позивач сплатив узгоджений з податковою інспекцією податок на доходи фізичних осіб за період з липня по грудень 2010 року своєчасно та в повному обсязі.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що факт сплати позивачам податку з доходів фізичних осіб підтверджується відповідними первинними документами, зокрема виписками банку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем податок з доходів фізичних осіб було сплачено у строки та в порядку, встановленому Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірність формування позивачем зобов'язання з податку на додану вартість та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - продавцями ПП «Професіонали будівництва РВС», ПП «СКР-Будлайн» та ТОВ «НВП Булат», та контрагентами - покупцями ДП «Укргазвидобування» НАК Нафтогаз України» та ДАТ «Чорноморнафтогаз», а також те, що відповідно до висновків акту № 490/23-0301/36635495 від 14.03.2012 суми податку на додану вартість та податкового кредиту за перевіряємий період підлягають коригуванню.

В свою чергу, дійшовши висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходили з наступного.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із п.6 ч.1 ст. 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Частина 1 ст. 17 КАС України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав та обов'язків, їх зміни чи припинення.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що акт перевірки не є актом індивідуальної дії та не створює правових наслідків для позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що сам по собі акт перевірки лише фіксує факт правопорушення, не породжує для платника будь-яких юридичних наслідків, та не має правового значення у розумінні п. 1 ч. 2 с. 17 КАС України, тобто адміністративний позов в частині заявлених вимог про:

1) визнання противоправними та незаконними дій Державної податкової інспекції у місті Іллічівську щодо складення акту перевірки № 490/23-0301/36635495 від 14.03.2011 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД», код 36635495, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010;

2) визнання протиправними висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у місті Іллічівську № 490/23-0301/36635495 від 14.03.2011 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД», код 36635495, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.09.2009р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010» щодо визнання угод нікчемними; щодо визнання завищеними доходів від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 46 328 805,00 грн.; щодо визнання заниженим валового доходу на суму 23 381 522,00 грн.; щодо коригування (зменшення) податкових зобов'язань на суму 2 845 956,00 грн., у тому числі: серпень 2010 року -394 581,00 грн., вересень 2010 року -1 384 128,00 грн.; жовтень 2010 року -1 067 247,00 грн., щодо коригування (зменшення) податкового кредиту на суму 2 817 469,00 гривень, у т.ч. в розрізі звітних податкових періодів: серпень 2010 року -390 635,00 грн.; вересень 2010 року -1 370 288,00 грн.; жовтень 2010 року -1 056 546,00 грн.,

- не підлягає розгляду в адміністративному суді, а тому необхідно закрити провадження в цій частині позовних вимог, що не було зроблено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт надав до суду належні докази, що частково підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив частково скасувати її та провадження в цій частині закрити, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 41, 157, 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 в частині задоволення позовних вимог про:

- визнання противоправними та незаконними дій Державної податкової інспекції у місті Іллічівську щодо складення акту перевірки № 490/23-0301/36635495 від 14.03.2011 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД», код 36635495, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010;

- визнання протиправними висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у місті Іллічівську № 490/23-0301/36635495 від 14.03.2011 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Євроконтракт ЛТД», код 36635495, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010» щодо визнання угод нікчемними; щодо визнання завищеними доходів від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 46 328 805,00 грн.; щодо визнання заниженим валового доходу на суму 23 381 522,00 грн.; щодо коригування (зменшення) податкових зобов'язань на суму 2 845 956,00 грн., у тому числі: серпень 2010 року -394 581,00 грн., вересень 2010 року -1 384 128,00 грн.; жовтень 2010 року -1 067 247,00 грн., щодо коригування (зменшення) податкового кредиту на суму 2 817 469,00 гривень, у т.ч. в розрізі звітних податкових періодів: серпень 2010 року -390 635,00 грн.; вересень 2010 року -1 370 288,00 грн.; жовтень 2010 року -1 056 546,00 грн. - скасувати та провадження, в цій частині позовних вимог, закрити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.