Рішення

від 12.02.2013 по справі 14/94/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 лютого 2013 р. Справа № 14/94/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників сторін:

прокурора: Трачук Т.Є. - службове посвідчення № 007053 від 01.10.12 р.;

позивача: Ревенока О.С.- довіреність № 2-05/13 від 28.01.13 р., паспорт серії НМ 430927 виданий Ріпкинським РВ УМВС України у Чернігівській області 29.08.2012 року.

відповідача: Тарковської Л.С. - довіреність №б/н від 28.01.2013 р., паспорт серії СМ 759492 виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 29.09.2005 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : заступника прокурора Солом'янського району м. Києва (03124, м. Київ-124, вул. Г.Севастополя, 3-а) в інтересах держави в особі Академії суддів України (01021, м. Київ, вул. Липська, 16-Г) в особі Комісії з припинення діяльності Академії суддів України (03110, м. Київ, а/с №30)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлябудсервіс" (23252, Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, вул. Паркова, буд. 25)

про стягнення 3131870,16 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Заступником прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Академії суддів України в особі Комісії з припинення діяльності Академії суддів України (позивач) заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлябудсервіс" (ТОВ "Поділлябудсервіс", відповідач) про стягнення 3131870,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 22, 1166, 1172, 1212 Цивільного кодексу України (ЦК України), відповідно до яких юридична особа або фізична відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до вироку районного суду м. Києва від 20.10.2011р., частково зміненого ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.05.2012р., унаслідок злочинних дій Стратонова Ю.А., технічного директора ТОВ "Поділлябудсервіс", у зв'язку з завищенням вартості виконаних робіт на розрахунковий рахунок ТОВ "Поділлябудсервіс" Академією суддів України були безпідставно перераховані кошти в розмірі 2204182 грн. 62 коп.

Виходячи зі змісту вказаних правових норм ЦК України та з урахуванням того, що відповідач набув майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави, прокурор звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Ухвалою господарського суду за вказаним позовом порушено провадження по справі №14/94/2012/5003 з призначенням її до розгляду.

В судове засідання на визначену дату (12.02.2013р.) з"явився прокурор та представники сторін.

Під час судового засідання представником позивача (Ревенком О.С.) подано до суду письмове пояснення по суті спору, в якому останній збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача кошти в сумі 3191340,57 грн. Крім того, представник позивача у даному поясненні просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та розрахунковий рахунок відповідача ТОВ "Поділлябудсервіс".

Прокурор підтримала збільшені вимоги позивача, що викладені в письмових поясненнях, та клопотання про забезпечення позову.

Натомість представник відповідача (Тарковська Л.С.) стовно забезпечення позову заперечила.

Збільшення позовних вимог прийнято судом до розгляду як такі, що не суперечать вимогам ст. 22 ГПК України.

Поряд із тим, суд, заслухавши учасників процесу, дійшов висновку щодо відмови в задоволенні клопотання про забезпечення позову, виходячи з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 66 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою прокурора має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Всупереч вищевикладеному, позивачем не вказано, які саме дії може відповідач здійснити стосовно свого майна, котрі в подальшому можуть бути перешкодою у виконанні рішення суду, не надано жодних доказів вірогідності вчинення вказаних дій, не обґрунтовано необхідності накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача, не надано доказів, що вказаний рахунок належить саме відповідачу, також не вказано на яке саме майно накласти арешт.

Крім того, позивачем взагалі не зазначено жодного обґрунтування щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову. Відтак, зважаючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, з огляду на що, відмовляє у його задоволенні.

Під час розгляду справи по суті прокурор та представник позивача позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у ньому.

Натомість представник відповідача позов не визнала та категорично заперечувала щодо його задоволення, посилаючись на обставини, викладенні у своєму відзиві від 29.01.2013р. (вх. №08-46/1382/13 від 29.01.2013р.) (а.с. 123-124).

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 20.10.2011р. (а.с. 13-16), частково зміненим ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.05.2012 р. (а.с.26-30), Стратонова Ю.А., який був технічним директором ТОВ "Поділлябудсервіс", визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.364-1, ч.2 ст.366 КК України.

