Рішення

від 04.02.2013 по справі 05/1-09/9443/2012-5023/5688/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р.Справа № 05/1-09/9443/2012-5023/5688/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Єврокар", с. Соломоново до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ про визнання частково недійсними кредитних за участю представників:

позивача - не з"явився;

відповідача - Пенський А.В., за довіреністю б/н від 03.01.2013 р.;

3-ої особи - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

05.12.2012.р. позивач ПАТ "Єврокар" звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовною заявою до ПАТ "УкрСиббанк". У позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним п.4.11 Кредитного договору № 11258542000 від 27.11.2007 р., укладеного між ПАТ "Єврокар" та ПАТ "УкрСиббанк" в редакції, викладеній в Додатковій угоді № 18 від 24.03.2011 року, визнати недійсним п.4.10 Кредитного договору № 11428125000 від 23.03.2011 р., укладеного між ПАТ "Єврокар" та ПАТ "УкрСиббанк" та стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору. В обґрунтування позовних вимог посилається на ст.16, 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, вважає, що зазначені пункти договорів створюють зобов'язання для третіх осіб та суперечать вимогам ст.ст. 511, 528, 614, 618 Цивільного кодексу, стверджує, що спірні пункти кредитних договорів побудовані на неправильному застосуванні умови cross-default clause.

07.12.2012р. ухвалою господарського суду Закарпатської області у справі №05/1-09/9443/2012 зазначену позовну заяву надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Харківської області.

12.12.2012р. ухвалою господарського суду Харківської області заяву ПАТ "Єврокар" прийнято до розгляду, в зв'язку з чим справі присвоєно новий номер 05/1-09/9443/2012-5023/5688/12.

Позивач ПАТ "Єврокар" в судові засідання, призначені на 08.01.2013р. та на 04.02.2013р. свого повноважного представника не направив, витребуваних ухвалами суду від 12.12.2012р. та 08.01.2013р. документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки на зазначених ухвалах про направлення їх за адресою позивача, визначеній у позовній заяві, яка підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та поштовими повідомлення про вручення ухвал суду.

Відповідач ПАТ "УкрСиббанк" у відзиві на позовну заяву (вх.304) проти задоволення позову заперечує, посилаючись на положення ст.ст. 11, 203, 212, 215 Цивільного кодексу України. Відповідач вважає, що положення спірних пунктів Кредитних договорів повністю відповідають нормам діючого законодавства та по суті являються відкладальними обставинами. В судовому засіданні 04.02.2013р. представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позову з наведених у відзиві підстав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Євро Лізинг" в своїх письмових поясненнях підтримує позов в повному обсязі. Третя особа вважає, що спірними умовами договорів порушені вимоги ст.614, 618, 528 ЦК України внаслідок покладення на позивача виконання обов'язків третіх осіб, а також шляхом покладення на позивача відповідальності за порушення зобов'язань, допущені третіми особами. В судовому засіданні 08.01.2013р. представник третьої особи з зазначених підстав просить задовольнити позов. Правом на участь свого повноважного представника в судовому засіданні 04.02.2012р. третя особа не скористалась, про причини неявки суд не повідомила. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить особистий підпис представника 3-ї особи на повідомлення про наступне судове засідання від 08.01.2013р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.

27 листопада 2007 року між Приватним акціонерним товариством "Єврокар" (позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (відповідач по справі) був укладений Кредитний договір №11258542000.

24 березня 2011 року між сторонами було підписано Додаткову угоду №18 до зазначеного Кредитного договору, відповідно до якої п. 4.11. викладено в наступній редакції: "У випадку невиконання або прострочення виконання грошових зобов'язань будь-якою з вказаних юридичних осіб, що входять до складу "Компаній групи "Атолл Холдінг", а саме:

- Приватне акціонерне товариство "Єврокар" (код ЄДРПОУ 30913130);

- Приватне акціонерне товариство "Формула Мотор Україна" (код ЄДРПОУ 31481663);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна ЛТД" (код ЄДРПОУ 31459690);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцєнтр Донецьк" (код ЄДРПОУ 32788948);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокар Сервіс" (код ЄДРПОУ 20058711);

- Закрите акціонерне товариство "Автотрейдінг Інвест" (код ЄДРПОУ 31106821);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (код ЄДРПОУ 32774741);

- Дочірнє підприємство "Автотрейдінг Харків" (код ЄДРПОУ 31941457)

по укладеним з АТ "УкрСиббанк" кредитним договорам, Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим Договором в порядку, визначеному в розділі 11 цього Договору".

23 березня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 11428125000, відповідно до п. 4.10. якого у випадку невиконання або ж прострочення виконання грошових зобов'язань будь-якою з вказаних юридичних осіб, що входять до складу "Компаній групи "Атолл Холдінг", а саме:

- Приватне акціонерне товариство "Єврокар" (код ЄДРПОУ 30913130);

- Приватне акціонерне товариство "Формула Мотор Україна" (код ЄДРПОУ 31481663);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна ЛТД" (код ЄДРПОУ 31459690);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцєнтр Донецьк" (код ЄДРПОУ 32788948);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокар Сервіс" (код ЄДРПОУ 20058711);

- Закрите акціонерне товариство "Автотрейдінг Інвест" (код ЄДРПОУ 31106821);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (код ЄДРПОУ 32774741);

- Дочірнє підприємство "Автотрейдінг Харків" (код ЄДРПОУ 31941457)

по укладеним з АТ "УкрСиббанк" кредитним договорам, Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим Договором в порядку, визначеному в розділі 11 цього Договору.

