Рішення

від 13.02.2013 по справі 22/5005/10239/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.13р. Справа № 22/5005/10239/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВММ ГРУП", м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Профі-Пак", м. Дніпропетровськ

про стягнення 133 741 грн. 45 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Бірсан Є.М. - довіреність від 22.11.2012 року

Бадалов М.І. огли, директор наказ № 1 від 23.09.2010 року

Від відповідача: представник не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВММ ГРУП" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Профі-Пак" (далі - відповідач) про стягнення 111 850,00 грн. - основного боргу, 21 891,45 грн. - пені та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №160512 від 16.05.2012 р. в частині оплати за отриманий товар.

25.01.2013 р. позивач до суду надав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №4865/12 від 25.01.2013 р.) в якій просить стягнути суму заборгованості 92 932,19 грн., з якої: 87 950,00 грн. - основного боргу, 4 982,19 грн. - пені.

13.02.2013 р. представником позивача подано клопотання про припинення провадження в частині стягнення 32 000 грн. , оскільки після подачі позову ця сума була сплачена відповідачем.

13.02.2013 р. представником позивача до суду подано уточнену позовну заяву (вх. №9455/12), згідно якої просить стягнути з відповідача 78 950,00 грн. - основного боргу, 40 167,90 грн. пені.

Заяву позивача від 13.02.13р. (вх. №9455/12), про уточнення позовних вимог суд розцінює, як заяву про збільшення позову в частині нарахування пені.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.

В судовому засіданні 13.02.2013 р. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить їх задовольнити з врахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості.

Відповідач мотивований відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання 29.01.2013 року, 13.02.2013 року не з'явився. Відповідача було своєчасно та належним чином повідомлено про місце, час і дату розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2013 р. розгляд справи відкладений на 13.02.2013 р.

Зважаючи на те, що відповідач мав всі можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень за їх наявності, суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо документів необхідних господарському суду для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки № 160512 від 16.05.2012 р. (далі - договір), згідно п. 1.1 розділу 1 продавець зобов'язується передати полімерний заповнювач марки ВАТПОЛ (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним Договором вартість.

Відповідно до п. 2.1. договору найменування, кількість і асортимент товару зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 5.1. договору сторони дійшли згоди про те, що вартість одиниці товару, яка поставляється за цим Договором, а також загальна вартість товару визначена сторонами у видаткових накладних до цього Договору на поставку відповідної партії товару, які підписуються відповідно до п.1.2. даного Договору та є його невід'ємними частинами, а також фіксується у рахунках-фактурах, товаро-транспортних накладних, податкових накладних, які видаються на товар, який постачається покупцеві за цим договором.

Пунктом 5.2. договору встановлено, термін проведення оплати за товар - протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару.

Відповідно до п. 6.1. Даний Договір набуває чинності з дня його підписання обома Сторонами та діє до 31 грудня 2012 р. Сторони обмінюються змінами і доповненнями до існуючого Договору. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін письмово не заявить про відмову від його продовження Договір вважається пролонгованим на один рік.

Загальна вартість цього Договору складається із вартості товару, що поставлений відповідно до цього Договору, та вказаний у відповідних видаткових накладних до цього Договору (п. 5.4. договору).

Як встановлено матеріалами справи позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 692 550,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №290512 від 29.05.2012р., №220612 від 22.06.2012р., №120712 від 12.07.2012р., №100812 від 10.08.2012р., №300812 від 30.08.2012р., які є в матеріалах справи (а.с. 13, 19, 25, 31, 37) та довіреностями на отримання МТЦ та виставив відповідачу рахунки фактури на оплату за поставлений товар, які знаходяться в матеріалах справи. Відповідач частково виконав прийняті на себе за договором зобов'язання.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду даної справи відповідачем було проведено погашення основного боргу за отриманий ним товар в сумі 32 000,00 грн. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою банку від 13.02.2013р. №10-030/02-382 -а.с. 115-120 (тобто після подачі позову до суду).

Вище викладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 32 000,00 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 78 950,00 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п. 7.4. договору, за необґрунтовану відмову від оплати покупцем за товар або за прострочення в такій оплаті, покупець зобов'язаний виплатити продавцю пеню у розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пені у сумі 7387, 20 грн.( за період з 10.09.2012 р. по 26.09.2012 р. на суму заборгованості 153900грн.) та пені у сумі 32 780, 70 грн.(за період з 22.09.2012 р. по 13.02.2013 р. на суму заборгованості 76 950грн.).

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строків перерахування грошових коштів, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платником і одержувачем грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано ч.2 ст.343 ГК України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до яких за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню в розмірі, зазначеному в договорі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Отже, яким би способом не визначалася в договорі відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнено лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Зазначене відповідає і правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові по справі №25/187 від 24.10.2011року.

Укладаючи договір у п. 7.4. договору, сторони передбачили , що за необґрунтовану відмову від оплати покупцем за товар або за прострочення в такій оплаті, покупець зобов'язаний виплатити продавцю пеню у розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати платежу.

При зверненні з позовом позивач просив стягнути за порушення термінів погашення боргу пеню в розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати платежу.

Тобто, розмір пені, який передбачений сторонами у 7.4 договору суперечить ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому суд самостійно нараховує суму пені за несвоєчасну сплату: за період з 10.09.2012 р. по 26.09.2012 р. у сумі 1072, 25грн.; за період з 22.09.2012 р. по 13.02.2013 р. у сумі 4572, 85 грн. Загальна сумі пені яка підлягає задоволенню 5645, 10грн.

На підставі викладеного, господарський суд вважає доводи позивача, зазначені в уточненій позовній заяві такими, що підлягають частковому задоволенню: 78 950,00 грн. - основного боргу, 5645, 10 грн. -пені, в частині стягнення 32000 грн. - припинити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 32000,00 грн. відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Профі-Пак" (49049, м. Дніпропетровськ, вул. Далека, буд. 2, код ЄДРПОУ 31792911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВММ ГРУП" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Коцюбинського, 12, кім. 307, код ЄДРПОУ 37275740) основний борг в сумі 78 950,00 грн . (сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят грн. 00 коп.), пені в сумі 5645, 10 грн. (п'ять тисяч шістсот сорок п'ять грн. 10 коп. ), 2331, 90грн. (дві тисячі триста тридцять одна грн. 90 коп. ) - судового збору, про що видати наказ.

В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України " 14 " лютого 2013р.