Даним вироком суду встановлено, що унаслідок злочинних дій Стратонова Ю.А.-технічного директора ТОВ "Поділлябудсервіс" через внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей щодо завищенням вартості виконаних будівельних робіт за договором підряду №145 від 05.12.2006р. Академії суддів України завдано збитків у розмірі 2204182,62 грн. Дані кошти зайво та безпідставно перераховані Академією суддів України ТОВ "Поділлябудсервіс". Крім того, вказаним вироком суду залишено без розгляду цивільний позов прокурора в інтересах Національної школи суддів України про відшкодування збитків у розмірі 2204182,62 грн.

14.09.2012р. позивачем направлялася на адресу відповідача претензія (а.с. 48-49) з вимогою повернути позивачу зайво перераховані грошові кошти у розмірі 2204182 грн. 62 коп., однак відповіді на дану претензію позивачем отримано не було.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходив із наступного.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно п.4 ч. 1. ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Статтею 1166 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Крім того, згідно із ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України передбачено, що вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

З урахуванням викладеного доведеним є факт завдання Академії суддів України збитків (шкоди) в розмірі 2204182,62 грн. внаслідок винних та злочинних дій посадової особи ТОВ "Поділлябудсервіс", які в силу вимог ч.1 ст.1172 ЦК України підлягають відшкодуванню за рахунок останнього.

Даний факт беззаперечно підтверджується вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 20.10.2011р., частково зміненим ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.05.2012р., який набрав законної сили. При цьому в силу положень ч.2 ст.35 ГПК даний факт є преюдиціальним, відтак не потребує доказуванню при вирішенні цього спору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення 2204182,62 грн. як завданої шкоди та безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Однак, у свою чергу вимоги підлягають частковому задоволенню, так як вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 10.10.2012р. підтверджено часткове відшкодування підсудним матеріальної шкоди в сумі 50000 грн. А тому позовні вимоги прокурора про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню лише в сумі 2154182 грн. 62 коп.

Також судом розглянуто вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 987157 грн. 95 коп. нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, в результаті розгляду яких, суд дійшов наступних висновків.

Прокурор, заявляючи до стягнення проценти за користування чужими коштами, обґрунтовує свою вимогу положенням ст. 536 ЦК України, відповідно до якої за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. При цьому іншим актом цивільного законодавства, який регулює розмір річних, на його думку, є положення ст. 1048 ЦК України

Оскільки, як встановлено під час судового розгляду справи, договором підряду, укладеним між сторонами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, а чинним законодавством України не передбачено можливості застосування до договору підряду положень про позику, договори підряду та позики є різним за своєю правовою природою та регулюють різні правовідносини, безпідставним є застосування до даних правовідносин положень про позику, що визначають розмір процентів на рівні облікової ставки Нацбанку, відтак безпідставними узагалі є вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами.

Також не беруться судом до уваги доводи представника відповідача щодо наявності у позивача перед ТОВ "Поділлябудсервіс" заборгованості за товар, поставлений згідно із накладною №РН-0000067 від 14.11.2007р., оскільки не стосується предмету доказування у даній справі, при цьому не ставиться питання щодо взаємозаліку однорідних вимог, відтак накладна не є належним доказом у даній справі.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Суд за внутрішнім переконанням повно, всебічно та об'єктивно оцінивши належність та допустимість кожного у справі доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку частково задовольнити позов з розподілом господарських витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 82, 84, 85, 87, 115 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлябудсервіс" (23252, Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, вул. Паркова, буд. 25, код ЄДРПОУ 30594814) на користь Академії суддів України (01021, м. Київ, вул. Липська, 16-Г) в особі Комісії з припинення діяльності Академії суддів України (03110, м. Київ, а/с №30, код ЄДРПОУ 26333928) 2154182 грн. 62 коп. безпідставно отриманих коштів,

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлябудсервіс" (23252, Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, вул. Паркова, буд. 25, код ЄДРПОУ 30594814) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 43083 грн. 65 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні 50000 грн. матеріальної шкоди та 927687 грн. 54 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати учасникам процесу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 лютого 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору (03124, м. Київ-124, вул. Г.Севастополя, 3-а)

3,4 - позивачу (01021, м. Київ, вул. Липська, 16-Г; 03110, м. Київ, а/с №30)

5 - відповідачу (03010, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 7, оф. 3)