Пунктом 11.1. Кредитного договору №11258542000, з урахуванням додаткової угоди від 24.03.2011р. №18, та Кредитного договору №11428125000 сторони зазначили, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України між сторонами погоджено, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3., 4.10., 4.11., 4.12., 5.3., 5.5., 5.6., 7.4. цього Договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2. цього Договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги Банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги Позичальнику.

22 листопада 2012 року ПАТ "Єврокар" отримало листа ПАТ "УкрСиббанк" №3315/34426 від 19.11.2012 року, відповідно до якого було повідомлено, що відповідачем 28.10.2012 року прийнято рішення щодо визнання строку повернення заборгованості ТОВ "Євро Лізинг" по укладеному вказаним Товариством з Банком Кредитному договору №11368111000 від 04.07.2008 року, таким що настав. Тому, враховуючи викладене, в разі невиконання ТОВ "Євро Лізинг" в строк до 14.12.2012 року зобов'язань за Кредитним договором №11368111000 від 04.07.2008 року, на підставі п. 4.11. Кредитного договору №11258542000 від 27.11.2007р. та п.4.10. Кредитного договору №11428125000 від 23.03.2011р. строки повернення заборгованості за наведеними Кредитними договорами для ПАТ "Єврокар" будуть визнані такими, що настали.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про те, що п.4.11 та п.4.10 визначених Кредитних договорів порушують права та охоронювані законом інтереси позивача та повинні бути визнанні недійсними, як такі що суперечать вимогам чинного законодавства України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину (або його окремої частини) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 7 та п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Таким чином, позивач в силу викладеного та відповідно ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) зобов'язаний довести за допомогою належних та допустимих доказів наявність передбачених законом підстав для визнання пунктів договорів недійсними, а саме встановлення норми права, котрій вони суперечать і доведення факту невідповідності змісту пунктів договору цій нормі.

Позивачем цей тягар доказування не витримано.

Всупереч вимог п.5 ч.2 ст.54 ГПК України та в порушення вимог ухвали суду від 12.12.2012р. позивач не вказав конкретні норми права, котрим суперечать спірні умови договорів.

Натомість, з обставин справи випливає, що умови договору, котрі позивач просить суд визнати недійсними, насправді відповідають приписам чинного законодавства України.

Так, одним із загальних принципів господарювання є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України, ст.ст.6, 43, 179 ГК України.

Згідно ч.7 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

У відповідності до положень ст. 346 Господарського кодексу України для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.

Тобто, в даному випадку, сторони користуючись своїми правами в спірних договорах вільно погодили умови щодо "інших гарантій" забезпечення повернення кредиту. В даному разі такими іншими гарантіями стали спірні умови договорів, котрі за своєю правовою природою являють собою відкладальні обставини, у разі настання яких кредит підлягає достроковому поверненню.

Такі умови відповідають нормам чинного законодавства України. Так ч. 6 ст. 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених договором, підставою виникнення цивільних прав може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Таким чином, виникнення у позичальника обов'язку по достроковому поверненню кредиту у зв'язку із настанням відкладальної обставини є такою, що відповідає наведеним нормам чинного законодавства.

Отже, твердження позивача, про те, що спірні пункти суперечать Закону та побудовані на неправильному застосуванні умови cross-default clause не відповідають дійсності.

Суд критично оцінює твердження позивача та третьої особи про те, що спірні умови договорів покладають на позивача виконання обов'язків третіх осіб. Суд зауважує, що спірні пункти кредитних договорів містяться в договорах, укладених виключно із позивачем, та створюють обов'язки лише для нього (позивача) і ці обов'язки складаються з повернення кредитних коштів наданих виключно, йому (позивачу), а не третім особам. Твердження позивача про те, що на нього спірними умовами договорів покладаються обов'язки третіх осіб, а саме обов'язки по поверненню виданих ним кредитів, ґрунтуються на довільному тлумаченні норм ст.528 ЦК України та не відповідають обставинам справи, а саме умовам спірних договорів (п.4.11, п.4.10).

Так само, юридично неспроможними є твердження позивача про порушення умов ст. 618 ЦК України про покладення на нього відповідальності за дії третіх осіб. Наразі дана норма не стосується спірних правовідносин, адже згідно її гіпотези вона регулює випадки коли на третіх осіб було покладено виконання обов'язків боржника. Натомість в даному разі на третіх осіб обов'язків боржника (позивача) за спірними кредитними договорами не покладалося. Кожний з боржників у цих відносинах має виконати лише свої власні зобов'язання, та особисто і самостійно несе відповідальність лише за їх невиконання.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсними окремих частин Кредитного договору №11258542000 від 27.11.2007р. та Кредитного договору №11428125000 від 23.03.2011р. необґрунтованими та незаконними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України, та в зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір покладає на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 11, 212, 511, 528, 614, 618, 627, 628, 651, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 207, 346 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 08.02.2013 р.

Суддя Бринцев О.В.

Справа № 05/1-09/9443/2012-5023/5688/12